Як українці залишились українцями. Історія чіказької громади
03/24/2008 | keymaster
1964 рік в м. Чікаго.
В діянцезії церкви св.отця Миколая в м. Чікаго єпископ Ярослав Габро змінив календар з Юліанського стилю на Григоріанський (новий стиль), без узгодження із своїми парафіянами. В цей час в багатьох українських церквах почали відправляти Богослуження на англійській мові, а в українських школах наступили великі зміни...
Багато людей спротивилися тому і вирішили негайно зреагувати на цей неприємливий поступ. Вони створили Комітет Оборони Українських Традицій, Мови і Культури...
Наступна болюча подія сталася на свято Чесного Хреста. Люди прийшли до церкви св. о. Миколая на святу відправу, а двері церковні замкнені. Було дуже багато людей і вони стояли на сходах перед церквою із запаленими свічками в руках. Співали побожних пісень “Христу Твоєму поклоняємось, Владико” і ін. До людей вийшов священик і питає: “Чого ви сюди прийшли?” - “Ми прийшли до церкви, бо сьогодні – свято”. Отець на те каже: “Ви знаєте, що календар змінився і свято відбулося два тижні тому. Люди, будьте добрі, ідіть додому”. Люди розійшлися і понесли із собою кривду цю. Вони продовжували стояти на своїх позиціях, виявляючи свій протест в обороні календаря, батьківської віри і мови!
................
Липень 1966 рку.
До м. Чікаго приїхав Український Греко-католицький Патріарх Йосиф Коберницький-Дичковський-Сліпий і Митрополит Сенишин а також єпископи, священики, диякони і вірні з різних країн.Святу Літургію відправляли в місцевому Гренд-Парку над озером Мічіган. Зібралась велика кількість людей, своїх і гостей. Після закінчення св. відправи Патріарх Йосиф мав промову до всіх присутніх. В кінці своєї промови сказав до нашого українського люду: “Пошукайте місце під церкву, закладіть Хрест в ту землю. Святий Хрест – це символ перемоги! І буде між вами спокій і згода. Будуйте свій храм – моя віра і надія і бачення з вами!” Він промовляв далі: “24 липня було Свято нашої української святої княгині Ольги, а сьогодні є 28 липня – це свято українського Апостала, нашого святого Князя Володимира Великого, то ж з нагоди цих величних свят назвім цей храм Собор святих Володимира і Ольги!
І так Патріарх Йосиф створив нову парафію св. Володимира і Ольги за старим стилем календаря.
Невдозі купили старі будинки, які необхідно було знести і підготувати землю під будівництво. А також була велика проблема з коштами .
Православна Парафія св. Князя Володимира
Тодішній Комітет Оборони Традицій, шукаючи за тимчасовим приміщенням для новостворенної парафії святих Володимира і Ольги, попросився в комірництво до Православного Собору Князя Володимира. І вони радо погодились прийняти нас до того часу, поки не побудуємо свій новий храм.
................
21 вересня 1968 року в празник Різдва Пресвятої Богородиці, ми греко-католики молися вже разом із православними братами-українцями в одній церкві аж до 14 жовтня 1973 року. Літургійні відправи відбувалися за попередніми домовленнями отців . За п’ять років перебування разом багато дечого ми навчились від братів православних, а вони від нас - греко-католиків. Тут відбувалися спільно Йорданське водосвяття, а у Страстну П’ятницю – спільний обхід із Святою Плащеницею. Це найбільше закарбувалося у моїй пам’яті....
Повністю текст статті Анни Кульчицької "40 років Собору св. Володимира і Ольги в м. Чікаго" читайте на Майдані-Захід, тут:
URL: http://maidan.org.ua/static/lvivmai/
Зверніть увагу на певну відмінність в суспільних підходах українців у Чікаґо, які вкладають тяжко зароблені кошти в побудову церкви для збереження української автентичности, і українців в Україні, які з задоволенням прихватизують книгарні та видавництва, щоб відкрити в них ресторани. З чого б така різниця?
