Україна між мертвим левом і живим псом
05/22/2008 | Ярослав Сватко
(з промови на сходинах до Дня Героїв)
Чи можна здевальвувати поняття героїзму? Питання актуальне, оскільки в Україні державне розуміння явища героїзму та відзначення героїв відійшло від тих понять, які існували в романтичні часи людства. Та все ж справа, мабуть, не так в девальвації, як в підміні понять. Українська традиція розуміння героїзму – і говорімо ширше, європейська традиція – сходить до прадавніх часів. Загальновизнаним прикладом героїзму є подвиг спартанців під Термопілами. Ніякими раціональними арґументами з царини реальної політики неможливо пояснити, навіщо цим трьом сотням вояків було стояти на смерть у безнадійній ситуації. Але от – не сховались у гори, не спробували виторгувати для себе пристойні умови капітуляції – і європейська культура третє тисячоліття черпає з цього джерела надхнення для оспівування героїзму. А цар Леонід – Лев – став символом та дав нащадкам ім'я, яке тисячоліттями зобов'язувало носіїв рівнятися на його подвиг.
Прихід християнства в Європу поглибив та зміцнив європейське розуміння героїзму. Жертва Христа, який ціною власної крові відкупив гріхи людства, стає світоглядним дороговказом життєвих вартостей людини, а безсмертя душі скасовує матеріялістичні підстави для дискусій про безглуздість героїчної смерті. Україна, як невід'ємна частина європейського цивілізаційного простору, мала свої національні явища героїзму – і вони абсолютно зрозумілі в загальноєвропейському контексті. “Мертві бо сраму не імуть,” - каже Святослав Завойовник, поганин за вірою, але європеєць за поглядами на зміст життя. “Двічі не вмирати,” - відповідає йому козацьке лицарство, яке дуже часто навмисно-демонстративно показувало свої християнські погляди на те, заради чого варто жити, і як слід вмирати справжньому лицареві.
Тоді ж у Європу, разом із християнством, прийшов й інший погляд на героїзм: “Живий пес кращий від мертвого лева”. Хоч він і не прижився в континентальній культурі, а лицарство, так узагалі зневажало носіїв такої моралі, послідовники живого пса знайшли свою суспільну нішу там, де матеріяльних благ побільше, а небезпек – поменше. Проте боротьба – вічна, небезпека завжди чигає, навіть на найуспішнішу націю, а без героїв держави падають і нації умирають. Можливо, й ця, цілком праґматична причина, стала арґументом для живих псів, яких було немало серед керівників європейських держав, для поширення загальноприйнятого погляду на героїзм на сферу державної ідеології.
Прихід до влади матеріялістів на шостій частині суші поставив європейську концепцію героїзму перед новим випробуванням. Ідеалістична суть героїзму різко конфронтувала з державною ідеологією. Однак живі потреби безперервних воєн держави недобудованого комунізму вимагали персонального героїзму учасників – і для них був створений ерзац-замінник, з видачею державної посвідки про героїзм включно. Ідеологія живих псів та притаманне їм підрахуйство дуже швидко витворили промовисті пародії на геройство, коли патентованим героям не вистачало ширини грудей для демонстрації матеріяльних підтверджень свого героїчного статусу. Та формалізація інституції героїзму зіграла поганий жарт з державою: коли розпадався СРСР, левів, готових іти на смерть заради існування Союзу, не виявилось, а пси віддали перевагу життю своєму, а не держави.
