Кияни, які голосували за Черновецького, робили повністю ...
06/04/2008 | Сергій Висильченко
Результати дострокових київських виборів жваво коментують політологи та соціологи, аналізуючи, за рахунок перетікання чиїх виборців сформувався електорат Черновецького.
Але ці вибори були місцевими, і на них на вибір громадян менше впливав ідеологічний чинник. Тому для розуміння мотивів, якими керувалися виборці, що проголосували за чинного мера, потрібно розглядати їх під іншим кутом зору.
На попередніх виборах за Леоніда Черновецького голосували ті, хто вірив у перемогу Олександра Омельченка, але розчарувався у ньому. Такі виборці скептично поставилися і до управлінських здібностей Віталія Кличка та його команди, тому віддавали голос за непрохідного кандидата.
Навіть прихильники Леоніда Черновецького, голосуючи за нього, не могли знати, як він покаже себе на обраній посаді. Адже робота народного депутата Верховної Ради значно відрізняється від діяльності міського голови.
На виборах цього року кияни віддавали за Леоніда Черновецького свій голос цілком усвідомлено. Адже всю його діяльність у кріслі мера досить активно висвітлювали засоби масової інформації протягом усього терміну перебування на посаді.
Так, серед теперішнього електорату Леоніда Черновецького були й ті, хто голосував за політичними мотивами – «в піку Юлії Тимошенко». Але й вони навряд чи були настроєні дуже критично до діяльності діючого мера, інакше не віддали б за нього голос.
Найбільше пишуть про киян, на вибір яких вплинула соціальна політика Леоніда Черновецького. Але відповідальність за ці голоси лежить на парламентських політичних силах, які своєю діяльністю в органах державної влади так і не спромоглися в останні роки створити такі умови життя, за яких муніципальна соціальна допомога не мала б значної ваги у житті громадян.
Експерти дуже мало звертають увагу на діяльність інформаційно-довідкової служби Київської міської влади «Call-центр», яка ефективно замінює прямі зустрічі киян з мером. І хоч Леоніда Черновецького постійно критикують за відсутність прямого контакту з громадянами, проте варто згадати про черги та тисняви, які створюють люди під час зустрічі з керівництвом. Де гарантія, що пряме спілкування з виборцями не переросло б у «Ходинську катастрофу».
Спочатку діяльність «Call-центру» молодь та люди середнього віку сприймали скептично, вважаючи, що туди дзвонять лише заклопотані бабусі і той центр нічого реально не допоможе. Але поступово інформація про те, що на скарги через «Call-центр» реагують, почала ширитися серед киян і знаходити схвальні відгуки. Особливо людям, які скористалися послугами «Call-центру», сподобалося, що до них передзвонюють і запитують, чи відреагували на їх скаргу. І хоч реакція на звернення громадян не завжди є адекватною – такі відповіді органів місцевої влади полюбляють демонструвати київські сайти, проте звернення до «Call-центру» зараз є фактично єдиним способом вирішити наболіли проблеми. Адже не кожен хоче вв’язуватися у судову тяганину. Та й не всі проблеми лежать у юридичній площині, щоб їх вирішувати через суди. За радянських часів досить було написати листа на ім`я генсека компартії і викласти суть проблеми. І якщо ця проблема була не політичного характеру, то вона, як правило, швидко вирішувалася на користь скаржника. В іншому випадку у нього виникали проблеми – як вижити в таборах чи «психушці». У країнах, як тепер кажуть, розвиненої демократії над вирішення проблем та лобіюванням інтересів громадян працюють громадські організації. У нас через відсутність громадських організацій прямої дії у цій сфері сформувався вакуум. Тому поява та робота «Call-центру» стала вагомим аргументом для киян з різними політичними вподобаннями голосували за діючого мера – Черновецький реально вирішує проблеми та наводить порядок. А найголовніше – «Call-центр» діє постійно на відміну від «гарячих ліній», які відкривають політичні сили під час виборчої кампанії та відразу після виборів закривають, тим самим порушуючи азбучну істину – вибори починаються на другий день після виборів. Зрозуміло, що жодній політичній силі самотужки створити аналогічний «Call-центр» не вдасться, він є за успішної дальності чинного мера його природною перевагою, а займатися клонуванням недоречно. Як будь-яка бюрократична структура, «Call-центр» може вирішити лише певний сегмент проблем: побут, благоустрій, транспорт та ін. Також «Call-центр» не може пролобіювати рішення у Київраді, для цього є більш дієві механізми роботи з виборцями.
