"Тибетське питання" або Чому Україна знову пасе задніх!
03/22/2008 | yulii
Спроба аналізу.
Зреалізувавши своє прагнення до волі, ми як нація виросли в своїх очах. Я, така скептична ДО подій в Україні 2004, ПІСЛЯ них палко полюбила Україну і українців. Тепер я стала справжнім патріотом, почала говорити і думати українською, і, вибачте за пафос, відчула в собі сили і бажання жити і творити задля своєї Батьківщини.
І саме тому мені зараз став небайдужий Тибет. Що, дивний перехід? Ні. Саме тому, що я дійсно відчула силу перемін, власну силу і можливість впливати на події, я можу зрозуміти і розділити почуття тибетців зараз.
Звичайно, все це відбулося зі мною зовісім не зразу. Читаючи про захоплення Тибету в 1959 і про «втечу» Далай-лами в іншу державу, я почала була їм співчувати. Це не важко, бо це знайоме українцям. А от майже випадково, під час туристичної поїздки, побачивши в Індії справжніх живих тибетців, почувши від них їхні особисті історії побігів з «демократичного Китаю», піших переходів на п’ятикілометровій вишині через Гімалаї, з малими дітьми, з старими, які тривають місяць, під час яких вони втрачають самих слабих – дітей і старих – своїх РІДНИХ дітей і своїх рідних батьків, я стала просто переповнюватися гнівом. Та як же так? Зараз, в наш час, відбувається жахлива несправедливість, а до цього нікому немає діла. Чому світ мовчить? Чому ми такі байдужі? Ну нехай не зовсім ситі, але ж серед нас є багато дійсно «ситих і байдужих». І як раз через їхню ситість і бажання не дивлячись ні на що вести бізнес з самою багаточисельною країною світу це так зване «тибетське питання» НІКОГО не цікавить. Воно як бельмо, лише заважає, але можна навчитися його не помічати.
Трохи історії, бо ж я таки історик. В 49-му Китай почав інтервенцію. Світ мовчить, бо ще не оговтався після другої світової. В 59-му в крові захлинулося повстання в Лхасі. Того злополучного 10 березня. На питанні існування Тибету була поставлена крапка. В 66-67-му страшний голод поніс життя 20% тибетців, з людоїдствами, все за тим самим страшним і страшно знайомим нам сценарієм. Культурна революція зруйнувала 95% храмів і монастирів, все це до болі знайоме нам. В 89-му, водночас з повстанням на площі Тянь-ань-мень, піднялася і Лхаса. Чинний зараз керівник КНР, на той час керманич Тибетським автономним округом, вводить військове положення і набуває першого досвіду збройного придушення масштабних повстань тибетців. За неофіційними даними гине ПІВТОРИ ТИСЯЧІ тибетців. Світ мовчить. Міжнародні коміссії щороку доповідають про «геноцид в Тибеті, що триває». До стерилізації 60% тибетських жінок, навіть на 9 місяці вагітності, додають дані про 30% стерилізованих чоловіків. Якщо не будуть народжуватися тибетці, то і «тибетське питання» згодом якось пройде, як сходить пухир. До того ж в Тибеті вже стає «нє щітано» етнічних ханьців, в загальноосвітніх школах викладається китайською (тибетські школи є, але навчання в них коштує 500$ на рік – фантастична сума для пересічного тибетця, як на «наші гаманьці» - приблизно десятки тисяч долларів), пастухів переселяють в міста для більш зручної їх асиміляції, діти починають говорити китайською вдома, і таке інше...
А що ж світ? Взагалі питання мовчазних світових змов з вельми романтичної площини часів масонів переходить в досить практичку грошовиту площину двадцятого сторічча.
І, як не гірко, задекларована демократія має подвійні стандарти. І права людини також можуть трактуватися по різному. В Америці за те, що на мене хтось косо подивиться, я в суді можу добути мільйон, а от в Тибеті за те, що при тобі буде фото обожнюваного тобою Далай-лами, якщо ти тибетець звичайно, тобі гарантовано від 1 до 5 років ув’язнення. Про свідомих дисидентів можна не говорити. Вони є, і вони в «надійному місці».
Але ж разом з тим Тибет після 59-го був вимушений «іти в світ», розкритися світові, дати можливість себе вивчати, доторкнутися до своїх сокровенних таємниць. Світ почав закохуватися у Тибет. Ці почуття потроху переростали в повагу і дружбу, і згодом Тибет побачив у світові свого рятівника. Зараз європейця впускають на таємні церемонії в тибетські храми в Індії. Примнаймні цю, неприпустиму раніше, «вседозволеність» я відчула на собі, під час поїздок до так званого «Малого Тибету» Північної Індії. Нехай ми сидимо на цих церемоніях в німому зачудуванні, майже зовсім не розуміючи, що відбувається. Але ж тибетці в цей час взагалі знаходяться за дверима храму. Причому те, що відбувається всередині, має для них набагато важливіше значення, чим для нас. І ти сидиш всередині і думаєш – як же вони НА МЕНЕ сподіваються, вони б все віддали, щоб хоч краєчком ока подивитися зараз на державного оракула, який входить в транс, але вони в тій довжелезній черзі підсказали нам, європейцям, що нас пропустять в храм, і нас дійсно пропустили з бокового входу. І ця надія на мене зобов’язує. А ця їхня непідкупна дитячість і привітність? Ви бачили кадри, як вони зараз піднімають свій прапор в Тибеті? Це ж справжні діти. З гикотом і радісними криками верхи підлітають до китайської держустанови, розкидуючи якість маленькі папірці. Як ці діти можуть протистояти такій махіні? Це жаль і сльози. Про це постійно говорить Далай-лама. Стримуйтесь, терпіть, ви нічого не зробите насиллям, чекайте. І вони слухали його! Варто йому було сказати, що йому шкода домашніх птахів – і вони відкрили свої курятники і випустили своїх птахів. Чи це не розповідь з якоїсь чарівної казки, де король якогось чарівного королівства зажадав чогось такого до щему доброго і непрактичного, а всі з радістю це виконали.
