Право Мати Право, або ж “квартирне питання” в містах України.
05/17/2008 | Віктор Пушкар, канд. психол. наук
Що являє собою типове житло умовно середнього громадянина України? Відповідь досить сильно залежить від того, хто і за якою методикою визначає цю типовість. Однак оспіваний класиком “садок вишневий коло хати” явно відходить за межі середнього. Як і практика будівництва житла для малої сім’ї одразу після одруження. Там, де достатньо землі, далеко не завжди достатньо роботи. А там, де є робота, іноді досить складно втулити новий будинок.
Поки з абсолютної більшості предметів, які включаються в електромережу, крім прасок і кавоварок, лунають гучні обіцянки. Роздавати дві тисячі “соціальних” квартир кожного місяця, водночас нарізаючи по шістнадцять соток на сім’ю під приватні будинки. Суворо обмежити міграцію, водночас сплачуючи мігрантам вартість оренди житла. Надати пільгові кредити, але повернути їх разом з майном кредитованих.
Тим часом абсолютна більшість міських сімей живе в досить скромних умовах. Однокімнатна на трьох, двокімнатна на чотирьох. Не кажучи про випадки екстремальної тісняви. Значно простіше знаходяться бажаючі соціально захистити пенсіонерку від надто просторого для неї будинка, ніж бажаючі розселити в людські умови дві сім’ї, які разом туляться в кімнаті гуртожитка.
Чинний в Україні "соціалістичний" житловий кодекс УРСР 1984 року, до котрого досить дивним боком прикручена приватна власність, лишає відкритим багато питань. Яким чином держава сприяє будівництву житла громадянами? Невже у понеділок роздає земельні ділянки, у вівторок узгоджує дозволи на будівництво, а в середу завозить безкоштовну вантажівку цегли? Кого варто вважати менш соціально захищеними – пенсіонерів, бомжів чи працюючих бідних, значна частина яких заробляє свій прожитковий мінімум на підприємствах державної власності?
Низькі доходи і високі ціни на житло прив’язують людей до певного місця не гірше, ніж кріпосне право в Російській імперії. “Крєпок к зємлє” – казали на безправного селянина. Житель українського міста навіть не обов’язково прописується за місцем проживання, як було в СРСР, а тільки добровільно реєструється. Але – наскільки фактично реалізується його право на житло? Чи він теж “крєпок” до своїх квадратних метрів, як його попередник до клаптика поля?
Сподіваюсь, нам вдалось принаймні частково розкрити ці питання в межах проекту Харківської правозахисної групи та Альянсу Майдан “Побутові уявлення про права людини”. Дослідження проводиться за підтримки Міжнародного фонду Відродження. На першому етапі було проведено анкетування 900 жителів у 18 містах України, на другому – в тих же містах проведено 18 фокус-груп. Оскільки локальні партнери проекту представляли тільки міські громадські організації, вибірка опитування є репрезентативною щодо міського населення України. Вона квотувалась за віком, статтю та професійними групами.
Деякі результати дослідження варто оприлюднити вже зараз; детальніше підсумки буде оприлюднено пізніше в електронному і (або) друкованому вигляді. Отже,
Що думають громадяни про своє право на житло?
Наше дослідження підтвердило відомий факт щодо домінування в Україні малої сім’ї; більшість сімей складається з подружжя та їх дитини чи дітей. Також часто зустрічається окреме проживання одиноких громадян, неповна сім’я без чоловіка, велика сім’я, що складається з подружжя, їх дітей та інших родичів.
В анкетуванні опитуваним було запропоновано питання, в якому випадку виправдана спільна власність на житло. За даними обробки анкет маємо попередній результат:
абсолютна більшість вважає прийнятним варіант, коли житло є власністю подружжя
значно менше, до 20%, прибічників власності великої сім’ї (подружжя та інші родичі)
до 15% індивідуалістів вважає, що у житла має бути один власник.
Серед інших варіантів менше 1% згадує про державну власність на житло. Звідси робимо очевидний висновок: житло в Україні має будуватись в першу чергу під потреби малої сім’ї. І перейдемо до менш очевидних речей.
Щодо оптимальних засобів вирішення житлових проблем явну меншість голосів (до 10%) набрав розподіл соціального житла. Можливо, декому з громадян хочеться отримати соціальне житло, але досить слабко віриться в можливість його отримання. Навіть люди, схильні до радянського консерватизму, розуміють: держава має сприяти і держава дійсно забезпечує – це різні речі. Серед способів вирішення проблеми, які громадяни вважають реальними, є надання доступних кредитів, а також збільшення заробітної плати найманим працівникам (обидва – близько 40%).
Тут також потрібне вточнення, отримане підчас проведення фокус-груп. Більшість громадян або не сподіваються ближчим часом покращити свої житлові умови, або сподіваються лише на себе та на своїх родичів. Ті, хто оцінює отримання кредита як реальне, зазначають надто високі відсоткові ставки за кредитом. Деякі респонденти, переважно в малих і середніх містах, згадують як реальний спосіб покращення житлових умов отримання земельної ділянки під індивідуальне будівництво.
Отже, в житловому питанні Україна значною мірою попрощалась з патерналізмом та надією на державу. Це навряд означає зменшення потреби в соціальному захисті. Скоріше стало менше людей, які вірять в його ефективність щодо себе та своїх родичів.
Останню крапку ставлять відповіді на питання анкети:
хто в Україні користується пільгами?
Переважна більшість громадян (до 70%) впевнена, що пільгами користуються переважно ті, хто їх призначає. Значно менше прихильників набрали версії, що це переважно люди, які заробили пільги своєю працею (до 15%) і люди, які нездатні себе забезпечити (до 15%).
Хто може допомогти, або зашкодити?
Питання про очікування покращення чи погіршення житлових умов задавалось у фокус-групах. Основними способами отримання житла останнім часом є його успадкування або купівля за ринковою вартістю. Також періодично називається індивідуальне будівництво. Джерелом вирішення “квартирного питання” громадяни також часто називають державу, але ще стару, радянську. Людей, що отримали безкоштовне чи пільгове житло після 1991го, абсолютна меншість. Молодіжні та інші пільгові кредити частіше є джерелом сподівання отримати квартиру, ніж способом, який вже спрацював.