У попередній статті ("…не всі в Києві освиніли…" http://kiev.pravda.com.ua/columns/4832f1d9928d5/) згадувалося, що політичним силам, які нині активно борються з Леонідом Черновецьким, упродовж багатьох років неодноразово пропонувалося розпочати системну роботу з виборцями. Зміст таких пропозицій зводилася до того, що потрібно створити систему взаємодії з дієвими громадськими організаціями та неформальними групами активних людей, надаючи їм насамперед лобістську допомогу в органах влади різного рівня. Зі свого боку ці громадські об`єднання (ГО) змогли б не тільки збирати звернення громадян, тим самим виконуючи роль «Call-центру», а й залучати скаржників до кампаній з вирішення їх проблем. Так ГО стали б не тільки посередниками між громадянами та політиками, які представляють владу, а й «акумуляторами» активних громадян, які були б «стабільним» електоратом партнерської політичної сили. Члени ГО також є ефективними агітаторами, бо можуть пояснити, чому хочуть обрати конкретну політичну силу ( чи кандидата), а проводячи між виборами власні кампанії, відточують майстерність переконувати людей.
Але політичні сили обрали не шлях співпраці з ГО, а посилання виборцям різних меседжів. Цю думку підтверджує у своїй статті «Головні помилки виборів-2008» (http://www.pravda.com.ua/news/2008/5/27/76561.htm ) народний депутат від БЮТ, керівник департаменту реклами БЮТ Віктор Уколов: «Відсутність меседжів для середнього класу, який складає кістяк підтримки Тимошенко у Києві, стала причиною демобілізації середнього класу з виборчого процесу. Безумовно, це стратегічна помилка БЮТ у плануванні виборчої кампанії.». Схожу позицію висловив і народний депутат від НУНС Давид Жванія (http://news.liga.net/news/N0828958.html )в ефірі «Ера FM»: «У нас був повний розрахунок, що інтелектуальне місто, яке має такий внутрішній потенціал, що саме з високих позицій потрібно було підходити до виборів у місті, приходити з меседжем планового розвитку Києва, який необхідно трансформувати далі на всю Україну». Хоча за роки незалежності громадяни вже втомилися від меседжів, вони чекають конкретних дій та рівноправного діалогу з політиками.
На цих виборах Леоніда Черновецького підтримали й окремі «живі» громадські організації, передусім ті, що об’єднують соціально вразливі групи населення, про що ніхто не говорить. На це вплинула допомога, яку вони отримували від міста, адже попередній мер Олександр Омельченко приділяв їм менше уваги. І навіть якщо на виборах їх внесок у загальний результат був невеликим, за умови, що команда мера активніше почне працювати з ГО та розширить їх спектр, Київ зможе повторити долю міста-побратима Чикаго. Там з 1955-го аж до самої смерті у віці 74 роки мером був Річард Делі (Richard Joseph Daley), який проводив діяльність, що забезпечувала необхідну для перемоги кількість голосів. А в 1989 році на цю посаду обрали його сина, теж Річарда Делі (Richard Michael Daley), якого у минулому 2007-му вшосте переобрали. І це незважаючи на те, що конкуренти Делі на виборах приділили багато уваги розслідуванню, що проводилося щодо політики прийому на роботу до місцевої адміністрації і хабарництва, пов'язаного з роботою вантажного транспорту в місті... Делі, який залишився чистим перед законом, назвав викритих у корупції «паршивими вівцями в отарі» і пообіцяв виправити всі порушення. До речі, у новообраній Київраді політичну кар’єру розпочинає син київського мера Степан Черновецький.
А політичні сили, які будуть розраховувати лише на посилання меседжів народу, можуть повторити долю дерев (http://sian-ua.info/culture/Culture/191129.html ), які так полюбляють демонстративно садити їх лідери...
P.S.
