Саміт НАТО – маленький крок на довгій дорозі
04/03/2008 | Ярослав Сватко
Докладний аналіз документів, прийнятих на саміті НАТО, займе у політологів ще не один місяць. Для України зараз на виду поки що один результат: лідери альянсу сказали “так” майбутньому входженню нашої держави у цей військово-політичний блок, але не сказали – коли. Можливо, в умовах гострої конфронтації з Росією, це кращий результат, якого реально було досягти. Більше того, можливо, для тих суспільних процесів, які зараз відбуваються в Україні, це краще рішення з тих, які можна було прийняти в Бухаресті. Бо, з одного боку, після того, як сказано “так” Україні щодо членства в принципі, відкладати до безконечности надання ПДЧ – якось несерйозно. А з другого боку, політичні спекуляції, які ведуться навколо НАТО, ніяк не сприяють правильному зрозумінню неінформованими громадянами, що таке НАТО, які там правила гри, які права і обов'язки учасників, які вимоги, крім суто військово-технічних, стоять перед учасниками, і, зрозуміло, перед бажаючими стати членами.
Перед нами довгий шлях європейської політичної просвіти, не лише теоретичний, після якого люди знатимуть, як повинна працювати демократія – але й практичний, коли владні механізми працюватимуть так, як вимагає ідея демократії. Це теж неодмінна складова НАТО, про що чомусь згадують мало, і переважно в контексті ЄС, хоч початково власне альянс було створено, щоб захистити ці внутрішні механізми співдії влади і суспільства. За великим рахунком, навіть відмова дати нам ПДЧ в Бухаресті є показником стосунків усередині альянсу. Вочевидь, незважаючи на вагу США, з думкою інших членів так само рахуються – як вимушені були врахувати позицію Франції та Німеччини. Чомусь ті, хто наводить арґументи за НАТО, не наводять очевидного: ми йдемо туди, де з думкою учасників рахуються, і з нашою (якщо увійдемо) рахуватимуться так само, як сьогодні врахували французьку й німецьку. Ще багато таких арґументів треба навести, щоб підтримка вступу в альянс стала більшою за 30%, поставлена нам в докір тими ж Францією й Німеччиною.
Наша дорога до НАТО – це насамперед шлях зміни українського суспільства. Зміна розуміння місця армії та підходів до навчання військового ремесла. Чи багато українців знають, як навчаються військової майстерності натівські солдати, і якими критеріями можна виміряти цю їх майстерність? Чи може хоч би кожен десятий українець об'єктивно, в параметрах, порівняти якість українського і натівського озброєння? Чи чуємо ми ці порівняння (і про підготовку, і про озброєння) з уст українських військовиків? На жаль, пропаґанда з обох сторін обмежується загальними гаслами, а позитивна аґітація за НАТО ніяк не пов'язує членство в альянсі з правами людини та демократичними механізмами влади на всіх рівнях.
Тому, може й на краще, що ПДЧ відкладуть до грудня – буде час підготувати процес без надмірних суспільних потрясінь. Як це не смішно, але в цьому нам допоможе й Росія. Затята антинатівська пропаґанда мусить викликати інтерес людей до власне НАТО – і це означає, що пояснювати доведеться не байдужим, а зацікавленим. Ми вже проходимо такий самий процес з УПА: скажіть, хіба публічні звинувачення Лапіда чи російської Думи не обернулися на краще для процесу висвітлення історичної правди? Чи категоричне заперечення Москвою Голодомору сприяють прийняттю українцями їх офіційної точки зору? Та ні, вони лише зменшують коло байдужих, а кожен небайдужий за великим рахунком приходить до простої альтернативи: за Самостійну Україну або за Російську імперію. Політики, які обирають другий шлях, ідуть в політичне нікуди. НАТО є лише невеликою складовою цього вибору, але воно дуже логічно стає в ряд з іншими суспільними змінами, які ми хочемо здійснити та правами нашої держави в міжнародному співтоваристві, які хочемо мати. Це кардинально відрізняється від того світлого минулого, яке відроджується над Волгою, і до якого нас тягнуть “антинати”. Історія вже дала урок Олександрові Морозові, в якому напрямку розвивається українське суспільство. Дасть і іншим політикам, які намагатимуться дмухати проти історичного вітру.