Найбільше вдоволені житлом власники індивідуальних будинків, найменше – ті, хто орендує в приватних осіб або живе в квартирі разом з сім’ями родичів, не маючи окремої кімнати.
Серед чинників можливого погіршення житлових умов називають
“точкове ущільнення” або пошкодження будівельниками
погану роботу ЖКГ та припинення надання комунальних послуг
діяльність сусідів (непрофесійний ремонт, затоплення, тощо)
стихійне лихо (повінь, ураган)
Характерно, що найбільш захищеними себе почувають власники індивідуального будинка; вони лише в деяких випадках висловлюють побоювання щодо стихійного лиха. Найбільшу загрозу від діяльності будівельників зауважують мешканці великих міст.
І, з рештою, найсумніше. Як ймовірний чинник погіршення житлових умов молоді люди шлюбного віку та їх батьки називають одруження і народження дітей. Хто там ще очікує збільшення народжуваності в Україні?
Попередній висновок
Стан “квартирного питання” в містах України можна охарактеризувати як перманентно кризовий, з тимчасовими загостреннями та послабленнями кризової ситуації. Найгірше житлом забезпечені жителі великих міст (Київ, Донецьк, Харків, Львів), однак в містах меншого розміру ситуація теж досить важка.
Житло, в якому проживає більшість громадян, є надто скромним відносно їх потреб. Йдеться не про розкіш, провінційний “гламур” чи уявні “світові стандарти”, а про базові житлові потреби:
- бажану наявність у кожної людини персонального простору у вигляді окремої кімнати;
- бажану наявність одної спільної кімнати на сім’ю;
- обов’язкову наявність у кожної малої сім’ї чи одинокої особи своєї кухні та санвузла, оскільки ситуація великої сім’ї в одній квартирі є джерелом перманентних побутових конфліктів та психологічного дискомфорту.
Зрештою, у самому крайньому випадку, має забезпечуватись мінімальна житлова площа, норми освітленості та вентиляції. Експериментально встановлено, що тривале проживання на площі менше 8 кв.м спричиняє фізичну деградацію людини; відповідна норма (від 8 кв.м на особу) увійшла в європейські в’язничні правила. Здогадуюсь – якщо про це стане широко відомо українському публікуму, то дехто з умовно вільних людей позаздрить умовам життя єврозеків.
Очікувані наслідки перманентної житлової кризи
1. Людина, що живе в тісняві, досить часто набуває невротичних або психотичних рис особистості. Якщо дуже спрощено, невротик спрямовує негативні переживання на себе, психотик – на оточуючих. Психотик регулярно матюкатиме невротика, і, якщо вистачить нахабства, ще й у бійку полізе. Невротик у відповідь буде плакати і підставляти під удар іншу щоку. Внаслідок чого і невротик, і психотик чоловічої статі з великою ймовірністю помруть від інсульта або інфаркта трохи старшіми за 60 років. Не встигнувши повною мірою оцінити чудову політику соціального захисту пенсіонерів.
Ці люди – не хворі в клінічному сенсі. Їм не потрібен електрошок чи кінські дози заспокійливого. Достатньо переселитись в нормальні людські умови. Але яким чином? Адже хворим є суспільство, що оселило їх серед перманетного “квартирного питання”, позбавленого позитивної відповіді. Коли навіть ті, у кого є нормальне житло, ризикують його втратити через рагульську “точкову забудову” давно сформованих кварталів, або визначену знахабнілими від надприбутків будівельними лобі “суспільну необхідність”.
2. Проекти модернізації, чи навіть зносу “застарілого житлового фонду” можливі, лише якщо з визначенням “застарілості” та способами компенсації за знос згодні самі мешканці. Але в типовому випадку роль мешканців на громадських слуханнях виконує найнята забудовниками масовка. Інший подібний механізм – місцева ініціатива, може братись до відома владою району чи міста. А може ігноруватись на власний розсуд. Отже, замість механізмів прямої демократії маємо низькоякісну клоунаду.
В мешканців регулярно забувають спитати, чи їм потрібні гральні автомати замість гастроному, церква на місці скверу, чи навіть торгово-офісна багатоповерхівка замість дитячого майданчика. Окремої епічної пісні заслуговує і роль приватних охоронних фірм у рейдерстві, і хронічна імпотенція служби охорони пам’яток, і використання археологів як прикриття “точкової забудови” на місці історичних поселень. Але ці епічні пісні вже виходять за межі нашого дослідження.
Крімінальні методи забудови збільшують соціальну напругу в суспільстві, паралельно лишаючи незадоволеними базові потреби у житлі. Розумним виходом з ситуації, що склалась, може стати
демонополізація ринку житла,
впровадження вільного доступу громадян до земельного кадастру та
заохочення малого приватного будівництва.
Що не виключає будівництва мікрорайонів соціального житла за ініціативою місцевої влади або створених громадянами товариств власників.
3. Одна з основних причин низької народжуваності в містах полягає в об’єктивній нестачі житлової площі. А також в розбіжності між уявленнями про правильне сімейне житло і наявними умовами, що сприймаються громадянами як недостатні для виховання навіть двох дітей. Тому Україна далі депопулює і буде приймати мігрантів.
Активним борцям з міграцією (про тісняву і психотичні риси особистості ми вже згадали) варто менше кричати про “владу білих” та бігати з кривим дрючком за іноземцями. Питання міграції, депопуляції та ксенофобії можна вирішити разом – побудуватись в гарному місці, народити і виховати повну хату дітей. Бо всі ми певною мірою нащадки мігрантів, і навіть історична батьківщина індо-аріїв знаходиться значно східніше славетного Трипілля з його двоповерховою протоукраїнською архітектурою.
_______________
Теоретичні основи даного дослідження:
стаття В.Пушкара "Психологічні конструкти, суттєві для правової реформи"
http://www.khpg.org/index.php?id=1202556498
або
maidanua.org/static/mai/1202662484.html
Поки з абсолютної більшості предметів, які включаються в електромережу, крім прасок і кавоварок, лунають гучні обіцянки. Роздавати дві тисячі “соціальних” квартир кожного місяця, водночас нарізаючи по шістнадцять соток на сім’ю під приватні будинки. Суворо обмежити міграцію, водночас сплачуючи мігрантам вартість оренди житла. Надати пільгові кредити, але повернути їх разом з майном кредитованих.