І от ця щира закоханість світу почала дійсно творити дива. В 1989 Далай-лама отримує Нобелівську премію миру. Минулий рік взагалі багатий на офіційні зустрічі Далай-лами з керівниками різних країн: Німеччина, Австрія, Австралія, Нова Зеландія, і нарешті Золота медаль Конгрессу США. Німці останні два роки поспіль вибирають Далай-ламу на роль світового лідера. При тому, що це християнська країна, і Папа Бенедикт XVI німець за походженням. Що це, вдала пропаганда, розуміння чиєїсь мудрості, якісна робота ЗМІ?
Та і реакція світу на те, що почало відбуватися в Тибеті тиждень тому також показова. Масові демонстрації на підтримку Тибету проходять в Парижі, Осло, Чікаго, Катманду, Н’ю Делі, Вільнюсі, Лісабоні, Лозанні, Дхарамсалі. 800 душ вийшли на вулиці сусідньої Варшави! Навіть Мінск відреагував.
А що в Україні? Тиша, як завжди? Ні, хтось та й вийшов таки, та ще й з вимогами до українського уряду. Деякі ЗМІ відобразили цю акцію досить «щемно», деякі лише поглузували з кількості її учасників. Але ж, наприклад, у Франції діє понад сто організацій, що підтримують Тибет. В Україні - поки що жодної.
Та й рідні ЗМІ діють, м’яко кажучи, не дуже професійно. Зараз в Україні, під час трагічних подій в Тибеті, більше половини ЗМІ бездумно передруковує російсько-прокитайський продукт, що в’язне на зубах. Це якесь дежавю з радянських часів. «Осатанілі тибетські ченці спалюють живцем 13 добропорядних китайських бізнесменів». Заголовки на кшалт «В чому причина жахливої жорстокості ченців» піднімають волосся дибки. «Китай не застосовував зброї». А звідкіля кульові поранення у загиблих тибетців?
І от проблеми російських ЗМІ знову стають нашими проблемами. Чи це питання до наших журналістів, до їхньої компетентності, до небажання, а може і невміння знайти новину та перекласти текст з англійської? Чи не простіше передрати російський текст, в якому лише варто виправити «и» на «і» та прибрати зайві багаточисельні суфікси і закінчення «я» в кінці слів, або ж просто скористатися інтернет-перекладачем. Дуже розумію, сама така. Але ж коли щось «передираєш», хоча б прочитай. І де наші аналітики, міжнародники? Вони у нас взагалі є?
Я слідкую за всим, що друкується зараз про Тибет в Україні. 95% - переклад ЗАМІТОК. Де аналітика? Де історичні розвідки? Чи нам досить одного абзацу про 1959 рік? Я знаю декілька сходознавців. Всі ці роки вони почуваються дуже невпевнено на Україні. Вони нікому не цікаві, займаються якимось химерним сходом, це все далеке і непотрібне нам. Але ж зараз вони могли б висвітлити передумови сучасної ситуації в Тибеті, дати якусь аналітику. Чому б журналістам не ворухнутися і не знайти їх? Це викладачі вузів, люди публічні, «широко знані у вузьких колах», вони ніде не переховуються, але вони не будуть виступати з гучними заявами, вони взагалі не розуміють, навіщо виступати. Але якщо їх запитати, вони розкажуть. І нам не прийдеться споживати набридлу до оскоми зовсім незрозуміло навіщо пхану нам пострадянсько-"по-китайському демократичну" пропаганду.
P.S. З чисельними ссилками див. цей пост на моєму ЖЖ
http://yulii.livejournal.com/
Зреалізувавши своє прагнення до волі, ми як нація виросли в своїх очах. Я, така скептична ДО подій в Україні 2004, ПІСЛЯ них палко полюбила Україну і українців. Тепер я стала справжнім патріотом, почала говорити і думати українською, і, вибачте за пафос, відчула в собі сили і бажання жити і творити задля своєї Батьківщини.
І саме тому мені зараз став небайдужий Тибет. Що, дивний перехід? Ні. Саме тому, що я дійсно відчула силу перемін, власну силу і можливість впливати на події, я можу зрозуміти і розділити почуття тибетців зараз.
Звичайно, все це відбулося зі мною зовісім не зразу. Читаючи про захоплення Тибету в 1959 і про «втечу» Далай-лами в іншу державу, я почала була їм співчувати. Це не важко, бо це знайоме українцям. А от майже випадково, під час туристичної поїздки, побачивши в Індії справжніх живих тибетців, почувши від них їхні особисті історії побігів з «демократичного Китаю», піших переходів на п’ятикілометровій вишині через Гімалаї, з малими дітьми, з старими, які тривають місяць, під час яких вони втрачають самих слабих – дітей і старих – своїх РІДНИХ дітей і своїх рідних батьків, я стала просто переповнюватися гнівом. Та як же так? Зараз, в наш час, відбувається жахлива несправедливість, а до цього нікому немає діла. Чому світ мовчить? Чому ми такі байдужі? Ну нехай не зовсім ситі, але ж серед нас є багато дійсно «ситих і байдужих». І як раз через їхню ситість і бажання не дивлячись ні на що вести бізнес з самою багаточисельною країною світу це так зване «тибетське питання» НІКОГО не цікавить. Воно як бельмо, лише заважає, але можна навчитися його не помічати.