На виборах міського голови усі говорять про низьку явку – 53,39%, хоч вона за європейськими мірками дуже пристойна та майже дорівнює активності на перших виборах мера 1994 року (54,2%), які відбулися у теплу пору року. Питання в іншому: куди поділися всі ті громадські організації, які майже кожну виборчу кампанію супроводжували проектами з активізації та мобілізації виборців та звітували про успішну реалізацію цих проектів? Чомусь на виборах мера їх не було чути. Може, вибори органів влади столиці – не така вже й важлива подія?
Але ці вибори були місцевими, і на них на вибір громадян менше впливав ідеологічний чинник. Тому для розуміння мотивів, якими керувалися виборці, що проголосували за чинного мера, потрібно розглядати їх під іншим кутом зору.
На попередніх виборах за Леоніда Черновецького голосували ті, хто вірив у перемогу Олександра Омельченка, але розчарувався у ньому. Такі виборці скептично поставилися і до управлінських здібностей Віталія Кличка та його команди, тому віддавали голос за непрохідного кандидата.
Навіть прихильники Леоніда Черновецького, голосуючи за нього, не могли знати, як він покаже себе на обраній посаді. Адже робота народного депутата Верховної Ради значно відрізняється від діяльності міського голови.
На виборах цього року кияни віддавали за Леоніда Черновецького свій голос цілком усвідомлено. Адже всю його діяльність у кріслі мера досить активно висвітлювали засоби масової інформації протягом усього терміну перебування на посаді.
Так, серед теперішнього електорату Леоніда Черновецького були й ті, хто голосував за політичними мотивами – «в піку Юлії Тимошенко». Але й вони навряд чи були настроєні дуже критично до діяльності діючого мера, інакше не віддали б за нього голос.
Найбільше пишуть про киян, на вибір яких вплинула соціальна політика Леоніда Черновецького. Але відповідальність за ці голоси лежить на парламентських політичних силах, які своєю діяльністю в органах державної влади так і не спромоглися в останні роки створити такі умови життя, за яких муніципальна соціальна допомога не мала б значної ваги у житті громадян.
Експерти дуже мало звертають увагу на діяльність інформаційно-довідкової служби Київської міської влади «Call-центр», яка ефективно замінює прямі зустрічі киян з мером. І хоч Леоніда Черновецького постійно критикують за відсутність прямого контакту з громадянами, проте варто згадати про черги та тисняви, які створюють люди під час зустрічі з керівництвом. Де гарантія, що пряме спілкування з виборцями не переросло б у «Ходинську катастрофу».
Спочатку діяльність «Call-центру» молодь та люди середнього віку сприймали скептично, вважаючи, що туди дзвонять лише заклопотані бабусі і той центр нічого реально не допоможе. Але поступово інформація про те, що на скарги через «Call-центр» реагують, почала ширитися серед киян і знаходити схвальні відгуки. Особливо людям, які скористалися послугами «Call-центру», сподобалося, що до них передзвонюють і запитують, чи відреагували на їх скаргу. І хоч реакція на звернення громадян не завжди є адекватною – такі відповіді органів місцевої влади полюбляють демонструвати київські сайти, проте звернення до «Call-центру» зараз є фактично єдиним способом вирішити наболіли проблеми. Адже не кожен хоче вв’язуватися у судову тяганину. Та й не всі проблеми лежать у юридичній площині, щоб їх вирішувати через суди. За радянських часів досить було написати листа на ім`я генсека компартії і викласти суть проблеми. І якщо ця проблема була не політичного характеру, то вона, як правило, швидко вирішувалася на користь скаржника. В іншому випадку у нього виникали проблеми – як вижити в таборах чи «психушці». У країнах, як тепер кажуть, розвиненої демократії над вирішення проблем та лобіюванням інтересів громадян працюють громадські організації. У нас через відсутність громадських організацій прямої дії у цій сфері сформувався вакуум. Тому поява та робота «Call-центру» стала вагомим аргументом для киян з різними політичними вподобаннями голосували за діючого мера – Черновецький реально вирішує проблеми та наводить порядок. А найголовніше – «Call-центр» діє постійно на відміну від «гарячих ліній», які відкривають політичні сили під час виборчої кампанії та відразу після виборів закривають, тим самим порушуючи азбучну істину – вибори починаються на другий день після виборів. Зрозуміло, що жодній політичній силі самотужки створити аналогічний «Call-центр» не вдасться, він є за успішної дальності чинного мера його природною перевагою, а займатися клонуванням недоречно. Як будь-яка бюрократична структура, «Call-центр» може вирішити лише певний сегмент проблем: побут, благоустрій, транспорт та ін. Також «Call-центр» не може пролобіювати рішення у Київраді, для цього є більш дієві механізми роботи з виборцями.