Перед нами довгий шлях європейської політичної просвіти, не лише теоретичний, після якого люди знатимуть, як повинна працювати демократія – але й практичний, коли владні механізми працюватимуть так, як вимагає ідея демократії. Це теж неодмінна складова НАТО, про що чомусь згадують мало, і переважно в контексті ЄС, хоч початково власне альянс було створено, щоб захистити ці внутрішні механізми співдії влади і суспільства. За великим рахунком, навіть відмова дати нам ПДЧ в Бухаресті є показником стосунків усередині альянсу. Вочевидь, незважаючи на вагу США, з думкою інших членів так само рахуються – як вимушені були врахувати позицію Франції та Німеччини. Чомусь ті, хто наводить арґументи за НАТО, не наводять очевидного: ми йдемо туди, де з думкою учасників рахуються, і з нашою (якщо увійдемо) рахуватимуться так само, як сьогодні врахували французьку й німецьку. Ще багато таких арґументів треба навести, щоб підтримка вступу в альянс стала більшою за 30%, поставлена нам в докір тими ж Францією й Німеччиною.
Наша дорога до НАТО – це насамперед шлях зміни українського суспільства. Зміна розуміння місця армії та підходів до навчання військового ремесла. Чи багато українців знають, як навчаються військової майстерності натівські солдати, і якими критеріями можна виміряти цю їх майстерність? Чи може хоч би кожен десятий українець об'єктивно, в параметрах, порівняти якість українського і натівського озброєння? Чи чуємо ми ці порівняння (і про підготовку, і про озброєння) з уст українських військовиків? На жаль, пропаґанда з обох сторін обмежується загальними гаслами, а позитивна аґітація за НАТО ніяк не пов'язує членство в альянсі з правами людини та демократичними механізмами влади на всіх рівнях.
Тому, може й на краще, що ПДЧ відкладуть до грудня – буде час підготувати процес без надмірних суспільних потрясінь. Як це не смішно, але в цьому нам допоможе й Росія. Затята антинатівська пропаґанда мусить викликати інтерес людей до власне НАТО – і це означає, що пояснювати доведеться не байдужим, а зацікавленим. Ми вже проходимо такий самий процес з УПА: скажіть, хіба публічні звинувачення Лапіда чи російської Думи не обернулися на краще для процесу висвітлення історичної правди? Чи категоричне заперечення Москвою Голодомору сприяють прийняттю українцями їх офіційної точки зору? Та ні, вони лише зменшують коло байдужих, а кожен небайдужий за великим рахунком приходить до простої альтернативи: за Самостійну Україну або за Російську імперію. Політики, які обирають другий шлях, ідуть в політичне нікуди. НАТО є лише невеликою складовою цього вибору, але воно дуже логічно стає в ряд з іншими суспільними змінами, які ми хочемо здійснити та правами нашої держави в міжнародному співтоваристві, які хочемо мати. Це кардинально відрізняється від того світлого минулого, яке відроджується над Волгою, і до якого нас тягнуть “антинати”. Історія вже дала урок Олександрові Морозові, в якому напрямку розвивається українське суспільство. Дасть і іншим політикам, які намагатимуться дмухати проти історичного вітру.
