Штирлица похоронили в Иерусалиме
04/25/2008 | Михаил Хейфец
Этот сюжет мне подарил почтовый ящик.
Арон Шнеер, научный сотрудник иерусалимского института "Яд ва-Шем",
прислал мне посылку - солидный научный двухтомник "Плен" (исследование жизни
и гибели советских военнопленных в Третьем Рейхе) и - маленькую книжицу под
названием "Из НКВД в СС и обратно".
...Занимаясь в своём институте плановой темой ("Плен"), Шнеер
познакомился с кем-то, кто, как сообщил ему приятель, "мог на эту тему
многое рассказать". И свёл Шнеера со... Штирлицем! Да-да, с натуральным
прототипом героя сериала. Штирлиц последние годы жизни провел и умер в
Иерусалиме (он похоронен на Сионском кладбище в 2000 году). Награды носил
такие: два ордена Ленина, орден Красного Знамени, орден Красной Звезды,
Железный крест I степени, Железный крест II степени, знак вермахта "За
участие в танковой атаке" и две нашивки за тяжелые ранения...
Наш живой персонаж презирал своего киношного подражателя. Во-первых,
тот был не женат и тем подставил себя под особое внимание гестапо ("кто
такой? Импотент? "Голубой"? Боится расовых проверок? В любом варианте - за
ним компромат). Киношный Штирлиц, по оценке прототипа, излишне любопытен ко
всяким делам, не входящим в его служебную компетенцию немецкого офицера. И -
спасает сообщников (радистку, детей). "Он не мог, не имел права так
поступать. Сколько людей он мог подставить, себя, своё дело... Он как
настоящий разведчик должен был избавиться от радистки. Ей, кстати, с первого
для обучения вколачивали в голову: "Упаси тебе боже рожать! Орать при родах
будешь по-русски. Забеременела - делай аборт. Аксиома". Короче, Штирлиц -
"идиот", по определению прототипа. Да и чином прототип не "потянул":
Штирлица Юлиан Семенов сделал штандартенфюрером СС (полковником), а герой
Шнеера дослужился всего лишь до штурмбанфюрера (майора).
Тем не менее, общность судьбы у них явная. Иерусалимский "Штирлиц"
согласился-таки нечто рассказывать Шнееру про свою семью и про работу в
разведке - рассказывать под магнитофон (плёнок для книги у автора набралось
на 20 часов!). Но часто герой просил магнитофон выключать... Более того,
запретил называть свою настоящую фамилию, употреблял в беседе только
псевдонимы, под которыми работал. Например, в Германии грузинский дворянин
по отцу служил в СС под фамилией матери - там он был Авениром Беннигсеном
(прапраправнук Леонтия Беннигсена, одного из убийц Павла I,
главнокомандующего русской армией при Прейсиш-Эйлау и Фридлянде). В
послесловии Шнеер называет его "Гоглидзе" (но в телефонном разговоре
признался, что это - тоже один из псевдонимов его героя). Вдобавок прототип
категорически запретил печатать в будущей книге свои фотографии, и обложку
украшают всего лишь снимки совместного парада германо-советских войск в
оккупированном польском Бресте. Парад принимали, напомню, двое рядышком -
генерал Гудериан и комбриг Шимон Кривошеин.
Для любителей сериала сообщаю: в книге Шнеера можно найти ответы на
многие вопросы, которые не могли не занимать ваше воображение при просмотре
на экране. Например, как Исаев-Штирлиц мог попасть в Германию и как он
проник в офицеры СС? Или - чем он занимался ежедневно восемь часов в
Четвертом (кажется, так?) управлении РСХА (когда не шпионил на товарища
Сталина - но на советский шпионаж, по признанию прототипа, уходило не больше
5%, "и то редко", его рабочего времени)?
Ответ таков: попал он в рейх через Испанию! Якобы получил (на фронте)
сообщение, что родители (в 1936 году) арестованы, и тогда старший лейтенант
танковых войск республики перешёл к франкистам, а от них - к немцам.
Проверка закончилась благополучно, никто не удивлялся в родном Тбилиси, что
его отец, замнаркома сельского хозяйства, куда-то исчез (удивились бы
наоборот, если б спаслись: в их старый дом отец с матерью вернулись только
после войны - единственные из всех жильцов). Родные в Германии (потомки
младшего сына графа Бенигсена, который переселился в первой половине XIX
века в родной Вюртемберг) подтвердила их кровные связи. Он сразу подал
заявление в вермахт, а оттуда - в военные войска СС... Офицер не сомневался,
чем и отличался от вермахтовцев, часто презиравших "чёрные руны"! Человек
был смелый, решительный, талантливый, старательный, ну, и сделал карьеру в
только что зарождавшемся роде войск.
Кем он служил? Сначала боевым офицером на фронте, а после ранения -
завотделом кадров в одной из фирм у Мессершмидта: набирал для авиазаводов
работников из советских военнопленных и гражданских лиц. Это позволяло ему
посещать любое секретное производство в Германии ("самолёту нужно всё"), и
можно было разъезжать повсюду свободно, находясь в курсе любых новинок
германской авиации, что составляло суть его первого задания: "промышленный
шпионаж".
Самое интересное в книге Шнеера - наблюдать психологию убежденного
коммуниста, признавшегося автору: если б его арестовали, умер бы у стенки с
возгласом: "Да здравствует Сталин!" ("теперь мне смешно... Меняется человек,
он же не чурбан, в конце концов") - наблюдать, как этот человек оценивал
нацистскую Германию, вермахт. С одной стороны, "у меня всегда была
абсолютная убежденность в нашей победе", но совмещенная с безмерным, просто
слепым восхищением германскими обычаями, германским нравами. Собственно, с
этого его рассказ и начинается: "...немецкий генерал или офицер во время
работы не пьет и баб с собой не возит. Рокоссовский двух с собой возил
постоянно. Жуков тоже свою стерву возил..." А вот "генерал фон Штауффенберг,
когда его дивизия была отброшена, в третий раз повел танки сам. Разделся до
трусов - лето жаркое, генеральская фуражка на голове, на шее рыцарский
крест, постелил на лобовик танка коврик, сел, в одной руке бутылка коньяка,
в другой бокал. И так под снаряды, в открытую, в трусах повёл за собой свою
дивизию. Остался цел и позиции русских прорвал. Немцы есть немцы". И далее:
"Знаете, почему на фронте немцы плохо относились к советским офицерам? Какое
отношение может быть у меня, офицера, к вам, офицеру, когда вас поймали в
солдатской массе... Помните, как прячется полковник в "Живых и мёртвых"
Симонова"? С нашей точки зрения, это правильно, но с точки зрения западного
офицера, не только немецкого, любого - это страшное падение. Ты прячешься за
спину солдата, когда солдат должен прятаться за твою спину... Поэтому если
немецкая часть попадает в окружение, она дерётся... Солдат не спрашивает,
что там у нас справа или слева. Приказ есть приказ - мы стоим здесь, и всё.
А у нас, как только часть попадала в окружение, моментально всё летит к
чёртовой матери. В некоторых частях начинался худший самосуд... Полк попал в
окружение. Батареи все свои пушки взорвали. Бардак полный. Всё - офицеры
кончились. Чем занялся командир первой батареи? Разыскал комиссара и
пристрелил. Чем занялся майор Ермаченко, начштаба? Поймал своего комполка,
который ему вот так приелся, и пристрелил. Как только полк оказался в
кольце, он перестал существовать как воинская часть... Если бы порядок не
был порушен, разве пришлось бы несчастному комфронта Кирпоносу с тысячей
офицеров застрелиться?.. Там было 80 тысяч солдат, которыми они командовали.
Но они не могли командовать. Они не были офицерами в глазах своих солдат".
Глазом советского человека подлинный "Штирлиц" из СС схватил важнейшую
язву советского общества - исчезновение элиты. Репрессии 1937-38 годов
оказались страшными не только тем, что истребленным оказалось опытное
офицерство (по этому вопросу до сих пор идут споры - насколько велик был
урон и даже был ли он вообще, а, если был, когда именно свершился), но тем,
что подорвали авторитет элиты в Союзе! Командир стал в глазах подчиненного
неведомо кем - сегодня начальник, а завтра враг народа... Командирам
перестали доверять - а без доверия к офицерам часть не есть армейское
подразделение, она просто сброд. Тоска по элите, которую можно уважать, в
значительной мере объясняет потрясающий зрительский успех сериала про
Штирлица: публику заворожило в СС то же самое, что "Авенира Беннигсена" в
1940-х гг. в офицерах вермахта: порядок, организация, верность своим - даже
накануне краха. И ещё... Просто внешняя галантность заворожила - вспомните,
с каким удовольствием советские актеры щелкали каблуками, красиво
приветствовали друг друга (Шнеер комментирует его рассказ так: "Наверно,
именно галантность немецких офицеров, да и не только офицеров, поражала
советских женщин... Возможно, это было причиной, что в Калуге, которая и
была-то под немцами 2.5 месяца, по сводке Особого отдела "было
зарегистрировано 52 брака немцев с нашими девушками в церквах, официально".
