03/27/2008 | Майдан-ІНФОРМ

Свавільно звільнений після приходу до влади Олега Бондаря з посаду начальника відділу фізкультури і спорту Віталій Воронцов відновився на посаді після тривалого судового спору. Це – перший із членів команди Мирослави Свистович, які виграли суд щодо свого поновлення, оскільки звільняли людей абсолютно по-бєспрєдєлу, часом навіть не приховуючи, що претензій до їхньої роботи не мають, а звільняють їх тому, що ті були призначені М. Свистович (з усіх нею призначених вдалося втриматися на посаді лише начальнику відділу освіти В. Туташинському, за якого вступилися деякі депутати-освітяни).

Віталій Воронцов після проголошення Мирослави Свистович міським головою був призначений на посаду начальника у відділ, де панував повний безлад. Начальника у відділі не було, ніхто організацією роботи відділу не цікавився, а виконуючий обов’язки здавав в оренду для тренувань спортивні приміщення на особистих домовленостях з тренерами, від чого до бюджету не надходило ні копійки. Виходило так, що за рахунок бюджету утримувалися приміщення для занять спортом, а тренери, які не були у штаті відділу, або використовували приміщення безкоштовно, або платили гроші готівкою за домовленістю безпосередньо в.о. начальника відділу. При цьому, беручи гроші з батьків учнів, більшість з цих тренерів навіть не були оформлені як суб’єкти підприємницької діяльності, тобто не сплачували податків зі своїх доходів, які часом перевищували, наприклад, зарплату мера міста. При гострій нестачі місць для потреб усіх існуючих в Ірпені спортивних секцій, більшість приміщень дитячо-юнацької спортивної школи взагалі здавалися в оренду структурам, які не мають жодного стосунку до фізкультури і спорту.

Про подальший потік коштів неважко здогадатися, якщо взяти до уваги, що колишній Ірпінський міський голова Володимир Скаржинський звільняв начальника відділу культури Олексія Кожемяку зі словами „Ти чого не ділишся?”, а коли ця інтеліґентна людина відповіла, що їх ділитися нічим, погрожував подати на нього до прокуратури за нестачу 27 копійчаних ялинкових іграшок.

З першого дня своєї роботи Віталій Воронцов взявся за налагодження прозорої системи стосунків із тренерами. Він запропонував, що тренери, які працюють у штаті відділу й отримують зарплату з бюджету, не беручи з батьків учнів коштів, займаються у комунальних приміщеннях безкоштовно, а ті, хто працює на комерційних засадах, сплачує орендну плату (до цього не рідко бувало й таке, що тренер отримував зарплату з бюджету і стягував з батьків учнів додатково кошти) або робить внесок матеріальними цінностями, необхідними для роботи його ж секції.

Ця система потребувала цілої низки процедур – затвердження нового положення про відділ, відкриття банківського рахунку, офіційного оформлення угодами стосунків відділу з тренерами, що викликало спротив частини тренерів, які або мали особливі стосунки з його попередником, або не мали жодного бажання оформлятися як суб’єкти підприємницької діяльності.

Оскільки В. Воронцов категорично відмовлявся брати з гроші по-старому, тобто без оформлення угод собі в кишеню, ті тренери, яких не влаштовувала ця система, і які мали серед депутатів Ірпінської міськради родичів або друзів, організували потужний спротив прозорості, спонукаючи до цього й виконкомівських чиновників, від яких залоежало бюрократичне оформлення вищезазначених процедур. Одним з флагманів цього спротиву стала депутат Київської обласної ради, голова Ірпінської міської організації ВО „Батьківщина” Оксана Коломієць, чию пропозицію про призначення на посаду начальника відділу тренера її сина Мирослава Свистович відкинула, оскільки мала сумнів, що цей дійсно хороший тренер і, до речі, тодішній прихильник М. Свистович, має управлінські здібності, щоб організувати роботу відділу (таку ситуацію Ірпінь зараз має з лобійованим тією ж Оксаною Коломієць на посаду начальника відділу охорони здоров’я депутатом міськради Юрієм Романенком, який працював на апараті УЗО – весь Ірпінь говорить, що „ми втратили хорошого „узіста”, а отримали поганого начальника відділу”).

Отримуючи зарплату як голова партійної організації та маючи через це безліч вільного часу, О. Коломієць цілими днями тинялася коридорами облдержадміністрації, створюючи негативний імідж В. Воронцову, запрошувала собі на допомогу депутатів Ірпінської міськради, ображених тренерів, організовувала скарги, не приховуючи, що все це заради помсти.

Сам Віталій Воронцов, не зважаючи на те, що окремі незадоволені тренери паплюжили його відкритим текстом, підходив до них виключно з фахової точки зору. Він визнавав, що деякі з цих не зовсім моральних людей все ж таки є талановитими фахівцями у своїх видах спорту й не намагався навіть шукати приводи для звільнення їх з роботи чи інших санкцій. Навпаки, коли підбиті О. Коломієць кілька тренерів, що покинули бюджетне приміщення „на знак протесту” і стали тренувати дітей по сирих підвалах, вирішили повернутися, В. Воронцов надав їм таку можливість, хоча знав, що вони продовжуватимуть намагатися добитися його звільнення з посади. А також відкидав усі пропозиції тренерів (як штатних, так і деяких комерційних), яких нова система влаштовувала, організувати щось на його захист, оскільки це б вносило чвари у спортивне товариство Ірпеня.

Нині поки що діюча влада вже дала зрозуміти Віталію Воронцову, що з нею він не спрацюється, але він відповів, що повертається працювати, а не плести інтриги, отримав виконавчого листа і приступив до виконання своїх обов’язків. На це Олег Бондар та депутати відповіли скликанням на завтра позачергової сесії, де розглядатиметься питання реорганізації структури підрозділів виконкому з тим, щоб отримати законні підстави для звільнення В. Воронова. Фактично через одну людину бєспрєдєльна влада організовує стільки рухів та витрачає стільки часу та зусиль, що, спрямовані „у мирне русло”, могли б принести неабияку користь громаді. Адже проблем, на яких у влади не вистачає ні часу, ні сил, в Ірпені просто безліч.