Тим часом абсолютна більшість міських сімей живе в досить скромних умовах. Однокімнатна на трьох, двокімнатна на чотирьох. Не кажучи про випадки екстремальної тісняви. Значно простіше знаходяться бажаючі соціально захистити пенсіонерку від надто просторого для неї будинка, ніж бажаючі розселити в людські умови дві сім’ї, які разом туляться в кімнаті гуртожитка.
Чинний в Україні "соціалістичний" житловий кодекс УРСР 1984 року, до котрого досить дивним боком прикручена приватна власність, лишає відкритим багато питань. Яким чином держава сприяє будівництву житла громадянами? Невже у понеділок роздає земельні ділянки, у вівторок узгоджує дозволи на будівництво, а в середу завозить безкоштовну вантажівку цегли? Кого варто вважати менш соціально захищеними – пенсіонерів, бомжів чи працюючих бідних, значна частина яких заробляє свій прожитковий мінімум на підприємствах державної власності?
Низькі доходи і високі ціни на житло прив’язують людей до певного місця не гірше, ніж кріпосне право в Російській імперії. “Крєпок к зємлє” – казали на безправного селянина. Житель українського міста навіть не обов’язково прописується за місцем проживання, як було в СРСР, а тільки добровільно реєструється. Але – наскільки фактично реалізується його право на житло? Чи він теж “крєпок” до своїх квадратних метрів, як його попередник до клаптика поля?
Сподіваюсь, нам вдалось принаймні частково розкрити ці питання в межах проекту Харківської правозахисної групи та Альянсу Майдан “Побутові уявлення про права людини”. Дослідження проводиться за підтримки Міжнародного фонду Відродження. На першому етапі було проведено анкетування 900 жителів у 18 містах України, на другому – в тих же містах проведено 18 фокус-груп. Оскільки локальні партнери проекту представляли тільки міські громадські організації, вибірка опитування є репрезентативною щодо міського населення України. Вона квотувалась за віком, статтю та професійними групами.
Деякі результати дослідження варто оприлюднити вже зараз; детальніше підсумки буде оприлюднено пізніше в електронному і (або) друкованому вигляді. Отже,
Що думають громадяни про своє право на житло?
Наше дослідження підтвердило відомий факт щодо домінування в Україні малої сім’ї; більшість сімей складається з подружжя та їх дитини чи дітей. Також часто зустрічається окреме проживання одиноких громадян, неповна сім’я без чоловіка, велика сім’я, що складається з подружжя, їх дітей та інших родичів.
В анкетуванні опитуваним було запропоновано питання, в якому випадку виправдана спільна власність на житло. За даними обробки анкет маємо попередній результат:
абсолютна більшість вважає прийнятним варіант, коли житло є власністю подружжя
значно менше, до 20%, прибічників власності великої сім’ї (подружжя та інші родичі)
до 15% індивідуалістів вважає, що у житла має бути один власник.
Серед інших варіантів менше 1% згадує про державну власність на житло. Звідси робимо очевидний висновок: житло в Україні має будуватись в першу чергу під потреби малої сім’ї. І перейдемо до менш очевидних речей.
Щодо оптимальних засобів вирішення житлових проблем явну меншість голосів (до 10%) набрав розподіл соціального житла. Можливо, декому з громадян хочеться отримати соціальне житло, але досить слабко віриться в можливість його отримання. Навіть люди, схильні до радянського консерватизму, розуміють: держава має сприяти і держава дійсно забезпечує – це різні речі. Серед способів вирішення проблеми, які громадяни вважають реальними, є надання доступних кредитів, а також збільшення заробітної плати найманим працівникам (обидва – близько 40%).
Тут також потрібне вточнення, отримане підчас проведення фокус-груп. Більшість громадян або не сподіваються ближчим часом покращити свої житлові умови, або сподіваються лише на себе та на своїх родичів. Ті, хто оцінює отримання кредита як реальне, зазначають надто високі відсоткові ставки за кредитом. Деякі респонденти, переважно в малих і середніх містах, згадують як реальний спосіб покращення житлових умов отримання земельної ділянки під індивідуальне будівництво.
Отже, в житловому питанні Україна значною мірою попрощалась з патерналізмом та надією на державу. Це навряд означає зменшення потреби в соціальному захисті. Скоріше стало менше людей, які вірять в його ефективність щодо себе та своїх родичів.
Останню крапку ставлять відповіді на питання анкети:
хто в Україні користується пільгами?
Переважна більшість громадян (до 70%) впевнена, що пільгами користуються переважно ті, хто їх призначає. Значно менше прихильників набрали версії, що це переважно люди, які заробили пільги своєю працею (до 15%) і люди, які нездатні себе забезпечити (до 15%).
Хто може допомогти, або зашкодити?
Питання про очікування покращення чи погіршення житлових умов задавалось у фокус-групах. Основними способами отримання житла останнім часом є його успадкування або купівля за ринковою вартістю. Також періодично називається індивідуальне будівництво. Джерелом вирішення “квартирного питання” громадяни також часто називають державу, але ще стару, радянську. Людей, що отримали безкоштовне чи пільгове житло після 1991го, абсолютна меншість. Молодіжні та інші пільгові кредити частіше є джерелом сподівання отримати квартиру, ніж способом, який вже спрацював.
Найбільше вдоволені житлом власники індивідуальних будинків, найменше – ті, хто орендує в приватних осіб або живе в квартирі разом з сім’ями родичів, не маючи окремої кімнати.
Серед чинників можливого погіршення житлових умов називають
“точкове ущільнення” або пошкодження будівельниками
погану роботу ЖКГ та припинення надання комунальних послуг
діяльність сусідів (непрофесійний ремонт, затоплення, тощо)
стихійне лихо (повінь, ураган)
Характерно, що найбільш захищеними себе почувають власники індивідуального будинка; вони лише в деяких випадках висловлюють побоювання щодо стихійного лиха. Найбільшу загрозу від діяльності будівельників зауважують мешканці великих міст.
І, з рештою, найсумніше. Як ймовірний чинник погіршення житлових умов молоді люди шлюбного віку та їх батьки називають одруження і народження дітей. Хто там ще очікує збільшення народжуваності в Україні?
