03/12/2008 | Мірко

Нагородивши різних Колесників медалями, може час Вікторові нарешті визнати справжнього українського героя?

http://www.bbc.co.uk/ukrainian/entertainment/story/2008/03/080312_fleet_nastenko_oh.shtml

>У 1992 році на сторожовому кораблі було піднято український прапор, після чого СКР 112 перейшов з Донузлава до Одеси. Дослідники історії розподілу Чорноморського флоту вважають, що несанкціонований проросійським командуванням Чорноморського флоту похід сторожовика прискорив створення Військово-Морських Сил України.<

>Ініціатива депутата Верховної Ради Владислава Каськіва щодо присвоєння звання Героя України колишньому командиру СКР 112 Сергію Настенку у Севастополі почали активно й водночас агресивно обговорювати на одному з Інтернет форумів проросійського спрямування. Це виглядає як дежавю, але думки анонімних авторів не відрізняються від тих оцінок, які ще 16 років тому прозвучали з боку командування тоді ще неподіленого Чорноморського флоту. «Зрадники», «розкольники», «переприсягателі» - такими словами тоді нагороджували моряків, які присягали Україні, прихильники повного російського контролю над флотом.<

>Іншої точки зору дотримується автор книги «Анатомія неоголошеної війни» про спроби Росії повністю контролювати і Крим, і тоді ще неподілений Чорноморський флот колишній офіцер штабу ВМС України Микола Савченко:<

>«Його вчинок дав змогу іншим відчути, що в Україні є флот і що є люди, за якими треба піти і з якими можна буде створити свій національний флот… Я знаю, що це було рішення не тільки командира, але й всього екіпажу. Але відповідальність за людей взяв на себе командир».<

>21 червня 1992 року о 8 годині 56 хвилин сторожовий корабель, яким командував капітан-лейтенант Сергій Настечко, вийшов з бухти Донузлава (Євпаторія) і, піднявши Державний прапор України, взяв курс на Одесу. Свій вчинок колектив пояснив неможливістю подальшого проходження служби в умовах постійних принижень з боку командування бригади і флоту, невирішеністю питання розподілу ЧФ і створення ВМС України.<

>СКР 112 переслідувало декілька кораблів Чорноморського флоту. З швидкісного десантного корабля на повітряній подушці відкривали вогонь. З ракетного катера намагались скинути канати, щоб вивести з ладу стерно і гвинти бунтівного «сторожовика.» Один з літаків імітував торпедну атаку. До захоплення екіпажу готувалась озброєна група. На допомогу сторожовику українське Міноборони надіслало винищувач СУ-27. Підійшли українські морські прикордонники. «Сторожовик» увійшов в Одесу.<

>Автор книги «Анатомія неоголошеної війни» Микола Савченко:<

>"Треба ще віддати належне Москві, що своїм відношенням негативним, та ще й тиском, та ще й своєрідними репресіями, а саме звільненням українських моряків зі служби за те, що вони прийняли присягу, саме вони змусили замислитися тих, хто прийняв присягу України, що вони взагалі – українці.<
>Командир сторожового корабля СКР 112 Сергій Настенко звільнився з військової служби ще шість років тому. Зараз військовому пенсіонеру всього 44 роки. Він підприємець".<

>Після «сторожовика» Сергій Настенко командував фрегатом «Гетьман Сагайдачний». Під його командуванням було здійснено перший в історії молодого українського флоту далекий похід. У 1994 -му, коли офіційна Москва ще продовжувала гальмувати розподіл Чорноморського флоту, український фрегат прийшов до Франції на святкування 50-річчя висадки союзників у Нормандії. Сергій Настенко був і командиром бригади кораблів.<
>Каже, що пішов зі служби тому, що не міг спокійно спостерігати, як з початком масових скорочень « за віком» звільняли найдосвідченіших.<

>Про свій бунтівний перехід на «сторожовику» під українськими прапором згадує філософськи. Мовляв, вчинив правильно. Тоді були такі обставини, а зараз обставини інші. З флотом він залишається не тільки подумки. Одному з екіпажів придбав спортивну форму для футбольної команди. Іншим допомагав урізноманітнити меню продуктами. «Деколи матроси навіть не знають від кого ці подарунки. А для мене це й не має значення. Так само не має значення, як і хто оцінюватиме мій похід на СКР 112», - сказав телефоном Сергій Настенко. Від інтерв’ю у запису колишній командир української «Аврори» відмовляє журналістам вже майже 16 років.<