НАТО, Бухарест, крах політики Ющенка ...
04/07/2008 | ОбНац
- Коли він проводить українізацію, відроджує пам’ять голодомору-геноциду українців, чи , навіть просто розгрібає сміття коло мистецького арсеналу – він на своєму місці, нам підійде і такий президент. Та коли, він, не будучи професіоналом у політиці, тягне зі своїми “ініціативами” бідну несформовану Україну у велику геополітику – то це – небезпека державності, бо там не дитячі грачки , а сильні , акулячі гравці. Там не можна , ввязавшись у бій, вийти нейтрально і без втрат , як поставивши усе у рулетку, по дитячому випроситись назад, тіпа “дядю, верніть гроші.., бо то не мої, а татові ...”
- Дії вчинені , наслідки вже йдуть ...
- Що має нещасна Україна у залишку :
- 1. Не маємо ми будівничого української України. Хмельницький, щоб дати передихнути нації, набратись сил, прирости територіями, примножитись населенням - пішов навіть на ризиковане занурення у спільну державу з Московією. У нас же – усе розкрадено і далі розкрадається ; 30 млн. українців стерто з лиця батьківської землі; судів, правоохоронної діяльності – нема; управління державою, політика – усі будуються тільки і виключно на корупції; всевладні олігархи – самі не українці! ; націонал-демократію своїми нунсами та единопартбудівництвами знищив та здеморалізував; держава розколота та запалена . На грудень 2007 у стані антиукраїнської “опозиції” повний хаос, безтемє та штиль – а він, “нате вам НАТО”, сапайте темку, веселіться, нарощуйте сили, будіть електорат, готуйтесь до моїх перевиборів – і уже три місяці горить країна, а то ли еще будет – натівські підпалювачі ще хмизу – “ ви уже там, но не сей час, а в грудні, но це уже точно, то давай страна, борись-колись, розчитуйся на першого і другого, ставай стінка на стінку, ... вислужуй собі визнання” Таким чином, що маємо від такої “боротьби ” за Україну ? – тільки лиш активізацію антиукраїнських сил та достатню деморалізацію українства !
- 2. Уже би взяв собі , хоч Кравчука у радники з міжнародної політики, той одним словом усе змалював – лиш останній д. міг їхати у Бухарест з рекламованими надіями на ПДЧ, після того , як за три дні до самміту лідери країн –засновників європейської цивілізації, Німеччини та Франції , прямо це заперечили. То на що надіялись, просячись у Європу ? Що чужий для європейського духу, американець Буш за ніч когось там в Румунії, на батьківщині Дракули , знасилує ...? І це ми ідемо з гідним внеском у загальноєвропейську цивілізацію ? Чи несем роздор та зайву конфліктність ! Аспірант факультету мв розрулив би ситуацію за два дні до саміту – зняти у пресі ажіотаж з надмірних очікувань, в інтерв’ю сказати, що скоріше усього пдч і не буде, але шлях (так любиму якусь “дорожню карту” – усе не зрозумію, бубнову , чи пікову ?) необхідно продовжувати, їхати та не ходити по саміту з кам’яним обличчям, викликаючи в уже відомих послів передінфарктні стани. – То де перемога, де розрекламований результат чи роботи ? Була гарантована переможна прогулянка за пдч, приїхали - без пдч, то в чому перемога ? В тому , що тепер треба до грудня палити та нагинати країну, а потім ще, і ще ... ? Бо ж не дадуть у грудні ! Бо нічого, з реальних Європобудівничих причин не зміниться, ще й Буша уже не буде, з туристичними вояжами у мать ...
