Комерція Держкомрезерву, сцуко...
04/29/2008 | zmej_gorynych
Ось будь-ласка.
Чим займаються поживанови (стаття з газети "Рівне Вечірнє").
http://www.rivnepost.rv.ua/showarticle.php?art=018138
Чому не потрібне «дешеве» борошно
№31, 24-4-2008
Почувши в одному з популярних телевізійних ток-шоу заяву голови Держкомрезерву Михайла Поживанова, що в деяких областях, в тому числі і на Рівненщині, чиновники саботують закупівлю дешевого державного м’яса та борошна, вочевидь, не один рівнянин згадав «незлим тихим словом» владу, яка нічого не робить, щоб втримати ціни на харчі. У відповідь голова облдержадміністрації Віктор Матчук обізвав Поживанова брехуном, а очолоюваний ним Держкомрезерв — комерційною структурою. І ось чому.
— Поживанов на всю Україну звинуватив нас у тому, що наша і ще деякі облдержадміністрації навмисно не хочемо закуповувати зерно та м’ясо з державного резерву, — каже пан Матчук. — Запевняю, це брехня. По-перше, адміністрації не займаються подібними закупівлями, а лише збирають заявки від підприємців, захищають їх у Кабінеті Міністрів, а вже потім підприємці самі закуповують це борошно. На нашу область пропонували тисячу тонн борошна, але підприємці вибрали лише 400.
Головною причиною небажання підприємців закуповувати «дешеве» борошно, як не парадоксально, є його дорожнеча. Для прикладу, торік борошно для випікання соціальних сортів хліба коштувало 1450 гривень за тонну. На початку цього року його ціна зросла на двісті гривень. А минулого місяця вона сягнула за 1900 гривень. В той час, як його комерційна ціна трохи більша 2 тисяч гривень.
— В ціну комерційного борошна, входить і його доставка до хлібопекарень, — розповідає пан Матчук. — Натомість «дешеве» державне борошно потрібно підприємцям забирати власним транспортом. До того ж, в кожній області визначено лише одне місце, де це борошно можна закуповувати. На Рівненщині це Радивилів. Уявіть, скільки потрібно витратити, приміром, Сарненському хлібопекарному заводу, аби доставити це борошно до себе з Радивилова. Ускладнює ситуацію і той факт, що закуплене державне борошно підприємці мають використовувати винятково на випікання соціальних сортів хліба. Крім того, цікавим є той факт, що це борошно — з позаминулорічного врожаю зерна, і коштувало по 700 гривень за тону. Виникає логічне запитання: чим займається Держкомрезерв? Підтримкою підприємців чи звичайною комерцією?
Подібна ситуація і з державним цукром. Вартість, яку виставляє Держкомрезерв з врахуванням комерційної надбавки та його транспортування з Тернополя значно перевищує відпускні ціни на цукор місцевих заводів. Тож, на думку пана Матчука, такий «дешевий» цукор нам не потрібен. Мовляв, нехай пан Поживанов собі цим цукром «підсолодить своє гірке життя». Що стосується м’яса, то за словами голови облдержадміністрації ніяких пропозицій щодо закупівлі цього продукту до нього не надходило.
Влад ІСАЄВ.
Чим займаються поживанови (стаття з газети "Рівне Вечірнє").
http://www.rivnepost.rv.ua/showarticle.php?art=018138
Чому не потрібне «дешеве» борошно
№31, 24-4-2008
Почувши в одному з популярних телевізійних ток-шоу заяву голови Держкомрезерву Михайла Поживанова, що в деяких областях, в тому числі і на Рівненщині, чиновники саботують закупівлю дешевого державного м’яса та борошна, вочевидь, не один рівнянин згадав «незлим тихим словом» владу, яка нічого не робить, щоб втримати ціни на харчі. У відповідь голова облдержадміністрації Віктор Матчук обізвав Поживанова брехуном, а очолоюваний ним Держкомрезерв — комерційною структурою. І ось чому.
— Поживанов на всю Україну звинуватив нас у тому, що наша і ще деякі облдержадміністрації навмисно не хочемо закуповувати зерно та м’ясо з державного резерву, — каже пан Матчук. — Запевняю, це брехня. По-перше, адміністрації не займаються подібними закупівлями, а лише збирають заявки від підприємців, захищають їх у Кабінеті Міністрів, а вже потім підприємці самі закуповують це борошно. На нашу область пропонували тисячу тонн борошна, але підприємці вибрали лише 400.
Головною причиною небажання підприємців закуповувати «дешеве» борошно, як не парадоксально, є його дорожнеча. Для прикладу, торік борошно для випікання соціальних сортів хліба коштувало 1450 гривень за тонну. На початку цього року його ціна зросла на двісті гривень. А минулого місяця вона сягнула за 1900 гривень. В той час, як його комерційна ціна трохи більша 2 тисяч гривень.
— В ціну комерційного борошна, входить і його доставка до хлібопекарень, — розповідає пан Матчук. — Натомість «дешеве» державне борошно потрібно підприємцям забирати власним транспортом. До того ж, в кожній області визначено лише одне місце, де це борошно можна закуповувати. На Рівненщині це Радивилів. Уявіть, скільки потрібно витратити, приміром, Сарненському хлібопекарному заводу, аби доставити це борошно до себе з Радивилова. Ускладнює ситуацію і той факт, що закуплене державне борошно підприємці мають використовувати винятково на випікання соціальних сортів хліба. Крім того, цікавим є той факт, що це борошно — з позаминулорічного врожаю зерна, і коштувало по 700 гривень за тону. Виникає логічне запитання: чим займається Держкомрезерв? Підтримкою підприємців чи звичайною комерцією?
Подібна ситуація і з державним цукром. Вартість, яку виставляє Держкомрезерв з врахуванням комерційної надбавки та його транспортування з Тернополя значно перевищує відпускні ціни на цукор місцевих заводів. Тож, на думку пана Матчука, такий «дешевий» цукор нам не потрібен. Мовляв, нехай пан Поживанов собі цим цукром «підсолодить своє гірке життя». Що стосується м’яса, то за словами голови облдержадміністрації ніяких пропозицій щодо закупівлі цього продукту до нього не надходило.
Влад ІСАЄВ.