МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

І оце також ніхто не помітив про земельні аукціони?

04/29/2008 | Михайло Свистович
Ющенко заблокував Тимошенко і в земельному питанні

http://pravda.com.ua/news/2008/4/25/75253.htm

Президент Віктор Ющенко зупинив дію постанови Кабінету міністрів від 17 квітня "Про затвердження порядку проведення у 2008 році земельних аукціонів".

Відповідний указ, підписаний у п’ятницю, розміщено на офіційному сайті президента.

Водночас указ президента від 7 квітня 2008 року про зупинення дії відповідного положення постанови Кабінету міністрів від 22 лютого визнано таким, що втратив чинність.

Як йдеться в указі, постанову Кабміну від 17 квітня видано всупереч Конституції.

Президент зазначає, що ні Конституція, ні зазначені у постанові Кабінету міністрів, про яку йдеться, законодавчі акти не передбачають затвердження порядку проведення земельних аукціонів із продажу земельних ділянок підзаконним актом і, відповідно, не уповноважують Кабінет міністрів затверджувати такий порядок.

Відтак, видавши постанову від 17 квітня, Кабінет міністрів "вийшов за межі повноважень, визначених для нього Конституцією та законами України, діяв усупереч нормам Земельного кодексу України, інших актів, зазначених у преамбулі постанови №394", йдеться в указі.

Кабмін також, на думку президента, порушив вимоги положень частини 2 статті 6, частини 2 статті 19 та частини 3 статті 113 Конституції.

Указ президента набуває чинності з дня опублікування.

Ющенко також звернувся до Конституційного суду з поданням щодо конституційності згаданої постанови Кабміну від 17 квітня.

Брати участь у конституційному провадженні за цим поданням уповноважено заступника глави секретаріату президента - представника президента у КС Марину Ставнійчук.

Українська правда

Відповіді

  • 2008.04.29 | Hoja_Nasreddin

    Так ця новина вже давня

    згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2008.04.30 | Боровик

    Re: І оце також ніхто не помітив про земельні аукціони?

    Цю тему пробували обговорювати, щоб не звинуватили параноєю через відношення до Юлі.
    З точки зору багатьох землевласників пролблема війни законодавчих актів в тому, що це просто паралізувало рух землі. Зараз біля 10% землі що оброблялась минулого року залишилося без статусу. Навіть я в такому стані, що оброрблена минулого року земля цього року пустує. Юля видала посатнову першу, але, як я писав, аж в середині березня появилтись інструкції-роз*яснення, без яких на місцях ніхто нічого не наважувався робити, особливо після низки кримігнальних справ з однією посадкою.
    Коли почало утрясатись, появився указ президента, потім юлін витвір-2 і знов документ від президента. Зараз майже травень. Все, сільськогосподарській землі вже ці укази до дупи.
    Моя позиція така, що позицію по землі треба було узгодити і щоб рішення було прийнято так, щоб воно було законне і корисне. Сталося те, що сталося, Ющенко мав відмінити урядові постанови, але мав це зробити так, щоб знову ж це вийшло на користь. Як би там не було, але крапка не поставлена. Не зовсім розумію, що зараз заважає прем*єру тиа президенту вийти з ситуації узгодивши позиції. Компроміс лежить посередині - аукціони зробити обов*язковими, але без створення тендерної палати№2. дію нового законодавства почати реалізовувати негайно. Щодо сільскьгосподарської землі, то треба просто терміново прийняти якісь захисні дії щодо збереження статусу землі бодай і виключно ще на цей сезон і віддати це на розгляд місцевим радам.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2008.04.30 | SpokusXalepniy

      Скільки ж є радників у прем'єрши! На форумі - кожен другий.

      Боровик пише:
      > ...що зараз заважає прем*єру тиа президенту вийти з ситуації узгодивши позиції. Компроміс лежить посередині - аукціони зробити обов*язковими, але без створення тендерної палати№2.
      Тобто, ви пропонуєте все ж таки проводити аукціони... Але без будь якого інформаційного, організаційного і керуючого органу. Самотужки. Як на вашу думку це буде виглядати? Збираються претенденти... з кольтами в руках... і кажуть оточуючим: "земельки хоцца!"