В той же "Калуге издан приказ коменданта о доставке в публичный дом 80
девушек. Явилось добровольно 250").
Что меня лично поражает в рассказах "Штирлица" - это ничтожная
эффективность работы разведки (это, собственно, поразило уже в сериале: ну,
узнал персонаж-герой для т. Сталина про переговоры Даллеса с Вольфом - и что
из этого вышло? Союзники допустили, как известно из истории, представителя
т. Сталина, и немцы капитулировали в Италии месяцем позже. Экое, прости
Господи, достижение - они оттянули германскую капитуляцию...). Наш герой
признается автору - за 41-45 год у него контакт с Центром возникал раз 5-6
от силы.
И каков результат, т. е. кому в армии стала известна добытая им
информация? Вот собственные оценки "Беннигсена" - ещё в роли танкового
офицера. "Вот если бы в 41-м советский командир взвода знал, что броня у
немецкого танка T-1 - всего 15 мм и пробивается бронебойной пулей и что брод
глубиной в 80 мм он не берет, то он бы через Припять не бежал бы и на этом
берегу сидел бы и ждал, когда танк сунется и сам утонет. Если бы командир
знал, что пушка у немцев образца 1912 года и дальше 8 км не плюет, он бы на
20 км не отступал. Но Ванька-взводный этого не знал... Я вам говорю,
советские танки буквально давили немецкие. Но немцы не сделали такую
глупость, как мы. Мы выпустили командирский Т-26 с круговой антенной вокруг
башни, в отличие от других танков... Немцам не стоило труда определить
командирский танк и на нём сосредоточить прицельный огонь, выбив командира в
начале боя". Этого советские конструкторы советских танков так и не узнали
от своей разведки, а ведь наш Штирлиц отлично в этом разбирался с самого
начала...
"Штирлиц" сообщил в Центр и о проектах новых самолетах Мессершмидта, но
сведения не были использованы (в частности, обвинение в невнимании к
германским наработкам было предъявлено министру авиапромышленности Шахурину
на процессе - уже после войны). С другой стороны... По словам
Гоглидзе-"Беннигсена", германские генералы, да и все военные заранее знали
про огромную опасность войны против СССР - но разведка не смогла
предупредить штаб армии о величине опасности (вспомните знаменитую фразу
Гитлера: "Если бы я заранее знал о том, сколько у русских танков, я бы не
начинал эту войну").
Особо рассказы разведчика о его службе в Париже уже чине полковника ГБ
против американцев после войны. Самое важное, чего удалось ему добиться, -
скомпрометировал американцев в глазах французских властей (американцы
шпионили против Франции - "грубо работали, мягко говоря"). Ну, вывели
гебисты Францию из военных сил НАТО, экое, прости Господи, достижение!
Великолепные спектакли герой ставил, описывает их... Но читаешь и думаешь:
Боже мой, на что ушла великолепная жизнь талантливого человека, как бездарно
ею распорядились, как ничтожно от него мало осталось... Какой почти нулевой
результат - от человека таких способностей, таких знаний... Он сам отлично
всё это понимал: "Кораблик из газеты вчерашней" - его собственная оценка
прожитой жизни...
Жалко не упомянуть в конце отклика хотя бы нескольких эпизодов, которые
поведал герой израильтянину Арону Шнееру. Скажем, я раньше не знал, что
французский генерал Жанен, выдавший Колчака красным, вопреки данному им
честному слову, получил от офицерских клубов посылку - 30 серебряных монет,
и через два года, затравленный коллегами, застрелился. Не знал, что
"(категорически, горячо, быстро): Не было никакого Николая Кузнецова. Был
прусский дворянин Наум Зиберт. Немецкий инженер... убежденный антифашист.
Конечно, он был неуязвим - старший офицер, тяжело раненный, у которого в
Восточной Пруссии отец, сестра, поместье, сахарный завод. Родные от него
письма получали, пока он не погиб. Медведев, конечно, не знал, что он
настоящий немец. Фотографию его родителей, русских, вы хоть раз видели? Нет.
Не было их. Тоже мне, нашли "русского Кузнецова"? Написать можно всё, что
угодно". Не знал ничего про Максима Файнштейна, который под именем Макса фон
Штейна возглавил авиационный цех у Мессершмидта и организовал диверсии -
уничтожение каждого четвертого выпускаемого самолета (Беннигсен, в
частности, его "прикрывал", хотя Файнштейн не подозревал о его истинной
роли. "В Бауцене памятник ему поставили. После войны своими глазами видел.
Когда я вернулся домой, написал рапорт. Товарищи из ВВС приходили,
записывали ...
- Ну, и...
- Я так понял, что не захотели они ещё одного еврея героем считать").
Рассказ о Файнштейне сопровождается комментарием героя: "Вот вам,
кстати, ещё раз о благородстве и романтике разведки. Исключается всякая
романтика. Грязь и подлость. Честный человек в разведке не работает.
- Так вы считаете, что любой разведчик, и вы в том числе, мерзавец и
подлец?
- Неужели я вам мало рассказал?".
Книга Шнеера дает бесценный материал для размышлений о смысле жизни, о
судьбах поколений, которые служили идеологии, т. е. "искателям солнечных
зайчиков", по собственному выражению Гоглидзе: "Вы знаете, что именно
вызывало бешеные аплодисменты в "На дне", поставленном Мейерхольдом?
Появляется Барон, снимает драный цилиндр, кладет туда шарф, бросает перчатки
в этот цилиндр и швыряет его на стол.
Так вот: у меня остались от жизни - перчатки без пальцев и драный
цилиндр" (стр. 181).
Так завершилась в Иерусалиме - словно в кино - истинная судьба
легендарного Штирлица.
"Жизнь - как кораблик из газеты вчерашней..."
©"Заметки по еврейской истории"
№7 (68) <http://berkovich-zametki.com/2006/Zametki/Nomer7/Zheitk0.htm>
Михаил Хейфец <http://berkovich-zametki.com/Avtory/Hejfec.htm>
Арон Шнеер, научный сотрудник иерусалимского института "Яд ва-Шем",
прислал мне посылку - солидный научный двухтомник "Плен" (исследование жизни
и гибели советских военнопленных в Третьем Рейхе) и - маленькую книжицу под
названием "Из НКВД в СС и обратно".
...Занимаясь в своём институте плановой темой ("Плен"), Шнеер
познакомился с кем-то, кто, как сообщил ему приятель, "мог на эту тему
многое рассказать". И свёл Шнеера со... Штирлицем! Да-да, с натуральным
прототипом героя сериала. Штирлиц последние годы жизни провел и умер в
Иерусалиме (он похоронен на Сионском кладбище в 2000 году). Награды носил
такие: два ордена Ленина, орден Красного Знамени, орден Красной Звезды,
Железный крест I степени, Железный крест II степени, знак вермахта "За
участие в танковой атаке" и две нашивки за тяжелые ранения...
Наш живой персонаж презирал своего киношного подражателя. Во-первых,
тот был не женат и тем подставил себя под особое внимание гестапо ("кто
такой? Импотент? "Голубой"? Боится расовых проверок? В любом варианте - за
ним компромат). Киношный Штирлиц, по оценке прототипа, излишне любопытен ко
всяким делам, не входящим в его служебную компетенцию немецкого офицера. И -
спасает сообщников (радистку, детей). "Он не мог, не имел права так
поступать. Сколько людей он мог подставить, себя, своё дело... Он как
настоящий разведчик должен был избавиться от радистки. Ей, кстати, с первого
для обучения вколачивали в голову: "Упаси тебе боже рожать! Орать при родах
будешь по-русски. Забеременела - делай аборт. Аксиома". Короче, Штирлиц -
"идиот", по определению прототипа. Да и чином прототип не "потянул":
Штирлица Юлиан Семенов сделал штандартенфюрером СС (полковником), а герой
Шнеера дослужился всего лишь до штурмбанфюрера (майора).
Тем не менее, общность судьбы у них явная. Иерусалимский "Штирлиц"
согласился-таки нечто рассказывать Шнееру про свою семью и про работу в
разведке - рассказывать под магнитофон (плёнок для книги у автора набралось
на 20 часов!). Но часто герой просил магнитофон выключать... Более того,
запретил называть свою настоящую фамилию, употреблял в беседе только
псевдонимы, под которыми работал. Например, в Германии грузинский дворянин
по отцу служил в СС под фамилией матери - там он был Авениром Беннигсеном
(прапраправнук Леонтия Беннигсена, одного из убийц Павла I,
главнокомандующего русской армией при Прейсиш-Эйлау и Фридлянде). В
послесловии Шнеер называет его "Гоглидзе" (но в телефонном разговоре
признался, что это - тоже один из псевдонимов его героя). Вдобавок прототип
категорически запретил печатать в будущей книге свои фотографии, и обложку
украшают всего лишь снимки совместного парада германо-советских войск в
оккупированном польском Бресте. Парад принимали, напомню, двое рядышком -
генерал Гудериан и комбриг Шимон Кривошеин.