Відповіді
2008.04.03 | сябр
Добра міна при поганій грі
Погано не те, що Україні не надали ПДЧ. Погано те, що це зробили за наполягання Росії. Найбільші країни Європи вкотре лягли під великого та агресивного сусіда. Франція та німеччина виявилися звичайними проросійськими підстилками. таким чином. Україна в протистоянні з росією може вповні розраховувати лише на власні сили. До бога високо, до Буша далеко.2008.04.04 | Juseppe
Re: Добра міна при поганій грі (л)
Rosiyanam-bidAkam, zdaet'sia, dakhivka zovsim poyikhala:Афганистан вступит в СНГ A потом и в РФ http://www.rbcdaily.ru/index6.shtml
Афганистан – безусловно, важный и нужный, но не самый легкий претендент на членство в СНГ. Для того чтобы исключить риск распада организации, ответственность за интеграцию Афганистана в СНГ должна взять на себя самая сильная в ней страна – Россия.
Как считают эксперты, в Средней Азии есть только одна страна, под началом которой может происходить эта интеграция, – Россия. Таким образом, членство в СНГ одновременно откроет Афганистану дорогу к будущему вхождению в состав РФ.
I niby 1-e kvitnia vzhe mynulo...
2008.04.04 | Juseppe
Re: Добра міна при поганій грі (л)
Zminyly "braty" linky:Афганистан вступит в СНГ A потом и в РФ http://www.rbcdaily.ru/2008/04/03/focus/333883
http://forum.meta.ua/topic/t/39150.html
2008.04.04 | Ярослав Сватко
Світові потуги давно відійшли від печерного способу боротьби лам
ламанням через коліно.Запускаються суспільні процеси, і коли вони набирають обертів, зупинити їх можна лише сталінськими методами.
В конкретній ситуації не стоїть завдання принизити Росію - це було б дурне, оскільки відрізало б можливості у багатьох випадках з Росією співпрацювати. Наскільки ці процеси відрізняються якісно, пожна подивитися на різниці між подіями в Косово і Чечні. Чечня, внаслідок ламання через коліно, отримала на чергових кілька поколінь синдром категоричного неприйняття Росії - і можуть скластися історичні обставини, коли російський ставленик Кадиров сам же відірве її від Москви. Можуть і не скластись, тоді скористається інші люди в іншому поколінні. В Сербії, при всьому неприйнятті альянсу сербами, НАТО не не проклав такої кривавої межі між народами, як в Чечні, принаймні руху опору НАТО з осідком речника в Москві не створено
Для нато, яке наступного року святкує 60-ліття, прийнаяти Україну на рік раніше, чи на рік пізніше - невелика різниця. Для України, на мою приватну думку, це трошки передчасно тому, що ті, хто лобіює вступ до НАТО, погано працювали з громадською думкою. Ю і Ю отримали дуже правильний месідж, працюйте з громадською думкою. Гроші, які призначені на натоосвітні цілі, треба не розкрадати чи роздавати довбодятлам, які нікого ні в чому не можуть переконати, а використовувати за призначенням хоч би на 50%
Мені взагалі це рішення подобається, бо примушує політиків зациклюватися на внутрішніх проблемах. Це дуже класна платформа для інформаційних комбінацій на наступних виборах.
2008.04.04 | Hoja_Nasreddin
Re: Світові потуги давно відійшли від печерного способу боротьби лам
>Світові потуги давно відійшли від печерного способу боротьбиламанням через коліно.
Уявіть собі, що Ви чогось дуже не хочете з об'єктивно-суб'єктивних причин. Але виголошувати вголос це не можна та й нерозумно й недоцільно. Але є формальна причина (Вам) відмовитись, хоча для Вас особисто вона й не причина. І після того як формальну причину оголошено, можна скільки завгодно кивати на неї, вказуючи що все коректно, але решта (більшість або меншість) укупі з Вами розуміють пречудово у чому суть, а формальне терендіння провокує роздратування та вказує на примітивне лицемірство
>В конкретній ситуації не стоїть завдання принизити Росію - це було б дурне, оскільки відрізало б можливості у багатьох випадках з Росією співпрацювати.