В діянцезії церкви св.отця Миколая в м. Чікаго єпископ Ярослав Габро змінив календар з Юліанського стилю на Григоріанський (новий стиль), без узгодження із своїми парафіянами. В цей час в багатьох українських церквах почали відправляти Богослуження на англійській мові, а в українських школах наступили великі зміни...
Багато людей спротивилися тому і вирішили негайно зреагувати на цей неприємливий поступ. Вони створили Комітет Оборони Українських Традицій, Мови і Культури...
Наступна болюча подія сталася на свято Чесного Хреста. Люди прийшли до церкви св. о. Миколая на святу відправу, а двері церковні замкнені. Було дуже багато людей і вони стояли на сходах перед церквою із запаленими свічками в руках. Співали побожних пісень “Христу Твоєму поклоняємось, Владико” і ін. До людей вийшов священик і питає: “Чого ви сюди прийшли?” - “Ми прийшли до церкви, бо сьогодні – свято”. Отець на те каже: “Ви знаєте, що календар змінився і свято відбулося два тижні тому. Люди, будьте добрі, ідіть додому”. Люди розійшлися і понесли із собою кривду цю. Вони продовжували стояти на своїх позиціях, виявляючи свій протест в обороні календаря, батьківської віри і мови!
................
Липень 1966 рку.
До м. Чікаго приїхав Український Греко-католицький Патріарх Йосиф Коберницький-Дичковський-Сліпий і Митрополит Сенишин а також єпископи, священики, диякони і вірні з різних країн.Святу Літургію відправляли в місцевому Гренд-Парку над озером Мічіган. Зібралась велика кількість людей, своїх і гостей. Після закінчення св. відправи Патріарх Йосиф мав промову до всіх присутніх. В кінці своєї промови сказав до нашого українського люду: “Пошукайте місце під церкву, закладіть Хрест в ту землю. Святий Хрест – це символ перемоги! І буде між вами спокій і згода. Будуйте свій храм – моя віра і надія і бачення з вами!” Він промовляв далі: “24 липня було Свято нашої української святої княгині Ольги, а сьогодні є 28 липня – це свято українського Апостала, нашого святого Князя Володимира Великого, то ж з нагоди цих величних свят назвім цей храм Собор святих Володимира і Ольги!
І так Патріарх Йосиф створив нову парафію св. Володимира і Ольги за старим стилем календаря.
Невдозі купили старі будинки, які необхідно було знести і підготувати землю під будівництво. А також була велика проблема з коштами .
Православна Парафія св. Князя Володимира
Тодішній Комітет Оборони Традицій, шукаючи за тимчасовим приміщенням для новостворенної парафії святих Володимира і Ольги, попросився в комірництво до Православного Собору Князя Володимира. І вони радо погодились прийняти нас до того часу, поки не побудуємо свій новий храм.
................
21 вересня 1968 року в празник Різдва Пресвятої Богородиці, ми греко-католики молися вже разом із православними братами-українцями в одній церкві аж до 14 жовтня 1973 року. Літургійні відправи відбувалися за попередніми домовленнями отців . За п’ять років перебування разом багато дечого ми навчились від братів православних, а вони від нас - греко-католиків. Тут відбувалися спільно Йорданське водосвяття, а у Страстну П’ятницю – спільний обхід із Святою Плащеницею. Це найбільше закарбувалося у моїй пам’яті....
Повністю текст статті Анни Кульчицької "40 років Собору св. Володимира і Ольги в м. Чікаго" читайте на Майдані-Захід, тут:
URL: http://maidan.org.ua/static/lvivmai/
Зверніть увагу на певну відмінність в суспільних підходах українців у Чікаґо, які вкладають тяжко зароблені кошти в побудову церкви для збереження української автентичности, і українців в Україні, які з задоволенням прихватизують книгарні та видавництва, щоб відкрити в них ресторани. З чого б така різниця?