- 3 . Цікаво запитати у зовнішньополітичних радників Ющенка (Тарасюка та тп). , вони як йому розповіли про сутність Нато ? а) Це – інструмент контролю США над Європою – так це і діти знають ; б ) – захисний консорціум Європи з штатами, наляканих ужасаючою перевагою над ними Радянських(Російських) військ – так з цього тепер, після горбачова з ельциним і діти сміються; в ) гуманітарний клуб миротворців та демократи заторів - так з цієї мильної бульки Югославія, Афганістан, Ірак, Косово – не залишили і сліду ; г ) чи , може його учителі могли навчити головного закону історії та політики – “усе тече, усе міняється ”. З чого витікає , що : СРСР – Нато у 1970 ті роки – це одне, 1990- ті – друге , а на 2010 рік визріває третє – поступове перетворення Нато, з домінантою США у сили чисто Європейської оборони. Що 2 світова війна уже навчила старо-Європейскі нації миру та співпраці, а розвал СРСР та зменшення військової загрози Росії дав їм шанс знову вийти на світову арену самостійним та гідним тисячолітньої історії гравцем, без американського патронажу та опіки. Що уже і без нього цивілізована Європа намучилась під час прийняття євро конституції з випендрьожом засраного польського паньства найнятого у американські наглядачі за Німеччиною та Францією, на підмогу старому євростравлювачу – Англії. Чи він думає , що вони цього не розуміють ? Що вони допустять в євро-нато ще і продажних за доляри наших підпанків, розуму теред богом та історією не маючих, а ті зкооперують з Польщею 80 - млн. мегаблок на противагу Франко-Германії та на догоду американським імперіалістичним маренням ? Дурніших знайшли ? З гарбузом приїхали . Як казав Висоцький “Нужни ми там в Парижі, як в руській бані пасатижі..” І що зміниться до грудня ?
- пс. І не треба , тут брудними від казнокрадства та наших власних цілорічних газових приморочок ротами говорити про “ газову продажність Германії з Францією” – складова ця мінімальна у порівнянні з божим планом відродження самостійної і позаатлантично-незалежної цивілізованої Європи.
- 4 . .. далі буде ...
- Порада – як , вимучена фраза “що ми уже в нато” це -перемога, – то не мучте країну, викиньте це питання з голови і ждіть грудня, а займіться реально безпредельно- правовим станом існування українців в Україні , створенням ринку та робочих місць для повернення матерів з закордонних поневірянь до своїх дітей , або ж хоч випросіть у Європи не журавля в небі –пдч, а вільних віз та людського відношення до наших заробітчан у Європі та нормальних митниць від провокаторки Польщі , бо як втягувати українців у військові конфлікти то вона – завже готова, а сама тримає зачиненим європейський кордон для нашої економіки ...
Українська національна партія №1
Відповіді
2008.04.07 | gurza2008
Краще б Хмельницький замість такого передиху таранькою втруївся
2008.04.08 | ОбНац
Re: Не вся Америка бажає конфронтації та війни ...
Надо помириться с Владимиром ("Los Angeles Times", США)
При Буше у российско-американских отношений был хороший старт, но потом они разладились. И теперь президент должен исправить ситуацию
Роза Брукс (Rosa Brooks), 03 апреля 2008
Можно ли спасти этот 'брак'?
Впервые встретившись с российским президентом Владимиром Путиным в июне 2001 г., Джордж У. Буш в элегических тонах рассказывал, как 'посмотрел ему в глаза' и 'понял его душу'. Какое-то время Буш считал 'Владимира' надежным другом. На совместных пресс-конференциях Буш распространялся о 'войне с террором', и бывший офицер КГБ Путин согласно улыбался крокодильей улыбкой, а затем, вернувшись в Россию, с помощью такой же риторики обосновывал гонения на инакомыслящих и этнические меньшинства. Двусторонние отношения обещали, как выразился Буш, стать 'весьма конструктивными'.
Однако, как и в большинстве 'браков по расчету', здесь вскоре начался разлад. В 2003 г. Путин отказался поддержать вторжение в Ирак, а к 2005 г. его режим принялся сворачивать демократические реформы в России. Бушу оставалось лишь беспомощно наблюдать за происходящим, настаивая: в неофициальных беседах 'Владимир' заверил его о своей приверженности демократии, а у российского президента 'что на языке, то и на уме'.
Тем не менее американо-российские отношения продолжали ухудшаться. В 2006 г., когда Буш выразил надежду, что демократия в России когда-нибудь станет такой, 'как в Ираке, где есть свобода вероисповедания и печати', Путин не скрывал иронии: 'Нам бы, конечно, не хотелось, чтобы у нас была такая же демократия, как в Ираке, скажу честно'. А в феврале 2007 г. Путин уже заявлял, что американская внешняя политика не имеет 'ничего общего с демократией'. Скорее, по его словам, она сводится к 'почти ничем не сдерживаемому, гипертрофированному применению силы в международных делах'. К лету 2007 г. Путин угрожал нацелить ракеты на Польшу, если США разместят там объекты планируемой европейской системы ПРО.
