06/04/2008 | Якуб Лоґінов

Львів і Луцьк можуть невдовзі стати асоційованими членами єврорегіону “Балтика”. Відповідну заявку вже схвалили на засіданні ради польської асоціації громад єврорегіону, а 11 червня справу будуть обговорювати на міжнародному засіданні всіх членів цієї організації.

Співпраця двох західноукраїнських міст з Єврорегіоном “Балтика” – це один із заходів, реалізованих в рамках програми “Балтійська Україна”. Її ініціатором є місто й морський порт Ельбльонг, що на півночі Польщі поблизу Калінінграда.

– Ми можемо похвалитися плідною співпрацею з українськими містами та з місцевим осередком Об’єднання українців у Польщі. Водночас ми активно працюємо в різних організаціях балтійської співпраці, маємо розвинуті контакти зі скандинавами та німцями. Ці переваги дають мені можливість виступати в ролі промотора України в Балтійському регіоні – сказав журналістам президент (мер) Ельбльонга Генрик Слоніна.

Завдяки балтійської інтеграції Західна Україна має стати привабливим місцем для приходу сюди іноземних інвестицій у “чисте” промислове виробництво налаштоване на експорт виробів на перспективні ринки Балтійської Європи. Балтійська співпраця також дозволить краще вирішувати екологічні проблеми Львівщини та Волині, які по суті можна вважати спільними проблемами Балтійського регіону. Так можна найпростіше описати ідею програми “Балтійська Україна”, яка останнім часом здобуває все більшу підтримку.

Для реалізації цих цілей потрібно насамперед створити логістичну систему, яка включатиме в себе український термінал в порту Ельбльонг, перевантажні залізничні терміналі на Львівщині та Волині та модернізацію і розширення залізничної інфраструктури. Необхідно також інтегрувати залізниці України і Польщі (для цього використовують систему розсувних колісних пар SUW-2000) та подолати проблеми черг на кордоні. Співпраця в рамках Єврорегіону “Балтика” дозволить координувати ці дії та залучити скандинавських партнерів до подолання екологічних проблем Львівщини та Волині, які опосередковано впливають також на стан середовища надзвичайно чутливої Балтики, оскільки забруднення мігрують до моря через річки та атмосферу.

Прихильники “Балтійської України” розраховують на плідну співпрацю з урядами України та Польщі, які неодноразово на словах декларували сприяння євроінтеграційним заходам. – Треба усвідомити, що євроінтеграція – це не тільки пасивне очікування на вступ до ЄУ, це швидше економічний процес, котрий весь час відбувається. Тільки від активності бізнесу та суспільства залежить, як швидко він буде проходити, а політики можуть у цьому лише допомагати або, навпаки, гальмувати цю активність. Ось і реалізована з нашої ініціативи схема “Балтійська Україна” – це конкретна форма підтримки цих євроінтеграційних процесів, які водночас сприятимуть економічному розвиткові Західної України та Східної Польщі – сказав у коментарі “Газеті” Юліан Колтонський, начальник морського порту Ельбльонг.

Крім цього, отримання статусу “балтійської держави” допоможе Україні реально захищати національні інтереси, в тому числі впливати на рішення щодо Північноєвропейського газопроводу росіян. Економічною підставою для такого статусу буде власне володіння українським терміналом в Ельбльонзі. Це проте буде можливе лише за умову, що польський уряд здійснить плани спорудження пароплавного каналу через Косу Вісли, що відкриє Ельбльонгу вихід на море. Як ми вже писали, рішення про будівництво цього “стратегічного” каналу прийняв ще уряд Ярослава Качинського, а новий кабінет виділив кошти на документацію інвестиції. Та справа просувається вперед: в половині травня Морське відомство в Гдині оприлюднило аналіз рентабельності проекту, тобто один з двох вимаганих документів. Результат обчислень є очевидним: будівництво каналу таки буде рентабельне, а вирішальну роль у цьому матимуть саме українські вантажі, яких до 2030 року повинно бути понад 2 млн тонн (загалом всіх вантажів має бути 3-3,5 млн тонн). Завершення будівництва передбачено на 2013 рік, тоді теж можливий запуск планованого українського термінала. Для початку робіт потрібно ще провести екологічний аудит інвестиції. Та попри попередні побоювання, з наявних даних однозначно виходить, що інвестиція не буде мати негативного впливу на середовище. В кожному разі цей вплив буде без порівняння менший, ніж у портових інвестиціях в сусідньому Ґданську, не кажучи вже про Калінінградську область, де про екологію ніхто навіть і не думає. За словами Анджея Круліковського, начальника Морського відомства в Гдині (установи, яка керує інвестицією), екологічний аудит має бути готовим до осені, а в листопаді слід очікувати остаточного рішення уряду про будівництво каналу.

Не менш важливим проектом є долучення України до Гельсінської конвенції про охорону природного середовища Балтики. В лютому Львівська обласна рада проголосувала з ініціативи депутата БЮТ Остапа Козака звернення до міністра закордонних справ та голови Верховної ради щодо необхідності прийняття цієї конвенції. Це дозволить залучити скандинавських експертів до вирішення екологічних проблем Львівщини та Волині, які в такому разі будуть вважатися спільними проблемами цілого Балтійського регіону. Це буде також підстава для розширення на територію України європейських грантових програм по Балтиці. Наразі цією допомогою користуються наприклад росіяни, і це попри розбіжності поміж російським та європейським сприйняттям демократії та громадянського суспільства.

З неофіційних джерел відомо, що ініціатива зустрілася з прихильністю українського уряду. Українські дипломати в Швеції, Фінляндії, Литві, Латвії та Естонії провели консультації з тамтешніми відомствами; долучення України до цієї організації підтримують усі держави-члени HELCOM, а також сам секретаріаті конвенції в Гельсінки. До речі, цю ініціативу може підтримати кожен українець, ставлячи свій підпис в Інтернеті за адресою: http://www.petition.org.ua/?action=view&id=16095

Однак вихід України на Балтику має також своїх противників. Звісно, це не подобається росіянам, але також... мешканцям Ґданська, особливо представникам тамтешньої політичної еліти та ділових кіл. “Що мають спільного бандерівці з Балтикою? Польща від моря до моря колись справді й була, а говорити про Балтійську Україну – це перебільшення” – такі і більш образливі коментарі можна прочитати на ґданських інтернет-форумах. І такі настрої не є нічим дивним, оскільки загалом гданці не підтримують польської заангажованості в підтримку України та Грузії, виступаючи натомість за розвитком співпраці з Росією. Ґданський бізнес споглядає з великим зацікавленням на зростаючий економічний потенціял Росії на Балтиці, сподіваючися багато виграти на спільних інтересах з росіянами. До того, росіяни ментально ближчі гданцям, ніж західні українці. Чи антиукраїнські фобії деяких мешканців міста, яке є запорукою політичної підтримки Громадянської платформи, вплинуть на політику уряду Дональда Туска щодо України – покаже час. Сам прем’єр декларує політичну підтримку євроінтеграційним процесам в Україні, проте ще не відомо, чи це означатиме щось конкретніше, ніж лише декларації.


Якуб Лоґінов (Ельбльонг - Ґданськ)