03/28/2008 | "Антикримінальний вибір"

У серці Полтавщини - селищі Решетилівка, що в 30 кілометрах від Полтави, правоохоронці знищують залишки прав людини!
20.03.2008р депутат Решетилівської районної ради, голова Решетилівської РО ВГО «Антикримінальний вибір» Антоніна Стучилова стала свідком описаних нижче подій, які інакше як сталінським свавіллям не назвеш.


Дійовими особами цієї історії є:
- прокурор Решетилівського району Костянтин Лук'яненко,
- Калениківський сільський голова в Решетилівському районі Полтавської області Петро Вовк ,
- голова ліквідаційної комісії СТОВ «Дружба» в с. Каленики Решетилівського району Ірина Крючкова ,
- інші, в епізодах.

Пан Лук'яненко нещодавно (трохи більше року) працює на теренах Решетилівщини, змінивши на цій посаді сумно відому «зірку» прокуратури п. В. Мирончука, за яким ходила ох яка недобра слава.
Здається, за описаних подій, район дійсно є експериментальним полігоном для виковування «кадрів» прокуратури...

Передісторія подій - така.
Влітку 2007 року до депутата Решетилівської районної ради А. Стучилової звернулися мешканці територіальної громади Калениківської сільської ради Решетилівського району. Не просто скаржилися, а волали про допомогу: на території сільради, всупереч чинному законодавству та волі громади, протизаконно і самоправно діє голова ліквідаційної комісії СТОВ «Дружба» Крючкова І. В. Пані ліквідатор накинула оком на залишки меліоративної зрошувальної системи, які були прокладені територією Калениківської та частково Шилівської сільради, що межує з Калениківської територією. СТОВ «Дружба» меліоративна зрошувальна система ніколи не належала, та чому не взяти те, що погано лежить?

Але селяни мали інші плани. Та надію, що новообраний, молодий та енергійний сільський голова Петро Вовк зробить усе можливе для оновлення водогону радянських часів, з якого давно питна вода тече рудого кольору з осадом. Реалізація залишків меліоративної системи мала послужити відновленню цього водогону, адже районний бюджет коштів на ці цілі не виділить: майже в усіх селах водогони у ненабагато кращому стані і потребують значних коштів. Звернення до районної ради щодо виділення коштів на відновлення водогону результатів дійсно не дало, як і очікувалось.

Проте, районна рада погодила наступний план: завести на баланс Калениківської сільської ради залишки безгоспної меліоративної системи з метою подальшої її реалізації та направлення коштів на ремонт водогону і соціальні потреби територіальної громади Калениківської сільради.

Одночасно, в досесійний період, коли це питання гостро слухалося на Президії райради, в комісіях і фракціях, депутатами була напрацьована позиція щодо скасування розпорядження голови РДА Дроботенка О. М., котрий дозволив ліквідатору І. В. Крючковій демонтувати і продати зрошувальну систему стороннім підприємцям з іншого регіону.

Коли Крючкова І. В. пригнала техніку в село - люди побрали вила, дрючки, в кого що було, влаштували барикади на дорозі з кущів і сміття, та стали до самооборони. Не злякали народ ані бульдозери, ані бойовий тесак керуючого, ані напір і лайка новоявлених «власників»: згоди селян чи їх депутатів на продаж зрошувальної системи пан Дроботенко не спитав, та й пані Крючкова їх думкою не цікавиться - хай хоч болотяну воду п'ють. Самооборона селян здивувала підприємців, але не завадила звернутися до правоохоронних органів, щоб утвердитися у своїх діях. Звернулися і селяни.
Як же повели себе правоохоронці? А здогадайтеся самі, адже їх позиція завжди однакова. Не бачать вони складу злочину у діях злочинців - і край!
Однак, напір людей та позиція депутатів створила кут, з якого треба було шукати виходу. Зрозумівши, що відступати нікуди, а його розпорядження стало публічно відомим та призвело до гострого протистояння, голова РДА Дроботенко О. М. відмінив своє розпорядження акурат напередодні сесії райради. Депутати на час задовольнилися.
Здавалося б, потому і народ заспокоїться.
Не на тих напали.