Саме звідти, з СРСР перейшла в сучасну Україну інституція державного героїзму. Звідти ж прийшла нова владна верхівка, яка вже скоро два десятиліття “будує Україну” з ідеологією Живого Пса. Вона й заповнила собою офіційний список героїв України. Отримала відзнаки. От тільки, якщо переглянути героїчні заслуги нагороджених, то виявиться дуже мало подібного на героїчні подвиги спартанця Леоніда, українців Святослава чи Богуна. Вони й самі це прекрасно знають. Тому, коли у список потрапляють мертві леви, живі пси намагаються якось їх зрівняти із собою. Хоча мертві сраму не імуть, вони завжди намагатимуться знайти цей срам і на Шухевича, і на Бандеру, і на Коновальця, і на тисячі тих, хто йшов на смерть з вірою, що на їх крові воскресне Україна. Хай навіть ці герої перед смертю співали наш національний гімн – однаково, для живих псів вони залишаться бандитами. Бо чужі духом, світоглядом. Бо лише європейський лицар віддає честь ворогові, який загинув, як лев, а з потьомкінських героїв – які ж лицарі, просто – живі собаки, зовсім як у Еклезіяста.
Ця світоглядна суспільна шизофренія в Україні неодмінно закінчиться. На місце мертвих левів прийдуть живі левенята. І хоч щенята теж неодмінно прийдуть – в момент істини за честь України стануть тільки леви. Це – вічне. Це їм призначено долею відродити славу України. Лише їх кров є тим цементом, який з'єднує в єдине мертвих, живих і ненароджених. Вони не сховаються від небезпек – вони сміло йдуть назустріч загрозам. Якщо вони й гинуть фізично, то перемога духа, моралі, однаково – за ними. Вони – справжні Герої. Зі святом Вас, дорогі Друзі!
Чи можна здевальвувати поняття героїзму? Питання актуальне, оскільки в Україні державне розуміння явища героїзму та відзначення героїв відійшло від тих понять, які існували в романтичні часи людства. Та все ж справа, мабуть, не так в девальвації, як в підміні понять. Українська традиція розуміння героїзму – і говорімо ширше, європейська традиція – сходить до прадавніх часів. Загальновизнаним прикладом героїзму є подвиг спартанців під Термопілами. Ніякими раціональними арґументами з царини реальної політики неможливо пояснити, навіщо цим трьом сотням вояків було стояти на смерть у безнадійній ситуації. Але от – не сховались у гори, не спробували виторгувати для себе пристойні умови капітуляції – і європейська культура третє тисячоліття черпає з цього джерела надхнення для оспівування героїзму. А цар Леонід – Лев – став символом та дав нащадкам ім'я, яке тисячоліттями зобов'язувало носіїв рівнятися на його подвиг.
Прихід християнства в Європу поглибив та зміцнив європейське розуміння героїзму. Жертва Христа, який ціною власної крові відкупив гріхи людства, стає світоглядним дороговказом життєвих вартостей людини, а безсмертя душі скасовує матеріялістичні підстави для дискусій про безглуздість героїчної смерті. Україна, як невід'ємна частина європейського цивілізаційного простору, мала свої національні явища героїзму – і вони абсолютно зрозумілі в загальноєвропейському контексті. “Мертві бо сраму не імуть,” - каже Святослав Завойовник, поганин за вірою, але європеєць за поглядами на зміст життя. “Двічі не вмирати,” - відповідає йому козацьке лицарство, яке дуже часто навмисно-демонстративно показувало свої християнські погляди на те, заради чого варто жити, і як слід вмирати справжньому лицареві.
Тоді ж у Європу, разом із християнством, прийшов й інший погляд на героїзм: “Живий пес кращий від мертвого лева”. Хоч він і не прижився в континентальній культурі, а лицарство, так узагалі зневажало носіїв такої моралі, послідовники живого пса знайшли свою суспільну нішу там, де матеріяльних благ побільше, а небезпек – поменше. Проте боротьба – вічна, небезпека завжди чигає, навіть на найуспішнішу націю, а без героїв держави падають і нації умирають. Можливо, й ця, цілком праґматична причина, стала арґументом для живих псів, яких було немало серед керівників європейських держав, для поширення загальноприйнятого погляду на героїзм на сферу державної ідеології.