Попередній висновок
Стан “квартирного питання” в містах України можна охарактеризувати як перманентно кризовий, з тимчасовими загостреннями та послабленнями кризової ситуації. Найгірше житлом забезпечені жителі великих міст (Київ, Донецьк, Харків, Львів), однак в містах меншого розміру ситуація теж досить важка.
Житло, в якому проживає більшість громадян, є надто скромним відносно їх потреб. Йдеться не про розкіш, провінційний “гламур” чи уявні “світові стандарти”, а про базові житлові потреби:
- бажану наявність у кожної людини персонального простору у вигляді окремої кімнати;
- бажану наявність одної спільної кімнати на сім’ю;
- обов’язкову наявність у кожної малої сім’ї чи одинокої особи своєї кухні та санвузла, оскільки ситуація великої сім’ї в одній квартирі є джерелом перманентних побутових конфліктів та психологічного дискомфорту.
Зрештою, у самому крайньому випадку, має забезпечуватись мінімальна житлова площа, норми освітленості та вентиляції. Експериментально встановлено, що тривале проживання на площі менше 8 кв.м спричиняє фізичну деградацію людини; відповідна норма (від 8 кв.м на особу) увійшла в європейські в’язничні правила. Здогадуюсь – якщо про це стане широко відомо українському публікуму, то дехто з умовно вільних людей позаздрить умовам життя єврозеків.
Очікувані наслідки перманентної житлової кризи
1. Людина, що живе в тісняві, досить часто набуває невротичних або психотичних рис особистості. Якщо дуже спрощено, невротик спрямовує негативні переживання на себе, психотик – на оточуючих. Психотик регулярно матюкатиме невротика, і, якщо вистачить нахабства, ще й у бійку полізе. Невротик у відповідь буде плакати і підставляти під удар іншу щоку. Внаслідок чого і невротик, і психотик чоловічої статі з великою ймовірністю помруть від інсульта або інфаркта трохи старшіми за 60 років. Не встигнувши повною мірою оцінити чудову політику соціального захисту пенсіонерів.
Ці люди – не хворі в клінічному сенсі. Їм не потрібен електрошок чи кінські дози заспокійливого. Достатньо переселитись в нормальні людські умови. Але яким чином? Адже хворим є суспільство, що оселило їх серед перманетного “квартирного питання”, позбавленого позитивної відповіді. Коли навіть ті, у кого є нормальне житло, ризикують його втратити через рагульську “точкову забудову” давно сформованих кварталів, або визначену знахабнілими від надприбутків будівельними лобі “суспільну необхідність”.
2. Проекти модернізації, чи навіть зносу “застарілого житлового фонду” можливі, лише якщо з визначенням “застарілості” та способами компенсації за знос згодні самі мешканці. Але в типовому випадку роль мешканців на громадських слуханнях виконує найнята забудовниками масовка. Інший подібний механізм – місцева ініціатива, може братись до відома владою району чи міста. А може ігноруватись на власний розсуд. Отже, замість механізмів прямої демократії маємо низькоякісну клоунаду.
В мешканців регулярно забувають спитати, чи їм потрібні гральні автомати замість гастроному, церква на місці скверу, чи навіть торгово-офісна багатоповерхівка замість дитячого майданчика. Окремої епічної пісні заслуговує і роль приватних охоронних фірм у рейдерстві, і хронічна імпотенція служби охорони пам’яток, і використання археологів як прикриття “точкової забудови” на місці історичних поселень. Але ці епічні пісні вже виходять за межі нашого дослідження.
Крімінальні методи забудови збільшують соціальну напругу в суспільстві, паралельно лишаючи незадоволеними базові потреби у житлі. Розумним виходом з ситуації, що склалась, може стати
демонополізація ринку житла,
впровадження вільного доступу громадян до земельного кадастру та
заохочення малого приватного будівництва.
Що не виключає будівництва мікрорайонів соціального житла за ініціативою місцевої влади або створених громадянами товариств власників.
3. Одна з основних причин низької народжуваності в містах полягає в об’єктивній нестачі житлової площі. А також в розбіжності між уявленнями про правильне сімейне житло і наявними умовами, що сприймаються громадянами як недостатні для виховання навіть двох дітей. Тому Україна далі депопулює і буде приймати мігрантів.
Активним борцям з міграцією (про тісняву і психотичні риси особистості ми вже згадали) варто менше кричати про “владу білих” та бігати з кривим дрючком за іноземцями. Питання міграції, депопуляції та ксенофобії можна вирішити разом – побудуватись в гарному місці, народити і виховати повну хату дітей. Бо всі ми певною мірою нащадки мігрантів, і навіть історична батьківщина індо-аріїв знаходиться значно східніше славетного Трипілля з його двоповерховою протоукраїнською архітектурою.
_______________
Теоретичні основи даного дослідження:
стаття В.Пушкара "Психологічні конструкти, суттєві для правової реформи"
http://www.khpg.org/index.php?id=1202556498
або
maidanua.org/static/mai/1202662484.html
Відповіді
2008.05.18 | Iryna_
супер!!!! звісно стаття, а не ситуація
2008.05.18 | stefan
від 8 кв.м на особу-норма для єврозеків
Віктор Пушкар, канд. психол. наук пише:> Житло, в якому проживає більшість громадян, є надто скромним відносно їх потреб. Йдеться не про розкіш, провінційний “гламур” чи уявні “світові стандарти”, а про базові житлові потреби:
> - бажану наявність у кожної людини персонального простору у вигляді окремої кімнати;
> - бажану наявність одної спільної кімнати на сім’ю;
> - обов’язкову наявність у кожної малої сім’ї чи одинокої особи своєї кухні та санвузла, оскільки ситуація великої сім’ї в одній квартирі є джерелом перманентних побутових конфліктів та психологічного дискомфорту.
>
> Зрештою, у самому крайньому випадку, має забезпечуватись мінімальна житлова площа, норми освітленості та вентиляції. Експериментально встановлено, що тривале проживання на площі менше 8 кв.м спричиняє фізичну деградацію людини; відповідна норма (від 8 кв.м на особу) увійшла в європейські в’язничні правила. Здогадуюсь – якщо про це стане широко відомо українському публікуму, то дехто з умовно вільних людей позаздрить умовам життя єврозеків.
