04/05/2008 | Андрій Сидор

У п’ятницю закінчився триденний саміт НАТО в Бухаресті попереджений активними політичними подіями, заявами та візитами. Хоча сподівання України та Грузії не збулися до кінця, однак згаданим державам відчинено двері.

Що показав саміт в Бухаресті? По-перше, ефективність російської пропаганди, яка останнім часом робила все, аби переконати членів альянсу, що Україна та Грузія не готові приєднатися до Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ) і що майбутнє членство цих держав в НАТО буде стратегічною помилкою. Поведінка Росії не дивує – не може вона бути імперією без України. Членство України в НАТО означає обмеження російських впливів над Дніпром і незворотній процес демократизації України. Саме слово демократизація насторожує Путіна та його оточення, яке будує модель держави діаметрально протилежний.

По-друге, брак єдності серед членів альянсу щодо процесу розширення НАТО. І коли нові члени альянсу виступали за приєднання України до ПДЧ, то Німеччина і Франція спротивлялися. Однак чільні політики цих держав мусять усвідомити собі, що займаючи таку позицію, підтримують імперську політику Москви, геноцид чеченського народу, вбивства журналістів, історичну брехню та цензуру.

По-третє, саміт НАТО виявив сильну позицію Німеччини в Європі. Саме німецький спротив для приєднання України та Грузії до ПДЧ мало що не призвів наради до цілковитої поразки. І щоб не заходи президента Польщі, не було б запису, що Україна та Грузія все ж таки стануть членами НАТО. Німеччина не хоче провокувати Росії задля економічних відносин (інтереси з Газпромом). Ангела Меркель продовжує політику свого попередника Г. Шредера. Політика, який весь час оправдовував політику Путіна, вживав антиамериканську риторику, довів до розколу в Євросоюзі та зміцнив позицію Росії в Європі. Що означає російсько-німецька дружба, народи Східної Європи добре знають.

Ось що чекає Україну в недалекому майбутньому? Можна сподіватися чергової хвилі агресивної антиукраїнської риторики з боку Росії вже не у виконанні В. Путіна, але нового царя Медведєва а також нового економічного шантажу. А в самій Україні наступних істеричних антинатівських протестів комуністів, російських шовіністів та прихильників проффесора Януковича. Хочеться вірити, що президент та уряд спільно та послідовно будуть реалізувати завдання пов’язане зі вступом до НАТО а передовсім переконувати суспільство про необхідність цього. Не буде стабілізації в Європі без України і не буде Україна стабільною без Європи.