Для любителей сериала сообщаю: в книге Шнеера можно найти ответы на
многие вопросы, которые не могли не занимать ваше воображение при просмотре
на экране. Например, как Исаев-Штирлиц мог попасть в Германию и как он
проник в офицеры СС? Или - чем он занимался ежедневно восемь часов в
Четвертом (кажется, так?) управлении РСХА (когда не шпионил на товарища
Сталина - но на советский шпионаж, по признанию прототипа, уходило не больше
5%, "и то редко", его рабочего времени)?
Ответ таков: попал он в рейх через Испанию! Якобы получил (на фронте)
сообщение, что родители (в 1936 году) арестованы, и тогда старший лейтенант
танковых войск республики перешёл к франкистам, а от них - к немцам.
Проверка закончилась благополучно, никто не удивлялся в родном Тбилиси, что
его отец, замнаркома сельского хозяйства, куда-то исчез (удивились бы
наоборот, если б спаслись: в их старый дом отец с матерью вернулись только
после войны - единственные из всех жильцов). Родные в Германии (потомки
младшего сына графа Бенигсена, который переселился в первой половине XIX
века в родной Вюртемберг) подтвердила их кровные связи. Он сразу подал
заявление в вермахт, а оттуда - в военные войска СС... Офицер не сомневался,
чем и отличался от вермахтовцев, часто презиравших "чёрные руны"! Человек
был смелый, решительный, талантливый, старательный, ну, и сделал карьеру в
только что зарождавшемся роде войск.
Кем он служил? Сначала боевым офицером на фронте, а после ранения -
завотделом кадров в одной из фирм у Мессершмидта: набирал для авиазаводов
работников из советских военнопленных и гражданских лиц. Это позволяло ему
посещать любое секретное производство в Германии ("самолёту нужно всё"), и
можно было разъезжать повсюду свободно, находясь в курсе любых новинок
германской авиации, что составляло суть его первого задания: "промышленный
шпионаж".
Самое интересное в книге Шнеера - наблюдать психологию убежденного
коммуниста, признавшегося автору: если б его арестовали, умер бы у стенки с
возгласом: "Да здравствует Сталин!" ("теперь мне смешно... Меняется человек,
он же не чурбан, в конце концов") - наблюдать, как этот человек оценивал
нацистскую Германию, вермахт. С одной стороны, "у меня всегда была
абсолютная убежденность в нашей победе", но совмещенная с безмерным, просто
слепым восхищением германскими обычаями, германским нравами. Собственно, с
этого его рассказ и начинается: "...немецкий генерал или офицер во время
работы не пьет и баб с собой не возит. Рокоссовский двух с собой возил
постоянно. Жуков тоже свою стерву возил..." А вот "генерал фон Штауффенберг,
когда его дивизия была отброшена, в третий раз повел танки сам. Разделся до
трусов - лето жаркое, генеральская фуражка на голове, на шее рыцарский
крест, постелил на лобовик танка коврик, сел, в одной руке бутылка коньяка,
в другой бокал. И так под снаряды, в открытую, в трусах повёл за собой свою
дивизию. Остался цел и позиции русских прорвал. Немцы есть немцы". И далее:
"Знаете, почему на фронте немцы плохо относились к советским офицерам? Какое
отношение может быть у меня, офицера, к вам, офицеру, когда вас поймали в
солдатской массе... Помните, как прячется полковник в "Живых и мёртвых"
Симонова"? С нашей точки зрения, это правильно, но с точки зрения западного
офицера, не только немецкого, любого - это страшное падение. Ты прячешься за
спину солдата, когда солдат должен прятаться за твою спину... Поэтому если
немецкая часть попадает в окружение, она дерётся... Солдат не спрашивает,
что там у нас справа или слева. Приказ есть приказ - мы стоим здесь, и всё.
А у нас, как только часть попадала в окружение, моментально всё летит к
чёртовой матери. В некоторых частях начинался худший самосуд... Полк попал в
окружение. Батареи все свои пушки взорвали. Бардак полный. Всё - офицеры
кончились. Чем занялся командир первой батареи? Разыскал комиссара и
пристрелил. Чем занялся майор Ермаченко, начштаба? Поймал своего комполка,
который ему вот так приелся, и пристрелил. Как только полк оказался в
кольце, он перестал существовать как воинская часть... Если бы порядок не
был порушен, разве пришлось бы несчастному комфронта Кирпоносу с тысячей
офицеров застрелиться?.. Там было 80 тысяч солдат, которыми они командовали.
Но они не могли командовать. Они не были офицерами в глазах своих солдат".
Глазом советского человека подлинный "Штирлиц" из СС схватил важнейшую
язву советского общества - исчезновение элиты. Репрессии 1937-38 годов
оказались страшными не только тем, что истребленным оказалось опытное
офицерство (по этому вопросу до сих пор идут споры - насколько велик был
урон и даже был ли он вообще, а, если был, когда именно свершился), но тем,
что подорвали авторитет элиты в Союзе! Командир стал в глазах подчиненного
неведомо кем - сегодня начальник, а завтра враг народа... Командирам
перестали доверять - а без доверия к офицерам часть не есть армейское
подразделение, она просто сброд. Тоска по элите, которую можно уважать, в
значительной мере объясняет потрясающий зрительский успех сериала про
Штирлица: публику заворожило в СС то же самое, что "Авенира Беннигсена" в
1940-х гг. в офицерах вермахта: порядок, организация, верность своим - даже
накануне краха. И ещё... Просто внешняя галантность заворожила - вспомните,
с каким удовольствием советские актеры щелкали каблуками, красиво
приветствовали друг друга (Шнеер комментирует его рассказ так: "Наверно,
именно галантность немецких офицеров, да и не только офицеров, поражала
советских женщин... Возможно, это было причиной, что в Калуге, которая и
была-то под немцами 2.5 месяца, по сводке Особого отдела "было
зарегистрировано 52 брака немцев с нашими девушками в церквах, официально".
В той же "Калуге издан приказ коменданта о доставке в публичный дом 80
девушек. Явилось добровольно 250").
Что меня лично поражает в рассказах "Штирлица" - это ничтожная
эффективность работы разведки (это, собственно, поразило уже в сериале: ну,
узнал персонаж-герой для т. Сталина про переговоры Даллеса с Вольфом - и что
из этого вышло? Союзники допустили, как известно из истории, представителя
т. Сталина, и немцы капитулировали в Италии месяцем позже. Экое, прости
Господи, достижение - они оттянули германскую капитуляцию...). Наш герой
признается автору - за 41-45 год у него контакт с Центром возникал раз 5-6
от силы.
И каков результат, т. е. кому в армии стала известна добытая им
информация? Вот собственные оценки "Беннигсена" - ещё в роли танкового
офицера. "Вот если бы в 41-м советский командир взвода знал, что броня у
немецкого танка T-1 - всего 15 мм и пробивается бронебойной пулей и что брод
глубиной в 80 мм он не берет, то он бы через Припять не бежал бы и на этом
берегу сидел бы и ждал, когда танк сунется и сам утонет. Если бы командир
знал, что пушка у немцев образца 1912 года и дальше 8 км не плюет, он бы на
20 км не отступал. Но Ванька-взводный этого не знал... Я вам говорю,
советские танки буквально давили немецкие. Но немцы не сделали такую
глупость, как мы. Мы выпустили командирский Т-26 с круговой антенной вокруг
башни, в отличие от других танков... Немцам не стоило труда определить
командирский танк и на нём сосредоточить прицельный огонь, выбив командира в
начале боя". Этого советские конструкторы советских танков так и не узнали
от своей разведки, а ведь наш Штирлиц отлично в этом разбирался с самого
начала...
"Штирлиц" сообщил в Центр и о проектах новых самолетах Мессершмидта, но
сведения не были использованы (в частности, обвинение в невнимании к
германским наработкам было предъявлено министру авиапромышленности Шахурину
на процессе - уже после войны). С другой стороны... По словам
Гоглидзе-"Беннигсена", германские генералы, да и все военные заранее знали
про огромную опасность войны против СССР - но разведка не смогла
предупредить штаб армии о величине опасности (вспомните знаменитую фразу
Гитлера: "Если бы я заранее знал о том, сколько у русских танков, я бы не
начинал эту войну").
Особо рассказы разведчика о его службе в Париже уже чине полковника ГБ
против американцев после войны. Самое важное, чего удалось ему добиться, -
скомпрометировал американцев в глазах французских властей (американцы
шпионили против Франции - "грубо работали, мягко говоря"). Ну, вывели
гебисты Францию из военных сил НАТО, экое, прости Господи, достижение!