Немалая часть ответственности за ухудшение американо-российских отношений лежит на администрации Буша. При всех дружеских заверениях американского президента, Вашингтон в целом воспринимал Россию как страну, утратившую статус великой державы, глядящую на нас снизу вверх и благодарную за 'крошки с барского стола' в виде периодических знаков внимания.
Этот концептуальный просчет обошелся нам недешево. Возможно, нынешний российский режим можно назвать коррумпированным, репрессивным, и внутренне неустойчивым, но он, тем не менее, способен помочь или помешать США по Ирану и Ираку, а также дестабилизировать ситуацию во многих странах Центральной Европы и Средней Азии. Наконец, но не в последнюю очередь, Россия по-прежнему обладает вторым по величине в мире ядерным арсеналом - однако реальные переговоры между нашими странами о снижении уровня ядерной угрозы фактически приостановлены.
США не могут позволить себе превратить Россию во врага. Если Буш хочет хоть немного поправить катастрофические итоги своего президентства, он должен воспользоваться предстоящим в воскресенье визитом в Россию для оздоровления двусторонних отношений.
Сделать это будет непросто. Буш приедет в Россию после натовского саммита в Румынии, а не далее как на этой неделе президент США подтвердил свою поддержку идеи о подключении Грузии и Украины к 'плану действий по вступлению в НАТО', а также размещения объектов противоракетной обороны в Польше и Чешской Республике. Поскольку и то, и другое Россия расценивает как враждебные шаги, трудно представить себе, каким образом Буш сможет добиться прогресса на встрече с Путиным и его лично подобранным преемником Дмитрием Медведевым в эти выходные.
Впрочем, трудно - не значит невозможно. К счастью для Буша, Франция и Германия, похоже, намерены дать 'красный свет' расширению НАТО, что позволит ему не выдвигать этот вопрос на первый план в ходе переговоров с Путиным. Однако реальный прогресс на встрече почти наверняка будет зависеть от степени упрямства, которое проявит Буш по проблеме противоракетной обороны.
В теории система ПРО предназначена для защиты Европы от ракетного нападения со стороны Ирана. Само это обоснование выглядит сомнительным: нет никаких данных о том, что Иран способен (или намерен) нанести удар баллистическими ракетами по Европе. (Кроме того, увы, особых доказательств, что наша противоракетная система способна перехватывать такие ракеты, тоже не имеется).
Если Буш будет руководствоваться не идеологией, а реализмом и прагматизмом, ему следует в ходе визита в Россию принять предложение, которое Путин сделал прошлым летом: начать американо-европейско-российские переговоры по ПРО, которые могли бы охватывать такие вопросы, как обмен разведданными, техническое сотрудничество и совместное использование объектов ПРО, в том числе и тех, что готова выделить для этой цели Москва. Тем самым мы заручимся сотрудничеством Росси, сохраняя при этом возможность разработать действительно эффективную систему противоракетной обороны. Россия же получит гарантии, что американские ракеты-перехватчики не предназначены против нее - и лишится предлога для запугивания соседей.
Это, конечно, не панацея, но в сочетании с подлинной готовностью относиться к России как к партнеру и возобновить буксующие переговоры по всему спектру 'ядерной тематики', такой вариант способен изменить атмосферу двусторонних отношений. В долгосрочной же перспективе он даст возможность снова наладить сотрудничество с Россией по важнейшим проблемам - от нераспространения ядерного оружия до климатических изменений и борьбы с эпидемическими заболеваниями в мировом масштабе.
http://www.inosmi.ru/stories/01/05/29/2996/240615.html
2008.04.08 | 2
В Америке тоже есть дураки.
> Роза Брукс (Rosa Brooks), 03 апреля 2008> Можно ли спасти этот 'брак'?
>
> Россия же получит гарантии, что американские ракеты-перехватчики не предназначены против нее - и лишится предлога для запугивания соседей.
Тетя,похоже, дура просто феноменальная. Когда-то ведь уже надеялись, что если отдать Гитлеру Судетскую область, это лишит его предлога для запугивания своих соседей.