>
> Очікувані наслідки перманентної житлової кризи
>
> 1. Людина, що живе в тісняві, досить часто набуває невротичних або психотичних рис особистості. Якщо дуже спрощено, невротик спрямовує негативні переживання на себе, психотик – на оточуючих. Психотик регулярно матюкатиме невротика, і, якщо вистачить нахабства, ще й у бійку полізе. Невротик у відповідь буде плакати і підставляти під удар іншу щоку. Внаслідок чого і невротик, і психотик чоловічої статі з великою ймовірністю помруть від інсульта або інфаркта трохи старшіми за 60 років. Не встигнувши повною мірою оцінити чудову політику соціального захисту пенсіонерів.
>
> Ці люди – не хворі в клінічному сенсі. Їм не потрібен електрошок чи кінські дози заспокійливого. Достатньо переселитись в нормальні людські умови. Але яким чином? Адже хворим є суспільство, що оселило їх серед перманетного “квартирного питання”, позбавленого позитивної відповіді. Коли навіть ті, у кого є нормальне житло, ризикують його втратити через рагульську “точкову забудову” давно сформованих кварталів, або визначену знахабнілими від надприбутків будівельними лобі “суспільну необхідність”.
>
> 2. Проекти модернізації, чи навіть зносу “застарілого житлового фонду” можливі, лише якщо з визначенням “застарілості” та способами компенсації за знос згодні самі мешканці. Але в типовому випадку роль мешканців на громадських слуханнях виконує найнята забудовниками масовка. Інший подібний механізм – місцева ініціатива, може братись до відома владою району чи міста. А може ігноруватись на власний розсуд. Отже, замість механізмів прямої демократії маємо низькоякісну клоунаду.
>
> В мешканців регулярно забувають спитати, чи їм потрібні гральні автомати замість гастроному, церква на місці скверу, чи навіть торгово-офісна багатоповерхівка замість дитячого майданчика. Окремої епічної пісні заслуговує і роль приватних охоронних фірм у рейдерстві, і хронічна імпотенція служби охорони пам’яток, і використання археологів як прикриття “точкової забудови” на місці історичних поселень. Але ці епічні пісні вже виходять за межі нашого дослідження.
>
> Крімінальні методи забудови збільшують соціальну напругу в суспільстві, паралельно лишаючи незадоволеними базові потреби у житлі. Розумним виходом з ситуації, що склалась, може стати
> демонополізація ринку житла,
> впровадження вільного доступу громадян до земельного кадастру та
> заохочення малого приватного будівництва.
> Що не виключає будівництва мікрорайонів соціального житла за ініціативою місцевої влади або створених громадянами товариств власників.
>
> 3. Одна з основних причин низької народжуваності в містах полягає в об’єктивній нестачі житлової площі. А також в розбіжності між уявленнями про правильне сімейне житло і наявними умовами, що сприймаються громадянами як недостатні для виховання навіть двох дітей. Тому Україна далі депопулює і буде приймати мігрантів.
>
> Активним борцям з міграцією (про тісняву і психотичні риси особистості ми вже згадали) варто менше кричати про “владу білих” та бігати з кривим дрючком за іноземцями. Питання міграції, депопуляції та ксенофобії можна вирішити разом – побудуватись в гарному місці, народити і виховати повну хату дітей. Бо всі ми певною мірою нащадки мігрантів, і навіть історична батьківщина індо-аріїв знаходиться значно східніше славетного Трипілля з його двоповерховою протоукраїнською архітектурою.
>
> _______________
>
> Теоретичні основи даного дослідження:
> стаття В.Пушкара "Психологічні конструкти, суттєві для правової реформи"
> http://www.khpg.org/index.php?id=1202556498
> або
> maidanua.org/static/mai/1202662484.html
*Примітка: виділення червоним-моє.
2008.05.18 | Сергей ГРУЗДОВ
норма для єврозеків
Отличный материал.Между прочим, интересно таким образом проанализировать и остальные "право иметь право", записанные в Конституции Украины. Наименее болезненный вывод - пустая декларация, но чаще - хуже: умышленное уклонение от реализации.
2008.05.18 | ziggy_freud
дійсно, навіщо декларувати те, що не можна забезпечити ;-|
Сергей ГРУЗДОВ пише:> Между прочим, интересно таким образом проанализировать и остальные "право иметь право", записанные в Конституции Украины. Наименее болезненный вывод - пустая декларация, но чаще - хуже: умышленное уклонение от реализации.
ніж знову розповідати, як нас всіх соціально захистять і забезпечать безкоштовно, дуже можливо, що варто відмовитись від нереальних соціальних гарантій. Зосередившись на практичному дотриманні реальних.
якщо "держава" = "народ",
але "держава гарантує", "держава сприяє"
виходить, що народ гарантує і сприяє собі сам. А посадовці можуть заважати чи не заважати. Друге краще.
якщо "держава" = "посадові особи", персонально ВАЮ, ЮВТ чи ВФЯ,
то мають бути плани заходів, відповідальні за виконнаня, і санкції за невиконання. "Ти мнє партбілєт на стол положишь!!!"
2008.05.18 | Iryna_
вирішення будь-яких проблем має починатись з чесного визнання
право на житло (і на безкоштовне медобслуговування) в нашому законодавстві - брехня, яка дозволяє це надавати потрібним людям і не перешкоджає залишати інших ні з чимтреба якусь кампанію за вилучення цього положення з конституції
або хоча б хай Конституційний суд напише що саме це значить
2008.05.18 | Sean
класна стаття!
2008.05.18 | OlenaSt
Стаття - супер! А коли плануєте детальний звіт?
>Щодо оптимальних засобів вирішення житлових проблем явну меншість голосів (до 10%) набрав розподіл соціального житла. Можливо, декому з громадян хочеться отримати соціальне житло, але досить слабко віриться в можливість його отримання. Навіть люди, схильні до радянського консерватизму, розуміють: держава має сприяти і держава дійсно забезпечує – це різні речі.Цікаво, як ці дані співвідносяться з реальною кількістю людей, які "стоять у чергах" на житло?
>Отже, в житловому питанні Україна значною мірою попрощалась з патерналізмом та надією на державу. Це навряд означає зменшення потреби в соціальному захисті. Скоріше стало менше людей, які вірять в його ефективність щодо себе та своїх родичів.