Великолепные спектакли герой ставил, описывает их... Но читаешь и думаешь:
Боже мой, на что ушла великолепная жизнь талантливого человека, как бездарно
ею распорядились, как ничтожно от него мало осталось... Какой почти нулевой
результат - от человека таких способностей, таких знаний... Он сам отлично
всё это понимал: "Кораблик из газеты вчерашней" - его собственная оценка
прожитой жизни...
Жалко не упомянуть в конце отклика хотя бы нескольких эпизодов, которые
поведал герой израильтянину Арону Шнееру. Скажем, я раньше не знал, что
французский генерал Жанен, выдавший Колчака красным, вопреки данному им
честному слову, получил от офицерских клубов посылку - 30 серебряных монет,
и через два года, затравленный коллегами, застрелился. Не знал, что
"(категорически, горячо, быстро): Не было никакого Николая Кузнецова. Был
прусский дворянин Наум Зиберт. Немецкий инженер... убежденный антифашист.
Конечно, он был неуязвим - старший офицер, тяжело раненный, у которого в
Восточной Пруссии отец, сестра, поместье, сахарный завод. Родные от него
письма получали, пока он не погиб. Медведев, конечно, не знал, что он
настоящий немец. Фотографию его родителей, русских, вы хоть раз видели? Нет.
Не было их. Тоже мне, нашли "русского Кузнецова"? Написать можно всё, что
угодно". Не знал ничего про Максима Файнштейна, который под именем Макса фон
Штейна возглавил авиационный цех у Мессершмидта и организовал диверсии -
уничтожение каждого четвертого выпускаемого самолета (Беннигсен, в
частности, его "прикрывал", хотя Файнштейн не подозревал о его истинной
роли. "В Бауцене памятник ему поставили. После войны своими глазами видел.
Когда я вернулся домой, написал рапорт. Товарищи из ВВС приходили,
записывали ...
- Ну, и...
- Я так понял, что не захотели они ещё одного еврея героем считать").
Рассказ о Файнштейне сопровождается комментарием героя: "Вот вам,
кстати, ещё раз о благородстве и романтике разведки. Исключается всякая
романтика. Грязь и подлость. Честный человек в разведке не работает.
- Так вы считаете, что любой разведчик, и вы в том числе, мерзавец и
подлец?
- Неужели я вам мало рассказал?".
Книга Шнеера дает бесценный материал для размышлений о смысле жизни, о
судьбах поколений, которые служили идеологии, т. е. "искателям солнечных
зайчиков", по собственному выражению Гоглидзе: "Вы знаете, что именно
вызывало бешеные аплодисменты в "На дне", поставленном Мейерхольдом?
Появляется Барон, снимает драный цилиндр, кладет туда шарф, бросает перчатки
в этот цилиндр и швыряет его на стол.
Так вот: у меня остались от жизни - перчатки без пальцев и драный
цилиндр" (стр. 181).
Так завершилась в Иерусалиме - словно в кино - истинная судьба
легендарного Штирлица.
"Жизнь - как кораблик из газеты вчерашней..."
©"Заметки по еврейской истории"
№7 (68) <http://berkovich-zametki.com/2006/Zametki/Nomer7/Zheitk0.htm>
Михаил Хейфец <http://berkovich-zametki.com/Avtory/Hejfec.htm>
Відповіді
2008.04.30 | Alexx
Re: Штирлица похоронили в Иерусалиме
А в Рівному памятник Кузнєцову є.2008.04.30 | zmej_gorynych
Re: Штирлица похоронили в Иерусалиме
Alexx пише:> А в Рівному памятник Кузнєцову є.
Був
Давно (7 років - це точно, але може й більше, вже не пам"ятаю добре) вже нема. На його місці стоїть пам"ятник "Загиблим за Україну".
2008.04.30 | Чучхе
Re: Штирлица похоронили в Иерусалиме
zmej_gorynych пише:> Alexx пише:
> > А в Рівному памятник Кузнєцову є.
>
> Був
> Давно (7 років - це точно, але може й більше, вже не пам"ятаю добре) вже нема. На його місці стоїть пам"ятник "Загиблим за Україну".
Є. Його перенесли в подвір"я музею Кузнєцова (зараз він трохи не так називається). Рік тому ще стояв.
А на його місці зараз - пам"ятник жертвам голодомору
2008.04.30 | keymaster
не чіпляйтесь. Це пам"ятник справній роботі СБ УПА
2008.04.30 | сябр
СБ УПА-такі ж підараси, як і усі (контр)розвідники
2008.05.03 | Хвізик
от і сябр показав своє обличчя
2008.04.30 | jz99
а чия фота? (/)
Арона Шнеєра, Михаїла Хейфеца чи Штірліца-Гоглідзе-Беннігсена?«Інформаційний бюлетень»
№15 (764) 17 квітня 2008 року
http://www.infb.net/IB_15_08.pdf
2008.05.01 | Євген Захаров
Re: а чия фота? (/)
Це фото автора - Михайла Хейфеца, письменника та історика, автора кращої книжки про український національно-демократичний рух 60--80-х років - "Українські сілуети". Там нариси про Стуса, Чорновола, Руденка, Овсієнка, Попадюка та інших, є глава "Святі старі" про бандерівців, які досиджували свої 25-річні терміни - Михайла Сороку, Васитля Підгородецького та інших. Хейфец був з ними разом в Дубровлазі. Між іншим, ледве не першим написав, що Стус - геніяльний поет. Вивчив українську, щоб розуміти Стуса. Вивіз з табору таємно його поезії та передав на Захід для публікації. А свій термін він отримав за передмову до першого самвидавного 5-томника Йосифа Бродського, першу статтю в Росії про його поезію, де знов-таки першим назвав 31-річного тоді Бродського кращим сучасним поетом Росії.В таборі і на засланні Хейфец примудрився написати 5 книжок - по книжці за кожен рік позбавлення волі. Вде в Ізщраїді, куди його фактично викинули в 1980-му написав "Українські сілуети" та ще одну книжку про вірменських дисидентів. Ми це видали як 3-томник в 2000-му році, усе є на сайті ХПГ. Рекомендую.
А Mossadu на цю тему краще помовчати. Бо негарно...
2008.05.02 | jz99
То він зробив користі більше за Штірліца
2008.05.02 | Євген Захаров
Як на мене, - безсумнівно.
Крім того, про що я згадав - ще написав купу книжок. Блискуче дослідження про загибель царя Миколи Другого з родиною - він там здогадався про деякі деталі, які тільки потім були доведені. Вкрай цікава книжка про суд над Іісусом Христом - також купа знахідок, блискучих психологічних пояснень того, що було 2000 з гаком років тому. Ну, і ще багато-багато...Був би тут - давно б вважався живим класиком.
2008.05.03 | Volodymir
Re: Як на мене, - безсумнівно.
Суд над Ісусом з багатою кількістю випробувань на психологічну достовірність то цікаво (в контексті 2000 з гаком років тому та конституантиА сам суд, ымхо, був у 33 р. від Р.Х.; -- ы те що вище не дурня, а щось таке, що розпізнається коптами, знатоками Тори або шаріату як достойне реакції на автора.
А по суті мені цікаве останне твердження. Чому тільки тут, з Вашої точки зору - психологічне поясненя?
Євген Захаров пише:
> Крім того, про що я згадав - ще написав купу книжок. Блискуче дослідження про загибель царя Миколи Другого з родиною - він там здогадався про деякі деталі, які тільки потім були доведені. Вкрай цікава книжка про суд над Іісусом Христом - також купа знахідок, блискучих психологічних пояснень того, що було 2000 з гаком років тому. Ну, і ще багато-багато...
>
> Був би тут - давно б вважався живим класиком.
2008.05.03 | Євген Захаров
Re: Як на мене, - безсумнівно.
Ви знаєте, найкраще було б цю книжку прочитати, я її не зможу переказати. ейфец написав книжку про суд над Христом, виходячи з єврейських джерел. Він ставить питання: чому під час суду були порушені всі канони древньоєврейського судочинства? І дивиться на цей суд очима радянського дисидента, якого КГБ примушувало"разоружиться". Його версія: що це дуже булдо схоже на оті радянські процеси над інакодумцями. Інакодумца Іісуса вмовляли відректися від його єресі, щоб його не карати, бо загрожує смерть, а Він, з одного бокук, відректися не хотів, з другого - помирати не хотілося, тягнув, відволікав... Хейфец усе це простежує доволі детально. А оскільки пише він дуже живо, ця річ читається як добрий детектив.
Це так, якщо дуже коротко. Книжка вийшла в Росії, у мене є. Якщо у Вас є така потреба її продивиттися - можу дати почитати
2008.05.03 | Volodymir
Re: Як на мене, - безсумнівно.
> Був би тут - давно б вважався живим класиком.>> А по суті мені цікаве останне твердження. Чому тільки тут, з Вашої точки зору - психологічне поясненя?
