04/13/2008 | Юрій Спектор, правознавець

У цивільному праві є таке поняття – мнима угода, тобто така угода, що укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки. Спостерігаючи за деякими процесами в політиці та суспільстві, мені видається доречним вжити нову дефініцію: “перемога”, здобута про людське око, тобто така перемога, наслідки якої насправді не потрібні нікому.
До написання цих рядків мене спонукали дві речі: гучні урядові фанфари відразу після підписання відомої газової Угоди між НАК “Нафтогаз України” та ВАТ “Газпром” від 12 березня 2008 року, та якась підозріла тиша і мляві коментарі по завершенню засідання Кабінету міністрів, що відбулось 19 березня.

На цьому засіданні, як пише офіційний сайт Кабінету міністрів, - “Уряд вніс низку зауважень до Угоди про постачання природного газу в Україну, підписану між НАК “Нафтогаз” і РАО “Газпром””. І далі: “...відтак при підписанні всіх подальших контрактів з РАО “Газпром”, НАК “Нафтогаз” керуватиметься відповідною Постановою Уряду, яка міститиме перелік зауважень до Угоди...”

Справа в тім, що усі потуги розшукати текст начебто затвердженої Постанови уряду щодо газових відносин із “Газпромом”, чи хоча б офіційно затверджений перелік зауважень до вищеназваної Угоди, - виявились абсолютно марними.
Серед більше 120 офіційних документів, - постанов, розпоряджень, додатків тощо, що були затверджені саме 19 березня, - жодного документу про газові відносини схвалено не було.

Більш того, згідно до інформації аналітично-довідкової бази даних Верховної Ради, за весь останній період був лише один документ, де взагалі згадувався “Газпром” чи “РосУкрЕнерго” – це Постанова Кабінету Міністрів №163 від 05.03.2008р. “Про реалізацію імпортованого природного газу на території України”. Зміст цієї Постанови зводиться фактично до однієї тези: за будь-яких обставин ціна газу має бути 179,5 долара США за 1 тис. куб. метрів.

Якщо я виявив цілковиту неуважність і необізнаність, то я готовий відразу вибачитись, але чи не зможуть шановні добродії-читачі підказати мені: куди саме уряд вніс свої зауваження до вже підписаної міждержавної угоди, та де шукати “містичну” Постанову, якою начебто має керуватись НАК “Нафтогаз” у своїх подальших переговорах? Чи може вона таємна? Здається, що ці питання із розряду риторичних...

Але мені все ж таки хотілося б повернутись до аналізу підписаної 12 березня газової Угоди. Мушу наполягати на цьому саме тому, що переважна більшість коментарів різних “політологів” та “аналітиків” нагадувала мені відомі часи: “Я Пастернака не читав, але разом з усіма...”. Тобто за невеликим виключенням здавалось, що зміст Угоди не читали не тільки її коментатори, а й подекуди навіть самі члени уряду.

До речі, “Економічна правда” вже поміщала на своїх сторінках як текст Угоди від 12.03.2008р., так і перший коментар з цього приводу. Тим не менш, у перших експертних оцінках, як на мене, не було досліджено усі “підводні течії” цієї Угоди, а деякі принципові ризики, на яких обов’язково слід наголосити, залишились за кадром.

Але перед тим, як перейти до аналізу положень цієї газової Угоди, дуже раджу її особисто перечитати, бо не слід коментувати творчість Пастернака, не тримавши в руках збірки його поезій, так само як не слід оцінювати міждержавні угоди, не бачивши їх на власні очі.

Перший пункт Угоди, мовою оригіналу, починається словами: ”ROSUKRENERGO AG или Газпром продает с 1 января по 31 декабря 2008 года Нафтогазу Украины природный газ…”

Справа в тім, що початок речення якось різав око, бо російською мовою так не кажуть. Розумієте, такі “договори” із недоречним вживанням “або” можливо підписували хіба в Одесі, на Дерибасівській вулиці за часів Мішки Япончіка. Можна навіть жартома припустити, що газова угода, повністю складена в такому стилі, ймовірно виглядала б так: або Газпром, або постачає, або газ, або за ціною...

На всяк випадок вирішив ще раз передивитись преамбулу Угоди – хто і на підставі яких повноважень її підписує. Виглядає це дуже просто: з одного боку Голова Правління ВАТ “Газпром” А.Б. Миллер, що діє на підставі Статуту, та з іншого боку Голова Правління НАК “Нафтогаз України” О.В. Дубина, що так само діє на підставі Статуту. Ні про які “РосУкрЕнерго” і згадки не має. Передивися до самого кінця – ніяких підписів, що свідчили б погодження збоку “РосУкрЕнерго” не знайшов.

Проблема тут ось у чому. Будь-яка доктрина цивільного права передбачає, що письмова угода має бути підписана її сторонами. В нашому законодавстві ця вимога міститься в ч.2 ст.207 Цивільного кодексу. Інакше така угода є нікчемною, бо не можуть дві особи домовитись про права і обов’язки третьої, яка не є стороною такої угоди.