Відповіді
2008.03.24 | Alexx
Re: Як українці залишились українцями. Історія чіказької громади
А чи мають право, ці прихватизатори, називатись українцями?2008.03.25 | Віктор
Re: Як українці залишились українцями. Історія чіказької громади
> Зверніть увагу на певну відмінність в суспільних підходах українців у Чікаґо, які вкладають тяжко зароблені кошти в побудову церкви для збереження української автентичности, і українців в Україні, які з задоволенням прихватизують книгарні та видавництва, щоб відкрити в них ресторани. З чого б така різниця?А щоб не було такої різниці, "раджу українцям з Чікаґо, які вкладають тяжко зароблені кошти в побудову церкви для збереження української автентичности", повернутися в Україну і вкладати свої гроші в церкви в Україні.
А в книгарнях відкривають ресторани не українці, а українські жиди.
2008.03.25 | Наталка
Дурниця! То Кардинал Гузар виявляється не українець?
бо святкує за іншим стилем?2008.03.26 | Mossad
діаспоряни молодці, але чесно кажучи, вони фактично інший народ
ліпший? гірший? інший.Вони мають змогу жертвувати, бо є американцями, по суті. Національна справа ніколи не є справою багатіїв, яким добре будь-де і без національної справи. А у нас середній клас ще не має свободи маневру -- національна справа всюди і завжди була справою саме середнього класу. Жертування набуде у нас визначених рис лише і тільки після того, як припинить бути критичним житлове питання. ІМХО.
2008.03.26 | Хвізик
Re: діаспоряни молодці, але чесно кажучи, вони фактично інший на
Mossad пише:> ліпший? гірший? інший.
> Вони мають змогу жертвувати, бо є американцями, по суті. Національна справа ніколи не є справою багатіїв, яким добре будь-де і без національної справи. А у нас середній клас ще не має свободи маневру -- національна справа всюди і завжди була справою саме середнього класу. Жертування набуде у нас визначених рис лише і тільки після того, як припинить бути критичним житлове питання. ІМХО
кожного разу, коли маю справу з канадськими українцями розумію ґеніальність Булгаковського вислову нашу зіпсутість "квартирним питанням". в цьому і є головна відмінність нас, і тих, котрі родилися і виросли у вільному світі.
2008.03.26 | Mossad
простий приклад
тьху-тьху-тьху, я заробляю достатньо, аби не їхати за кордон, тобто і у порівнянні із закордоном заробляю нормально.При цьому, утримуючи в іншій країні хату, яка дісталася від діда з бабою, хату батьків, сім'ю, подорожуючи і забезпечуючи metropolitan way of life (бо цього вимагає, до певної міри, творчий напрям діяльності), боюся брати хату у кредит, бо житло у нас астрономічно коштує, а все якось дуже "непевно" у нашій країні.
Яка благодійність?!
Та все ж трохи нею займаюся, бо ж є ще й сумління:)
2008.03.27 | Михайло Свистович
Re: діаспоряни молодці, але чесно кажучи, вони фактично інший на
Хвізик пише:>
> кожного разу, коли маю справу з канадськими українцями розумію ґеніальність Булгаковського вислову нашу зіпсутість "квартирним питанням". в цьому і є головна відмінність нас, і тих, котрі родилися і виросли у вільному світі.
Не знаю як канадці, але у Вашингтоні після спілкування з тамтешніми українцями, котрі родилися і виросли у вільному світі, в мене було стійке враження, що більшість із них живуть в комуналках
2008.03.27 | Mossad
всяке буває
2008.03.27 | Хвізик
Re: діаспоряни молодці, але чесно кажучи, вони фактично інший на
Михайло Свистович пише:> Хвізик пише:
> >
> > кожного разу, коли маю справу з канадськими українцями розумію ґеніальність Булгаковського вислову нашу зіпсутість "квартирним питанням". в цьому і є головна відмінність нас, і тих, котрі родилися і виросли у вільному світі.
>
> Не знаю як канадці, але у Вашингтоні після спілкування з тамтешніми українцями, котрі родилися і виросли у вільному світі, в мене було стійке враження, що більшість із них живуть в комуналках
думаю, Ви чогось не зрозуміли, мали невірні очікування, або неадекватно (з їхньої точки зору) поводилися. якби Ви могли написати детальніше про причини таких Ваших вражень, я би спробував розібратися.