      > ...дію нового законодавства почати реалізовувати негайно.
      А воно вже є?

      > Щодо сільскьгосподарської землі, то треба просто терміново прийняти якісь захисні дії щодо збереження статусу землі бодай і виключно ще на цей сезон і віддати це на розгляд місцевим радам.
      З місцевими радами вам краще може дати пояснення Михайло Свистович. Він на цьому собау з'їв, а зараз, як кажуть російською - "землю жрать будет", но місцевим радам на розгляд не даст, якщо нема точного закону. І мабуть він має сенс.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2008.04.30 | Боровик

        На форумі крім закоханих мало хто залишився

        Кажу відверто, що не розраховую на діалог з закоханими, особливо коли це має хоч якесь відношення до об*єкту кохання.
        Пісню про чарівну Юлю проспівано тут тисячі разів, вже набридло.
        Михайло спитав, я йому і відповів з позиції того кого це стосується напряму.
        Всі ваші уяви та фантазії з припущеннями про претендентів з кольтами в руках залишіть собі і не тицяйте ними в мене так недоречно.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2008.04.30 | SpokusXalepniy

          Так це ви про мене? Є час і натхнення?

          Боровик пише:
          > Кажу відверто, що не розраховую на діалог з закоханими, особливо коли це має хоч якесь відношення до об*єкту кохання. Пісню про чарівну Юлю проспівано тут тисячі разів, вже набридло.
          Ого, стільки уваги моїй персоні!
          Я гадав, що ви розповісте про свою пропозицію викинути нафіг тендорну палату № 2 і про те, як проводити аукціони без правил.

          > Михайло спитав, я йому і відповів з позиції того кого це стосується напряму.
          Для особистих спілкувань існує електронна пошта. А Вільний Форум - на то і є форумом, що особисті думки дописувач виносить на громадське обговорення.
          Смішно нагадувати про це.

          > Всі ваші уяви та фантазії з припущеннями про претендентів з кольтами в руках залишіть собі і не тицяйте ними в мене так недоречно.
          А ви ці фантазії і припущення не беріть собі. Для цього треба лише розповісти про те де і коли ви чули, щоб аукціон проводився без попередньої організації, що і є головною функцією тендерної палати.

          На всяк випадок, надаю статтю з "Словаря по экономике":

          Тендерный комитет - tender committee Целевой орган, создаваемый в связи с проведением торгов; основные задачи комитета - подготовка тендерной документации, объявление и проведение торгов, анализ и оценка предложений или заявок, представленных участникам торгов, с целью выбора наиболее конкурентоспособной заявки.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2008.04.30 | Михайло Свистович

            Якби ви не лаялись між собою, то можна було б і поговорити

  • 2008.04.30 | Юрій Шеляженко

    Михайле, Ви читали статтю Марусова у Дзеркалі тижня? Раджу (/)

    http://www.dt.ua/1000/1550/62713/

    Кайдашева сім’я-2
    Автор: Андрій МАРУСОВ

    А що, чия тепер правда? — говорила Кайдашиха. — Ти міряєш собі, то натягуєш, а чужому міряєш, то стягуєш!

    «Кайдашева сім’я», І.Нечуй-Левицкий, 1878

    Ох земелько, свята земелько, Божа ти дочечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку…

    «Сто тисяч», І.Карпенко-Карий, 1890

    Духи нетлінних персонажів Нечуя-Левицького, Карпенка-Карого та Ольги Кобилянської незримо витали над Печерськими пагорбами цього тижня. Президент, його повірений Віктор Балога, Юлія Тимошенко та мери міст ділили землю. Точніше, сперечалися про те, яким чином продавати чи здавати в оренду землі комунальної та державної власності.

    Наприкінці 2007 року парламент вніс у Земельний кодекс довгоочікувані зміни й узаконив обов’язковість земельних аукціонів для продажу та оренди цих земель. Порядок їхнього проведення був затверджений лютневою постановою Кабміну. Це спричинило плутанину. У Львові 1 квітня аукціон відбувся, у Харкові був опротестований прокурором, у Житомирі взагалі скасований. Асоціація міст і громад України звернулася до президента з проханням зупинити дію постанови. Що президент і зробив своїм указом від 7 квітня. І надіслав звернення до Конституційного суду.