> В теории система ПРО предназначена для защиты Европы от ракетного нападения со стороны Ирана.
Это какая-то новая теория.
> Кроме того, увы, особых доказательств, что наша противоракетная система способна перехватывать такие ракеты, тоже не имеется.
Тете, понятно, нужны не просто доказательства, а особые доказательства.
2008.04.09 | Bayan
Тю, так його ж отруєною таранькою і почастували...
Re: Краще б Хмельницький замість такого передиху таранькою втруївся2008.04.08 | keymaster
Якщо Ви націоналіст, то повинні повсякденнно користуватися в сві
в світогляді, крім усього іншого, строфою гимну ОУН, що "плач не дав нікому ще свободи"У вас в пості одні нарікання на обставини.
Не деморалізуйте людей.
2008.04.09 | Bayan
Супер! - Сам придумав (я не насміхаюсь, я в захваті)?
2008.04.09 | Анатоль
Чи це тільки в мене таке враження,що всі радикальні націоналісти
зараз - агенти Москви?І не завербовані, а організовані, створені КГБ.
Практика енкаведистських формувань під личиною оунівських - жива.
Тільки вже не в лісах орудують, а відкрито.
2008.04.09 | двійка
Схоже на то...
2008.04.09 | Михайло Свистович
А звідки Ви взяли, що Обнац радикальний націоналіст?
Як на мене, він - звичайний русофільствуючий.2008.04.09 | ОбНац
Re: Продовження, №4 , ..
- 4 . Коня кують, а жаба і собі пхає ... В результаті “ листа трьох” та Бухарестських підкилимних боях, Україна розсварила , а значить узяла на себе частку негативних емоцій трьох найважливіших геополітичних гравців світу – США, Європи та Росії . Розумний знає, що й де двоє б’ються , пхатися б не слід. А цей нас всунув у саме горнило. В яке ж ? Штати мають стати одноосібним світовим гегемоном, інакше століття суцільних війн – коту під хвіст, а ресурси – “на ісходе !”. Тепер зачищають Ірак. Слідуючий - обов’язково Іран, бо вивівши війська з Іраку, подарують його знову іранській ісламізації ... Росія ж захоплення Ірану уже не допустить, як Югославії з Косово – бо слідуюча – вона. В цій ситуації на її боці повністю – Китай з Індією, бо не знають, чи не підуть поперед Росії. Європа ж , у плані на підхваті, а в фіналі – особливо не простежується, от вона собі і подумує “а нашо мені оце усе, з моєю тисячолітньою історією ”, чи багато я собі добавлю...
- Так в чому ж роль України ? Йде активний пошук великої маси гарматного м’яса на рік так 2017. Росіяни нещасні упевнені , що ядерний щит їх захистить, а континентальної армії у 4-6 млн. США для оволодіння їхньою територією не знайдуть, не перекинуть. І , заспокоївшись, бухають собі далі. А армія, то є. І тут таки , під боком. Треба тільки як слід роздрочити 30 млн. українців проти Росії і 7 млн. армія гарантована. Цим і займається влада та змі пострадянського простору останні 18 років, в тому числі і російська , до речі (тут вам і Тузла, і газ, і Лужков з жиріком ) Тому то так і нервує їх “недемократичний “ батька Лукашенко – що вносить дисбаланс у плани та й добрий мільйон потенційних солдат випадають з графіку перевиховання. Тому, шановні націоналіти, більше “радійте” ззі зростаючої псевдо патріотичності та антиросійськості войовничих зав наших колоніальних управителів. Он, тут на “майдані” уже і опитування проводять – “а ти записався добровольцем ?”
- 5 . А хто ж нас так сильно підтримує , втягуючи у роль гарматного мяса ? Польша, Угорщина, Румунія , як думаєте , багато військ пошлють у російське нечорнозем’я, чи може усе таки, займуться “захистом своїх історичних земель ” на нашій території від можливих російських десантів та провокацій, поки наші героїчні націоналістичні хлопці гинутимуть у москалії за “великоє дело “ окончатєльної перемоги демократії. Потім, як нас мало що лишиться, і залишать собі ці земельки “для допомоги у післявоєнній відбудові”. Ще і негри їм тут згодяться, який наш патріотичний уряд активно завозить – їх то роздуми національного сумління після реального фіналу не сильно мучитимуть. А робочих рук новим панам треба буде багато – трупи і згарища розгрібати під “світле майбутнє”. Так в чому ж тут наш ґешефт ? Оголосіть президенте вашу “дорожню карту ” для нас “маленьких українців” в планах позбавлення нас нейтрального , позаблокового статусу і бажано в конкретних діях і пороках, хоч так до 2020 року.