У попередній статті ("…не всі в Києві освиніли…" http://kiev.pravda.com.ua/columns/4832f1d9928d5/) згадувалося, що політичним силам, які нині активно борються з Леонідом Черновецьким, упродовж багатьох років неодноразово пропонувалося розпочати системну роботу з виборцями. Зміст таких пропозицій зводилася до того, що потрібно створити систему взаємодії з дієвими громадськими організаціями та неформальними групами активних людей, надаючи їм насамперед лобістську допомогу в органах влади різного рівня. Зі свого боку ці громадські об`єднання (ГО) змогли б не тільки збирати звернення громадян, тим самим виконуючи роль «Call-центру», а й залучати скаржників до кампаній з вирішення їх проблем. Так ГО стали б не тільки посередниками між громадянами та політиками, які представляють владу, а й «акумуляторами» активних громадян, які були б «стабільним» електоратом партнерської політичної сили. Члени ГО також є ефективними агітаторами, бо можуть пояснити, чому хочуть обрати конкретну політичну силу ( чи кандидата), а проводячи між виборами власні кампанії, відточують майстерність переконувати людей.
Але політичні сили обрали не шлях співпраці з ГО, а посилання виборцям різних меседжів. Цю думку підтверджує у своїй статті «Головні помилки виборів-2008» (http://www.pravda.com.ua/news/2008/5/27/76561.htm ) народний депутат від БЮТ, керівник департаменту реклами БЮТ Віктор Уколов: «Відсутність меседжів для середнього класу, який складає кістяк підтримки Тимошенко у Києві, стала причиною демобілізації середнього класу з виборчого процесу. Безумовно, це стратегічна помилка БЮТ у плануванні виборчої кампанії.». Схожу позицію висловив і народний депутат від НУНС Давид Жванія (http://news.liga.net/news/N0828958.html )в ефірі «Ера FM»: «У нас був повний розрахунок, що інтелектуальне місто, яке має такий внутрішній потенціал, що саме з високих позицій потрібно було підходити до виборів у місті, приходити з меседжем планового розвитку Києва, який необхідно трансформувати далі на всю Україну». Хоча за роки незалежності громадяни вже втомилися від меседжів, вони чекають конкретних дій та рівноправного діалогу з політиками.
На цих виборах Леоніда Черновецького підтримали й окремі «живі» громадські організації, передусім ті, що об’єднують соціально вразливі групи населення, про що ніхто не говорить. На це вплинула допомога, яку вони отримували від міста, адже попередній мер Олександр Омельченко приділяв їм менше уваги. І навіть якщо на виборах їх внесок у загальний результат був невеликим, за умови, що команда мера активніше почне працювати з ГО та розширить їх спектр, Київ зможе повторити долю міста-побратима Чикаго. Там з 1955-го аж до самої смерті у віці 74 роки мером був Річард Делі (Richard Joseph Daley), який проводив діяльність, що забезпечувала необхідну для перемоги кількість голосів. А в 1989 році на цю посаду обрали його сина, теж Річарда Делі (Richard Michael Daley), якого у минулому 2007-му вшосте переобрали. І це незважаючи на те, що конкуренти Делі на виборах приділили багато уваги розслідуванню, що проводилося щодо політики прийому на роботу до місцевої адміністрації і хабарництва, пов'язаного з роботою вантажного транспорту в місті... Делі, який залишився чистим перед законом, назвав викритих у корупції «паршивими вівцями в отарі» і пообіцяв виправити всі порушення. До речі, у новообраній Київраді політичну кар’єру розпочинає син київського мера Степан Черновецький.
А політичні сили, які будуть розраховувати лише на посилання меседжів народу, можуть повторити долю дерев (http://sian-ua.info/culture/Culture/191129.html ), які так полюбляють демонстративно садити їх лідери...
P.S.
