03/11/2008 | Вільний радикал

Російський представник при ООН, здається вже не вперше, закликав цю контору не визнавати голодомор в Україні геноцидом, мовляв, і в росіян і в казахів і в калмиків і ще у когось там були труднощі з повноцінним харчуванням у 32-33 роках, ага іще ж на Кубані та Ставропіллі, мало не забули.

І що далі буде? Зрозуміло що – шантажисти вимагатимуть компенсацій, та ще й у порівняльних цінах. А ви ж знаєте, як з тих пір гроші знецінилися?!

Та так вони увесь наш стабілізєц (стабфонд) затребують на відшкодування?

Ні, світова громадо, на це ми не погодимося нізащо, і закликаємо вас засудити посягання на наше УСЕ, нашу святиню, так би мовити, на НАШЕ БАБЛО!

Це їхня офіційна расійська думка, навіть не прихована, хіба що до кінця не договорена. Але чи варто з цим сперечатися, виправдовуючись тим, що нам тільки правда потрібна? Чи потрібно якійсь дорослій, правоздатній та, головне, совісній людині, або державі це доводити?

Якщо так, якщо хтось не розуміє, що заздалегідь сплановане, та скоєне з особливою жорстокістю, аби завдати найбільших страждань, масове знищення людей - з немовлятами та старими включно - треба доводити, то даруйте...

Переконаний, що нам досить заявити голосно СВОЄ ВЛАСНЕ ставлення до того жаху. Назвати голодомор геноцидом, а невизнаня цього – наругою, та й квит. А як уже інщі суверени накажуть своїм слугам оцінювати ті події в ООНі, та деінде – начхати. То справа їх совісті, чи її відсутності.

Нам не годиться випрошувати щось подібне, та ще й у такої наволочі.