Трохи історії, бо ж я таки історик. В 49-му Китай почав інтервенцію. Світ мовчить, бо ще не оговтався після другої світової. В 59-му в крові захлинулося повстання в Лхасі. Того злополучного 10 березня. На питанні існування Тибету була поставлена крапка. В 66-67-му страшний голод поніс життя 20% тибетців, з людоїдствами, все за тим самим страшним і страшно знайомим нам сценарієм. Культурна революція зруйнувала 95% храмів і монастирів, все це до болі знайоме нам. В 89-му, водночас з повстанням на площі Тянь-ань-мень, піднялася і Лхаса. Чинний зараз керівник КНР, на той час керманич Тибетським автономним округом, вводить військове положення і набуває першого досвіду збройного придушення масштабних повстань тибетців. За неофіційними даними гине ПІВТОРИ ТИСЯЧІ тибетців. Світ мовчить. Міжнародні коміссії щороку доповідають про «геноцид в Тибеті, що триває». До стерилізації 60% тибетських жінок, навіть на 9 місяці вагітності, додають дані про 30% стерилізованих чоловіків. Якщо не будуть народжуватися тибетці, то і «тибетське питання» згодом якось пройде, як сходить пухир. До того ж в Тибеті вже стає «нє щітано» етнічних ханьців, в загальноосвітніх школах викладається китайською (тибетські школи є, але навчання в них коштує 500$ на рік – фантастична сума для пересічного тибетця, як на «наші гаманьці» - приблизно десятки тисяч долларів), пастухів переселяють в міста для більш зручної їх асиміляції, діти починають говорити китайською вдома, і таке інше...
А що ж світ? Взагалі питання мовчазних світових змов з вельми романтичної площини часів масонів переходить в досить практичку грошовиту площину двадцятого сторічча.
І, як не гірко, задекларована демократія має подвійні стандарти. І права людини також можуть трактуватися по різному. В Америці за те, що на мене хтось косо подивиться, я в суді можу добути мільйон, а от в Тибеті за те, що при тобі буде фото обожнюваного тобою Далай-лами, якщо ти тибетець звичайно, тобі гарантовано від 1 до 5 років ув’язнення. Про свідомих дисидентів можна не говорити. Вони є, і вони в «надійному місці».
Але ж разом з тим Тибет після 59-го був вимушений «іти в світ», розкритися світові, дати можливість себе вивчати, доторкнутися до своїх сокровенних таємниць. Світ почав закохуватися у Тибет. Ці почуття потроху переростали в повагу і дружбу, і згодом Тибет побачив у світові свого рятівника. Зараз європейця впускають на таємні церемонії в тибетські храми в Індії. Примнаймні цю, неприпустиму раніше, «вседозволеність» я відчула на собі, під час поїздок до так званого «Малого Тибету» Північної Індії. Нехай ми сидимо на цих церемоніях в німому зачудуванні, майже зовсім не розуміючи, що відбувається. Але ж тибетці в цей час взагалі знаходяться за дверима храму. Причому те, що відбувається всередині, має для них набагато важливіше значення, чим для нас. І ти сидиш всередині і думаєш – як же вони НА МЕНЕ сподіваються, вони б все віддали, щоб хоч краєчком ока подивитися зараз на державного оракула, який входить в транс, але вони в тій довжелезній черзі підсказали нам, європейцям, що нас пропустять в храм, і нас дійсно пропустили з бокового входу. І ця надія на мене зобов’язує. А ця їхня непідкупна дитячість і привітність? Ви бачили кадри, як вони зараз піднімають свій прапор в Тибеті? Це ж справжні діти. З гикотом і радісними криками верхи підлітають до китайської держустанови, розкидуючи якість маленькі папірці. Як ці діти можуть протистояти такій махіні? Це жаль і сльози. Про це постійно говорить Далай-лама. Стримуйтесь, терпіть, ви нічого не зробите насиллям, чекайте. І вони слухали його! Варто йому було сказати, що йому шкода домашніх птахів – і вони відкрили свої курятники і випустили своїх птахів. Чи це не розповідь з якоїсь чарівної казки, де король якогось чарівного королівства зажадав чогось такого до щему доброго і непрактичного, а всі з радістю це виконали.
І от ця щира закоханість світу почала дійсно творити дива. В 1989 Далай-лама отримує Нобелівську премію миру. Минулий рік взагалі багатий на офіційні зустрічі Далай-лами з керівниками різних країн: Німеччина, Австрія, Австралія, Нова Зеландія, і нарешті Золота медаль Конгрессу США. Німці останні два роки поспіль вибирають Далай-ламу на роль світового лідера. При тому, що це християнська країна, і Папа Бенедикт XVI німець за походженням. Що це, вдала пропаганда, розуміння чиєїсь мудрості, якісна робота ЗМІ?
Та і реакція світу на те, що почало відбуватися в Тибеті тиждень тому також показова. Масові демонстрації на підтримку Тибету проходять в Парижі, Осло, Чікаго, Катманду, Н’ю Делі, Вільнюсі, Лісабоні, Лозанні, Дхарамсалі. 800 душ вийшли на вулиці сусідньої Варшави! Навіть Мінск відреагував.
А що в Україні? Тиша, як завжди? Ні, хтось та й вийшов таки, та ще й з вимогами до українського уряду. Деякі ЗМІ відобразили цю акцію досить «щемно», деякі лише поглузували з кількості її учасників. Але ж, наприклад, у Франції діє понад сто організацій, що підтримують Тибет. В Україні - поки що жодної.