Горезвісний другий пункт Угоди, де йдеться про укладання контрактів між “Нафтогазом” та дочірньою компанією “Газпрома” щодо постачання на внутрішній ринок України не менше 7,5 млрд. куб.м. природного газу на 2008 та подальші роки, - не критикував хіба що лінивий.

Разом з тим я не зовсім зрозумів: хто в цих контрактах має бути покупцем, а хто – продавцем? В мене таке враження, що наші “газові” діячі настільки загрались у всілякі схеми, переговори, таємні змови, що я не здивувався би і такою відповіддю: а яка різниця?

Тобто може бути і такий варіант, як кажуть догори ногами, коли “Газпром” милостиво продає “Нафтобазу України” не більше 10% обсягу внутрішнього споживання, щоби той міг звести кінці з кінцями, решту – 90% при цьому залишає собі. Не згодні? А звідки ви взяли, що це “Газпрому” віддали 10% нашого газового ринку, може це якраз “Нафтогаз” собі виборов? Це не виглядало б як жарт, якби в Угоді не забували такі “дрібниці”, як хто є продавець, хто покупець, і хто яке зобов’язання має чітко виконати.
Жартом є насправді третій пункт Угоди, де за словами Юлії Тимошенко: "Тут є посилання на п. 3.7 Контракту, згідно з яким підпишуть Комерційний акт здачі-прийому газу. Ми не знаємо, що це за Контракт, і не розуміємо, що там за п. 3.7. Тому ця позиція має бути скасована".

Мені цікаво – в якому стані знаходився пан Дубина, коли підписував таку Угоду? Чи він її взагалі не читав? Чому цей “жарт” було виявлено лише через тиждень (!) після підписання, а не скажімо під час підготовчої роботи помічниками на переговорах?

Далі я би хотів звернути увагу читачів до п’ятого пункту Угоди. Бо на відміну від урядовців, які не заперечують цей пункт, в мене є багато питань до цього розділу Угоди. Згідно до названого п.5 Угоди – “Газпром” та “Нафтогаз” мають підписати акт прийому-передачі всього спожитого в січні та лютому 2008 році газу із урахуванням того, що з “РосУкрЕнерго” та “Укргаз-Енерго” будуть підписані окремі акти прийому-передачі загалом на 5,2млрд. куб.м.

Цей п’ятий пункт не просто дивовижний ребус, а ціла задача з арифметики за третій клас середньої школи про басейн та дві труби – де в одну вливається, а з іншої виливається, і треба скласти баланс.

Так ось – загальне споживання імпортного газу Україною дорівнює приблизно 55млрд. куб.м. Тобто в середньому за два місяці споживається 1/6 від загалу, або трохи більше 9млрд. куб.м. Але із зимовими місяцями трохи складніше, бо хоча минула зима і не видалась особливо холодною, все ж таки січень – це вам не липень, і споживання, за будь-яких умов, десь на третину більше від середнього. Або замість оцінки споживання 9млрд. куб.м. більш достовірно виглядає 11-12млрд. куб.м.

Тепер дивіться: від 12млрд. куб.м. слід відняти 5,2млрд. куб.м., що оформлені через “посередників”, то залишається різниця більше 6млрд. куб.м. які мають бути оприбутковані напряму – між “Газпромом” і “Нафтогазом”. Одначе відомо, що “Газпром” свій газ дешевше 300 доларів не продає.
І виникає законне питання: а чи не станеться так, що ця решта піде за ціною 315 або навіть 321 долар за 1000 кубів, як було оцінено вже спожиті 1,4млрд. куб.м. російського газу? Справа в тім, що майбутні контракти на постачання газу, за словами Тимошенко, ще тільки збираються підписати, а акт прийому-передачі згідно умов п.5 Угоди – треба підписати вже зараз.
Тільки не кажіть мені, що “Газпром” щось пообіцяв “Нафтогазу”, наприклад ціну 179,5у.е. Ви ж уважно читали п.1 Угоди і вже знаєте, що там написано “або”. Тобто “Газпром” в разі спору скаже – це не “я”, це нехай “РосУкрЕнерго” постачає за такими цінами. А той скаже, що взагалі Угоди в руках не тримав, і нічого нікому не зобов’язаний...

В мене склалось певне відчуття, що пересмішник, який складав текст такої дивної Угоди, насправді мав рацію. Розрахунок тут побудований на тому, що із такою “угодою” ви до міжнародного суду не підете, засоромитесь. Тобто це насправді “джентльменська угода”, або домовленість “по поняттях”.
Ось такі газові “перемоги”, здобуті не інакше як про людське око, інколи трапляються в нашому буремному житті. Тож залишається почекати на нові “звершення” в газовій сфері.