    Ю.Тимошенко скликала екстрене урядове засідання в четвер. На ньому відбулося безпрецедентне — Кабмін розколовся практично навпіл. Дев’ятьма голосами (вісьма «бютівськими» + Луценко) при восьми, які утрималися (від прийнятого ними ж лютневого рішення відмовилися «президентські» міністри) міністри ще раз прийняли постанову «за основу». Проте остаточне рішення перенесли на наступну середу.

    Віктор Балога звинуватив прем’єра в бажанні «очолити земельну мафію». Прем’єр не залишилася в боргу: на її думку, із скасуванням президентом постанови Кабміну «земельна мафія святкує перемогу».

    Схоже, Україна вступає в завершальну стадію великого переділу землі. В натурі.
    Ціна питання

    …Історію ринку землі в сучасній Україні не можна читати без валеріанки. Утім, як і історію самої України, деякі періоди якої — жорстока та кривава битва за землю. Перший земельний аукціон в Україні відбувся в Харкові ще 1994 року. І нехай йшлося не про продаж, а лише про оренду земельної ділянки на 50 років, тоді це породило надію на швидке проведення земельної реформи й становлення цивілізованого ринку хоча б несільськогосподарських земель.

    Проте ще кілька років відбувалися політичні баталії, перш ніж обов’язкові земельні торги узаконили — у Земельному кодексі 2001 року. Тільки на земельних торгах мали продаватися земельні ділянки в державній і комунальній власності, призначені для будівництва. Кодекс указував, що порядок проведення торгів має визначатися законом.

    Розробку цілої серії законів на підтримку Кодексу Верховна Рада доручила уряду. Та роки минали, а необхідні закони не приймалися. Проекти законів про ринок землі, про земельний кадастр і т.д. з’являлися, обговорювалися та зникали. Місцева влада на свій страх і ризик затверджувала положення про земельні торги. Було введено методику експертної та грошової оцінки землі, на основі якої визначалася вартість земельних ділянок. Проте виникли й претензії до роботи оцінювачів. Чи то за намовою покупців і продавців, чи то через слабку кваліфікацію експертів, але надто низька оцінка земельних ділянок стала реальністю.

    Одночасно відбувалося руйнування Держкомітету із земельних ресурсів, який мав стати генератором і провідником реформаторських ідей. Те, що главою комітету встиг побувати зоотехнік, — красномовний факт.

    Тим часом у містах повним ходом йшла закрита приватизація земель комунальної та державної власності. Структури, наближені до влади, за безцінь масово оформляли права власності в обхід конкурентних процедур. Повторювалася схема приватизації «заводів і пароплавів», яку успішно обкатали в 90-х.

    За сім останніх років у державний та місцеві бюджети надійшло лише близько 6,8 млрд. грн. від продажу ділянок несільськогосподарського призначення. І це за міські землі — найліквіднішу частину «національного багатства»!

    У розвинених країнах «земельні доходи» (плата за землю, виторг від продажу та оренди) — вагома частина бюджетів місцевого самоврядування. В Україні їхня частка не перевищує кількох відсотків.

    У тому ж Києві плата за землю та оренда в 2005 році принесли 426,8 млн., у 2006-му — 491 млн., а в 2007 році — уже 740,6 млн. гривень. За перший квартал поточного року в київський бюджет надійшло вже 325 млн. грн., із котрих 66% (близько 214 млн.) — це плата за оренду комунальних земель, як повідомив «ДТ» заступник глави Головного управління із земельних ресурсів КМДА Андрій Тарнопольський.

    Крім того, торік київський бюджет одержав від продажу земель 2 млрд. грн. Тобто в цілому міські доходи від землі в 2007 році становили 2,74 млрд. — більш як одну п’яту річного бюджету Києва (дорівнює 11,2 млрд. грн., якщо вірити даним офіційного сайту київської влади)!

    Ці цифри вражають. Тільки ось питання: а скільки бюджет Києва (отже, і кияни) одержав би, якби земля продавалася на відкритих аукціонах, а не фактично роздавалася задарма?