На виборах міського голови усі говорять про низьку явку – 53,39%, хоч вона за європейськими мірками дуже пристойна та майже дорівнює активності на перших виборах мера 1994 року (54,2%), які відбулися у теплу пору року. Питання в іншому: куди поділися всі ті громадські організації, які майже кожну виборчу кампанію супроводжували проектами з активізації та мобілізації виборців та звітували про успішну реалізацію цих проектів? Чомусь на виборах мера їх не було чути. Може, вибори органів влади столиці – не така вже й важлива подія?
Відповіді
2008.06.04 | igorg
Слушно. Виборець реагує навіть на найменшу увагу до його проблем
аюо навіть на спробу проявити увагу.Call центр це чудова ідея. Ні на що подібне ні в БЮТ ні в Кличка ні в Луценка ні в інших не вистачило ні фантазії ні талану. Бо тут потрібна хоч мінімальна організаторська й менеджерська робота, на відміну від остогидлої балаканини й піарщини.
Згадайте як Черновецький відкрив пункти юридичної допомоги по Києву перед першим обранням? Тільки тупі й самовпевнені нічому не вчаться
Політсили на виборах в Києві на 100% продемонстрували зневагу до виборців й те наскільки вони їх мають за лохів. На цьому фоні навіть мізерні кроки й простувато-тупувате "я вас люблю" виглядало значно краще ніж верески мами Юлі з синульою Турчиновим за спиною
2008.06.05 | Mossad
нарешті перша розумна стаття про вибори міського голови Києва
2008.06.05 | Юрій Шеляженко
агітпроп
Сергій Висильченко пише:> На виборах цього року кияни віддавали за Леоніда Черновецького свій голос цілком усвідомлено.
Неправда, вони розривалися між неадекватним Космосом та ще неадекватнішими опонентами.
Крім того, з десяток відсотків голосів було цілком усвідомлено фальсифіковано.
> Експерти дуже мало звертають увагу на діяльність інформаційно-довідкової служби Київської міської влади «Call-центр»
Черновецький постійно хвалиться кол-центром, бо це єдине його досягнення у знятті бар'єру між місцевими чиновниками та населенням. Але порівняно з письмовими зверненнями у серйозних справах різниця невелика. Щодо реагування на термінові проблеми, то раніше так само можна було звернутись до оперативного чергового міської адміністрації та районних адміністрацій. Черновецький просто трохи відполірував вже існуючий інструмент, додав короткий номер і психологічну консультацію. Але водночас перетворив його на постійно діючу особисту піар-технологію за рахунок міського бюджету, і це є справжнім свинством. Особливо мені не подобається, що у якості звітів про роботу кол-центру на-гора виходить лише пропаганда та окозамилювальна статистика. Бектурсунов мені кілька разів обіцяв дати доступ до бази звернень громадян і обіцянку не виконав.
> На цих виборах Леоніда Черновецького підтримали й окремі «живі» громадські організації
Піар.
> Питання в іншому: куди поділися всі ті громадські організації, які майже кожну виборчу кампанію супроводжували проектами з активізації та мобілізації виборців та звітували про успішну реалізацію цих проектів? Чомусь на виборах мера їх не було чути. Може, вибори органів влади столиці – не така вже й важлива подія?
Я не впевнений, що в Україні існує хоча б одна незаангажована і водночав впливова громадська організація. КВУ, зокрема, працював на Балогу і закрив очі на купу порушень.
А Уколов примусив мене впасти під стіл і довго реготати. От що він пише:
> Ще якихось півроку тому БЮТ не мав свого кандидата на мера Києва. Висунення найбільш технічно підготовленого до такої роботи Олександра Турчинова зафіксувало його стартову підтримку на рівні 5-7%. Однак лише через півтора місяці кампанії, після проведення трохи більше 100 зустрічей і оприлюднення його програми, він завершив вибори, зібравши у четверо більше – понад 20%.
