03/21/2008 | Майдан-ІНФОРМ

Громадяни, які прийшли на вчорашню сесію Ірпінської міської ради, побачили купку депутатів, невідомого походження і невідомо ким найнятих охоронців, які ось вже понад три місяці порядкують в будівлі Ірпінської міськради, та машину „Беркуту”. Однак це не спинило їхньої рішучості прорватися на сесію, провести яку депутати та Бондармер запланували у закритому режимі, оскільки в понеділок вони чомусь не змогли провести сесійне засідання через те, що їх знімала на камеру поновлена судом на посаді міського голови М. Свистович, в якої не було посвідчення журналіста.

Однак прориватися не довелось. Як тільки Мирослава Свистович під’їхала до міськради, депутати дружно рушили до зали, а охорона висунулася аж до вхідних дверей. Однак цього разу вона не стала порушувати Закону України „Про статус депутатів місцевих рад”, як дозволяла собі робити раніше, та спиняти депутата Київської обласної ради Михайла Свистовича, за яким і пройшла до зали громадськість.

За таких обставин секретар ради Анатолій Мороз запропонував провести сесію у відкритому режимі, оскільки представники ЗМІ зареєструвались, хоча Мирослава Свистович, як і на минулій сесії, не реєструвалася тим, ким вона не є.

Порядок денний сесії Ірпінської міської ради складав з одного, розбитого на два, питання – знищення тих, визначених ще старою владою рекреаційних зон, які були роздерибанені владою нинішньою лише за три останні місяці.

Звичайно, питання формулювалося іншими словами: „Про внесення змін та доповнень до рішення Ірпінської міської ради №337-12-XXIV від 19 червня 2003 року „Про визначення земельних ділянок для рекреаційного призначення (парки, сквери) на території м. Ірпеня”. Аби не вживати слів „скасувати”, „вивести з переліку” проект рішення сформулювали по-єзуїтськи: „внести зміни та доповнення в рішення..., виклавши його в наступній редакції”.

„Наступна редакція” відрізнялася від попередньою переліком, з якого зникло багато вулиць, де ірпінські „народні обранці” пороздавали ліси під багатоповерхову та (головним чином) індивідуальну житлову забудову собі, своїм друзям, родичам й „потрібним людям” у лісі. Натомість з’явилися „гідропарки” – ділянки, які раніше не були віднесені до рекреаційних зон, на яких немає лісу, і на яких жодне будівництво через рельєф і так неможливо.

Ще одна відмінність – в новому переліку з’явилися розміри рекреаційних зон. Загалом їхня сукупність склала 34 гектари, що менше навіть тієї ділянки у 35 га в районі військового госпіталю, дозвіл на забудову якої по-бєспрєдєлу без правовстановлюючих документів намагалися видати на останньому міськвиконкомі (цьому завадив рішучий виступ мера Ворзель Сергія Кухарського, якого нещодавно виключили з ВО „Батьківщина”, розпустивши найбільшу у Київській області Ворзельську первинну організацію (біля 300 членів) рішенням Ірпінського бюро у складі 4 осіб).

Загалом, якщо скласти всі визначені вчора рекреаційні зони, то вийде прямокутна ділянка довжиною 1 км та шириною. 340 метрів. Це менше, ніж бачить навіть гість Ірпеня з вікна маршрутки, якою їде до міста, якщо дивитиметься ліворуч. Щоправда з цим не погоджується Олег Бондар, який каже, що межі старих зон не були визначені одиницями площі. Однак всі ірпінчан знають приблизні розміри тих зон (від вулиці А до вулиці Б), і навряд чи погодяться з Бондармером. До того ж зникнення багатьох з них із переліку дивним чином співпадає з місцем отримання депутатами, їхніми родичами, друзями та „потрібними людьми” земельних ділянок в останні три місяці. Саме в тих зонах, чиї розміри не були вказані у гектарах, а лише окреслювались географічно у рішенні ради минулого скликання.

Преамбула рішення вчорашньої сесії теж доволі цинічна. Знищення більшої частини рекреаційних зон мотивувалося тим, що рішення ради минулого скликання „своєчасно не реалізовано, тобто не виконані проекти з землеустрою та проекти створення об’єктів благоустрою у сфері зеленого господарства м. Ірпінь, не визначені джерела фінансування даних робіт, а також відсутні висновки відповідних служб, щодо даних ділянок, не визначений балансоутримувач цих об’єктів благоустрою у сфері зеленого господарства...” Іншими словами – „ви не чекали, що прийдемо ми, зажерлива зграя, й не убезпечили ці ділянки документально від можливого дерибану з нашого боку, тож ми їх поділимо між собою”. Хоча ніхто не заважав раді цього скликання, якби вона бажала зберегти ці зони, як рекреаційні, виконати проекти з землеустрою та проекти створення об’єктів благоустрою у сфері зеленого господарства м. Ірпінь, визначити джерела фінансування даних робіт, отримати висновки відповідних служб щодо даних ділянок, визначити балансоутримувача цих об’єктів благоустрою у сфері зеленого господарства.

Також доволі цинічно депутати заявляли, що через вищезазначені причини рішення ради минулого скликання немає жодної сили, хоча насправді це є брехня. Саме тому, що воно таки силу має (інститут „ДІПРОМІСТО” відмовлявся проводити державну експертизу для забудови ділянок саме тому, що вони розташовувалися у зонах, визначених „не маючим сили рішенням” як рекреаційні), і постала необхідність для узаконення дерибану змінити те „безсиле” рішення.

Цю брехню депутатів унд Бондармера легко викрила Мирослава Свистович. Вона задала доповідачу (головному архітектору міста Володимиру Цибенку) питання, попросивши дивитися їй прямо у вічі: „Чи передавалося це рішення ради минулого скликання до інституту ДІПРОМІСТО в пакеті документів для розробки проекту Генплану?”. Збрехати В. Цибенко не зміг, оскільки знав, що М. Свистович за 9 місяців перебування на посаді міського голови, вивчила усе, що стосується Генплану. Таким чином люди побачили, що силу рішення ради минулого скликання щодо визначення рекреаційних зон таки має, і саме на цій сесії його цієї сили позбавили.