Прихід до влади матеріялістів на шостій частині суші поставив європейську концепцію героїзму перед новим випробуванням. Ідеалістична суть героїзму різко конфронтувала з державною ідеологією. Однак живі потреби безперервних воєн держави недобудованого комунізму вимагали персонального героїзму учасників – і для них був створений ерзац-замінник, з видачею державної посвідки про героїзм включно. Ідеологія живих псів та притаманне їм підрахуйство дуже швидко витворили промовисті пародії на геройство, коли патентованим героям не вистачало ширини грудей для демонстрації матеріяльних підтверджень свого героїчного статусу. Та формалізація інституції героїзму зіграла поганий жарт з державою: коли розпадався СРСР, левів, готових іти на смерть заради існування Союзу, не виявилось, а пси віддали перевагу життю своєму, а не держави.
Саме звідти, з СРСР перейшла в сучасну Україну інституція державного героїзму. Звідти ж прийшла нова владна верхівка, яка вже скоро два десятиліття “будує Україну” з ідеологією Живого Пса. Вона й заповнила собою офіційний список героїв України. Отримала відзнаки. От тільки, якщо переглянути героїчні заслуги нагороджених, то виявиться дуже мало подібного на героїчні подвиги спартанця Леоніда, українців Святослава чи Богуна. Вони й самі це прекрасно знають. Тому, коли у список потрапляють мертві леви, живі пси намагаються якось їх зрівняти із собою. Хоча мертві сраму не імуть, вони завжди намагатимуться знайти цей срам і на Шухевича, і на Бандеру, і на Коновальця, і на тисячі тих, хто йшов на смерть з вірою, що на їх крові воскресне Україна. Хай навіть ці герої перед смертю співали наш національний гімн – однаково, для живих псів вони залишаться бандитами. Бо чужі духом, світоглядом. Бо лише європейський лицар віддає честь ворогові, який загинув, як лев, а з потьомкінських героїв – які ж лицарі, просто – живі собаки, зовсім як у Еклезіяста.
Ця світоглядна суспільна шизофренія в Україні неодмінно закінчиться. На місце мертвих левів прийдуть живі левенята. І хоч щенята теж неодмінно прийдуть – в момент істини за честь України стануть тільки леви. Це – вічне. Це їм призначено долею відродити славу України. Лише їх кров є тим цементом, який з'єднує в єдине мертвих, живих і ненароджених. Вони не сховаються від небезпек – вони сміло йдуть назустріч загрозам. Якщо вони й гинуть фізично, то перемога духа, моралі, однаково – за ними. Вони – справжні Герої. Зі святом Вас, дорогі Друзі!
Відповіді
2008.05.23 | Heйka
Re: левeнят тpeбa гapтувати і мopaльнo i фiзичнo
Cлaва Українi! Гepоям Cлaва!Добpe звepенення, пaнe Cваткo! Taк, леви відpoдятьcя - нaвіть cкopiшe, нiж ми думаємo - тiльки левeнят тpeбa гapтувати і мopaльнo i фiзичнo, гoтувати до cпpaвжньoгo жopcтoкoгo життя. Iнкoли ceбе нe мoжуть вiдcтoяти нa пoбутoвoму piвнi, де вжe прo щоcь бiльшe гoвopити.
A oт цуцeнятa дiйcнo приpeчeнi
2008.05.23 | VOL
Ідеальна промова...
Своєчасна, повчальна і інформативна.Мені інтересно: як сприйняли ці слова слухачі, що стояли на майдані перед промовцем?
2008.05.23 | Ярослав Сватко
На Майдані стоїте Ви. Примітка "Для Майдану" означає, що
текст наданий автором для майдану.орґ.юей екслюзивно, чи що...А ті слухачі, які слухали це в реалі спийняли добре. Частина з них це якраз навіть не "левенята", а вже такі, що й загризти можуть.
2008.05.23 | Володимир
Re: Ідеальна промова...