За Турчинова на цих виборах проголосували 218 670 виборців. Загальна кількість осіб, внесених до списків виборців - 2 144 296. Таки чином, Турчинов набрав 10,2% голосів виборців (а Черновецький 20,1% голосів, причому в цьому році за нього проголосували на 26 326 виборців менше, ніж у 2006 році). Отже, навіть у підведенні підсумків Віктор Уколов займається неприпустимо тупим піаром і, "забувши" про низьку явку, забезпечену зусиллями всіх політичних сил (зокрема БЮТ) та бандитських політтехнологів, пан Уколов-Мінор намагається відвернути увагу партійного керівництва від разючого провалу у власній роботі (бо він був заступником керівника агітвідділу виборчого штабу БЮТ по Києву, і весь успіх від мільйонів, викинутих на агітацію, полягає у збільшенні рейтингу Турчинова від 5,7% за місяць до виборів до 10,2% на виборах - приблизно стільки ж відхопив Катеринчук при всій тупості його виборчої кампанії, орієнтованої перш за все на прямий підкуп виборців). До речі, мені особливо цікаво, коли спонсори міської виборчої кампанії до кінця розрахуються з людьми, що працювали на виборах.
2008.06.05 | Юрій Шеляженко
UPD Ура, Майдан працює! Гроші почали виплачувати...
2008.06.05 | Мартинюк
Схоже він має на увазі що почали платити за участь у виборах
2008.06.05 | Адвокат ...
Кандитат у київські мери,-- це назавжди.
В тім сенсі, що усі вони,-- мов зачаровані,-- почали наслідувати Космоса "бєссвязностью рєчі",-- дарма якою мовою.2008.06.05 | Юрій Шеляженко
No comments.
> До речі, мені особливо цікаво, коли спонсори міської виборчої кампанії до кінця розрахуються з людьми, що працювали на виборах.2008.06.05 | Адвокат ...
Ваші шпонЬшори вже розрахували сь?
2008.06.05 | Юрій Шеляженко
Там смішніше. Спочатку треба звіт намалювати, а я вже зрадів.
2008.06.05 | Mossad
агіт Шеляженгу
Неправда, вони розривалися між неадекватним Космосом та ще неадекватнішими опонентами.
- оціночне судження
Крім того, з десяток відсотків голосів було цілком усвідомлено фальсифіковано.
- будь ласка, заява, розслідування, суд.
Черновецький просто...
- спершу зробіть щось "просто", а потім патякайте.
Бектурсунов мені кілька разів обіцяв дати доступ до бази звернень громадян і обіцянку не виконав.
- мабуть знав, чому не дозволив. Можливо, йому не подобається аромат кабачкової ікри?
Я не впевнений, що в Україні існує хоча б одна незаангажована і водночав впливова громадська організація.
- особиста продажність не мусить впливати на оцінку стану та перспективи громадського суспільства в Україні, яке таки досягло помітних успіхів.
До речі, не дуже гарно рахувати голоси того ж Турчинова, після того як зробив себе технічним посьміховиском, набравши менше 200 голосів.
Ну, як-то кажуть Civic Journalism Dissappointment-2007 у своєму репертуарі.
2008.06.05 | Адвокат ...
Ти ще й хвармазон...
2008.06.05 | Юрій Шеляженко
ваш заїзжений репертуар гнітить
Mossad пише:> Неправда, вони розривалися між неадекватним Космосом та ще неадекватнішими опонентами.
> - оціночне судження
Правдиве на 256%.
> Крім того, з десяток відсотків голосів було цілком усвідомлено фальсифіковано.
> - будь ласка, заява, розслідування, суд.
Загальновідоме не потребує доведення.
> Черновецький просто...
> - спершу зробіть щось "просто", а потім патякайте.
І це я чую від форумного троля, що не може похвалилися нічим, окрім сумнівних закидів у чужий город.
> Бектурсунов мені кілька разів обіцяв дати доступ до бази звернень громадян і обіцянку не виконав.
> - мабуть знав, чому не дозволив. Можливо, йому не подобається аромат кабачкової ікри?
Фу. Ви ще не прожували минулорічний сніг?
> Я не впевнений, що в Україні існує хоча б одна незаангажована і водночав впливова громадська організація.
> - особиста продажність не мусить впливати на оцінку стану та перспективи громадського суспільства в Україні, яке таки досягло помітних успіхів.
До кого Ви звертаєтесь? Я непідкупний і мої судження про хробакянське суспільство цілком об'єктивні.