ПС Люди у США і в Канаді поводяться суттєво по-різному
2008.03.27 | Михайло Свистович
Re: діаспоряни молодці, але чесно кажучи, вони фактично інший на
Хвізик пише:>
> думаю, Ви чогось не зрозуміли, мали невірні очікування, або неадекватно (з їхньої точки зору) поводилися
Я все чудово зрозумів, не мав взагалі жодних очікувань і ніяк не поводився - лише спостерігав.
>
> якби Ви могли написати детальніше про причини таких Ваших вражень, я би спробував розібратися
Десь в архіві є про мою поїздку до Вашингтону. Мені ліньки писати все знову, а архіви зараз після атаки не працюють.
>
> ПС Люди у США і в Канаді поводяться суттєво по-різному
В Канаді не був - не знаю.
2008.03.27 | Хвізик
Re: діаспоряни молодці, але чесно кажучи, вони фактично інший на
Михайло Свистович пише:> Хвізик пише:
> >
> > думаю, Ви чогось не зрозуміли, мали невірні очікування, або неадекватно (з їхньої точки зору) поводилися
>
> Я все чудово зрозумів, не мав взагалі жодних очікувань і ніяк не поводився - лише спостерігав.
>
> >
> > якби Ви могли написати детальніше про причини таких Ваших вражень, я би спробував розібратися
>
> Десь в архіві є про мою поїздку до Вашингтону. Мені ліньки писати все знову, а архіви зараз після атаки не працюють.
>
> >
> > ПС Люди у США і в Канаді поводяться суттєво по-різному
>
> В Канаді не був - не знаю.
то і я скажу коротко: не поспішай із судженнями, Ти не мав достатньо часу, щоб все роздивитися. В США люди найбільше цінують власну свободу і власний спосіб життя (прайвасі, кажуть). Відповідно цінують свободу і прайвасі інших. Домінанта цих цінносте диктує поведінку. Зокрема, заплатити за когось під час обіду у ресторані можна лише коли цей обід викликаний якимись службовими чи меркантильними мотивами, або якщо ця людина є достатньо близькою. Заплатити за нового знаймого можна лише в тому випадку, коли (і) Ви хочете, щоб цей знайомий увійшов до Вашого кола близьких друзів (усередину кола прайвасі) та (іі) Ви певні, що Ваш знайомий бажає того самого. Якщо ці дві вимого не витримані, Ви ризикуєте образити чи принизити людину, запропонувавши заплатити за її обід. Те саме стосується запрошень додому. Запрошують або дуже близьких людей, або колег по роботі з конкретною метою.
Люди надзвичайно ретельно придивляються одне до одного перш ніж увійти у близькі стосунки. Якщо в процесі початкового спілкування Ви десь ненароком вчинили неправильно, всякі стосунки з Вами можуть перервати без будь-яких пояснень, і цей тестовий період іноді триває дуже довго. Зате, якщо вже Ви зуміли всановити дружбу з американцем, то ця дружба всерйоз і надовго. За 10 років у США я зумів здобути лише двох американських друзів - зате справжніх друзів і дуже щирих друзів. Щоправда, до України вони стосунку не мають, але то таке...
Бідні люди соромляться своєї бідності, і через те підкреслюють свою незалежність і не бажають приймати ніяких подарунків у вигляді оплат за обід від багатших знайомих. Бідна людина, яка підкреслює свою бідність, весь час чогось очікуючи від оточуючих, сприймається дуже дивно, або й погано. Іменно через це американці часто не можуть встановити контакти з новоприбулими з України.
В той же час, американці готові Вам надати допомогу, якщо у Вас сталася якась проблема. Спробуйте зупинити машину на узбіччі дороги і відкрити капота - коло Вас моментально хтось зупиниться і запропонує свою допомогу.