- 6 . Щось усе таки не усе клеїться . А Європа ж де ? В чому її інтерес ? А ви як думаєте ? Знайшли їм приманку заокеанські “геостратеги “. А й як жеж. Ви думаєте даремно їх водили на екскурсії під Москву Наполеон з Гітлером ? Ото усе до Уралу їм обіцяно. Та як ви думаєте , дійшло до їхніх еліт, що на цих просторах завжди плани нариваються на овраги. Судячи з Бухаресту – потрохи доходить. І , як ви думаєте, якої думки за нас їхні еліти, враховуючі, що тепер ми стали сліпим знаряддям у втягуванні їх у третю світову , і знову на території Європи ? От і уявіть у які майбутні стосунки з Францією та Німеччиною поставила нас “трійця” – після того як виставила їх “ на загальне обговорення та засудження ”, піддала саркастичним “газовим” тортурам на рахунок дешевої продажності , заставила викручуватись та виправдовуватись – і це хто ? і це перед ким ? Багато ми заробили собі позитивних балів у відношенні до себе наперед ?
- 7 . Але бог з ним . Допустимо , усе це маячня, бред сивої кобили – тіпа , пройшло похмілля, і не дивлячись , що наробив учора – усе неправда , усе не з тобою, усе не так. Хо хо. Ввязавшись у бій, не надійся на кнопку “викл.” Як ви думаєте 130 млн. росіян позаду нас, на шляху до світової скарбниці ресурсів, до речі, та 10 млн. серед нас , що про наші бухарестські коники подумали ? Як тепер з ними житимемо, замахнувшись та промахнувшись ? Зіграємо роль “Шурика з газетою” тіпа ми лиш мух думали поганяти. Як і до кого їздитимемо на переговори, що говоритимемо за газ з нафтою, як почуватимуться наші заробітчани під пресом міліції та суворого ока громадян, які перспективи матиме український етнічний бізнес на просторах Сибіру де уже лиш китайцям воля. Що сховаємось з лопатою у Батурині, а оце усе та тисячі інших проблем за нас американці вирішуватимуть. Чи Соскін з Тарасюком ? Чи наша “трійця” адекватна у розумінні, що вступ у нато – то оголошення війни Росії . Росію готують до бойні, а вони Лужковим зачитуються та Путіну підігрують у планах , “ а не раздерибанить ли нам ету Украіну Джорж на двоих” – а іншого вибору у росіян і не залишається, при альтернативі знищення у третій світовій. Ясно, що легше перейти на бік США. А з нас що залишиться, після дерибану ? То в чому “катра” то, пане президент, у якому вона там рукаві. І головне. У кого !
- пс. Особливо задовбла та дияспора, візитуюча по кучмістських форумах та пописуюча в інтернатах . Батьківщина 18 років у горнилі народжує власне право на існування , ні грошей, ні ініціативних людей, ні технологій, ні ноу хау – а вони усе сидять по штатах з канадами, складають доляри, щоб потім разом з донькою подарувати , якомусь зятьку негру чи китайцю - та все радять та переживають , як нам тут по скоріше чергову бойню з “клятими москалями ” запалити. А слабо панове, усі сюди, на поки що мирний фронт відродження держави, , як то зробила єврейська еліта в Ізраїлі – з’їхавшись в саме горнило з усього світу. Добре переживати за Україну-неньку з сонячної Каліфорнії, та чи не в інтересах Каліфорнії переживаєте панове у кінці кінців?
- Далі буде, сподіваємось...
Українська національна партія №1
2008.04.11 | ОбНац
Re: Англія , тіпа, призадумалась, а усе про те ж...