Навіть якщо тих, хто збагнув сенс та дух цієї промови, виявилося небагато, то це - все одно добре. А коли вони почнуть діяти ПРАКТИЧНО, то буде ще краще.2008.05.23 | сябр(справжній)
Re: Україна між мертвим левом і живим псом
ідеальна промова для Гітлера. льви та герої - все це добре. от тільки прохарчуватися герої можуть, лише відбираючи примусово хліб у селян. Причому герої усіх кольорів.Звичайний галицький езальтований романтизм і більш нічого. Авторе, ви хоч у війську служили? герой. бля..2008.05.24 | Ярослав Сватко
Працює! Я навмисно писав, щоб зачепити за живе...
2008.05.23 | Mercury
Re: Україна між мертвим левом і живим псом
Ярослав Сватко пише:"Прихід до влади матеріялістів на шостій частині суші поставив європейську концепцію героїзму перед новим випробуванням. Ідеалістична суть героїзму різко конфронтувала з державною ідеологією".
-- А як же ж хвранцузи зі своєю революією, забули, чи що?
Все зло від них пішло.
2008.05.24 | Tatarchuk
Re: Україна між мертвим левом і живим псом
Mercury пише:> Ярослав Сватко пише:
> "Прихід до влади матеріялістів на шостій частині суші поставив європейську концепцію героїзму перед новим випробуванням. Ідеалістична суть героїзму різко конфронтувала з державною ідеологією".
>
> -- А як же ж хвранцузи зі своєю революією, забули, чи що?
> Все зло від них пішло.
Ну ці хоч, перед тим як оголосити когось героєм, відрубали йому голову
2008.05.24 | OlalaZhm
Собаки - теж гарні тварини, але левів не зрозуміють ніколи
2008.06.07 | stefan
Але "червона зараза" не прижилася в Європі
Mercury пише:> Ярослав Сватко пише:
> "Прихід до влади матеріялістів на шостій частині суші поставив європейську концепцію героїзму перед новим випробуванням. Ідеалістична суть героїзму різко конфронтувала з державною ідеологією".
>
> -- А як же ж хвранцузи зі своєю революією, забули, чи що?
> Все зло від них пішло.
=====
Але та "червона зараза" не прижилася в Європі - ні у Франції, ні в Німеччині, ні в Мадярщині.
А прижилася в Росиї, наперекір теорії Маркса, який писав, що соціялістична революція може пройти в розвинених капіталістичних державах, мирним демократичним шляхом, ерез парламентські вибори.
---
Росия на чолі з Лєніном і Сталіном превернула вчення Маркса і методом ТЕРОРИЗМУ большевики взяли владу на 1/6 частини Земної суші.
На жаль і Україна попала під той експеримент.
2008.06.07 | rais
Re: Але "червона зараза" не прижилася в Європі
Спадщина комунобандитської системи є прямою загрозою національній безпеці України. Купка комноменклатури шляхом штучної еволюції продовжує геноцид проти українського народу. Україна попала і досі під грачами та голубями в їх екстрементах.2008.05.24 | rais
Re: Україна між мертвим левом і живим псом
Стара система тисячами посадових Шарікових гальмує розвиток української державності. Старі граблі - безпокараність комунобандитської системи. Весь стратегічний ресурс держави у щелепах цієї злочинної зграйки. Перезавантаження України ще не відбулося - молоді левенята тільки підрастають.2008.05.24 | Анатоль
Є час для героїзму, і є час для роботи. Зараз якраз друге.
А собаки не такий вже й поганий символ, порівняно з левом.Лев - хижак сам для себе, а вірний собака може життя віддати за те, чому служить.
2008.05.24 | Зоолог
Хижаки
Анатоль пише:> А собаки не такий вже й поганий символ, порівняно з левом.
> Лев - хижак сам для себе, а вірний собака може життя віддати за те, чому служить.
Хижаки - то взагалі поганий символ. То є уркі, що жити не можуть без чужої крові - що леви, що пси.