Ласий шматок до рота близький, спати не дає. За три роки «ліквідації» підшефного банкрута пані ліквідатор спромоглася ощасливити колишніх працівників підприємства на 50 грн заробітної плати, з якої ще й вирахувала по 4 грн. із селянської душі «на бензин», який сама потратила. В селі вже й розбирати нічого після її «ліквідації»: ні майна, ні грошей, усе зачищено. Невже на свою зарплату пані Крючкова І.В. за три роки теж на 50 грн напродавала чужого майна? Тоді куди дівалися розібрані споруди?

Мали брата, та не знали що - ката!
Ціна питання - мінімум 250 тисяч гривень за орієнтовною залишковою ціною сталевих труб меліоративної системи. Тому правоохоронці стали шукати ... зачинщиків самооборони селян! Почали з тилів «противника»: а чи не сільський голова очолив? А чи не було серед оборонців членів його родини? Вам, читачі, ці методи нічого не нагадують?
Чекайте, це тільки початок.

Отримавши рекомендації районної ради, Калениківська сільська рада приступила до виконання плану, рекомендованого районною радою. Залишки зрошувальної системи рішення ради були заведені на баланс, попередньо проведена процедура визнання їх безхозним майном. Весь цей час нагніталось систематичне зазіхання на сталеві труби меліоративної системи зі сторони пані ліквідаторки, яка пішла шляхом тиску через державні органи, долучила навіть СБУ. Всі педалі, аби дали!

Калениківська сільська рада під цим пресингом провела декілька сесій та засідань виконкому, які розглядали питання подальшої долі зрошувальної системи. Одним з рішень було затверджено демонтаж та реалізацію труб шляхом визначення покупця за конкурсом. Конкурс був призначений і проведений, переможець визначений конкурсною комісією за показниками найвищої запропонованої ціни та запропонованими додатковими послугами громаді. Сесія сільради затвердила результати конкурсу та доручила сільському голові П.Вовку підписати договір з його переможцем на демонтаж залишків меліоративної зрошувальної системи та їх реалізацію.
Пані ліквідаторка, мабуть, зрозуміла: відходить останній вагон.

І тоді ПЕРСОНАЛЬНО прокурор Лук'яненко К.В., злий, молодий і завзятий, береться до справи! Якщо депутатів не залякаєш, то хоча б сільському голові головного болю додати - нехай працює з нерозумними депутатами!
ЯК СТЕМНІЄ НА ДВОРІ - пан прокурор посилає міліціянтів по Вовкову душу: бажають бесідувати! Настільки великий злочинець Петро Вовк, котрий за рішенням сесії підписав угоди з переможцем конкурсу, що його особисто має «опрацьовувати» сам прокурор. Куди там слідчим - тільки час витрачати! Адже пану Лук'яненку у діях сільського голови, який виконав обов'язкове до виконання рішення органу місцевого самоврядування, вбачається - що б Ви думали? Та корупція, не менше!

У діях голови РДА Дроботенка О.М., котрий підписав власноручне розпорядження на дозвіл Крючковій І.В. геть розібрати та продати зрошувальну систему приватному підприємству з Лубен - корупції не вбачається, аж ніяк!
У діях Крючкової І.В., яка за розпорядженням Дроботенка О.М. вже й договір на продаж чужого майна заключила - також провопорушень не вбачається!

А от коли Решетилівська районна рада та Калениківська сільрада рада визначила рішення про демонтаж та реалізацію - зась!
Кляті депутати, хіба ж вони поділяться?
Стрімко набирає обертів активність прокурора. Протягом тижня міліціянти возять Вовка П.О. на своїх приватних автомобілях до прокурора, або ж їздять повідомляти про те, що прокурор його бажають бачити.
А по ночах під хатою Петра чергує чорний автомобіль...
Психоз нагнітається.

Пані Крючкова І.В. тим часом надумалась визнати право власності на зрошувальну систему за собою та подала до господарського суду, досить демократично. Тільки от ніяк ліквідаторка не може визначитись, що ж за труби їй належать? Якого діаметру, якої довжини, якої ціни? Ви таких «власників» багато бачили, які не знають складу свого майна?

Оту технічну документацію із зазначенням усіх показників сам пан прокурор витребовує у Петра Вовка, приславши міліціянта. А Петро (негідник!) ще й вимагає документа про вилучення! І прокурор змушений розписатися, що документи «забрав».

