04/25/2008 | fotou

Тимошенко здала Україну в газове рабство

Прем’єр заручилась підтримкою «Газпрома» в гонитві за абсолютною владою, віддавиш йому Україну з усіма її тельбухами.

Ви вже попрощалися із примарою української незалежності? Тоді зробіть це прямо зараз. Справжня історія робиться тихо, таким був і день 24-го квітня, коли за відмашки Тимошенко Національна комісія із регулювання електроенергетики гостинно запросила в Україну «Газпром», компанію що безумовно втілює собою саму суть новітніх, обґрунтованих та невідворотних імперських амбіцій Путінсько-Медведівської Росії.

Тепер дочірня компанія «Газпрому», “Газспромсбит-Украіна” входить на український ринок щоб самостійно торгувати газом замість посередника “УкрГазЕнерго”. Нова компанія вже отримала дозвіл на пряме в Україну 7,5 мільярдів кубометрів газу за нерегульованим тарифом! В руках у росіян вже зі старту опинилась чверть всього постачання природного газу українським промисловим споживачам, чверть промисловості України.

Попередні наміри Юлії Володимирівни запросити до України «Газпром» викликали справжній шок у експертів. Ще минулого місяця парламентський комітет із національної безпеки та оборони, заслухавши урядову інформацію про домовленості з “Газпромом” застеріг уряд від негативних наслідків.

Тепер маємо наочні докази того, що зиск Тимошенко від присутності російського «газенвагена» в Україні перевищує втрати яких незабаром зазнає кожен з нас.

Чим страшний «Газпром»?

«Газпром» - сьогодні є не просто державоутворючою компанією для Росії. Компанія навколо якою вибудована вся владна вертикаль нашого північного сусіда вже тривалий час небезуспішно накидає свій диктат цілим європейським країнам.

Залізний ракетний кулак РФ-ії поступився місцем основного чинника домінування та шантажу в регіоні та світі більш новій, газовій зброї держави Путіна.

Серед останніх (числених) військових кампаній «Газпрому» першим спадає на думку жорсткий пресинг, який російський газовий монополіст створив восени 2007 року непоступливій Литві. Тоді вся Європа боязко стежила за тим, як мініатюрна «але горда» прибалтійська країна, намагалася протистояти намірам росіян накрутити ціну на газ для литовців до максимального європейського рівня.

Обіцянки «Газпрому» підняти ціну на газ одразу на 40% були по достоїнству оцінені урядом країни. Після невпевнених погроз литовців підвищити плату за транспортування газу своєю територією пропорційно «новим пропозиціям» росіян – на початку 2008 року в Москві таки було підписано нову домовленість.

Її умови не розголошувались, адже зрозуміло, що реально перспектива отримати внаслідок миттєвого стрибка цін на 100 доларів Литва отримала б небувалі темпи інфляції та зростання цін по всій країні.

«Газпром» - це не ефемерний газовий важіль, а реальна ефективна сучасна армія, що прагне нарощувати власну присутність у численних країнах, аж до їх повного безкровного поглинання.

Енергетичний зашморг Європі

Могутність і небезпека Газпрому вже давно гідно оцінена у Європі. Згадаємо недалеке минуле. Взимку 2006 під час газового протистояння України і Росії, європейські країни вповні відчули на собі методи «газового бліцкригу».Зниження тиску в газопроводі 1-го лютого і подальші несанкціоновані забори українською стороною газу призначеного для європейських споживачів примусили ЄС побачити справжню сутність енергетичної політики Росії.

Вже 27-го лютого 2006 року слідом за Італією прем’єр-міністр Польщі поставив під сумнів надійність Росії як газового постачальника та закликав ЄС розробити пакт про диверсифікацію поставок газу та нафти. А міністр енергетики Великобританії Малкольм Вікс заявив, що ситуація «примусила здригнутись європейський енергетичний хребет». Самі після тих подій у світі із острахом заговорили про «російський енергетичний тероризм», а держсекретар США Кондоліза Райс навіть ставила під сумнів право Росії головувати у Великій Вісімці.

«Газпром» показав себе у всій красі, чим примусив європейські країни за всіляку ціну шукати шляхів зменшити власну енергетичну залежність від РФ. Європа ще 2 роки тому відсахнулась від того варіанту, який Тимошенко нині тріумфально накинула Україні.

Нині такі країни як Польща, Угорщина, Італія та Хорватія навіть прийшли до висновку, що розвиток терміналів із регазафикації рідкого газу (поставляється із північної Африки) є більш вигідним ніж співпраця із «Газпромом». Таку ж позицію зайняли Словакія та Австрія.

«Незалежність не може коштувати занадто дорого» - Тимошенко варто було б звернутись до цієї простої істини.

Тимошенко задушить опонентів «Газпромом»

«Газпром» не просто «хижак монополіст», що принагідно диктує урядам цілих країн свої умови. Свої астрономічні прибутки ця компанія миттєво використовує для скупівлі провідних енергетичних підприємств та «придушення» самої можливості спротиву.

Реальною загрозою поглинання стратегічно важливого енергетичного ринку російським гігантом примушує Європу шукати шляхів застерегти себе від посилення «Газпрому» .
Так Європейська Комісія вивчає можливість введення права вето щодо іноземних інвесторів. Офіційна позиція ЄС вже сьогодні називає «Газпром» ворожим до європейських компаній, а єдиним засобом захисту від його впливу – оголошення енергетичного сектору стратегічним та закритим для зовнішніх інвесторів взагалі.

Тепер читач може сам оцінити наслідки появи в Україні «настільки довгоочікуваного» філіалу «Газпрому», ТзОВ “Газпром збут Україна” та отримання ним контролю - вся історія «Газпрому» свідчить про те, що це підприємство не просто постачає газ, а прагне ставити в залежність від себе - над чвертю вітчизняної промисловості. .

Отримавши від початку ліцензію національної комісії із регулювання електроенергетики на постачання природного газу річним обсягом 7,5 млрд. куб. м., ця компанія має фактично «на тарілочці» весь енергетичний ринок держави.

Послідовний, потужний “Газпром збут Україна” однозначно націлений на монополію та провадження енергетичної диктатури над цілою країною. Тимошенко достеменно знає про методи та цілі російського газового монополіста, від так припущення про прямий зиск прем’єра від зради національній енергетичній безпеці України є абсолютно вірогідним.

Тимошенко відкрито продемонструвала байдужість до інтересів країни та намір використовувати підтримку «газового десанту» як для забезпечення перемоги на президентських виборах так і для тиску на ті політичні сили, що підтримуються досі непідконтрольними ЮВ власниками підприємств хімічної, металургійної, а також гірничо-збагачувальної промисловості.

Юля ні за цапову душу продала країну щоб мати можливість руками (точніше вентилями) Газпрому душити українських магнатів, «плекати» в них тотальну лояльність до БЮТ.

1-е травня 2008-го року можна офіційно називати датою, коли ЮВ почала коштом країни «годувати чужу армію», армію що поставить її президентом України. Про те, що «Газпрому» це буде під силу свідчить… все. Вітаємо ми знову стали колонією.


http://oblom.tv/medoglyad