Гарний символ - то зубр чи буйвол. Котрий, нікому не завдаючи шкоди, набуває величезної сили. Але за необхідності давить тих урок.
А ще й працювати може, якщо навчити.
2008.05.24 | Анатоль
На цьому і зійдемось: Час Коня.
2008.05.24 | Ярослав Сватко
Ні пес, ні віл, ні кінь ніколи не були тотемом українців
Навіть в символіці регіонального масштабу.Символіка, відображена в геральдиці має значно більше значення, ніж можна собі подумати, академічно обговорюючи питання.
Смію зауважити, в українській історії є немало періодів, коли нас хотіли зробити собаками, які обов"язково комусь служать, чи приміром волами або конями, щоб ми сумирно слухали господаря.
В той же час лев є символом суверена - і так він виховує носіїв цього тотема. На рівні підсвідомості це пояснює, чому більшість українців, які хоч трохи пожили в Галичині, стають прихильниками самостійности.
Хоч є і причини поза рівнем підсвідомости - невгамована пропаґанда бандерівців
2008.05.24 | сябр
Re: Ні пес, ні віл, ні кінь ніколи не були тотемом українців
мабуть, саме цьому у Галичині 31% підтримують донбас і Крим у їх федерастичних потугах? Це звичайна містечкова пиха, та й по всьому. Галичан поляки грали у всі діри на протязі 600 років. Де були тоді якості лева? до козацтва-гордості України - галичина теж не має жодного відношення.2008.05.24 | Ярослав Сватко
Учіть історію. Одного Сагайдачного мало вистачити для Галичини
для того, щоб "мати відношення" до козацтва.Але, крім того, кажуть, що Богдан Хмельницький народився в Олеську
Ще тут в нас ходить леґенда про козака Кульчицького, який створив першу в Європі кав"ярню за рахунок трофеїв, здобутих у турків
Ну, в форумі є трохи людей, краще від мене знайомих з історією козацтва, вони можуть підказати ще пару прізвищ чи козацьких прізвиськ, зв"язаних з Галичиною. Так що, "відношення" завжди буде.
Ну, а щодо "грання у всі діри на протязі 600 років", то це витвір Вашого упередженого ставлення до галичан. Бо в історії ніколи не буває одностороннього грання. Врешті, якби було так, як Ви пишете, в нас ніколи не було б Довбуша, Січових Стрільців і Листопадового Чину і УПА.
2008.05.24 | сябр
Козаками були не лише ОКРЕМІ галичани
але також і ОКРЕМІ євреї, росіяни, турки, татари.. Дивно, що татари не претендують на славу запорожців, правда? Але визволення України від поляків почалося зовсім не з галичини і там так і не відбулося. Поляки грали ваших предків як в економічному, так і в релігійному сенсі. Ви можете собі уявити козака-уніата? Взагалі Галичина самостійно ніколи нічого не добивалася. недарма австріяки називали галичину європейським Конго. менше пихи. більше старання, шановні..2008.05.24 | Ярослав Сватко
Спочатку Ви стверджували про відсутність відношення
Галичини до козацтва.Тепер пишете про ОКРЕМИХ, які все-таки мають відношення. Самі заперечуєте собою сказане.
А головне - відводите тему дискусії від тої, що я поставив у статті - місця героїзму в житті нації.
2008.05.25 | rais
Re: Козаками були не лише ОКРЕМІ галичани
Були, були...А мова за сьогодення. Барани чи леви повинні вести націю?
На яких пинципах виховувати нову генерацію? Вівці та воли ніколи не захистять свою державу. Навіть зубри у Лексусах та Мерседесах. Навіть володіючи Рощенами та Конті вони залишаються покірними волами. Залишаються зграєю, що тягне туди, де шматок м'яса на жерді поводиря. А чужий поводирь відбирає псів покірних та "преданих", леви йому не потрібні. І ось ці "предані" собаки, зраджуючі свою націю вже починають "по своєму подобію" готувати зміну в упряжці. Левенят вони загризають всі 17 років. То барани чи леви потрібні нації?