Тут скорше все навпаки. Кацапія не напружуючись аж так дуже, принизила цілу низку країн. Демонструючи при тому вміння торгуватись при цьому за плечима тримаючи батога. І якщо з Німеччиною та Францією все очевидно й прозоро (зрештою по відношенню до України як такої з боку цих монстрів ЗАВЖДИ було так), то мене здивувала позиція Англії, яка ще недавно так хорохорилась з приводу показового вбивства колишнього кґб-іста О.Литвиненка.
>Наскільки ці процеси відрізняються якісно, пожна подивитися на різниці між подіями в Косово і Чечні. Чечня, внаслідок ламання через коліно, отримала на чергових кілька поколінь синдром категоричного неприйняття Росії - і можуть скластися історичні обставини, коли російський ставленик Кадиров сам же відірве її від Москви. Можуть і не скластись, тоді скористається інші люди в іншому поколінні. В Сербії, при всьому неприйнятті альянсу сербами, НАТО не не проклав такої кривавої межі між народами, як в Чечні, принаймні руху опору НАТО з осідком речника в Москві не створено
Тут все просто. Що собі може дозволити НАТО у Сербії, йому зась - у Кацапії. У які б "одежі" Ви відмінність цих подій не вбирали
>Для нато, яке наступного року святкує 60-ліття, прийнаяти Україну на рік раніше, чи на рік пізніше - невелика різниця. Для України, на мою приватну думку, це трошки передчасно тому, що ті, хто лобіює вступ до НАТО, погано працювали з громадською думкою.
Це - про те, що я писав раніше. Ви скільки завгодно можете розповідати правильні байки про коректні формальні причини відмови, але ми всі пречудово знаємо, яка була справжня причина відмови.
Крім того, якщо Ви уважно прочитали про причини, які навела особисто Меркель (мала підтримка в Україні та заморожені конфлікти у Грузії), то ці причини не зникають у грудні і може взагалі не зникнуть. Отже, формально можна відмовити ЗАВЖДИ, бо є цілком коректні причини (перепрошую за повтор). І розкошує на тому збіговиську як це не дивно безправна (формально) Кацапія
>Ю і Ю отримали дуже правильний месідж, працюйте з громадською думкою. Гроші, які призначені на натоосвітні цілі, треба не розкрадати чи роздавати довбодятлам, які нікого ні в чому не можуть переконати, а використовувати за призначенням хоч би на 50%
Якщо Вас брехливий і неморальний політик буде агітувати за правильні речі, то скорше за все вкриються зморшками (постраждають) ці правильні речі. А вкрадуть не менше ніж крали (це я про гроші на агітацію)
>Мені взагалі це рішення подобається, бо примушує політиків зациклюватися на внутрішніх проблемах. Це дуже класна платформа для інформаційних комбінацій на наступних виборах.
Воно то так. Лишень надавали ПДЧ не політикам а Україні. Речі не тотожні, як на мене
2008.04.04 | Стась
Грудень покаже. Чекати не довго.
2008.04.04 | Koala
+1
Я не розумію, чого здійнялася така буча із пошуком "зрадників". Україні ніхто не відмовив. Україна сама поки що не знає, чи треба це їй. То що ж такого страшного сталося?2008.04.05 | verone
Re: +1
та в тім-то й справа, що страшного зовсім нічого не сталося. таке рішення було очікуванним. нас і не повинні були чекати у НАТО з хлібом-сіллю, особливо зараз, коли не все спокійно у країні. Приймуть пізніше нас, тим більше робота по євроатлантичній інтеграції України(в т.ч. просвітницька) ведеться досить активно і Ющенко не відступається від цієї ідеї2008.04.04 | ОРИШКА
У Путіна обіцяють відповідні заходи (л)
http://www.pravda.com.ua/news/2008/4/4/74165.htmСтатья сама по себе -рассказ о предсказуемых путинских "мочениях" в НАТОвских сортирах.
Вся прелесть - в коментах...Ну остроумый наш народ, а значит выживем, надеюсь