При цьому "провідні" політичні сили ґрунтують свої "житлові" програми виключно на патерналістському підході: чи йдеться про "Будівельний прорив" з його знесенням всього, що нижче 9-ти поверхів, чи про "Програму доступного житла" з його "нагломераціями".
>Серед способів вирішення проблеми, які громадяни вважають реальними, є надання доступних кредитів, а також збільшення заробітної плати найманим працівникам (обидва – близько 40%).
Зараз багато мовиться про обмеження іпотечного кредитування. Не розуміюся на тому, наскільки це виправдано з фінансової точки зору, але маю таке відчуття, що одним із завдань такого обмеження є ситуація, коли громадяни не зможуть вирішувати свої житлові проблеми взагалі і змушені будуть розраховувати лише на різного роду "доступне житло".
2008.05.18 | ziggy_freud
Re: Стаття - супер! А коли плануєте детальний звіт?
OlenaSt пише:> Цікаво, як ці дані співвідносяться з реальною кількістю людей, які "стоять у чергах" на житло?
мені теж було б цікаво подивитись цю статистику.
Черновецький обіцяє близько 2000 квартир черговикам на рік. Далі суто відфонарно, якщо обіцянку-цяцянку дійсно буде виконано.
Виходячи з оцінки населення Києва в 5 млн., отримуємо, що безкоштовне муніціпальне житло отримає один на 2500. Якщо середній розмір сім*ї 4 особи, то це 1,6% сімей на рік. І середня сім*я киян отримає квартиру раз на 62,5 роки. Враховуючи, що люди, близькі до годівниці, матимуть квартири частіше, робимо висновок - доживуть не всі.
> При цьому "провідні" політичні сили ґрунтують свої "житлові" програми виключно на патерналістському підході: чи йдеться про "Будівельний прорив" з його знесенням всього, що нижче 9-ти поверхів, чи про "Програму доступного житла" з його "нагломераціями".
100%. Намагаються, як за Совка, директивно визначити, хто де житиме. Кращих людей - в Київ, гірших - з Києва. Добре, що хоч на БАМ людей не посилають, але на інші три літери - скільки завгодно.
> Зараз багато мовиться про обмеження іпотечного кредитування. Не розуміюся на тому, наскільки це виправдано з фінансової точки зору, але маю таке відчуття, що одним із завдань такого обмеження є ситуація, коли громадяни не зможуть вирішувати свої житлові проблеми взагалі і змушені будуть розраховувати лише на різного роду "доступне житло".
якщо людина хоче вистрибнути з взуття, переплатити за куплене в кредит, але жити в своїй власній хаті - це її право. Хочеться сподіватись, що ми живемо у відносно вільній країні. І далі матимо право на свої власні рішення. Замість виконувати рішення XXV з*їзду будівельних лобі.
(доповнено) Точну дату готовності звіту поки назвати важко. Сподіваюсь, що в червні.
2008.05.18 | Євген Захаров
Re: Стаття - супер! А коли плануєте детальний звіт?
Від готового рукопису до випуску наклад - приблизно 2-3 тижні. Пізніше, ніж в червні, це презентувати в публічному дискурсі буде важко. А робота справді визходить дуже цікава.Її б поставити на постійнуу основу. Тобто відстежувати ці тенденції регулярно
2008.05.18 | Mykola_2007
Re: Право Мати Право, або ж “квартирне питання” в містах України.
Стаття ні про що, без аналізу ситуації, та можливости виходу з неї.>>3. Одна з основних причин низької народжуваності в містах полягає в >>об’єктивній нестачі житлової площі. А також в розбіжності між >>уявленнями про правильне сімейне житло і наявними умовами, що >>сприймаються громадянами як недостатні для виховання навіть двох >>дітей. Тому Україна далі депопулює і буде приймати мігрантів.
Пессимістичний висновок, незрозуміло лише нашо тоді українці в Україні, якщо легко можна завезти пару мільйонів китайців або циган. Бродский та иже з ними мабудь дуже зрадіють з цього бо завжди легше маніпулювати непатріатичним та розділеним на ворожі табори натовпом людей які за 5 коп продадуть рідну землю.
>>Активним борцям з міграцією (про тісняву і психотичні риси >>особистості ми вже згадали) варто менше кричати про “владу білих” та
>>бігати з кривим дрючком за іноземцями. Питання міграції, >>депопуляції та ксенофобії можна вирішити разом – побудуватись в >>гарному місці, народити і виховати повну хату дітей
Так про що стаття раз все так просто? Ми все таки еврпопейці, а не цигани, щоб народжувати під забором. Може держава хоче перетворити нас на циганів? Міграція це чинник, хоча я не проти внутрішньоукраїнскої міграції, але не вважаю за потрібне прихищати в нас різних типів з сумнівним походженням, досвід західних країн показуе що це крім прибутку корпораціям нічого для простих трудівників не приностиь(щось не бачив в нас негра токаря, чи двірника). А що робитиь держава щоб розвантажити міста перенести більшість виробництв з них. Чому ціни на житло в Берліні на порядок нижчі, чому маючи великі запаси чорнозему продукти харчування дорожчі ніж в Европі, і все одно село пустіє.
На мою думку питання житла треба винести на РНБО(хочаб для початку), бо це чи не головна причина спаду народжуваності, корупційність та замовний характер дефіциту на мою думку очевидний. В принципі Ющенко незважаючи на всі його вади зробив для українців(в плані самовизначення) набагато більше ніж хто небуть до нього, не думаю що він мріє,на відміну від більшості теперешніх можновладців, про вимирання українців, тому якщо він вирішить це питання, питання житла та відповідно демографічне, він зможе претендувати на звання рятівника нації.
2008.05.18 | Iryna_
у вас якісь дивні ілюзії на тему Ющенка
Особисто мене + ще 500-1000-1500 осіб Ющенкові друзі дуже наполегливо, з застосуванням міліції виганяють безпосередньо під паркан.(просувають незаконне точкове будівництво на зсувонебезпечному схилі з гарантією руйнування навколишніх будинків; жодних законодавчих гарантій відшкодування чи іншого житла нема; великий ризик жертв є; подібні постраждалі на Жилянській - бомжі без надій, всього 20 сімей, у нас від 200)
Самому Ющенкові про це гарантовано відомо (і Луценку має бути відомо). І СБУ відомо, і Медведьку відомо.