Говорити треба про те що є зараз і про те що стане завтра.
2008.06.07 | stefan
Ярослав Сватко має рацію... беремо...
Ярослав Сватко пише:> для того, щоб "мати відношення" до козацтва.
>
> Але, крім того, кажуть, що Богдан Хмельницький народився в Олеську
>
> Ще тут в нас ходить леґенда про козака Кульчицького, який створив першу в Європі кав"ярню за рахунок трофеїв, здобутих у турків
>
> Ну, в форумі є трохи людей, краще від мене знайомих з історією козацтва, вони можуть підказати ще пару прізвищ чи козацьких прізвиськ, зв"язаних з Галичиною. Так що, "відношення" завжди буде.
>
> Ну, а щодо "грання у всі діри на протязі 600 років", то це витвір Вашого упередженого ставлення до галичан. Бо в історії ніколи не буває одностороннього грання. Врешті, якби було так, як Ви пишете, в нас ніколи не було б Довбуша, Січових Стрільців і Листопадового Чину і УПА.
2008.05.24 | Volodymir
То чи Байда Вишневецький вже і не козак?
2008.05.24 | сябр
Re: То чи Байда Вишневецький вже і не козак?
по-перше, байда і дмитро Вишневецький - це різні люди. Дмитро загинув у Молдові, а Байда був страчений у Стамбулі.по-друге,Дмитро Вишневецький був старостою черкаським і канівським. Погодьтеся, від Галичини це далеченько. Ви надаєте занадто великого значення родоводу. Рід Вишневецьких частково справді походить з галичини. проте вже дмитра Вишневецького назвати галичанином дуже важко.
Козаки боронилися від татарів самостійно, а галичани ховалися за спини королівських жолнежів. за цей захист польські феодали і грали їх в усі діри.
2008.05.25 | Sean
Re: То чи Байда Вишневецький вже і не козак?
сябр пише:> Козаки боронилися від татарів самостійно, а галичани ховалися за спини королівських жолнежів.
1. Козаки боронилися від татарів не конче самостійно, а також спільно з литовцями і поляками.
2. Галичани не ховалися за спини королівських жовнірів, вони були цими жовнірами.
2008.05.25 | сябр
Re: То чи Байда Вишневецький вже і не козак?
"Галичани не ховалися за спини королівських жовнірів, вони були цими жовнірами."так і запишемо: служити в окупаційній армії почесно, якщо ця армія не Червона. Служити полякам, які століттями гнобили твій народ - то є велика гідність та відвага. І за австріяків можна перегризти горлянку кому завгодно. Так, панове галичани?
2008.05.25 | Sean
Re: То чи Байда Вишневецький вже і не козак?
сябр пише:> "Галичани не ховалися за спини королівських жовнірів, вони були цими жовнірами."
> так і запишемо: служити в окупаційній армії почесно, якщо ця армія не Червона.
армія Речі Посполитої не була для галичан окупаційною, вона була своєю.
Але РККА, то Ви праві - безперечно, особливий моветон.
> Служити полякам, які століттями гнобили твій народ - то є велика гідність та відвага.
Ярема Вишневецький і дуже багато інших магнатів Речі Посполитої були за походженням українцями (русинами).
> І за австріяків можна перегризти горлянку кому завгодно.
Австріяки не мають відношення до козаків.
> Так, панове галичани?
Я не галичанин, але не так, а отак.
2008.05.25 | сябр
Re: То чи Байда Вишневецький вже і не козак?
"армія Речі Посполитої не була для галичан окупаційною, вона була своєю"Тобто, ви хочете сказати, що галичани завжди відчували себе невідємною частиною Польщі (а саме вона домінувала у РП). Дивно, навіщо тоді було створювати ЗУНР, а ОУН стільки вбивати задля якоїсь незалежності України від Польщі, якої, як встановив Шон, більшість галичан не хотіла? можливо, передати нарешті галичину до складу Польщі, відновивши тим самим історичну справедливість?
