04/07/2008 | Райнер Лінднер

Останні події навколо не-приєднання України до плану дій щодо членства в НАТО пожвавили суспільну дискусію відносно доцільності такого кроку. Неабияку роль під час прийняття рішення про перенесення долучення України і Грузії до ПДЧ зіграла позиція уряду Німеччини.

Майдан звернувся за коментарем до одного з провідних німецьких експертів з питань зовнішньої та внутрішньої політики Росії, України та Білорусі, члена ради директорів Німецького товариства з вивчення Східної Європи, професора Інституту міжнародної політики та безпеки Райнера Лінднера (Prof. Dr. Rainer Lindner).

Майдан: Як Ви оцінюєте відповідь лідерів НАТО щодо участі України в плані дій? Чи можна розуміти відкладення остаточного рішення як дипломатичну відмову?

Проф. Лінднер: Це не відмова, навпаки, лідери НАТО дали Україні позитивний сигнал, що Україна може стати членом НАТО. Приєднання до ПДЧ означало б приблизно теж саме, ні більше, ні менше. Час приєднання залишили відкритим, тому що складно прогнозувати, коли політична еліта та населення України взагалі будуть готовими піти на цей крок. Ані НАТО, ані тим більш ЄС не будуть вказувати Україні та її населенню, коли вони мають зробити це.
Коли український парламент більшістю голосів підтримає таке рішення, і опозиція не зашкодить прийняттю такого рішення, коли населення країни продемонструє бажання зробити цей крок, ніхто в Брюселі не виступить проти цього.

Майдан: Що Ви думаєте про позицію німецького уряду з цього приводу? Чи можна розуміти ініційовану Німеччиною та Францією відмову як підігрування Росії?

Проф. Лінднер: Канцлер Німеччини слідкувала за Україною не лише напередодні самміту; вона спостерігала за Україною під час Помаранчевої Революції, але й під час анти-натівських протестів в Криму та під час акції проти НАТО у Верховній Раді. Трохи більше 20 днів працював парламент після його обрання наприкінці минулого року, він був блокований протягом тижнів. Необхідно запобігти подальшому поглибленню політичної кризи в Україні. Цей мотив також вплинув на рішення німецького уряду.
Якщо ви хочете зрозуміти довготермінову стратегію німецького уряду щодо України, то подивіться, як інтенсивно просувала Німеччина прийняття посиленої угоди між Україною та ЄС під час свого головування в Євросоюзі, ознайомтеся із новою фінансовою угодою між Німеччиною і Україною. Хто є головним іноземним інвестором в економіку України? Стабілізація краще досягається діями, ніж заявами.
В травні в нашому Інституті ("Німецький Інститут міжнародної політики та бізпеки") відбудеться вже 14-й раз семінар "Збройні сили в демократичній системі" за участі українських генералів. Ми почали проводити такі семінари ще в ті часи, коли в західному світі ще ніхто не говорив вголос про Україну як про можливого кандидата в члени НАТО.

Майдан: Чи розуміють німецькі політики та експерти, що відкладення приєднання до НАТО вчергове штовхає Україну в напрямку Росії та посилює вплив Росії на пост-радянський регіон?

Проф. Лінднер: Відповідні дослідження росйських аналітичних центрів (на кшталт Ради зовнішньої та оборонної політики) вже давно передбачають довготермінову західноєвропейську інтеграцію України. Зараз же Україна отримала перспективу участі в альянсі безпосередньо від НАТО. Тепер чим краще Україна підготується до цього внутрішньополітично, чим інтенсивніше та політично згуртованіше підготують цей крок уряд та парламент, тим сильніше та самостійніше буде розвиватися Україна.

Майдан: Чи вважаєте Ви, що можливе приєднання до НАТО було б важливим кроком для України? Які переваги та недоліки може означати для України членство в альянсі?

Проф. Лінднер: Так, перспектива членства в НАТО стане для України важливим кроком, якщо для цього будуть створені необхідні внутрішні передумови. Зараз більше половини населення України відчувають себе недостатньо проінформованими щодо НАТО. Ще багато років тому розроблені програми підвищення рівня знань в Україні про Альянс досі не профінансовані.

Майдан: Як Ви оцінюєте останні політичні та економічні тенденції в Уркаїні? Що б Ви порадили пані Тимошенко?

Проф. Лінднер: Уряд Тимошенко на правильному шляху. Він має перш за все залишатися при владі і водночас давати можливість опозиції брати участь у прийнятті рішень. Що ж стосується перспектив наближення до НАТО, то терміново необхідно зробити наступне:
1) Розповсюдження інформації про НАТО в Україні
2) Підвищення рівня володіння англійською мовою серед офіцерского корпусу
3) Роз"єднання українського і російського виробництва зброї