    Це саме запитання більш ніж доречне і щодо міської влади в регіонах. Показові дані про ціни продажу несільськогосподарських земель у Києві та Україні, а також суми виручених коштів. Сім років тому київські прибутки від продажу землі становили лише 14% від загальноукраїнських. У 2007 році — уже 58%. А в цілому за сім років — майже половину загальноукраїнських!

    З 2000 року ціна одного квадратного метра несільськогосподарської землі в Києві зросла майже в десять разів — із 193 до 1705 гривень. Середня ціна по Україні без Києва зросла вшестеро. Однак у 2007 році один київський метр у 60 разів був дорожчий за один середньоукраїнський!

    Ще більше запитань виникає при порівнянні цін за регіонами. Торік за найнижчими цінами комунальна або державна земля продавалася в Херсонській області по 5 гривень 12 копійок за квадратний метр. У 330 разів дешевше, ніж у Києві! У Запоріжжі лише на дві гривні дорожче.

    Після Києва за найвищими цінами земля продавалася в Севастополі (190,35), Дніпропетровській, Харківській та Одеській областях. Порівняно з київськими цінами — майже в 10 разів дешевше.

    Не може лише столичний статус Києва пояснити таку різницю в цінах!
    Відродження примарних надій

    Надії на законодавчий прорив виникли тільки наприкінці 2007 року — із змінами в Земельному кодексі. Їхнім ініціатором стала «демократична коаліція», зокрема БЮТ. Відповідно до статті 82 Закону про Держбюд­жет, яким вносяться зміни в кодекс, несільськогосподарські землі державної та комунальної власності мають продаватися виключно на аукціонах. Це стосується і продажу права оренди. Займатися торгами повинна юридична особа, котра має дозвіл (ліцензію) на їхнє проведення.

    Організаторами земельних тор­гів можуть бути органи як міс­цевого самоврядування, так і виконавчої влади (те саме Держ­агентство із земельних ресурсів). Проте на практиці першу скрипку має грати місцеве самоврядування. Відповідно до кодексу, саме воно здобуває право розпоряд­жатися державними і комунальними землями до їхнього розмежування, а до цього процесу в країні навіть не приступали.

    При цьому до місцевого бюджету надходить 90% суми, вирученої від продажу землі, яка не пройшла розмежування, і всі 100%, якщо йдеться про комунальну землю, статус якої офіційно визначений.

    А от з ухваленням лютневої постанови закрутився калейдоскоп різноманітних «правд».

    «Правда» законників

    Зміни до Земельного кодексу залишили кілька ключових запитань без відповіді. Білі плями мав заповнити давно очікуваний закон про ринок земель, але, не сподіваючись на напівживий парламент, Кабмін вирішив рубати з плеча, і 22 лютого затвердив Порядок проведення земельних аукціонів...

    Усі експерти, з якими вдалося поговорити протягом останніх трьох тижнів, одностайно підтримали два принципи, задекларовані в постанові № 90 і Порядку. Основним методом продажу несільськогосподарських земель комунальної та держвласності, а також прав оренди мав бути аукціон. З обов’язковим оприлюдненням оголошень про його проведення та результати.

    Як підкреслила Алла Кальни­ченко, експерт у сфері земельних відносин, безсумнівне досягнення — це обов’язок організаторів аукціонів виставляти ділянки з повною землевпорядною і т.п. документацією. Щоб учасники торгів не бігали по інстанціях і не купували кота в мішку.

    Цим безумовний позитив постанови вичерпується. І починаються великі питання — правові та практичні. Принципове правове: порядок продажу має визначатися законом, а не актами уряду, про що прямо йдеться в Земельному кодексі. Саме цей аргумент — в основі указу президента. Кабмін має право визначати лише порядок продажу права оренди, відповідно до Закону «Про оренду землі».

    Проте найбільшого удару по дієздатності урядової ініціативи завдала критична маса неясних норм, протиріч між ними, між Порядком і практикою. Недарма всі опитані експерти прогнозували, що в кращому разі Порядок запрацює до літа. Іншими словами, ринок завмер би на півроку.