Про Ярему Вишневецького можете не розповідати. незважаючи на його українське (а точніше галицьке) походження. мої земляки свого часу зовсім не прийняли його за свого, а вигнали, як шолудивого пса, вирізавши тих його поплічників. хто не встиг утекти. кінець Вишневеччині, з якою не могли впоратися польські королі, поклали звичайні полтавські козаки й селяни.
2008.05.25 | Sean
БнГ ©
сябр пише:> Галичан поляки грали у всі діри на протязі 600 років.
Ви про діри писали і в інших постингах. У Вас проблеми?
> Де були тоді якості лева?
У коронному війську та інших формуваннях Речі Посполитої, де було повно галичан.
> до козацтва-гордості України - галичина теж не має жодного відношення.
Козацтво - це і гордість України і "негордість" України, а Галичина має відношення хоча б через Сагайдачного.
2008.06.21 | Михайло Свистович
Re: Ні пес, ні віл, ні кінь ніколи не були тотемом українців
сябр пише:> мабуть, саме цьому у Галичині 31% підтримують донбас і Крим у їх федерастичних потугах? Це звичайна містечкова пиха, та й по всьому. Галичан поляки грали у всі діри на протязі 600 років. Де були тоді якості лева? до козацтва-гордості України - галичина теж не має жодного відношення.
Менше пихи, сябре, і посилання на вчинки далеких прапращурів замість своїх власних
2008.05.24 | rais
Прогматичні вовки та толерантні вівці.
Ось ми всі 17 років, як той бик, чи віл, чи буйвол - не задаємо своїм катам отпору. А коли кажете настане час? Коли підведуть до живодерні? Погане порівняння з покірною худобою. Навіть вовки Басаєва краще. Не скорена нація не може бути худобою. Хтось дуже вміло щеплення толерантності українцям робить, аби нація втратила спроможність чинити опір злочинцям та ворогам. Тому ллють бруд на героїв опору. Всюди прапори примирення і заклики до всепробачення. Даєшь амністію тіньовому капіталу! Даєшь примирення тих, хто поліг в Биківні, Соловках та численних ярах з їх катами! Головне не бути баранами у локшені.2008.05.25 | rais
Re: Україна між мертвим левом і живим псом
Знати історію добре. Творити історію сьогодні краще.2008.05.27 | Андрій
Re: Україна між мертвим левом і живим псом
Добре, друже Ярославе! При доброму читанні і обдумуванні із не одного "живого пса" може вийти щось подібне до лева. Але хто визначить, де лев а де пес? Якщо довкола одні пси, то вони можуть назвати себе левами, і так буде. Справді, велике бачиться здалека. Тому не треба думати, хто ти, - Лев чи пес, а робити свою справу. Чесно і переконано. Час покаже, ким ти був. А якщо ти вже цього не знатимеш, то, зрештою що з того?2008.05.27 | Simpleton
Мао вчив ;), що коли в лісі нeмає лeва, то царeм звірів стає
мавпа!Щиро кажучи, бачy в українській політиці більшe мавп, ніж собак.
2008.05.28 | rais
Так ось зграя собак вірних гризе Луценко.
2008.06.08 | Петро
Сучасна політ "еліта" України все більш нагадує шакалів.
А мені здається сучасна "еліта" України більш нагадує смердючих шакалів.2008.05.28 | BIO
Зоофилы
Нация потенциальных героев не рефлексирует на путях"стратегического отступления" по 20 лет кряду...
Не то, что Москвы - Берлина за спиной стад с фермы
спиленых на экспорт рогов вполне может не оказаться.
Лучше б совершенствовали механизмы общественной мобилизации
на опыте Майдана, а не прятались за спины полумифических
борцов. Не тех кто на сцене, Боже упаси хоть на этот раз.