А тут на біду Господарський суд постановлює ухвалу витребувати у Калениківської сільської ради технічну документацію на меліоративну зрошувальну систему задля встановлення усіх обставин справи та з'ясування істини про право власності на неї. Та ухвала суду прокурора Решетилівського району також не обходить: технічну документацію П.Вовку він повернути відмовляється, а ксерокопії зробити забороняє.

Яка мета таких дій?
Чим же керується прокурор? Невже законом? А яким?
В служінні закону (якомусь) - інших справ у прокурора, нібито й немає: не лінується і не жаль часу особисто «запрошувати» і «запрошувати» сільського голову. А чим, спитаєте, прокурор з Петром Вовком займається? Не повірите, шановні, - ВМОВЛЯЄ Вовка П. підписати «по-мирному» протокол про корупцію та поступитися!!! А як миром не ходить - лякає примусовим приводом.

До речі, оцю постанову, яку прокурор вмовляв Вовка підписати, він так і не дав своєму ПІДДОСЛІДНОМУ прочитати. Виявилось це випадково, коли Петро Вовк заявив про це при свідках.
А діло було так.

20.03.2008 року. 17 год 25 хв. Смеркає. На півдорозі додому, за селом Шрамки, повертаючись з Полтави, де П.Вовк вимушений був звернутися до обласної прокуратури зі скаргою на дії прокурора району, автомобіль, яким його підвозила депутат А.Стучилова, наздогнав міліціонер. Він повідомив, що прокурор видав постанову про примусовий привід П.Вовка на 18 годину вечора в прокуратуру та продемонстрував повістку. Старанно дотримуючись закону, прокурор якось «забув» визначити в постанові статус свого ПІДДОСЛІДНОГО сільського голови: в якості кого ж він викликає Петра Вовка - чи як підозрюваного, чи може вже й обвинуваченого? Цю постанову бачили і сам Петро Вовк, і депутат А.Стучилова, і ще один свідок, і міліціянт.

Законослухняний громадянин П.Вовк виконав постанову прокурора про примусовий привід. Зайшов та подав копії заяв зі скаргами на дії прокурора, подані до обласної прокуратури. Розлютився молодий захисник права, коли довідався про скарги на його дії! Петро Вовк подав йому також заяву про те, що на підставі статті 63 Конституції України відмовляється від дачі показань.

І сталося НЕЙМОВІРНЕ - сільський голова став заручником прокурора в його кабінеті! Важко вірити? Але це дійсно так! Коли прокурору не вдалося вмовити підписати протокол про корупцію на себе «по-мирному», а Петро затявся - не скоював! не підпишу! - прокурор вдався до крайнощів: зачинив двері та заявив, що Вовк не вийде, поки постанову не підпише. Прокурор зателефонував начальнику райвідділу та затребував двох цивільних для посвідчення відмови від підпису протоколу, дачі показань і пояснень. ПІДДОСЛІДНИЙ Петро Вовк став вимагати в прокурора телефони екстреного зв'язку з черговими обласної прокуратури та Генеральної прокуратури України. Пан Лук'яненко скипів. Іще чого!

Весь цей час у вестибюлі прокуратури знаходилась депутат А.Стучилова. Почувши напружену суперечку, вона зайшла до приймальні. Маючи довіреність на представництво інтересів П.Вовка, мала намір втрутитися та припинити протиправні дії. Прокурор вийшов з кабінету і став вимагати, щоб А.Стучилова покинула прокуратуру, бо скінчився робочий день (????????). Розлючений до стану, коли закінчення слів не встигав вимовляти, прокурор став на підвищених тонах стверджувати, що в приймальні знаходяться документи, якими депутат могла заволодіти. А.Стучилова запропонувала її обшукати.

Депутат заявила, що представляє інтереси П.Вовка і знаходиться тут тому, що є свідком утримання прокурором П.Вовка проти його волі і проти закону. Прокурор звернувся до П.Вовка і здивовано запитав: «Я що, утримую Вас проти волі?», на що Петро відповів «Так, Ви не випускаєте мене з кабінету». Прокурор тут же заявив: «І не випущу!», та перегородив вихід рукою, ставши на проході.