Тобто, сабж: чому якби був тут, то вважався? а там не вважається.
>
> Це так, якщо дуже коротко. Книжка вийшла в Росії, у мене є. Якщо у Вас є така потреба її продивиттися - можу дати почитати
Книжку, якщо не плутаю, читав, інакше би від щирого сердця скористався
Інше - та нехай його буде з тією достовірністю єврейських джерел. Канони єврейського судочинства - накази Ірода. Тому ж я про нові, більш гуманні, аспекти для єврейського судочинсва і приписав трохи.
Бо якщо тему розвивати, можна з чистою совістю стверджувати, що було ще дуже схоже над оті радянські процеси над однодумцями-ленінцями, із своїми конторками типу МПС або Інтернаціоналу.
Метод такий є - беремо аналогію (маркетинг як джиу-джитсу, реклама як джиу-джится), та робимо книгу з маркетинга - бестселлер серед колишніх борців
2008.05.05 | Mossad
а я мовчати не збираюсь
найбільш огидно, коли представники, самі по собі, меншостей, які Рейх планомірно знищував, та народів, які було призначено на знищення, починають, з політичної доцільності, робити кроки назустріч поверненню монстрів. Це щось на кшталт канібалізму.Якщо вже казати про роль фільму про Штірліца для демократичного руху, то він мав іншу роль, а саме показав, що між НКВД та гестапо великої різниці не було. Це правда.
Попри вищесказане, обхаювання перемоги СРСР у 2-ій світовій війні, проект, до якого залучено багатенько структур по світу, не має жодної іншої цілі, як реабілітація нацизму. Результати в Україні вже наявні, і на них звернули увагу. Мені шкода тих, хто, можливо, приймає у цьоиму проекті участь несвідомо, хоча важко не прорахувати наслідки.
Зазвичай це закінчується концтаборами і здивованими запротореними туди ліберал-демократами, які аплодували процесу такого миленького "національного відродження". Бо ліберал+націоналіст -- це політичний ГМО. Я дивуюся, що українські радянські дисиденти хочуть знову пережити непередавані відчуття, тількі у гірших умовах: периферійної етнократичної диктатури на кшталт Зимбабве.
Там теж все подібно починалося -- возвеличуванням бойовиків-"маоістів" і т.д.
2008.04.30 | Іскандер Білодід
Re: Штирлица похоронили в Иерусалиме
цікаво.2008.04.30 | Mossad
мдя, рідкісний пропагандистський бруд
але це зрозуміло.Вже найманці всі теми ізгваздали, а результат практично нуль.
Навіть навпаки.
2008.05.02 | Bazil
Re: мдя, рідкісний пропагандистський бруд
І хто ж тут найманець? Ви виглядаєте як найбільш вірогідний кандидат на цю ролю.2008.05.01 | stefan
реальний Штірліц мав рацію
2008.05.01 | shu
О! Ще докази, що Суворов має рацію з "Ледоколом"
2008.05.03 | Isoлято
До речі, чому це не на форумі "Історія"?
Там би воно набагато краще виглядало...2008.05.03 | Bazil
Re: До речі, чому це не на форумі "Історія"?
Тому що це виходить за межі суто історичної теми. Це скоріше для форуму "Спецслужби", але такого тут немає.2008.05.03 | 3dom
Семнадцать мгновений весны - фильм о совке. Фашисты = чиновники.
2008.05.03 | rais
Головне: під час комрежиму знищена ЕЛІТА. Україна має наслідки
2008.05.03 | Bazil
Re: Головне: під час комрежиму знищена ЕЛІТА. Україна має наслідки
Кажіть більше: завдано непоправного удару по генофонду. Еліта ж незвідкіля не приходить.2008.05.03 | stefan
Еліта відродиться в Україні в 2050-65рр
Bazil пише:> Кажіть більше: завдано непоправного удару по генофонду. Еліта ж незвідкіля не приходить.
------
для початкового відродження еліти потрібно мінімум 3 покоління, себто
60-75років.
...
Це в Україні буде в 2050-65рр.
2008.05.03 | Петро
Re: Еліта відродиться в Україні в 2050-65рр
Генофонд, так розумію, будуть відроджувати конкретні пацани, які 17 років нищили народ, грабували Україну, вбивали джипами людей, або просто злочинно бездіяли? Пінчуки, Азарови, Ахметови, Лазаренки, Кучми, Тимошенки, Ющенки, Порошенки, Януковичи, Мирощниченки, Симоненки, Грачі, Морози - стануть поширеними в Україні призвищами у різних комбінаціях.2008.05.03 | Євген Захаров
Re: Еліта відродиться в Україні в 2050-65рр
Петро пише:> Генофонд, так розумію, будуть відроджувати конкретні пацани, які 17 років нищили народ, грабували Україну, вбивали джипами людей, або просто злочинно бездіяли? Пінчуки, Азарови, Ахметови, Лазаренки, Кучми, Тимошенки, Ющенки, Порошенки, Януковичи, Мирощниченки, Симоненки, Грачі, Морози - стануть поширеними в Україні призвищами у різних комбінаціях.
У третьому поколінні, як відомо, відбуваються суттєві зміни. Подивіться на онуків радянської партійної верхівки - вже зовсім інші люди.
Згадайте про Штати: яким був Джон Форд і якими стали його онуки.
Форд заснував свій фонд для розповсюдження Протколів сіонських мудрецов і взагалі був великим ксенофобом. Хоча ще за жимття перевиховувався. І чим займається Фонд Форда зараз? Сподіваюсь, відомо.
А щодо прізвищ... В Бостоні на цвинтарі поруч дві могили емігрантів -Кравчука і Кучми. Отже, прізвище - це ще не все.
2008.05.04 | Олександр Дядюк
А якби "протоколи" виявились би справжніми
То ви також критикували б форда за те, що він розповсюджував протоколи сіонських мудреців?Пане Захаров скажіть будь-ласка - відношення до євреїв, головний для вас критерій порядності чи непорядності людини? Так сказать, євреї - як критерій добра і зла?
> Згадайте про Штати: яким був Джон Форд і якими стали його онуки.
> Форд заснував свій фонд для розповсюдження Протколів сіонських мудрецов і взагалі був великим ксенофобом. Хоча ще за жимття перевиховувався. І чим займається Фонд Форда зараз? Сподіваюсь, відомо.
2008.05.05 | Євген Захаров
Re: А якби "протоколи" виявились би справжніми
Олександр Дядюк пише:> То ви також критикували б форда за те, що він розповсюджував протоколи сіонських мудреців?
Це фальшивка, і нема чого убло її розповсюджувати. Прочтіть, наприклад, книгу Вадима Скуратовського про це.
> Пане Захаров скажіть будь-ласка - відношення до євреїв, головний для вас критерій порядності чи непорядності людини? Так сказать, євреї - як критерій добра і зла?
>
А до чого тут євреї?
Порядність і непоряність не пов'язані з етнічною належністю. В усіх націях є порядні і непорядні.
>
2008.05.05 | Олександр Дядюк
Re: А якби "протоколи" виявились би справжніми
В часи Форда такої впевненості щодо фальшивості "протоколів" не було. Тоді багато хто щиро вірив, що вони справжні.До речі, впевненість у їх фальшивості базується на серйозних наукових дослідженнях, чи по принципу - "не може бути, бо не може бути"?
А щодо того - при чому тут євреї, то ви чомусь не згадали інші чесноти Форда. Раз розповсюджував "протоколи" - то однозначно "редиска". Я, наприклад, не можу однозначно сказати мерзотник людина чи ні, лише на підставі того, що вона вірить у "протоколи".
2008.05.06 | Михайло Свистович
Re: А якби "протоколи" виявились би справжніми
Олександр Дядюк пише:> В часи Форда такої впевненості щодо фальшивості "протоколів" не було
Було
> Тоді багато хто щиро вірив, що вони справжні
І зараз багато хто вірить
> До речі, впевненість у їх фальшивості базується на серйозних наукових дослідженнях, чи по принципу - "не може бути, бо не може бути"?
А яка різниця? Ну були б вони справжні, то що? Це щось говорить про всіх євреїв? Якщо поритися в інтернеті, то теж можна знайти багато маячні різних "українських мудреців". Це ж не означає, що кожен українець їх настанови виконує.
> А щодо того - при чому тут євреї, то ви чомусь не згадали інші чесноти Форда. Раз розповсюджував "протоколи" - то однозначно "редиска". Я, наприклад, не можу однозначно сказати мерзотник людина чи ні, лише на підставі того, що вона вірить у "протоколи".
Не у вірі справа, а у його боротьбі з людьми за етнічною ознакою
2008.05.10 | Олександр Дядюк
Re: А якби "протоколи" виявились би справжніми
Михайло Свистович пише:> А яка різниця? Ну були б вони справжні, то що? Це щось говорить про всіх євреїв? Якщо поритися в інтернеті, то теж можна знайти багато маячні різних "українських мудреців". Це ж не означає, що кожен українець їх настанови виконує.