Та й рідні ЗМІ діють, м’яко кажучи, не дуже професійно. Зараз в Україні, під час трагічних подій в Тибеті, більше половини ЗМІ бездумно передруковує російсько-прокитайський продукт, що в’язне на зубах. Це якесь дежавю з радянських часів. «Осатанілі тибетські ченці спалюють живцем 13 добропорядних китайських бізнесменів». Заголовки на кшалт «В чому причина жахливої жорстокості ченців» піднімають волосся дибки. «Китай не застосовував зброї». А звідкіля кульові поранення у загиблих тибетців?
І от проблеми російських ЗМІ знову стають нашими проблемами. Чи це питання до наших журналістів, до їхньої компетентності, до небажання, а може і невміння знайти новину та перекласти текст з англійської? Чи не простіше передрати російський текст, в якому лише варто виправити «и» на «і» та прибрати зайві багаточисельні суфікси і закінчення «я» в кінці слів, або ж просто скористатися інтернет-перекладачем. Дуже розумію, сама така. Але ж коли щось «передираєш», хоча б прочитай. І де наші аналітики, міжнародники? Вони у нас взагалі є?
Я слідкую за всим, що друкується зараз про Тибет в Україні. 95% - переклад ЗАМІТОК. Де аналітика? Де історичні розвідки? Чи нам досить одного абзацу про 1959 рік? Я знаю декілька сходознавців. Всі ці роки вони почуваються дуже невпевнено на Україні. Вони нікому не цікаві, займаються якимось химерним сходом, це все далеке і непотрібне нам. Але ж зараз вони могли б висвітлити передумови сучасної ситуації в Тибеті, дати якусь аналітику. Чому б журналістам не ворухнутися і не знайти їх? Це викладачі вузів, люди публічні, «широко знані у вузьких колах», вони ніде не переховуються, але вони не будуть виступати з гучними заявами, вони взагалі не розуміють, навіщо виступати. Але якщо їх запитати, вони розкажуть. І нам не прийдеться споживати набридлу до оскоми зовсім незрозуміло навіщо пхану нам пострадянсько-"по-китайському демократичну" пропаганду.
P.S. З чисельними ссилками див. цей пост на моєму ЖЖ
http://yulii.livejournal.com/
Відповіді
2008.03.22 | привид Романа ShaRP'а
Люди мовчать навіть коли несправедливість у них під носом
То куди вже їм до Тибету.Безвідносно до мого ставлення - це реальність, і нема підстав, щоб вона найближчим часом змінилася.
2008.03.22 | Pavlo Z.
Re: Люди мовчать навіть коли несправедливість у них під носом
привид Романа ShaRP'а пише:> То куди вже їм до Тибету.
>
> Безвідносно до мого ставлення - це реальність, і нема підстав, щоб вона найближчим часом змінилася.
Так само думали рівно 28 років тому щодо Радянського Союзу і України -
за півроку до Московської олімпіади:).
Через 5 років була "перестройка", а через 10 - совок здох.
2008.03.22 | Лозина-Лозинский
Re: "Тибетське питання" або Чому Україна знову пасе задніх!
Да, китайцы уничтожили и продолжают уничтожать Тибет.Это современный вариант захвата христианских святынь мусульманами. Ничего против современных мусульман не имею, и кроме того, маоисты - это куда бесчеловечнее воинов раннего Средневековья.
Мысленно с вами. Китайцам надо сказать наше мнение.
ПС. Общался с молодыми современными китайцами, было дело. Улыбаются много, но понять, почему не следует утром каждого воскресенья демонстрировать по нац. ТВ расстрелы сотен преступников (что в КНР практикуется) - не могут. Хоть тресни.
А ну и японцев ненавидят, как сов.пионеры 60-х ненавидили немцев. То есть всю нацию хотели бы передавить. Это такая маоистская справедливость.
Ну еще: считают все народы и государства - конченными. Только Китай -свет этому тупому миру. Кто этот свет будет затемнять - того нужно нейтрализовать вплоть до уничтожения. Но пока чувствуют, что для такого мессианского движения даже у великой КПК сил не хватит.
2008.03.22 | Нестор
Re: "Тибетське питання" або Чому Україна знову пасе задніх!
Лозина-Лозинский пише:> ПС. Общался с молодыми современными китайцами, было дело. Улыбаются много, но понять, почему не следует утром каждого воскресенья демонстрировать по нац. ТВ расстрелы сотен преступников (что в КНР практикуется) - не могут. Хоть тресни.
Угу. І в мене точно таке ж враження. Найдивніше, що живуть в Євросоюзі, а захоплюються своїм совком. На моє питання чому тоді не їдуть в Китай загадково посміхаються.
2008.03.23 | Володимир
Re: "Тибетське питання" або Чому Україна знову пасе задніх!
Мій колишній знайомий, як виявилося - придурок, поїхав по грін-карті до Штатів і там вправно ходив голосувати за януковича, поки не отримав громадянства. Коли жив в Україні, молився на кацапію. Коли ж я питаю його брата, чому ж це Толік не поїхав жити до путіна, братєц теж загадково посміхається.Звичайнісінька неповноцінність і звідси - невміння зв'язати факти і зробити з них прості висновки. Невміння відповісти хоча б на таке просте запитаннячко: а чому та країна, до якої ти подався, живе набагато краще, аніж та, на яку ти молився?
А щодо Тібету - це повний пиздець. Тільки неймовірний хай, піднятий світовою СВИНОТОЮ (як виявилося)на рівні урядів, а не демонстрацій, зможе змінити ситуацію. Інакше Тибету - пиздець. Надто вже багато ханьців розплодилося. Теж підари недоумкуваті. За 5000 років своєї "цивілізації" так і не спромоглися створити механізм захисту індивіда від держави, тобто - демократію. І силоміць поширюють свою "цивілізацію" на інші народи, перетравлюючи їх як удав.