    Порядок, як і зміни до кодексу, передбачав лише купку винятків з аукціонної форми. А як бути у разі прокладення інженерних комунікацій, трубопроводів, будівництва транспортної інфраструктури? Як повідомив «ДТ» Андрій Тарнопольський, із цією проблемою зіштовхнувся «Київ­газ». А також «Харківобленерго» — під час встановлення опор і трансформаторів, відповідно до заяв глави Харківської облради В.Салигіна.

    За даними глави ради «Зе­мельної спілки України» Миколи Калюжного, на початок року по 50 тисячах ділянок по всій країні була готова чи готувалася документація, необхідна для одержання тих чи інших прав розпорядження. Це означає, що тисячі підприємців і громадян її вже оплатили. Постанова багатьох із них «підвісила» в повітрі.

    Відповідно до Порядку, замовник замовляє земельні торги, організатор знаходить кошти й готує лот до аукціону, а виконавець мав його проводити. При цьому Порядок фактично позбавляв органи місцевого самоврядування повноважень організатора, наділяючи ними представництва Держагентства із земельних ресурсів. Ще одна норма, яка прямо суперечить згаданим вище положенням Земель­ного кодексу!

    Особливе занепокоєння викли­кає питання щодо процедури та умови одержання ліцензій виконавцями. У Порядку вказувалося, що їх видаватиме Держ­агентство. А от самі ліцензійні умови ще потрібно було розробити і затвердити спільним наказом агентства і Держкомпід­при­ємництва. Через відсутність ліцен­зії у виконавця харківська прокуратура й опротестувала міський аукціон.

    Порядок залишив неясним і питання про спеціальну підготовку ліцитаторів (ведучих аукціонів), на що вказав «ДТ» юрисконсульт компанії «Вега-консалтинг» Віктор Кобилянський. Хто має готувати ліцитаторів і як підтверджувати наявність підготовки? Про це Порядок мовчить.

    Та ключова проблема урядової ініціативи навіть не в тому, що в Порядку маса неясностей, він суперечить Земельному кодексу або практиці. Проблема в тому, що над результатами аукціонів, проведеними відповідно до такого Порядку, висів би дамоклів меч затяжних судових спорів і прокурорських протестів. А через слабку правову основу спори ініціювалися би «занесенням аргументів» у відповідні кабінети й вирішувалися би тими самими «відкотами». І де тут розрекламоване спрощення життя для бізнесу й боротьба з корупцією?

    «Правда» Юлії Тимошенко

    Ніхто в здоровому глузді не сперечатиметься, що земельні аук­ціони мають бути пріоритетним обов’язковим способом продажу землі та прав на її оренду. От тільки як зміст Порядку земельних торгів, так і шлейф «земельних», і не тільки, «досягнень» соратників прем’єра викликають великі сумніви в її щирості.

    У зверненні до президента Асоціація міст України заговорила про можливість появи «Тендер­ної палати № 2», тільки вже на рин­ку землі. Побоювання пов’язані з роллю виконавця-посередника і ліцензійних умов. Експерти асоціації зазначили наявність у нього маси, нехай і дрібних, але дуже значимих повноважень, а також перспективу монополізації однієї структури. Умови, відповідно до проекту Держагентства, виявилися надмірно складними. На думку Володимира Швеця, директора департаменту архітектури, містобудування і земельних ресурсів Хмельницького, «за виконавцем необхідно залишити тільки технічні функції з безпосереднього проведення аукціонів». Інакше повториться ситуація з палатою.

    Щоправда, спокушені у відом­чій логіці схильні вважати, що Держ­агентство готувало грунт для монополізації цієї сфери Цент­ром земельного кадастру. Чи не жарт, що претендент на ліцензію повинний був мати відділення ледь не в кожному райцентрі країни! Таку мережу має тільки Центр.

    І тут слід пригадати тліючий конфлікт між місцевим самоврядуванням і Держагентством щодо моделі майбутнього земельного кадастру. Перші обстоюють децентралізовану модель, другі віддають перевагу максимально можливій централізації. У Франції чи Німеччини це була б професійна суперечка — з раціональними аргументами в руках. Проте в пострадянській Україні за будь-яким перерозподілом повноважень маячить тінь перерозподілу «підношень».