Але ж розповсюдження "творів" українських "мудреців" не є злочином
І всяк хто критикує погляди ультра-крайніх українських націоналістів не обовязково є українофоб.
І всяк хто розповсюджує матеріали "порочащіє" німецьких нацистів не є обовязково - германофобом - він може виявитись просто антифашистом.
Але як тільки мова заходить про критику єврейських ультра-націоналістів, погляди яких можливо виражені у "протоколах", то на критика одразу вішають ярлик - антисеміт.
Не підкажете, чому антифашист це ще далеко не германофоб, а анти сіоністу одразу вішають ярлик - антисеміта?
>
> Не у вірі справа, а у його боротьбі з людьми за етнічною ознакою
У чому плолягала його боротьба з євреями?
2008.05.14 | Михайло Свистович
Re: А якби "протоколи" виявились би справжніми
Олександр Дядюк пише:>
> Але ж розповсюдження "творів" українських "мудреців" не є злочином
І розповсюдження "творів сіонських мудреців" не є злочином
> І всяк хто критикує погляди ультра-крайніх українських націоналістів не обовязково є українофоб
І всяк, хто критикує погляди ультра-крайніх єврейських націоналістів, не обовязково є юдофобом.
> І всяк хто розповсюджує матеріали "порочащіє" німецьких нацистів не є обовязково - германофобом - він може виявитись просто антифашистом.
однозначно
>
> Але як тільки мова заходить про критику єврейських ультра-націоналістів, погляди яких можливо виражені у "протоколах", то на критика одразу вішають ярлик - антисеміт.
Не обов"язково. Я от критикую єврейських ультра-націоналістів і взагалі вважаю Ізраїль напівтоталітарною країною, у якій демократія сильно обмежена, але мене ніхто юдофобом не вважає.
> Не підкажете, чому антифашист це ще далеко не германофоб, а анти сіоністу одразу вішають ярлик - антисеміта?
Від безграмотності
>
> У чому плолягала його боротьба з євреями?
У його висловлюваннях про них та пропаганді тотальної юдофобії.
2008.05.04 | stefan
Петро не має рації.Згадаймо історію Австралії
Петро пише:> Генофонд, так розумію, будуть відроджувати конкретні пацани, які 17 років нищили народ, грабували Україну, вбивали джипами людей, або просто злочинно бездіяли? Пінчуки, Азарови, Ахметови, Лазаренки, Кучми, Тимошенки, Ющенки, Порошенки, Януковичи, Мирощниченки, Симоненки, Грачі, Морози - стануть поширеними в Україні призвищами у різних комбінаціях.
2008.05.03 | Євген Захаров
Re: Еліта відродиться в Україні в 2050-65рр
Усі процеси прискорюються зараз, окрім того, Ви не враховуєте поступове злиття в єдину політичну націю Заходу, Центру, Сходу і Півдню. Та і покоління треба рахувати інакше в даному випадку.Якщо країна почне більш швидко розвиватися, то і цей ипроцес пришвидшиться, вони будуть стимулювати один одного.
2008.05.03 | Хвізик
Re: Еліта відродиться в Україні в 2050-65рр
Євген Захаров пише:> Усі процеси прискорюються зараз, окрім того, Ви не враховуєте поступове злиття в єдину політичну націю Заходу, Центру, Сходу і Півдню. Та і покоління треба рахувати інакше в даному випадку.
>
> Якщо країна почне більш швидко розвиватися, то і цей ипроцес пришвидшиться, вони будуть стимулювати один одного.
мені би вашого оптимізму...
2008.05.03 | Євген Захаров
Re: Еліта відродиться в Україні в 2050-65рр
Беріть2008.05.04 | rais
Re: Еліта відродиться в Україні в 2050-65рр
А як правника, можна запитати? Безпокараність за злочини сучасного геноциду проти українського народу, це як перепуска до формування нової генерації? Форди, кажете й Резерфорди? Здається сьогодні завданням всієї злочинної псевдоеліти є забеспечення де-юре факту своєї безпокараності за штучно створені умови життя для 90 відсотків українців. Розробку і безперервний пошук всіяких правових кросфордів люди сприймають як димову завісу, за якою ховаються злочинці і шахраї."Єволюція" за Кравчуком та казки Азарова про рівні стартові умови - все це з тієї ж пісні.
2008.05.04 | Євген Захаров
Re: Еліта відродиться в Україні в 2050-65рр
rais пише:> А як правника, можна запитати?
Я взагалі-то не правник. За освітою математик, і працював за фахом 20 років, паралельно займаючись правами людини (як я тепер це розумію), а потім ще 20 років - ними же, але цілком усвідомлено.
Безпокараність за злочини сучасного геноциду проти українського народу, це як перепуска до формування нової генерації?
"сучасного геноциду проти українського народу" - це метафора, яка до права не має відношення. А нова генерація формується не тільки цією "елітою" - а всіма.
Форди, кажете й Резерфорди? Здається сьогодні завданням всієї злочинної псевдоеліти є забеспечення де-юре факту своєї безпокараності за штучно створені умови життя для 90 відсотків українців. Розробку і безперервний пошук всіяких правових кросфордів люди сприймають як димову завісу, за якою ховаються злочинці і шахраї.
Так, це вірно. Але з людьми роблять те, що вони дають із собою робити. Вам не приходило в голову, що більшість тих самих людей існують тут за корупційними схемами і не хочуть їх змінювати? От, дивіться, який вой стався з-за тестування!
Просто та корупція зовсім різних масштабів і наслідків.
> "Єволюція" за Кравчуком та казки Азарова про рівні стартові умови - все це з тієї ж пісні.
Звичайно, стартові умови не різні. Але успіх в бізнесі залежить не тільки від близькості до корита. Скільки розорених бізнесів було внаслідок неосвіченості і нерозумних дій власників! І скільки заомжних сьогодні людей починали з нуля без будь якої підтримки? Знаю купу прикладів обого типу.
2008.05.04 | rais
Re: Еліта відродиться в Україні в 2050-65рр
Тоді і як математика... Порахуйте. Логіка, моделювання і прогноз розвитку будь яких подій якраз з цієї області. Л.Кравчук у 1991 році запобіг появлення танків Варенникова, зберігаючі життя тисяч людей. В той же час, в наслідок штучно створенних умов життя, за 17 років було фізично знищено майже 6 мільйонів українців. І продовжує нищитися через нелюдські умови існування та практичну неможливість захистити своє життя у правовий спосіб. В Україні над життям простої люджини знущаються. Людей вбивають в СІЗО, на дорогах і трамвайних зупинках. Вбивають податковим законодавством, рахунками за ЖКГ, цінами в магазинах, вартістю житла, правовим безладом, процвітанням злочинної корумпованої системи, що демонстративно залишається безпокараною... Такі умови життя злочинці дійсно створили рівними для 90 відсотків населення України. Уникнути таких умов для себе вони могли лише відверто порушуючі діючі Законодавство і Конституцію України. Щтучно створений правовий безлад дозволив старій комунобандитській системі через перехідні положення обкрасти людей і країну. Зберегти себе і мімікрівувати далі. Саме масове порушення прав людини і веде в Україні до фізичного знищення людей. А деж покарання за порушення Закону? Математик? Системі негайно потрібно змінити Закони і Конституцію таким чином щоб легілізувати награбоване і дати амністію злочинцям. Інакше ця "еліта" буде позбавлена своєї казки про еволюцію, а ті умови життя що вони створили для людей потігнуть на статтю. Тут ми вже підходимо до Права. І його головного аспекту - природного права людини на захист свого життя. Стаючі на захист людей, Генеральної Асамблеї від 9 грудня 1948 року було запропонованоКонвенцію "Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього", у якій говориться і про наступне:
Стаття II
У даній Конвенції під геноцидом розуміються наступні дії, чинені з наміром знищити, цілком чи частково, яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку:
a) убивство членів такої групи;
b) заподіяння серйозних тілесних ушкоджень чи розумового розладу членам такої групи;
c) навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, що розраховані на повне чи часткове фізичне знищення її;
d) міри, розраховані на запобігання дітородіння в середовищі такої групи;
e) насильницька передача дітей з однієї людської групи в іншу.
Стаття III
Карні наступні діяння:
a) геноцид;
b) змова з метою здійснення геноциду;
c) пряме і публічне підбурювання до здійснення геноциду;
d) замах на здійснення геноциду;
e) співучасть у геноциді.
Нічого тут не бажаєте побачити? Кому у нас можна не виконувати Конституцію і Закони України, міжнародні Конвенції?
Хоч муляр, хоч лікар... росіянин або молдаван, українець або
італієць... Всім потрібно знати, що життя людини є найголовнішою цінністю не лише в Україні. А пригадайте як поводилися з "біомасою" в СРСР. Тому порахуйте ким саме пожертвував комідеолог Л.Кравчук і у якій кількості? І головне для кого? Наслідки? Прогноз?