2008.03.24 | ОбНац
Re: Анти імперіалізм – основа ідеології УНП № 1
- Нації повинні розвиватись вільно та самостійно. Людина не повинна радіти з того ,, що “її” повністю знищило “чуже” – оскільки чеже – це людство, а ми настільки одинокі у всесвіті , що маємо радіти усьому собі подібному. Червона книга для тварин, а для націй ?
- Китай тепер являє собою позитивну противагу штатівській нелюдській агресії проти націй світу. Але на жаль, він у цьому протистоянні сам поступово стає імперіалістом. Тибет – це духовна совість цивілізації, він найближчий до свідомості всесвіту – і його незалежність та духовне збагачення матеріалістичного світу є умовою порятунку та виживання людства . Китайцям треба схаменутись, чим більше ти убиваєш других людей, тим більше ти стаєш сам звіром. Природа їм цього не простить.
- У зовнішній політиці УНП № 1 стоїть на позиціях безумовного визнання незалежності тибетської та курдської націй, і блюзнірську позицію “західної світової думки” з визнанням агресії албанців у косово за справедливе, а поступове знищення тибетської та курдської націй за недостойне уваги, вважаємо свідоцтвом виродження людства під проводом так званої “західної демократії”. Особливо роль цивілізаційного лідера втрачають США коли незалежність заселеного китайцями Тайваню усяко відстоюється, як засіб міжімперіалістичної боротьби з Китаєм, а право історичних народів тибетців та курдів – не визнається. Та сама і позиція і по косово – інтерес США – тільки в імперіалістичному тиску і приниженні словян Балкан.
Українська національна партія № 1
2008.03.27 | yulii
Re: "Тибетське питання" або Чому Україна знову пасе задніх!
"Ну еще: считают все народы и государства - конченными."Вчора отримала від знайомої листа:
Вот что пишет из Непала русская жена тибетца, живущего в Катманду:
>
> "В Тибете все плохо - с тибетцами, у мужа папу и всех родственников
> арестовали, 15 и 16 марта в Лхасе арестовывали все тибетские семьи
> поголовно, независимо от того, участвовали они в восстании или нет, 16-го
> ночью половину арестованных 14-15-16-го расстреляли - вывозили ночью тайно
> по одному закрытому грузовику по 60 человек и за пределами Лхасы в полях
> рыли братскую могилу и расстреливали. В деревнях расстреливают на месте
> без суда и следствия. Все телефоны прослушиваются китайцами, за разговоры
> на тему беспорядков в Тибете и китайской политики по телефону с
> заграницей -пожизненное заключение, и вообще в Тибет просят не звонить,
> т.к. звонки из-за границы нежелательны.
> Но тем не менее, через пару недель Тибет могут открыть снова для туристов,
> чтобы показать, что китайцы все решают мирно, а вот после Олимпиады могут
> закрыть - тибетцам уже 16 марта была обещана тотальная чистка после
> Олимпиады, вряд ли это была шутка. Такой ужас......
> В Непале все спокойно, все готовятся к выборам, газ-бензин и дороги к
> границам дают."
>
2008.03.22 | Pavlo Z.
"Тут Родос - тут стрибай!"
yulii пише:> у Франції діє понад сто організацій, що підтримують Тибет. В Україні - поки що жодної.
Що Вам заважає створити таку організацію? Ви в темі, "горите" нею - і це добре. Реалізуйте. Почнете - повідомте на eco-net@ukr.net, буде про що і поговорити, і тим більше - чим зайнятися.
2008.03.22 | Лозина-Лозинский
Re: "Тут Родос - тут стрибай!"
Якщо буде якась розсилка чі просто треба контакт -jancmirnov@yandex.ru
Живу нажаль не у Київі, але вважую тему Тібету важливою.
2008.03.22 | Pavlo Z.
Re: "Тут Родос - тут стрибай!"
Лозина-Лозинский пише:> Якщо буде якась розсилка чі просто треба контакт -
>
> jancmirnov@yandex.ru
це Ваша адреса?
2008.03.26 | yulii
Re: "Тут Родос - тут стрибай!"
Є розсилка з сайту savetibet.org.uaЗалишайте адреси, або пишіть на savetibet гав ukr.net
2008.03.24 | Mossad
хай живе председатель Тао
Не фіга.Я за Китай. Він для України важливіший за Тибет. Та й це чергове відволікання народу від інфляції та корупції.
Володимир пише:
Мій колишній знайомий, як виявилося - придурок, поїхав по грін-карті до Штатів і там вправно ходив голосувати за януковича
-- таким демократам лише Тибет захищати!
2008.03.24 | ОбНац
Re: Что скрывается за личиной 'современного' Китая
Что скрывается за личиной 'современного' Китая ("The Washington Post", США)Роберт Каган (Robert Kagan), 23 марта 2008
Сюжет: Оценка могущества Китая
[отослать ссылку] [версия для печати]
Sunday, March 23, 2008; B07
Нынче Китай на что только не идет, чтобы выглядеть как образцовая постмодерновая держава 21-го века. Те, кто приезжает в Шанхай, видят рвущиеся к небу небоскребы и рвущуюся вперед экономику. На Давосском форуме и других международных говорильнях легионами высаживаются лощеные китайские дипломаты, из уст которых звучит не 'нулевая сумма', а 'обоюдный выигрыш'. Встречаясь с китайскими лидерами, их западные коллеги видят перед собой воодушевленных технократов, прилежно обходящих ямы, подстерегающие любую страну на пути экономической модернизации.
Но временами из-под маски проглядывает другая сторона современного Китая. На самом деле Китай - это еще и держава 19-го века, полная националистической гордости, амбиций и несведенных счетов; никогда не упускающая из виду вопросов суверенитета; всегда готовая применить репрессии к завоеванным землям и в любой момент объявить войну крошечному острову, лежащему у китайских берегов.