Нам надо рукоплескать успехам России ("The Independent", Великобритания)Да, Путин не Томас Джефферсон. Но это не значит, что он Сталин
Брюс Андерсон (Bruce Anderson), 07 апреля 2008
http://www.inosmi.ru/stories/01/05/29/2996/240669.html
Джордж Буш не всегда прав. На прошлой неделе произошло необычное событие. На этот раз европейские лидеры НАТО проявили больше геополитической мудрости, чем американский президент. Буш хотел настоять на присоединении к НАТО Украины и Грузии. Европейцы выступили против - и правильно сделали.
Удивительно, что президент допустил такую ошибку в расчетах. Обычно на его дипломатические действия оказывают влияние, порой даже чрезмерное, личные взаимоотношения президента с иностранными лидерами. А с Путиным он всегда неплохо ладил. Да и сейчас Буш находится в Сочи - летней резиденции российского президента на Черном море. Это прощальный визит, последняя встреча двух этих людей в качестве глав государств. Сам факт такого приглашения свидетельствует об их взаимном уважении, которое оказалось выше споров. Однако в данном споре США были неправы.
По словам Джулиана Эмери (Julian Amery) (бывший британский министр, депутат парламента - прим. перев.), НАТО была создана для того, чтобы 'американцы были в Европе, немцы под Европой, а русские вне Европы'. Со временем миссия альянса трансформировалась в реагирование на угрозы. Разгромленный враг Германия стала союзницей. Американцы проявили завидную готовность и желание остаться в Европе, за что так и не получили достойной благодарности. Под их руководством НАТО стала щитом Запада в 'холодной войне'. На протяжении четырех десятилетий эта организация была антироссийским альянсом, что являлось необходимостью. Но мир сегодня в корне изменился. Запад выиграл 'холодную войну'. Сегодня у нас нет неразрешимого конфликта интересов с русскими, и теперь пришла пора русским получить хоть какую-то благодарность. Вспомните о событиях 20-летней давности. Если бы в те годы кто-то сказал, что в течение десятилетия исчезнет советская империя, а вместе с ней и советская экономическая система, его бы бесплатно посадили в сумасшедший дом. Свобода и демократия в основном доставались народам на продвинутых этапах развития их стран, когда они были готовы к их восприятию. Но российская империя не может претендовать на такое же наследие, как британская. И тем не менее, распад российской империи сопровождался гораздо меньшими потерями.
Поэтому русские заслуживают определенной похвалы. Вполне понятно, что не получая ее, они сердятся. Сегодня мало кто из российских политиков и общественных деятелей станет защищать репутацию и историю своей страны в годы 'холодной войны'. Русские понимают, зачем нам нужна была НАТО в те дни, когда русский медведь вечно грозил вырваться из своего логова и напасть на овчарню Запада. Однако сейчас все выглядит так, будто мы сами хотим маршем дойти до логова и забросать медведя камнями. Неудивительно поэтому, что он время от времени начинает рычать.
Столица Украины Киев была также столицей древней Руси. А теперь редставьте себе наши чувства, если бы Кент стал независимым государством со столицей в Кентербери. Однако русские привыкают к новым реалиям и учатся жить в новых условиях. Нам надо надеяться на то, что они не откажутся полностью от своего имперского прошлого.
Хотя есть надежда, что многочисленные 'станы' в бывшей советской Центральной Азии будут развиваться мирно, гарантий этого вам никто не даст.
Мы в определенной мере должны быть благодарны России за ее вмешательство в дела какого-нибудь несостоявшегося государства. В виду тех глобальных вызовов, которые так быстро взяли верх в новом мировом порядке Джорджа Буша-старшего, нам нужна новая система механизмов глобальной безопасности, в которую должна входить и Россия.
Это не значит, что НАТО нужно распустить. Никто, и прежде всего, сами русские, не знает, что случится в этой великой, но неспокойной стране за следующие двадцать лет. Не время ликвидировать наши системы вооружений. Но нам следует отказаться от наших идей и представлений времен 'холодной войны'. В свете новых обстоятельств нам следует очень серьезно задуматься о России.
Правые политики в вопросах международных отношений обычно действуют намного лучше, чем левые, потому что они подходят к дипломатии с позиций жесткого реализма, не страдающего от иллюзий. Наставниками правых являются Каслри, Меттерних, Бисмарк, Солсбери и Киссинджер - а не Палмерстон или Вудро Вильсон. Консерваторы понимают, что мир не способен к совершенствованию, что цивилизация это ни что иное, как коллективная мечта, что реальная политика почти всегда более совершенный компас, нежели идеализм.