Безпокараність злочинів веде до ейфорії вседозволеності і до рецедиву. Україні негайно потрібно перезавантаження. Еволюція комунізму у кучмізм нам не потрібна. Якість еліти при цьому бандитська.
2008.05.05 | Євген Захаров
Re: Еліта відродиться в Україні в 2050-65рр
Ну, от порівняйте те, що пишете Ви з формулюванням статті Конвенції.У Вас - суцільні метафори, в Конвенції - точні правові формули.
Скажімо, вбивство людей в СІЗО було би злочином геноциду, якби вбивали за ознакою належності до певної етнічної групи, чи до певної релігійної групи.
Я розумію і багато в чому сприймаю Ваш пафос, але юридичну кваліфікацію - ні.
2008.05.04 | Isoлято
"З людьми роблять те, що вони дають із собою робити"...
2008.05.04 | rais
Re: "З людьми роблять те, що вони дають із собою робити"...
Добрий аргумент для виправдовування злочинців. Подібне, ми так розуміємо, повинно було пролунати і на Нюрнберському процессі, а також бути головним аргументом сучасних адвокатів, подібним Т.Монтян? Бо хто не хтів вмирати - той чинив опір. То по вашому виходить, що головна провина 90 відсотків українців полягає в тому, що вони не грабували країну, чужих дітей. Ці люди законнослухняно вважали, що за Конституцією їх право на гідні умови життя захищене Гарантом, а крадії і злочинці не будуть допущені до влади, бо влада це і є 90 відсотків законослухняних громадян. Граблі заважають вийти з туману.Старій злочинній системі ой як потрібен цей туман.
2008.05.05 | Євген Захаров
Re: "З людьми роблять те, що вони дають із собою робити"...
rais пише:> Добрий аргумент для виправдовування злочинців. Подібне, ми так розуміємо, повинно було пролунати і на Нюрнберському процессі, а також бути головним аргументом сучасних адвокатів, подібним Т.Монтян? Бо хто не хтів вмирати - той чинив опір. То по вашому виходить, що головна провина 90 відсотків українців полягає в тому, що вони не грабували країну, чужих дітей. Ці люди законнослухняно вважали, що за Конституцією їх право на гідні умови життя захищене Гарантом, а крадії і злочинці не будуть допущені до влади, бо влада це і є 90 відсотків законослухняних громадян. Граблі заважають вийти з туману.
> Старій злочинній системі ой як потрібен цей туман.
НМД, Ви надто мало сподіваєтеся на людей і надто багато чекаєте від держави. І я не погоджуюсь з Вашим визначенням 17 років незалежності як геноциду. Для мене геноцид - це точний правовий термін, а не художня метафора.
Так, безумовно, те, що держава кинула людей напризволяще - це вкрай погані речі, і особливо це ганебно у відношенні тих, хто сам собі не дасть ради - хворі, інваліди, багатодітні родини... Але називати це злочином, геноцидом - це занадто. А обіцянки соціальних гарантій -це суто радянське лукавство, яке остогидло ще за радянських часів.
2008.05.05 | rais
Re: "З людьми роблять те, що вони дають із собою робити"...
Ой як комусь хочеться щоб це була метафора. Але це не метафора - це факт, який не можна ігнорувати. 17 років старою системою саме штучно створюються такі умови життя, які ведуть до повного, або часткового знищення великої групи людей, об'єднаних одним громадянством, одними кордонами, які називаються українським народом і проживають на власній землі. Вся правоохоронна (репресивний апарат - сто відсотковий ресурс комуністичного режиму)система прикриває цей злочин різноманітними перехідними положеннями, та реформами. Зараз система намагається на Законодавчому рівні отримати амністію за ці злочини. Система називає знищення мільйонів - еволюцією. Але подібне масове фізичне знищення людей в центрі Європи завжди називалося геноцидом. Завдання сучасних словоблудів від юриспруденції відволікати від цієї теми. Щеплення неспроможності чинити опір, захищаючі власне життя, також отримало назву. Ті, хто культивує теорію подібної "еволюції" називає це толерантністю. Але Форди й Резерфорди слабкий аргумент в цій дискусії. Безпокараність комунобандитської системи та панування її нащадків при владі є загрозою національній безпеці України.2008.05.04 | stefan
Євген Захаров має рацію.Беремо розвідником УПА.
Євген Захаров пише:> Усі процеси прискорюються зараз, окрім того, Ви не враховуєте поступове злиття в єдину політичну націю Заходу, Центру, Сходу і Півдню. Та і покоління треба рахувати інакше в даному випадку.
>
> Якщо країна почне більш швидко розвиватися, то і цей ипроцес пришвидшиться, вони будуть стимулювати один одного.
2008.05.04 | keymaster
Не беремо. Він досі не провів у Харкові презентації книги Кука
І я навіть не знаю, чи забрав з Києва 150 примірників книжки, переданих штафетою зі Львова2008.05.05 | Євген Захаров
Re: Не беремо. Він досі не провів у Харкові презентації книги Кука
Давно забрав 100 примірників. Люба сказала. що немовби 50 треба їй лишити в магазині - посилалася на Вас. Ну, я усі 150 і не потягнув би на собі.З цих 100 - половину вже роздав.
Щодо презентації - щось ніхто з харків'ян не хоче підключатися, а мені самому все зробити важкувато. Мабуть, ще зачекаю трохи, коли у нас вийде книжка Євгена Грицяка обидвома мовами (українською вже є), і зроблю презентацію спільну.
А Ви ж Грицяка читали, я так гадаю?
За останні 10 років мало хто справив на мене таке сильне враження, як цей старий. Унікальна людина!
2008.05.05 | keymaster
Я щось пропустив з тими 50-ма примірниками. Подзвоню Любі
Я просто не пригадую такого, щоб ми приймали якесь рішення по харківській частині тиражу. Ці 50 примірників, якщо по чесному, - власність Адвоката, Пані і 123. Як хтось міг (І я в тому числі) командувати, куди їх перенаправлювати без згоди даних осіб - не знаюМожливо, в мене справді якийсь провал пам"яті.
Можливо, йде мова про компенсацію одеських примірників, які Дібров привіз на презентацію в Смолоскип. Але без Люби тут не розібратись.
2008.05.05 | Євген Захаров
Re: Я щось пропустив з тими 50-ма примірниками. Подзвоню Любі
Вона казала щось про те, що їх будуть продавати в крамниці. Не берітьв голову!
2008.05.05 | keymaster
Ну як це не брати в голову. Це майно активу, який робить Майдан
І підтримує сайт матеріяльно.2008.05.05 | Євген Захаров
Re: Не беремо. Він досі не провів у Харкові презентації книги Кука
між іншим, я Вам написав, що книжки забрав... Забув згадати.2008.05.05 | keymaster
Грицяка не читав, але осуждаю
2008.05.05 | Євген Захаров
Не розумію!
2008.05.05 | keymaster
А що тут не розуміти? Ви Маоцзедуна хіба не осуждали?
От я колись осуждав, хоч і не читав.2008.05.05 | Євген Захаров
Ні, я не засуджував Маоцзедуна, як і взагалі
нікого не засуджував. Але це не має значення.2008.05.03 | Mossad
те що вітчизняні нацисти не люблять це кино, це зрозуміло
бо останній берлінський хвельхвебель стояв вище за статусом чим "генерал-хорунжі" лісові різуни.2008.05.04 | Soft
Уважаемые антифашисты...
2008.05.04 | Михайло Свистович
Re: те що вітчизняні нацисти не люблять це кино, це зрозуміло
Mossad пише:> бо останній берлінський хвельхвебель стояв вище за статусом чим "генерал-хорунжі" лісові різуни
Не варто судити їх по собі. Це Вам головне статуси, ранги, погони. Для них же пріоритетом були невідомі Вам почуття Батьківщини, чистого сумління і просто розуміння, що велич людини не в статусі.
2008.05.04 | stefan
Mossad не має рації, а Свистович має
Михайло Свистович пише:> Mossad пише:
> > бо останній берлінський хвельхвебель стояв вище за статусом чим "генерал-хорунжі" лісові різуни
>
> Не варто судити їх по собі. Це Вам головне статуси, ранги, погони. Для них же пріоритетом були невідомі Вам почуття Батьківщини, чистого сумління і просто розуміння, що велич людини не в статусі.
-----------
Нам в УПА розвідники без рацій НЕ потрібні.
2008.05.04 | Михайло Свистович
Просто в нас різні рації. В кожного на своїй хвилі.
Тому фельдфебелю мене не зрозуміти.2008.05.04 | keymaster
Свистович має не рацію, а скоростріл. Це значно краще
2008.05.05 | Mossad
угу, і тому абвер гарно занотовував усі доповіді, прохання
якщо для вас лісовий різун -- патріот, то все окей. Варвари теж люди. Це правда, не давало підстав для громадянства Риму.Прикольно, що зрадник і агент британської розвідки "Суворов" - теж Різун.