Ви думаєте він щось робить щоб сказати Балозі з Кременем - "хлопці, ну ви зовсім оборзіли, припиніть"?
Яке доступне житло? Взагалі яке житло для людей?
Тут же такі гроші для друзів варяться.
Згадаємо також указ про заборону висотного будівництва в центрі і його швидке скасування, підтримку Космоса.
2008.05.18 | Mykola_2007
Re: у вас якісь дивні ілюзії на тему Ющенка
Я особисто надіюсь лише на його самолюбство! Все таки піднімати питання Голодомору, та Шухевича(незважаючи на численій внутрішній опір), потрібно хоч якась совість, та елементарна небайдужість. Хоча, я можу помилятися.Просто на фоні різних жижликів він ще непогано виглядае, принаймі з екрану. Мене слава Богу нікуди не виганяють, хоча наприклад приватизувати ділянку в кілька соток, що в 80 км від Києва вже 3 роки не можу. Хоча буквально поряд фірма зробила це буквально за пару місяців та забрала в моїх сусідів під склад їхні городи. Законність та порядочність ніколи не була перевагою Української влади(та мабуть любої), є лише надія, що там залишились елементи, бо іншого виходу нема, або братися до зброї, поки ми ще живі.
2008.05.18 | Iryna_
про квартирне питання він вже поговорив
абсолютно нереальні і скоріше шкідливі пропозиції про компенсацію 30% вартості квартиряка честь? була б честь, не було Венко з Росукренерго
Друзі хочуть зрубати грошенят на нерухомості - ось їхні проблеми і вирішуються
2008.05.18 | Mykola_2007
Re: про квартирне питання він вже поговорив
Ну не лише він. Про дешеві кредити і говорила і Тимошенко. Як на мене можна лише говорити про сдешевлення житла та ні про що інше, в нас дуже багато старого ще совкового житла, якє не по карману навіть трудівнику Нью-Йорка.Навести порядок в цьому сегменті ось, що головне. Власне кажучи я голосував за БЮТ, ще по тій причині, що в них був пункт в программі покінчити зі спекуляцією житла, нажаль про нього вони забули.
Окрема надія на податок на нерухомість, його обіцяють в 2009. Особісто я не проти його платити. Бо сам знаю кілька людей які мають по декілька квартир та живуть з того що їх здають. Хоча особисто нічого не маю проти цих людей, але фактично це притримка житла, яке між іншим їм ніяк не обходиться. Тобто я можу мати у власності пів Києва сплачуючи лише комунальні послуги, а якщо я їх здаю то це взагалі не проблема. З іншого боку якщо ти здаеш житло то ти вже є приватним підприємцем, та повинен сплачувати податки, та заключати договір з квартиронаймачем, як це робиться в цивілізованих країнах.
Тобто коли притримувати квартири буде невигідно то їх почнуть скидать, відповідно впадуть і ціни.
Я звичайно розумію, що дуже багато противників цього особливо серед власників маєтків, та гектарів, типу Шуфрича, та мабуть і Балоги. Тому очікую шалений спротив. Але все таки Яенюк про це свого часу багато балакав, надія є що не дарма, в 2009 побачу, а поки житло не збираюсь куплтяь, принаймі в Києві.
2008.05.18 | Iryna_
Ви говорили про якісь надії про президента, той я про президента
про Юлю можна теж багато чого сказатиодин списочок в Київраду чого вартий
вся ця публіка (Юля з Ющенком) говорять про дуже складну проблему, не демонструючи її розуміння
ну й якого вирішення можна чекати?
а на практиці вони лише допомагають своїм друзям забудовникам, навіть якщо від цього страждають прості люди
2008.05.18 | Mykola_2007
Re: Ви говорили про якісь надії про президента, той я про президента
Надія є, тим більше стосовно податку на нерухомість казав Яценюк, людина президента, хоча він може з'їхати, мотивуючи це тим, що "не дали". Хоча зараз щось про це мовчать.2008.05.18 | Iryna_
президент нічого не робить
щоб не виганяли з квартир тих в кого вони єбо друзям діляночку хочеться
ви думаєте він буде щось конструктивне робити? (ну може буде, якщо бюджетні кошти підуть в потрібні кишені)
2008.05.18 | Mykola_2007
Re: президент нічого не робить
Сумніви зрозумілі,тим більше якщо приклад сваволі був прямо з вами (хоча я ситуації не знаю, та чув про подібне, і таке звісно обурює), просто не люблю категоричності в питаннях, майбутнього.Тут вже філософське питання, або математично одне рівняння з двома невідомини, тобто точно вирішити, що буде неможливо. Може їм буде вигідно прийняти цей закон, або ще щось. Або київська гребля трісне, і весь Лівий берег зразу здешевіє у три рази, поки будуть проводитись ремонтні роботи.
В кожному випадку життя покаже, поки проблемма не дійшла до кризової межі, в загальнодержавному вимірі, але все може бути.
2008.05.18 | Iryna_
Re: президент нічого не робить
Mykola_2007 пише:> В кожному випадку життя покаже, поки проблемма не дійшла до кризової межі, в загальнодержавному вимірі, але все може бути.
вже дійшло
ситуація коли 99% людей не здатні в принципі купити житло - це криза
програма компенсації 30% вартості може призвести виключно до підвищення вартості житла і тому є повною дурницею, разом з Юліними фанстастичними відсотками (ефект той же) + всі пільги не одержать, а страждатимуть всі
щодо дій в майбутньому - досить коректно прогнозувати майбутні дії на основі минулих. От на цій основі я й роблю висновок. В тому числі і на основі своєї ситуації (а є ще Жилянська, десь сотня реально будинків в Києві які будівельники вже зробили аварійними та свинське переселення з Соцмістечка з брехнею в пресі про те, яке це щастя).
2008.05.18 | Mykola_2007
Re: президент нічого не робить
>>вже дійшлоДійшло для простих людей, але не до влади.
А щоб почули треба говорити, а якщо чути те що говорять, так найголовніша проблема це вступ до НАТО, та нагородження Шухевича героєм України.
Загальне невдоволення повинно у щось вилитись, але поки це лише тихе бурмотіння. Під голосні крики про те що дорогий цемент, тому Хрущовка яку збудували в 60-х, ще підвищиться в ціні. Думаю, якщо буде якійсь рух то він набере набагато більше прихильників, ніж противники та прихильники вступу в НАТО разом узяті.