Однако в последние годы мы стали свидетелями появления этакого политического оксюморона (термин античной стилистики, обозначающий нарочитое сочетание противоречивых понятий - прим. перев.) - правого идеализма, находящегося под существенным влиянием неоконсерваторов. Часть из них, особенно те, кто во времена 'холодной войны' служил в рядах армии ее памфлетистов, сегодня не хочет отказываться от простой романтики той эпохи. Они хранят в своих сундуках облигации 'холодной войны' точно так же, как более ранние поколения упорно хранили царские железнодорожные облигации.
Пора этими облигациями оклеить стены, потому что глупо смотреть на сегодняшнюю Россию через очки 'холодной войны'. Слишком многое изменилось. Конечно, результат далеко не идеален, но кто, кроме мечтателей-сказочников, мог подумать, что все будет по-другому? Ведь прошло всего 15 лет с тех пор, как госпожа Тэтчер, которой разочарование от ухода из власти прибавило красноречия, резко критиковала западных лидеров за то, что они делают недостаточно для преодоления Россией хаоса ельцинских лет. Она предупреждала, что через несколько лет все мы начнем задавать обличительный вопрос: 'Кто потерял Россию?' Но Россия не потерялась.
Есть проблемы, многие из них связаны с передачей государственной собственности олигархам и их политическим вассалам. Нельзя было изобрести лучшего способа для расцвета коррупции, причем в огромном масштабе. Однако экономика России развивается, а гражданское общество не отброшено назад в глубокую спячку. Мне рассказывали, как русские на обедах и приемах в Москве часами убеждают людей с Запада, что они больше не отваживаются говорить то, что думают. Но было неизбежным то, что Россия, отказавшись от советских идеалов, вступит на ухабистую дорогу, а не прямой путь. Да, Путин не Томас Джефферсон. Но это не значит, что он Сталин.
Пару дней назад Путин сказал, что в Европе больше нет идеологических конфликтов. Он был прав лишь отчасти. Появилась новая угроза британской свободе. В ней применятся та же тактика, которая использовалась Варшавским Договором во времена 'холодной войны': попутчики, агенты влияния, тайная и бесчестная кампания по подрыву британских ценностей и по подготовке нашего народа к чужеземному правлению.
Эти новые враги даже манипулируют демократическими выборами в нашей стране. Евролюбивые политики давали обещания, чтобы повлиять на результат, но после победы изменяли своему слову. Мы знаем, как осуждать такое поведение, когда такое происходит в России. Но теперь Европейский Союз пришел на смену Советскому Союзу и стал главной угрозой нашей свободе и нашему торжеству права.
Нет никаких сомнений в том, что мы и дальше будем ссориться с Россией. Остается надеяться, что беглых шпионов больше не будут кормить полониевыми суши в лондонских ресторанах. Вместе с тем, есть все основания полагать, что через несколько лет будет так же абсурдно считать НАТО антироссийским альянсом, как сейчас абсурдно возрождать изначальное антигерманское предназначение этого альянса.
ОбНац, пс . Хвора заздрісна Британія, ніби починає думати та висслідковувати факти та реалії , але так і залишається по суті своїй АНТИЄВРОПЕЙСЬКОЮ БАНДОЮ ШКІДЛИВИХ ПІРАТІВ – “. ....Но теперь Европейский Союз пришел на смену Советскому Союзу и стал главной угрозой нашей свободе и нашему торжеству права ”
2008.04.11 | 2
Есть они и в Англии
> Брюс Андерсон (Bruce Anderson), 07 апреля 2008
>
>Сегодня мало кто из российских политиков и общественных деятелей станет защищать репутацию и историю своей страны в годы 'холодной войны'.
Похоже, автор никогда не читал современные российские газеты, интернет-издания и не смотрел российское телевидение. Действительно, зачем ему. Он ведь сам писатель.
>
> Столица Украины Киев была также столицей древней Руси. А теперь редставьте себе наши чувства, если бы Кент стал независимым государством со столицей в Кентербери.
И вдобавок историк.
>
>Нам надо надеяться на то, что они не откажутся полностью от своего имперского прошлого.
Надежда вполне обоснованная, но как эти слова согласуются с первой из процитированных фраз?