Партнеры
Китай - это все та же авторитарная диктатура, пусть и весьма современная ее разновидность. Природа китайской власти не видна на улицах Шанхая, где любому гарантирована некая степень личной свободы - до тех пор, пока он не сует нос в политику. Но стоит кому-нибудь бросить вызов власти - как тут же проявляется грубая сила, на которой в конечном итоге держится Китай. В 1989 году это была площадь Тяньаньмэнь. Несколько лет назад это было движение Фалунь-Гун. Сегодня это протестующий Тибет. Завтра, возможно, протестующий Гонконг. Еще когда-нибудь - тоже не исключено - диссиденты с острова Тайвань, с которым Китай так хочет 'воссоединиться'.
В этом аспекте Китай нисколько не изменился, несмотря на то, что мы, прогрессисты-либералы, верили, что по-другому просто не может быть. В 90-е годы те, кто следил за событиями в Китае, твердили, что он обязательно 'раскроется', что это лишь вопрос времени, что реформа обязательно будет, и проведет ее именно нынешнее поколение технократов, которое-де не воспитывалось в советско-коммунистической системе. Они говорили, что, даже если китайцы не захотят реформировать страну, сама природа экономической либерализации не оставит им другого выбора: либо с ростом китайского среднего класса вырастет и его потребность в политической власти, либо запросы глобализированной экономики в эпоху интернета станут таковы, что Китаю придется реформироваться, чтобы выдержать конкуренцию.
Сегодня уже понятно, что те, кто это утверждал, просто принимали желаемое за действительное - если не заставляли всех остальных принимать желаемое за действительное в каких-то собственных интересах, поскольку, по их идее, Китай должен был становиться все более и более демократичным, а тем временем топ-менеджеры западных компаний становились бы все более и более богатыми. Сегодня мы наблюдаем совершенно иную картину: чем богаче становится страна - будь то Китай или Россия, - тем легче автократам закрепиться у власти. В стране появляется больше денег - и именно поэтому буржуазия довольна складывающейся ситуацией, и именно поэтому при ее бездействии власти гораздо легче бороться с теми немногими, кто, не выдерживая, выплескивает свое несогласие в интернет. В стране появляется больше денег - и на эти деньги власть набирает больше людей в войска, которые затем направляются и внутрь - в Тибет, - и наружу - на Тайвань. А до мозга костей коммерциализированный окружающий мир думает, что завтра в стране появится еще больше денег - и поэтому, когда дело начинает пахнуть жареным, страшится слишком громко кричать о том, что видит.
Сегодня самый большой вопрос для специалистов по китайской внешней политике заключается в том, насколько сильно то, что Китай делает внутри страны, влияет на линию, которую он выбирает в международных отношениях. В 90-е годы у нас многие любили говорить о некоей корреляции 'более либеральный Китай внутри страны - более либеральный Китай за границей'. Именно либерализации отводилась роль смягчителя напряженности и облегчителя мирного восхода Китая на мировой арене. На этой идее и основывалась стратегия 'взаимодействия'; да и сегодня многие утверждают, что целью американской внешней политики должна быть, как писал Джон Айкенберри (John Ikenberry), 'интеграция' Китая в 'либеральный миропорядок'.
Но может ли жестко-авторитарная власть по-настоящему влиться в либеральный миропорядок? Может ли нация, душа которой осталась в девятнадцатом веке, войти в систему двадцать первого? Некоторые предполагают, что со временем государства Восточной Азии образуют единое международное нечто, похожее на Европейский Союз, в котором Китай, по их мысли, будет играть роль Германии. Но разве правительство Германии подавляет инакомыслие так, как делает это Китай? И мог бы существовать Европейский Союз, если бы правительство Германии делало это?
Китай - далеко не единственное государство мира, которому досаждают беспокойные народы, требующие независимости. Субнациональных движений, требующих автономии или даже полной независимости от национальных правительств - при значительно меньших, чем Тибет или Тайвань, на то основаниях, - предостаточно и в Европе: каталонцы в Испании, фламандцы в Бельгии и даже шотландцы в Соединенном Королевстве. Однако Барселона не живет под угрозой войны, никто не посылает войска в Антверпен и никто не гонит международную прессу из Эдинбурга. Именно в этом и кроется разница между ментальностью постмодерна 21-го века и нацией, которая все еще бьется за имперское влияние и престиж, как в далеком прошлом.
В последнее время мы все чаще слышим, что Китай должен стать 'ответственным участником' системы международных отношений. Но, думаю, слишком многого ожидать не стоит. Интересы авторитарных государств нашего мира отличаются от интересов демократических. Мы хотим сделать мир безопасным для демократии, они же хотят сделать его безопасным если не для автократии вообще, то во всяком случае для своей собственной. Говорят, что китайские правители очень прагматичны. Что ж, это так: как и любой автократический режим, они очень прагматичны, если это помогает им остаться у власти. И, пытаясь включить их в свой либеральный миропорядок, мы всегда должны об этом помнить.
Роберт Каган - старший научный сотрудник Фонда Карнеги за международный мир (Carnegie Endowment for International Peace), автор ежемесячной колонки для The Washington Post. В апреле в свет выйдет его очередная книга 'Возвращение истории и конец мечтаний' ("The Return of History and the End of Dreams").