Викликати міліцію прокурор депутату Стучиловій не дозволив.
У цей час до приймальні зайшов працівник міліції, який здійснював конвой по примусовому приводу, та двоє громадян - юнак та дівчина, які швидше нагадували переляканих дітей, які не розуміли, що від них треба. Прокурор став розказувати їм, що дехто Вовк відмовився від дачі показань, підписання його постанови і вони мають це посвідчити своїми підписами. Депутат Стучилова заявила, що також готова це посвідчити, тим більше, що Вовк сам надав прокурору письмову заяву про це. Прокурор став вимагати, щоб вона як стороння залишила приміщення прокуратури. Але вона вказала, що поряд знаходяться ще дві таких самих «сторонніх особи», яких привів працівник міліції. Нарешті розгніваного посадовця вдалося переконати в тому, що третій свідок йому не завадить, однак, усі присутні мають знати, що саме вони підписують. Вовк П.О. заявив, що текст постанови, яку від нього вимагалося підписати - йому не був доведений!!! Прокурор змушений був скоромовкою прочитати постанову у присутності П.Вовка, А.Стучилової, працівника міліції С.Плюти, свідків О.Зозулі та І.Сидоренка. Зачитавши, прокурор надав постанову А.Стучиловій на підпис. Після чого розписались свідки. Був проставлений час підписання постанови - 19 год 03 хвилини.

Після цього депутат А.Стучилова звернулась до присутніх і заявила, що особи свідків не встановлювалися, документи не пред'являлися, вік та правоздатність не з'ясовувалися, процесуальний порядок грубо порушений, прокурором порушені права людини і конституційні норми. Зауважила, що поведінка прокурора груба і упереджена, і що не варто підганяти бажане під дійсне, бо в народі кажуть, що на кожного хитруна завжди знаходиться штопор. Прокурор почав поспіхом випитувати у свідків, чи є їм 18 років і просити продиктувати свої телефони. Дані депутата А.Стучилової записувати відмовився, заявивши, що бачить і «так», що 18 років є. Прокурор почав випитувати присутніх, чи не чують вони запаху алкоголю від депутата, бо він чує, і зараз же А.Стучилову повезуть на експертизу у супроводі мілції, а оскільки вона начебто вчиняє хуліганські дії - їй вдінуть наручники, та заявив, що депутат погрожує йому. Присутні по черзі сказали, що запаху алкоголю не чують, хуліганських дій і погроз не бачать. Депутат А.Стучилова запропонувала прокурору дійсно вдіти їй наручники та дійсно провести експертизу на стан алкогольного сп'яніння.

На вимогу прокурора П.Вовк написав у бланку пояснення, що на підставі ст.63 Конституції України відмовляється від дачі показань, проставив час та ще раз нагадав, що надав прокурору власноручну заяву про це.
Прокурор повідомив П.Вовку про те, що на завтра на 10 годину ранку він викликає П.Вовка на бесіду знову. В разі, якщо той посміє не з'явитися - застосує примусовий привід.

Вийшовши слідом за присутніми у вестибуль, та почувши як учасники подій, перемовляючись, оцінювали дії прокурора як свавілля, прокурор Лук'яненко вслід кричав про свою честь і достоїнство.

Хочеться запитати: де Ви їх ховаєте, пане прокурор? Чому не користуєтесь, коли спілкуєтесь з людьми? Можливо - не здогадуєтесь, що честь і достоїнство - не тільки Ваша власність?

Як чесна і достойна людина, котра поважає себе і свою посаду, котра тільки-но прийшла працювати в район, - чому не дочекаєтесь результатів розгляду обласною прокуратурою скарги про Ваші протиправні дії? Знаєте, що перейшли межу і це не приховати?
Кому Ви служите, пане прокурор - замовникам чи закону?

...Наступного дня Петро Вовк був госпіталізований з нервовим зривом до неврологічного диспансеру. Того ж дня міліціянтами доставлена та вручена його дружині повістка в суд у справі за корупційними діями сільського голови П.Вовка з виконання рішення органу місцевого самоврядування. От так швидко і кріпко!

Сказати, що 1933-й рік поряд - не перебільшити. Методи НКВД культивують ті, хто має нас захищати. Не зупиняти їх - значить сприяти розквіту свавілля.

СКАЖИ СВОЄ СЛОВО, ЧИТАЧ!