05/25/2008 | Сергей ГРУЗДОВ

Поки ще урни не спустошені, пропоную розмову про мотивацію.
Але не про мотивацію виборців, а про мотивацію кандидатів.

Чекали "гарного" (назвем так інтегральний портрет очікуваного мера) у владі? А що забезпечувало концентрацію саме таких, "гарних" претендентів біля виборчих комісій?

Нічого не забезпечувало. Рівно ні-чо-го!

Тоді на яких підставах зараз (раніше) невдоволено хитали головою - чому ж такі нікчеми (дуже м'яко) товчуться у кандидатах та згодом просуваються до неї, родимої?

Секрет простий. Та який, в біса секрет - у владі є можливість безвідповідально дерибанити, збагачуватись, обманювати й порушувати. Інших місць роботи, як не у владі, з такими можливостями немає!

Якщо б українська громада не мріяла урвати "від корита" кожен собі через посередництво "свого" кандидата, просунутого до влади, то просто змінила б умови для того, хто сидить у владі. Конкретизувала б норми, надала б можливість реалізувати плани розвитку, налагодила б контроль, встановила би відповідальність.

Тоді у владу не билися б, а обережно просувалися не лицемірні крадії, а професійні розумники.

Щоправда, значно зменшилися б шанси використовувати "своїх" для того, щоб у разі перемоги занурити "однопартійний" писок до територіально-відомчих корит.