2008.03.24 | Mossad
лузерська стаття Кейгана
Пану Кейгану краще піклуватися про стан демократії у власній державі, який вже вісім років як жалюгідний, та й про її економічний розвиток подбати, який теж охляв. Китайські вояки не організовують садошоу на окупованих територіях і не окуповують територій. А от залежність США від Китаю стала гігантською -- досить почитати Стігліца. Щодо тибетців, то могли би змиритися та інтегруватися у економіку центру світу, стати передмістям цього центру. А то так і залишаться периферією.2008.03.24 | Володимир
Re: лузерська стаття Кейгана
МосЗаде! Щоб написати таке, треба не мати якоїсь дуже фундаментальної клепки в голові. Не кажучи вже про брак знань."Садошоу" - то окремі епізоди, за які конкретні люди понесли конкретні, хоча й не надто суворі покарання: відсиділи "строк" у тюрязі. Але пропаганда авторитарних режимів радо ці епізоди підхоплює і роздмухує. Я не ідеалізую Штати. Але те, що компропаганда називає "агресією американського імперіалізму", є насправді захистом світу від авторитарної чуми. Якби американські хлопці не помирали в Кореї та В'єтнамі, стримуючи світового експансію авторитаризму, то увесь світ (і ми в тому числі) повторив би долю Тібету. Цікаво, чи захотілося б тоді вам особисто (до чого ви закликаєте тібетців) намастити дупу вазеліном і підставити її загарбнику?Якби не США, світом давно б уже правили, гітлери, сталіни та маоцзедуни.
Перш ніж верзти фігню, прочитайте історію "миролюбивого" Китаю до опіумних війн.Може, в голові проясниться.
2008.03.26 | Mossad
ну що ви таке кажете
зрозуміло, що є ще багато ідеалістів, які вірять у те, що світові еліти справді "обрали демократію, бо це найліпше з найгіршого і т.д.". Але насправді демократія існує сьогодні лише на рівні громад, максимум -- тотально парламентських республік, та й там щось загинатиися почало, через мізерні відсотки розходження між таборами (див. результати європейських виборів останніх 5 років). Тому демократію і т.д. еліти почали поступово зливати, гігантську роль у західному світі сьогодні відіграє насамперед державна, корпоративна і експертна бюрократія, стосунки уряду і головних банків, і т.д. Тобто ті ж США вже переважно аристократичний режим, а не демократичний, ще більш це стосується Великлї Британії, де колись низову лейбористську партію пригодували і загодували (до того, що фактично зміна Блера на Брауна була зміною лоббі БП на Шел:). Всі решта країна так чи інакше мавпують процеси, які відбуваються у країнавх-лідерах,. просто є гігантскі навіки периферійні території, куди зараз, швидше за все, прямує і Україна, керована демагогами та спекулянтами....Володимире, щодо "американських хлопців, які загинули, захищаючи"...ви це про Сонгмі...не слухайте на ніч Джона Маккейна, пліз:)
2008.03.27 | Володимир
Re: ну що ви таке кажете
Хлопчику, я сам собі Маккейн, і В'єтнам бачив іще по совковому теліку в 60ті. На місці Маккейна казав і робив би те ж саме. До речі, не слухав жодного його виступу. Обаму - чув. І не раз.Але він гарний для внутрішньоамериканського вживання. Для закордону кращий Маккейн.І до чого тут ідеалізм? Це просто реальне розуміння того, що для захисту індивіда людство нічого кращого за англо-саксонську та європейську демократію (якою б егалітаристською вона не була)ще не вигадало. І не вигадає.
Альтернатива - середньовічні китай та рашка (попри суто зовнішні технічні зміни).А ваші аргументи - чисто совкові, з тих, якими користалися апологети більшовизму ще на початку 20 ст. Тіпа, приховану за демократичними лаштунками диктатуру буржуазії замінимо відвертою диктатурою пролетаріату, а на практиці - диктатурою кількох осіб. ХуйнЯ все це. А реалії такі, що на Заході ти - людина, а в феодальних країнах - ніхто, козявка, яку легко можна роздавити.
І взагалі - як казав такий собі Горький, "добро должно бить с кулакамі". Це єдине, в чому я з ним погоджуюся.Демократія повинна мати для свого захисту і НАТО, і велетенську військову машину на кшталт гамериканської. Звісно, не все так просто. Бувають продрочки тіпа Іраку. Це - чиста продрочка або крок на догоду Ізраїлю. Але в даному разі я більше симпатизую гебреям, аніж осатанілим ісламістам, яких бачив на на власні очі на відстані ппростягнутої руки. Було й таке.
2008.03.27 | Mossad
мдя, короче ніяких у вас аргументів
самі емоції, та назомбоване "це г краще ніж інше г, бо маю рекламного проспекта і там сказано, що...".Президентом буде Обама.
А ви часом напалмом в'єтнамські ліси не обробляли? Може, ви коріш Тіматі...Маквея? Унібомбера?
Той теж такими ідеями керувався "ми найкращі у світі, отби якщо порізати ще тих і тих, то взагалі".
Коли більшість українців скаже НАТО -- "так", тоді і будемо у НАТО.Бо це є демократія.
А поки що вам відкриті всі дороги, наймаєтеся у якусь з армій країн-членів НАТО і боронить Procter and Gamble...ой, вибачте, "демократію" від вічних "зазіхань" варварських народів.
Поки цілком, звісно, незаслужено, не нарветеся на краще озброєного обо швидшого іракця, серба, афганця або навіть (помилково, помилково) косовара, який чомусь вирішить, що ви недостатньо сумлінно поліруєте його фюзеляж.
Скажіть, вас таких багато? Може б ви виграли тендер на заміну приватними найманцями нашого контингенту, який замість Сербії опинився раптом на бандитській території і тепер має втрати?
Це було би супер.
2008.03.27 | yulii
Реакція сусідніх держав і нашої рідної
"Премьер Польши заявил о бойкоте открытия Олимпиады" сьогодні!http://korrespondent.net/world/416410
Після багаточисленних пікетувань (у Варшаві виходило до 800 осіб, приєднувалися Познань і Гданськ).