    Історія ж із держзакупівлями показала, що політикуму на Печерських пагорбах надзвичайно сподобалася ідея централізації «відкотів». На додачу до розрізнених по всіх усюдах «відкотних схем» організується канал, по якому величезні суми витікають у засіки народних депутатів, керівництва фракцій і уряду. І робиться це під гаслами «боротьби з корупцією» та «громадського контролю».

    Бютівських «спеціалістів» у цій сфері лише злегка покартали, а одного з них уже прилаштовують «спостерігати» за тендерами в раді при Міністерстві економіки. А тим часом у «ДТ» та інших масмедіа вже висловлювалися припущення про те, що нинішній глава Держагентства — креатура Богдана Губського, відомого своїми «земельними» апетитами. Саме до його «двору» належать колишній голова ревізійної комісії Тендерної палати народний депутат Сергій Осика, а також Антон Яценко, першозасновник «Європейського консалтингового агентства».

    Цього тижня про «земельну діяльність» Б.Губського відкрито заговорив Віктор Балога. А член фракції «Наша Україна — Народна самооборона» Олеся Оробець заявила у своєму зверненні до президента про те, що група депутатів від БЮТ (Б.Губський, І.Савченко, К.Бондарєв, С.Осика) масово купують і беруть під оренду великі площі сільгоспземель на Київщині...

    Є й менш політизовані закиди. Якщо хочеться боротися проти земельної корупції, то перший і найважливіший крок — відкритість інформації про угоди з комунальною та державною землею. Достатньо наказати Держ­агентству із земельних ресурсів оприлюднити відповідні дані. Цей захід уже став би справжнім проривом. Утім, уряд Ю.Тимошенко не відкрив інформацію і щодо дер­жавних закупівель...
    «Правда» президента, Балоги та мерів

    І президент, і Віктор Балога, і Асоціація міст і громад, схоже, праві, коли вимагають скасування урядової постанови через те, що вона суперечить законодавст­ву.

    Та чи має моральне право той самий глава президентського секретаріату звинувачувати когось у «кришуванні» «земельної мафії», якщо за ним самим тягнеться шлейф дуже сумнівної купівлі земель у Мукачевому чи історії із «Синяками». І неминуче приходить порівняння з Герасимом Калиткою, головним героєм п’єси Карпенка-Карого «Сто тисяч» (інша назва — «Гроші»), який за сто тисяч фальшивих рублів збирався скупити всю округу...

    Помаранчева революція з її гаслами відкритості й прозорості влади породила очікування, що повзучому «земельному переділу» настане кінець. Проте президент лише демонстрував «увагу» й активну діяльність: збирав засідання РНБОУ і «робив зауваження», але з-під його пера не вийшло жодної значимої земельної ініціативи. А що заважало? Можливо, відповідь у розсадці: наприклад, на дні народження гаранта з Ющенком сидів Черновецький, а Луценко — біля кухні?

    Нинішні енергійні протести президентського табору змушують згадати про наближення виборів. Гарантувати продовження закритої земельної приватизації — вагома обіцянка і губернаторам, і мерам для здобуття їхньої підтримки.

    Нарешті, хіба не міські ради по всій Україні щомісяця санкціонують дармову роздачу комунальних земель у приватні руки? І потім скаржаться, що вони не можуть звести кінці з кінцями? Більшість мерій і рад уже давно мають власні сайти, але на них ви не знайдете докладної інформації про те, кому й за які заслуги була віддана та чи інша земельна ділянка. І де гарантія, що, діставши у своє розпорядження контроль над земельним кадастром, порочна практика не буде продовжуватися? Місцева влада не хоче втрачати контроль над землею і проводити відрахування за аукціони, пояснюючи це тим, що так втрачає бюджет громади. Правильно. Але якби вони не роздавали землі «своїм» за копійки, то бюджети громад не тріщали б від профіциту?..
    Правда громадян

    Історія з «Кайдашевою сім’єю» сто років тому закінчилася символічно — груша, через яку розгорілася суперечка, всохла. Проте в сучасній Україні все може закінчитися плачевно — повторенням кривавих розборок 90-х, тільки вже через землю, а не заводи, в масштабах усієї країни, в кожному віддаленому селі. Хто захистить правду громадян?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".