04/11/2008 | Майдан-ІНФОРМ

Тут за конкурсом на цю посаду пройшов пенсіонер органів внутрішніх справ Михайло Терпеливець, якому вчора телефонували за допомогою побиті „невідомими” в камуфляжах та „Беркутом” в Ірпені люди.

Спочатку Михайло Терпеливець сказав члену громадської ради МВС Михайлу Свистовичу, що зараз зателефонує командиру „Беркута”, а потім почав розповідати йому, що „Беркута” там немає. Цієї думки він, відсутній на місці подій, продовжував дотримуватися навіть тоді, коли М. Свистович, оточений беркутівцями, запропонував йому послухати через мобільний телефон крики жінок, яких саме у цю хвилину били „пернаті”. Однак Терпеливець продовжував переконувати Свистовича, що то не „Беркут”, а приватна охоронна структура. Залишився захисник прав людини при своїх поглядах навіть тоді, коли М. Свистович, погодившись, що його вважають ідіотом, який не може відрізнити „Беркут” від охоронної фірми, прочитав М. Терпеливцю всі написи на формі бійців, описав їх табельну зброю, бронежилети, а також повідомив міліцейський номер автобусу („Газель” 1219 регіон 10). На це Терпеливець попросив дати комусь з беркутівців слухавку. А на відповідь, що всі правоохоронці брати слухавку відмовляються, сказав „Такого не може бути!”

Вже після цього Михайло Терпеливець розповідав те саме представникам громадської організацій, які йому телефонували. Правда, потім погодився, що „Беркут” там є, але „конфлікт відбувається між громадянами та правоохоронною структурою, а „Беркут” не втручається”. Питання „Чи Ви вважаєте нормальним, що „Беркут” не втручається, коли на його очах застосовується фізичне насильство?” змусило його замислитись, після чого пролунала відповідь, що там взагалі ніякої бійки немає.

Як аргумент своєї переконливості М. Терпеливець навів таку фразу: „Не можуть же мені генерали брехати?”

Таким чином виникає питання: „Навіщо взагалі витрачати кошти на зарплату таким цивільним захисникам прав людини, якщо так само захищати міліцію можуть і правоохоронці у формі?” Більше того, міліціонер-бєспрєдєльщик може виявитись більш ефективним у такому випадку, оскільки, судячи всіх по собі, ніколи не візьме на віру слова свого колеги про власну невинуватість.

Нам важко уявити, як може Михайло Терпеливець далі захищати права людини, якщо його кредо – не розбиратись у ситуації, а відразу брати на віру слова міліції та дозволяти собі без будь-якої перевірки поширювати саме міліцейську версію подій.

Напевно, слід таки на ці посади приймати не лише цивільних, але й цивільних у минулому. Бо, як виглядає, не лише щодо СБУ актуальною є приказка про те, що колишніх (міліціонерів) не буває.