Естонія під посольством КНР вчора влаштувала цілий концерт:
"По словам директора Института буддизма Свена Грюнберга, для участия в мероприятии приглашаются все люди, которые осознают неповторимость человеческой жизни и важность сохранения культуры.
«В центре внимания находятся не Олимпийские игры, а критическая обстановка в Тибете и последовательное уничтожение Китайской Народной Республикой тибетского народа и совершенно уникальной тамошней культуры», — пояснил Грюнберг.
По его словам, Китай, бывший когда-то государством с высокоразвитой культурой, сейчас болен, и имя этой болезни — коммунистическая утопия." http://savetibet.ru/2008/03/25/institut_buddizma_v_jestonii_nameren_vystupit_v_podderzhku_tibeta.html
А Український МІД на звернення українців, підписане 62 особами (вхідний № 24851) відповів, що посол КНР порадив не відповідати на це звернення. Ну не анекдот?
Текст звернення:
МІНІСТРУ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УКРАЇНИ
Пану ОГРИЗКУ В.С.
18.03.2008р.
Шановний Володимир Станіславович!
Останні події в Тибеті демонструють глибоку незгоду, яку відчувають тибетці щодо ситуації, яка складається в Тибетському Автономному Районі КНР. Сорок дев'ять років тибетці чекають повернення свого духовного лідера Його Святості Далай-лами XIV на батьківщину. Пекін не хоче прислухатися до голосу тибетського народу і світової спільноти. Лідери багатьох країн неодноразово закликали китайське керівництво до мирного рішення "тибетського питання" шляхом переговорів з представниками Його Святості Далай-лами XIV.
Натомість уряд КНР останні два роки вводив нові обмеження на свободу віросповідання, підсилював пропаганду направлену проти Далай-лами, збільшував число етнічних китайських переселенців в ТАР (Тибетський Автономний район). Такі дії привели до хвилі протестів усередині і поза Тибетом.
Зараз надходять повідомлення про грубі придушення мирних демонстрацій в різних частинах Тибету, про сотні заарештованих і десятки вбитих. Повідомляється про розстріл протестуючих ченців і студентів. Ми не можемо стояти осторонь, коли гинуть люди. Закликаємо всіх учасників конфліктів до припинення насильства.
Ми, що нижче підписалися звертаємося до Вас з проханням:
1. Звернутися до уряду КНР з закликом негайно зупинити свій наступ на демократію, відвести війська і сили безпеки, відпустити затриманих і дозволити мирний протест.
2. Підтримати ініціативу Далай-лами XIV негайно надіслати незалежних спостерігачів від ООН до Тибету.
3. Звернутися до керівництва КНР з вимогою негайно дозволити в'їзд іноземних журналістів у всі області Тибету (ТАР і історичні тибетські області провінцій Гансу, Цинхай і Сичуань).
2008.03.31 | yulii
Відповідь українського МІДу
А Український МІД на звернення українців, підписане 62 особами (вхідний № 24851) відповів, що посол КНР порадив не відповідати на це звернення. Ну не анекдот?2008.03.31 | Mtm
Курды мучаются трохи больше, почему о них вы молчите?
У меня впечатление, что Китай просто до хрена стал кушать. Уровень жизни растет, потребление ресурсов растет, ВВП растет, товаром всех завалили. Следует ожидать, что х№ями будут меряться дальше больше, дабы остановить неостанавливаемую "желтую" экспансию. Что в принципе понимаю. Наши белые предки все-вместе мочили китайцев незадолго до того, как наших предков уже отдельно от других белых друзей замочили японцы в 1905 г. А если цинично- чем Тибет круче Курдистана?2008.03.31 | Pavlo Z.
Прапор у руки - організовуй, я приєднаюся!:))
2008.03.31 | Pavlo Z.
УВАГА! Друзі, місце проведення акції змінюється!
Акція підтримки розпочнеться о 17:30 на Грушевського, 32 у зв'язку з тим, що Михайлівська площа буде закрита протягом 31 березня та 1 квітня (дні візиту президента США).(отримано мною ел.поштою від організаторів).
2008.03.31 | lertion
Львівська облрада підтримає Тибет
Депутат Львівської облради від БЮТ Козак ініціює звернення від облради про засудження придушення масових акцій у ТибетіЛЬВІВ, 31 БЕРЕЗНЯ, PRESSTIME.COM.UA. – Депутат Львівської обласної ради від БЮТ Остап Козак ініціює звернення від облради до Міністерства закордонних справ України з приводу ситуації у Тибеті.
Як повідомив депутат у коментарі Presstime він планує винести проект цього звернення на розгляд сесії ЛОР 15 квітня.
Подаємо повний текст:
«Львівська обласна рада висловлює свою стурбованість ситуацією склалася в результаті грубого придушення масових протестів у Тибеті. Під час березневих акцій у Ласі та інших частинах Тибету загинули десятки мирних мешканців. Дотепер невідома достовірна кількість, імена і місцезнаходження інших заарештованих.
Сьогодні Китай стоїть перед вибором, яким шляхом йому рухатися далі - шляхом посилення репресій чи шляхом діалогу, компромісів і миру. Політичні лідери і уряди багатьох країн, у тому числі і Євросоюзу, засудили жорстокі заходи керівництва КНР щодо протестуючих, і закликали до пошуку мирних шляхів вирішення конфлікту.
Для нас українців завжди були визначальними прагнення народів до свободи та демократичного розвитку, що підтвердила у 2004 році Помаранчева революція. Економічні та політичні інтереси не можуть бути важливішими за життя людей.
Вважаємо, що Україна не має права замовчувати проблему із дотримання прав людини у Тибеті та повинна на міжнародному рівні засудити дії китайської влади».
http://presstime.com.ua/news/view/25491.html