2008.05.19 | Iryna_
отож
тільки руху не буде - народу незрозуміло чого вимагатину пообіцяють в 1010й раз доступне житло в майбутньому - воно вам треба?
і буде воно там де й лікарня - у майбутньому
2008.05.18 | ziggy_freud
вашіх однодумців в Україні близько 15%.
цікавий допис людини, яка продовжує очікувати соціального захисту від РНБО чи персонально він Президента. Вашіх однодумців в Україні близько 15%. І дехто з них сподівається на інші фігури. Ці дані можна перевірити. Як і будь-які інші наукові дані.Пропонуєте ігнорувати думку більшості громадян? Робити людей щасливими насильно вже намагались. Розповісти, що з того вийшло, чи самі знаєте?
2008.05.18 | Iryna_
такі кадри звичайно вітають найдебільнішу забудову
чомусь думаючи що це наблизить їхню квартиру на шаруколи починаєш пояснювати, що наш конкретний проект (провулок Гордієнка) - це або викинути всіх нас на вулицю, або дати нам навіть сараї на околиці - але це трирічний запас соціальних квартир (прокурорів все одно не забудуть) - тобто на три роки шара гарантовано відкладається - чомусь дуже ображаються
2008.05.18 | Mykola_2007
Re: такі кадри звичайно вітають найдебільнішу забудову
Ну по перше, якщо про мене то я не кадр. По друге, викидання людей на вулицю без компенсації, це злочин. По трете, я навідь задрипану гостинку(з теперишніми цінами) купити в перспективі не зможу, не те що нову. Та я і не вважаю, що забудовники вирішать цю проблемму. Більш того поряд зі мною збудували будинок. але вже пів року він напів пустий чому незнаю, може занадто дорого, але хозяїн мабуть вважає краще перечекати.2008.05.18 | ziggy_freud
можу розповісти, чому він пустий
Mykola_2007 пише:> Та я і не вважаю, що забудовники вирішать цю проблемму. Більш того поряд зі мною збудували будинок. але вже пів року він напів пустий чому незнаю, може занадто дорого, але хозяїн мабуть вважає краще перечекати.
скоріш за все, там завищена ціна за квартири. Монополісти змовились утримувати певні ціни на житло. Як хазяїн продаватиме дешевше, матиме проблеми.
Поруч зі мною теж стоять напівпорожні багатоповерхівки. Значно довше стоять. Якби там було на 7-8 поверхів менше, то може вже і розкупили б. А так воно і страшненьке зовні, і як на елітарний екслюзів недостатньо комфортне всередині.
2008.05.18 | Iryna_
Re: можу розповісти, чому він пустий
мені (давно) пропонували кілька разів квартири вдвічі дешевше відкритою ринкової ціни під обіцянку що я нікому не скажу за скільки купиламабуть такі знайомі у них вже закінчились, а за "відкриту" ціну дійсно ніхто нічого не купує
2008.05.18 | Mykola_2007
Re: вашіх однодумців в Україні близько 15%.
>>цікавий допис людини, яка продовжує очікувати соціального захисту >>від РНБО чи персонально він Президента. Вашіх однодумців в Україні >>близько 15%. І дехто з них сподівається на інші фігури. Ці дані >>можна перевірити. Як і будь-які інші наукові дані.НЕ треба перекручувати. Я не очікую нічого. Але вважаю справедливим, що люддина яка чесно заробляе собі на життя має право на житло, більш того вважаю, що необхідно до цього наближатися.
Кого ви вважаете моїми однодумцями я не знаю. Думаю якщо ви про тих, які поділяють мою позицію, яку я написа вищще, то їх набагато більше ніж 15. Чи вважаете що людина не яка не краде та живе на одну зарплату не має права дозволити купити житло?
Тим більше, що ситуація цілком штучна, та тут потрібно навести елементарний порядок.
2008.05.18 | ziggy_freud
детальніше: як ви пропонуєте навести порядок?
аффтар статті теж вважає, що кожна людина має право на житло. І навіть конкретизує, на яке.Mykola_2007 пише:
> вважаю справедливим, що люддина яка чесно заробляе собі на життя має право на житло, більш того вважаю, що необхідно до цього наближатися.
яким чином? Провести засідання РНБО? Думаю, самого засідання буде замало. Навіть спільного з КабМіном.
> Чи вважаете що людина не яка не краде та живе на одну зарплату не має права дозволити купити житло?
то купіть. Хто саме вам заважає? Прізвище, місце роботи, посада?
> Тим більше, що ситуація цілком штучна, та тут потрібно навести елементарний порядок.
так, штучна. Конструктив щодо наведення порядку вітається.
2008.05.18 | Mykola_2007
Re: детальніше: як ви пропонуєте навести порядок?
>яким чином? Провести засідання РНБО? Думаю, самого засідання буде >замало. Навіть спільного з КабМіном.Я сказав для початку...
>то купіть. Хто саме вам заважає? Прізвище, місце роботи, посада?
Це нагадує "Купи слона", "Так денег нет", "Все говорят денег нет, а ты купи слона"
Давай те так якщо квартира в Киэвы буде коштувати хоча б як в Берліні або на Кіпрі то із задоволенням, біль того навідь кредит не побоюсь брати. Щодо посади то наприклад виплачувати кожен місяць по 500 баксів я не зможу, напротязі 20 років тим більше за якусь задрипану Гостинку. Хоча отримую більше 500, але менше 1000.
>так, штучна. Конструктив щодо наведення порядку вітається.
Я вже писав, та повторюсь. Для початку податок на нерухомість, як в більшості західних країн, наприклад та ж Германія, щоб було невигідно утримувати більше ніж одна квартира, якщо звичайно нема бадання платити. Далі можна стимулювати перенос більшості виробництв які є ще в Києві за його межі. Думаю для початку буде не погано.
2008.05.19 | Iryna_
всі ці заходи багато разів обговорювали
по-перше для впровадження податку на нерухомість потрібні реєстри з кадастрами які дуже невигідні людям при владіа дорожнеча житла їм вигідна, в тому числі й тим на яких Ви сподіваєтесь
чесно, кажучи, не знаю що робити зараз людям без житла
мабуть, все-таки наймати і не морочити собі голову
до речі, податок на нерухомість наймачі й заплатять