05/27/2008 | троль ak1001

http://infoporn.org.ua/2008/05/27/progulyanki-ponad-prirvoyu/

Прогулянки понад прірвою
Олексій Бик // 27 травня 2008

“Правительство Виктора Януковича уникально тем, что оно остановило 63 социальных закона”, - сказала Тимошенко, отметив, что “антисоциальная политика правительства сегодня доказана решением Конституционного Суда”

Офіційний сайт БЮТ, 11 липня 2007 року

Ми живемо у дивовижній країні, де турбота про благо народу з боку народних обранців можлива лише у випадку, коли це зашкодить їх конкурентам. У країні, де Конституційний суд, який є найвищим органом судової влади, мусить по кілька разів приймати рішення стосовно одного й того ж питання, бо державні очільники його не виконують. І що найгірше – їм це сходить з рук.Здається, на уряд Тимошенко чекають важкі часи. Галопуюча інфляція, ріст цін – це ще квіточки у порівнянні з тим, що чекає нас попереду. Днями Конституційний суд визнав неконституційними норми закону про державний бюджет на 2008 рік, якими звужуються чи ліквідуються пільги та соціальні гарантії для громадян України. Для простих людей це прекрасна новина – бо ж, здається, справедливість перемогла. А от для уряду – це головний біль. Бо тепер потрібно буде десь шукати гроші на виконання рішення Конституційного суду, тобто на виплату отих пільг, які були ліквідовані у бюджеті-2008. Щоправда, пільговикам радіти все ж таки зарано, так само, як урядові – журитися.

Вся ця епопея почалася ще у грудні 2006 року. Тоді уряд Віктора Януковича та Верховна Рада якраз прийняли бюджет на 2007 рік. Тишком-нишком у цьому бюджеті Кабмін скасував дію більше 60 законів, частина з яких стосувалася соціальних виплат. Така практика має довгу історію, проте її безглуздість очевидна: ну як можна одним, фактично тимчасовим кошторисом держави, відміняти майже будь-які постійно діючі закони? Проте безглуздість у нашій країні не є перешкодою для втілення у життя. Отож ще з часів Кучми так і велося: наобіцяти виборцям покращення життя ще сьогодні, наприймати відповідних законів, а потім – бац! і відмінити їх законом про бюджет. Звісно, після того, як вибори минуть. І відмазка «желєзна» - грошей у бюджеті нема…

Отож і уряд «двічі несудимого» у бюджеті-2007 просто не міг пройти повз таку чарівну нагоду скоротити видатки держбюджету, а значить і його дефіцит. Проте «нє долго музика іграла, нє долго фраєр танцевал». У липні 2007 року Конституційний суд своїм рішенням заборонив зупиняти чи змінювати закони шляхом прийняття державного бюджету, бо це суперечить одразу кільком статтям Конституції. Опоненти «антикризової коаліції» приклали до цього немало зусиль – у несподіваному душевному пориві встановити соціальну справедливість та «замакати» коаліційний уряд. Актуальність цього кроку підкріплювалася наближенням дострокових парламентських виборів, напередодні яких, як усі розуміли, не зайвим було б попеаритися на такій безпрограшній темі.

Але вибори минули, влада змінилася. І ось вже уряд Тимошенко (Справедливість є, і за неї варто боротися!!!) подав до Верховної Ради проект бюджету-2008. Одвічний аргумент «краще поганий бюджет, ніж ніякого» знову спрацював, і за кілька днів до новорічних свят парламент підтримав новий кошторис на 2008 рік. Про якість цього документу та поспіх, з яким він готувався, говорить хоча б те, що він навіть не пройшов розгляду у комітетах Ради. Але найголовніше – він знову вносив зміни та відміняв більше сотні (!) законодавчих актів, у тому числі і соціального характеру. Певно, Тимошенко зі своїми міністрами усвідомила, що виконати усі обіцянки, роздані під час виборів, - не вистачить грошей, а не виконати їх – означає програти наступні вибори. І вона ступила на проторену стежку. Але, на відміну від своїх попередників, які теж любили скористатися цим нехитрим прийомом, Юлія Володимирівна порушила закон – адже Конституційний суд на той час вже висловив свою позицію щодо цього питання. Вона стала заручником свого ж передвиборчого пеару прагнення добитися справедливості шляхом відновлення соціальних пільг через суд. За законом рішення КС є обов’язковими до виконання, але хто в цій дивовижній державі зважає на такі дрібниці? Особливо, коли КС було свідомо зруйновано у політичних баталіях…

Потрібно сказати, що Тимошенко – зовсім не дурна, навіть навпаки. Очікуючи, що опозиція може скористатися цим конституційним «проколом», парламентська коаліція прийняла держбюджет-2008 із невеликою засторогою. Уряд отримав доручення до 1 березня 2008 року подати на розгляд Верховної Ради проект внесення змін до закону про держбюджет з тим, щоб усунути порушення. Однак минув березень, квітень, почався травень, а жодних рухів у цьому напрямку годі було спостерегти – уряд займався героїчною роздачою грошей вкладникам Ощадбанку СРСР, боротьбою з інфляцією та з колегами по коаліції. Про відмінені держбюджетом соціальні закони всі благополучно забули.

І Конституційному суду довелося знову вийти на ринг, про що я вже писав на початку статті. Звісно, цей вихід стався не випадково. До цього приклали руку закляті друзі Юлі, які не стільки турбувалися про соціально незахищені верстви населення, скільки прагнули «повалити» уряд. Тепер перед Тимошенко знову стоїть непростий вибір: або дотриматися закону та поховати економіку держави разом зі своїм рейтингом, або піти у відставку, пожертвувавши лише власним політичним майбутнім. Якщо вона дотримається рішення Конституційного суду – уряд буде змушений збільшити видатки держбюджету, за деякими розрахунками, на 129 млрд. грн. Якщо врахувати, що зараз обсяг видатків держбюджету затверджено на рівні 232,372 млрд. грн., можна лише пошкодувати того, хто спробує ці гроші десь знайти, особливо – враховуючи шалений опір президента у питаннях розпродажу державного майна, на доходи від якого так сподівався діючий Кабмін. Для української економіки це означає щонайменше миттєвий колапс, а вину на нього, безперечно, спишуть на Тимошенко. І це буде її кінець. Якщо ж вона якимось чином (а досвід вже є!!!) не виконає рішення КС – вона стане заручницею цього кроку, і той же самий президент на абсолютно благовидних підставах звинуватить її у порушенні закону, а найголовніше – у антисоціальній спрямованості її політики. І це теж для Юлі означатиме гайки.

Тимошенко потрапила до пастки, яку сама ж допомагала копати. Її вибір – це вибір між лихом всезагальним та лихом особистим. Однак перше ще дає їй якісь шанси на боротьбу. І навряд чи вона вибере інше. А як же справедливість, за яку варто боротися? – спитає хтось. Ой, шановний, про це усі згадають хіба що напередодні наступних виборів. Принаймні, політики. Але добре було б, щоб згадали і ми. Особливо - хто цю справедливість обіцяв, і куди потім її подів.

Сьогодні Україна стоїть понад прірвою економічної кризи. Але чи можна сказати, що це випадковість? Навряд. Її сюди вели, свідомо чи не свідомо, шарлатани усіх мастей, популісти різних калібрів і циніки найвищих ґатунків. А ми всі їм лишень трохи допомагали, кожен в міру власних сил і неосвіченості…

Олексій Бик