2008.05.04 | SpokusXalepniy
Ваше сообщение не имеет никакого отношения к заголовку.
Кино может быть про что угодно.Кино не "меряется" тем, что в нём изображено.
2008.05.04 | stefan
Вельмишановний Пан SpokusXalepniy,у Вас щось гумор тормозить...
SpokusXalepniy пише:> Ваше сообщение не имеет никакого отношения к заголовку.
> Кино может быть про что угодно.
> Кино не "меряется" тем, что в нём изображено.
2008.05.06 | Кравчук
Re: те що вітчизняні нацисти не люблять це кино, це зрозуміло
Моссад - кожен міряє по собі, можливо ти і є чувирлом, що гірше за самого занюханого албанця з Дойчлянду, тільки не тобі , недомірок, так тріпати про вкраїнських воїнів.До модератора - я не зрозумів - чому мене банять і хто,реєстр-2003р, в чім річ?
2008.05.06 | Mossad
фраза "занюханий албанець з дойчлянду"
найкраще характеризує ваші політичні поглядиякі, я певен, ви із залюбки викладете, наприклад, Центрові Симона Візенталя?
Особисто:)
2008.05.06 | Михайло Свистович
Re: те що вітчизняні нацисти не люблять це кино, це зрозуміло
Кравчук пише:>
> До модератора - я не зрозумів - чому мене банять
Тебе не банять. Це глюки через DDOS-атаку.
2008.05.04 | Bayan
По суті статті: суцільна фантазія
Почнeмо з головного: хто і коли підтвeрдив, що автор книги ліпив свого Штірліца з оцього самозваного хeроя? Думаю, нe випадково він так боявся назвати своє справжнє ім'я - боявся, що будe викритий, як афeрист.Повно анeкдотичних "фактів": провівши буцімто усю війну в Німeччині, як він міг знати про коханок, що возили радянські гeнeрали.
Про Кузнєцова звичайна брeхня. Коли прибирали пам'ятник у Львові, був протeст від родини розвідника і родичі з Уралу, дe він народився,(нe буду брeхати, нe памятаю хто, трeба піднімати газeти) приїздили до Львова, вeлись пeрeговори про пeрeніс і тіла, і пам'ятника.
Пауль (нe Наум) Зібeрт - цe була його німeцька лeгeнда.
І так далі.
Взагалі, цe дужe властивe єврeям, приписувати усі досягнeння собі. Мабуть, і колeсо вони винайшли.
Потрібно українцям у них вчитись патріотизму.
2008.05.04 | stefan
Пан Bayan має рацію - приймаємо його розвідником в УПА
Bayan пише:> Пауль (нe Наум) Зібeрт - цe була його німeцька лeгeнда.
>
> І так далі.
>
> Взагалі, цe дужe властивe єврeям, приписувати усі досягнeння собі. Мабуть, і колeсо вони винайшли.
> Потрібно українцям у них вчитись патріотизму.
2008.05.04 | Ярослав Сватко
Про пам'ятник Кузнєцову у Львові
Bayan пише:> Про Кузнєцова звичайна брeхня. Коли прибирали пам'ятник у Львові, був протeст від родини розвідника і родичі з Уралу, дe він народився,(нe буду брeхати, нe памятаю хто, трeба піднімати газeти) приїздили до Львова, вeлись пeрeговори про пeрeніс і тіла, і пам'ятника.
Я тоді був головою депутатської комісії міськради, в компетенції якої було крім усього іншого в царині культури й пам"ятники, назви вулиць, таке інше. Стосовно пам"ятника, то ми самі звернулися на батьківщину Кузнєцова, на Урал (не пам"ятаю зараз назви цього містечка), що ми даруємо їм цей пам"ятник, якщо вони хочуть його забрати. Мотиви наші були прості - ми не мали бажання займатися руйнуванням пам"ятників, мають люди його за героя - хай собі й заберуть і поклоняються. Діяметрально інший підхід, ніж був у них, коли прийшли, і поруйнували на Янівському цвинтарі хрести на могилах Січових Стрільців, а потім цими хрестами замостили вулицю Суворова під асфальт і в постамент пам"ятника Леніну трохи додали, для міцності, мабуть.
Персонально займався цим (перепискою, організацією транспорту і тд) тодішній начальник відділу Культури Львова Всеволод Іськів. Уральці погодилися, приїхала їхня делегація, робітники при них розібрали пам"ятник, поскладали в ящики, і поїхало воно з ними на Урал. Оскільки це було ще до путчу, і робилося полюбовно з уральцями, то штаб ПРИКВО прислав розстрільну команду, і знімали ми пам"ятник з почесним салютом і гімном СССР.
Розмов про перенесення праху Кузнєцова всерйоз не велося. Тут є кілька причин. По-перше, самі учасники бойової групи Кузнєцова мали серйозні сумніви, чи в погилі покоїться власне він. Струтинський неодноразово заявляв, що там поховали якогось німецького офіцера, абсолютно випадкову людину, і вимагав ще в радянські часи поновити пошуки праху. Ці його твердження збігаються з тим, що мені говорив покійний уже шеф розвідки ОУН Степан Мудрик, який мав доступ до протоколів допитів Кузнєцова, які СБ переслала на Захід. Так що, більше ніж імовірно, що на Холмі Слави лежить зовсім не Кузнєцов.
Друга причина, чому нам було байдуже стосовно перенесення праху є в тому, що Холм Слави - це давнє поховання російських солдатів з 1914 року, зруйноване большевиками, на місці якого вони вирішили зробити свій пантеон. Руйнувати його так, як вони нам поруйнували Січових стрільців у Львові та інших містечках, ми не мали найменшого бажання. Ми його залишили росіянам на майбутнє - можливо, коли вони розберуться із власною історією, то вирішать, що солдати, які загинули в 1914-му, теж заслуговують на пам"ять, надгробний хрест і молитву. Але поки що цей меморіял є виключно червоної ідеології, і використовується місцевими комуністами і соціялістами для своїх мітинґів. Думаю, що зміниться щось тоді, коли комунізм львівських комуністів перестане бути московським, і цвинтарем зацікавляться нормальні росіяни. Поки що ж там росте трава, а бомжі час від часу щось цуплять, якщо міліцейська охорона проспить.
2008.05.06 | Mossad
мдя, які ще треба докази
"що мені говорив покійний уже шеф розвідки ОУН Степан Мудрик, який мав доступ до протоколів допитів Кузнєцова, які СБ переслала на Захід."Дякую, чесно.
2008.05.06 | Ярослав Сватко
Мудрик казав, що після провокації Кузнєцова щодо української інт
інтеліґенції в Луцьку, коли ґестапо не розбираючись, за його списками розстріляло Богу душу винних вчителів, священиків ітд, СБ оголосила його в розшук. Тому байка про те, як він підривався ґранатою, яку розповідали дітям у школі, не має під собою ніякого підґрунтя, на мою думку.2008.05.06 | Mossad
а яке у цього "шефа розвідки" було звання? Хоч офіцером-то був?
Так щоби не цілком уже ганьба, а хоч було йому чим погордувати.Типу, колисає цей "шеф розвідки" діточок: "Ахтунг, ахтунг, лібе онучки, знаєте, а я не тільки пану штандартенхвюреру шнапс наливав, а й сам був...як воно...шпеціалукраінішекляйнхвюрером, отак!"
2008.05.06 | Михайло Свистович
Для Вас головне - погони, для нормальних людей - результат
Mossad пише:> Так щоби не цілком уже ганьба, а хоч було йому чим погордувати
Нормальні люди гордують здібностями і результатом, а не званнями
>
> Типу, колисає цей "шеф розвідки" діточок: "Ахтунг, ахтунг, лібе онучки, знаєте, а я не тільки пану штандартенхвюреру шнапс наливав, а й сам був...як воно...шпеціалукраінішекляйнхвюрером, отак!"
Ні, не так. Не судіть усіх по собі.
2008.05.10 | Ярослав Сватко
Головне звання, яке було в Мудрика - визнання з боку КГБ
Як достойного противника, який не раз втирав їм носа.Він, наприклад, за три тижні до вбивства Бандери доповів на Проводі про те, що кілер прибув до ФРН, треба сховати Бандеру, поки вони цього кілера не вирахують. Провід не зацінив повідомлення, і Бандеру вбили.
2008.05.04 | Volodymir
То Ви як Шепарович з Центросоюзу, з уроками патриотизму...
а ще євреям властиво працювати на українських націоналістів, яких самих поляки до роботи не наймали2008.05.06 | Боровик
Чи не пора цю гілку псослати з вільного форуму на історію?
Чим стаття заслужила своє висіння в цій гілці? Наведіть хоч щось, що може бути аргументом не видаляти цю гілку.Автору гілки не соромно спамити?