От сьогодні я був на обговоренні забудови на Дружби Народів, 8. Забудовник, як зазвичай у нас роблять, зігнав куплену масовку зі студентів та інших заробітчан. Але вони слова не брали і мовчки розповзалися, поки місцеві мешканці скандували "Ганьба!", записувалися на виступ, вимагали припинити фальсифікацію громадського обговорення і заборонити забудову. Єдина сволота, яка почала виступати на захист забудовника - якийсь нетверезий пан у помаранчевій рубашці з громадської організації "Суспільний простір". І у нас на Печерську це не одиничний випадок. Наприклад, цілу серію скандальних слухань за домовленістю із забудовниками провела якась громадська організація "Народна ініціатива" - у них на ебмблемі написано НІ у червоному шестикутнику. Є, звичайно, протилежні (позитивні) приклади - скажімо, Спілка власників житла - але не співайте на вухо дифірамби громадянському суспільству, не повірю. Особливо після жовтої "Пори" та відколотих від неї кримінальних осередків.
> До речі, не дуже гарно рахувати голоси того ж Турчинова, після того як зробив себе технічним посьміховиском, набравши менше 200 голосів.
Це зветься "журналістське розслідування методом занурення". Вам смішно?
2008.06.05 | Mossad
get a job
Правдиве на 256%.- які розрахунки дозволяють вам цю цифру?
Загальновідоме не потребує доведення.
- це і є принцип брехунів та демагогів, які ганебно програли вибори у Києві
І це я чую від форумного троля, що не може похвалилися нічим, окрім сумнівних закидів у чужий город.
- я точно знаю, що витрачаю на справу підвищення українського іміджу у світі у десять разів більше грошей ніж ви. Власних. А ви просто скандальний репортерчіг преси другої ланки.
Фу. Ви ще не прожували минулорічний сніг?
- Поки що ви відомі лише тим. Подейкують, що кабачковивалювач був із вами у змові. Але по суті вам нічим заперечити.
Я непідкупний
- (десять ги) з вашої діяльності випливає геть інше. Фрілансерский скандалізм, наприклад, ну ніколи не буває безкоштовним, це аксіома.
Це зветься "журналістське розслідування методом занурення". Вам смішно?
- просто я не люблю лузерів.
хробакянське суспільство
- показово
якийсь нетверезий пан у помаранчевій рубашці з громадської організації "Суспільний простір"
- це ваш побратим з революційного Майдану, що й не дивно.
2008.06.06 | Юрій Шеляженко
suum sique
Mossad пише:> Правдиве на 256%.
> - які розрахунки дозволяють вам цю цифру?
У 1999 році прикормлені кияни створювали мерській партії "Єдність" рейтинг 2%. З тих пір кількість прикормлених збільшувалася вдвічі кожного року. Помінявся лише кормилець.
> Загальновідоме не потребує доведення.
> - це і є принцип брехунів та демагогів, які ганебно програли вибори у Києві
Найактивніший брехун та демагог виграв ці вибори.
Масовка інших брехунів та демагогів так дезорієнтувала киян, що більше половини з них взагалі не пішли на вибори.
> - я точно знаю, що витрачаю на справу підвищення українського іміджу у світі у десять разів більше грошей ніж ви. Власних.
Це правда? Доведіть. Якщо не хочете публічно, мої контакти легко знайти.
> А ви просто скандальний репортерчіг преси другої ланки.
Дякую. Будь ласка, недооцінюйте мене й далі.
> - Поки що ви відомі лише тим. Подейкують, що кабачковивалювач був із вами у змові. Але по суті вам нічим заперечити.
Дурниці, я відомий нормальним людям своїми статтями і журналістськими розслідуваннями. Ви не тільки погано мене знаєте, а навіть не гуглили по моєму прізвищу і не дивились в мій блог.
> Я непідкупний
> - (десять ги) з вашої діяльності випливає геть інше. Фрілансерский скандалізм, наприклад, ну ніколи не буває безкоштовним, це аксіома.
Повірте, гроші я беру тільки за те, щоб НЕ скандалити, а витрачати час у більш нудній, проте більш продуктивній роботі.
> - просто я не люблю лузерів.
Справді? А як Ви ставитесь до самого себе, пане анонім?
> якийсь нетверезий пан у помаранчевій рубашці з громадської організації "Суспільний простір"
> - це ваш побратим з революційного Майдану, що й не дивно.
У мене нема, не було і не буде таких "побратимів".