2008.03.27 | Михайло Свистович
Re: діаспоряни молодці, але чесно кажучи, вони фактично інший на
Хвізик пише:>
> В США люди найбільше цінують власну свободу і власний спосіб життя (прайвасі, кажуть). Відповідно цінують свободу і прайвасі інших. Домінанта цих цінносте диктує поведінку. Зокрема, заплатити за когось під час обіду у ресторані можна лише коли цей обід викликаний якимись службовими чи меркантильними мотивами, або якщо ця людина є достатньо близькою. Заплатити за нового знаймого можна лише в тому випадку, коли (і) Ви хочете, щоб цей знайомий увійшов до Вашого кола близьких друзів (усередину кола прайвасі) та (іі) Ви певні, що Ваш знайомий бажає того самого. Якщо ці дві вимого не витримані, Ви ризикуєте образити чи принизити людину, запропонувавши заплатити за її обід. Те саме стосується запрошень додому. Запрошують або дуже близьких людей, або колег по роботі з конкретною метою.
Нічого з цього подібного не було. Я н езазіхав ні на чиє прайвесі, не їв з ними у ресторані, н енамагався навіть познайомитись, а не те що подружитись.
> Якщо в процесі початкового спілкування Ви десь ненароком вчинили неправильно
Повторюю: я нічого не вчиняв. Я спостерігав збоку. Це вже потім вчиняв.
> За 10 років у США я зумів здобути лише двох американських друзів - зате справжніх друзів і дуже щирих друзів
В мене в Україні не набагато більше справжніх друзів назбирується за 10 років
>
> Бідна людина, яка підкреслює свою бідність, весь час чогось очікуючи від оточуючих, сприймається дуже дивно, або й погано. Іменно через це американці часто не можуть встановити контакти з новоприбулими з України.
Я не підкерслював ні своєї бідності, ні свого багатства, не очікував від них жодної допомоги, я просто дивився на них у церкві. Це був апофеоз жлобства особливо на тлі американців-неукраїнців, які відрізнялися від тих діаспорян як небо і земля.
Були і вміняємі діаспоряни. Але вони на ту тусовку не пішли.
>
> В той же час, американці готові Вам надати допомогу, якщо у Вас сталася якась проблема. Спробуйте зупинити машину на узбіччі дороги і відкрити капота - коло Вас моментально хтось зупиниться і запропонує свою допомогу.
Не було таких моментів, щоб перевірити.
2008.03.27 | Хвізик
Re: діаспоряни молодці, але чесно кажучи, вони фактично інший на
Спостерігав у церкві?!Даси мені колись почитати свої спостереження. Навіть не уявляю, що ти міг там такого побачити. Я ходжу до діаспорних церков різних конфесій і нічого поганого ні про жодну сказати не можу. У церкві поводяться, як у церкві належить. Після служби троха тусуються поруч у клубі: каву п"ють, якісь тістечка їдять, балакають одне з одним. Багатьом цікаво зі мною поговорити, розпитують про Україну, де-котрі хочуть чимось пригостити... Доводитсья відмовлятися, бо і без того жирний.
Збирають пожертви на Україну. На храми, сиротинці, чи якщо якась трагедія сталася, типу чергової аварії на шахті.
Так і в США, так і в Канаді. І то мало залижить від підпорядкування храму - ГКЦ, МП, чи Константинополь...
А Ти мене заінтригував - давай шукай свою пропалу розповід, або розкажи по новій.
2008.03.28 | Михайло Свистович
Re: діаспоряни молодці, але чесно кажучи, вони фактично інший на
Хвізик пише:> Спостерігав у церкві?!
Не не службі. Там свято було.
>
> А Ти мене заінтригував - давай шукай свою пропалу розповід, або розкажи по новій.
Архіви не працюють, а по новій - часу нема та й забув дещо, бо для мене то не важливо.
2008.03.27 | Хвізик
Re: діаспоряни молодці, але чесно кажучи, вони фактично інший на
про поведінку в церкві, єдине, що спадає на думку, то те, що жінки не завжди покривають голову хусткою, а де-котрі приходять на Службу у брюках. Але особисто я не вважаю це проблемою - бо, наприклад, Ісус штанів не носив, але ж Церква не вимагає від мужчин, щоб приходили у накидках2008.03.27 | Тестер
Справа в тому, що ці етнічні українці мішають віру релігію і Ук
раїну. І виходить впертий хуторянський козел(жлоб)-капіталіст з задатками примітивного але дуже скупого націоналіста!