06/05/2008 | John Burtyk

Нещодавно відважно-зухвала заява Путіна, ”що Україна не є державою”, є викликом українським історикам, довести Путінові не тільки його неграмотність а також його вороже ставлення до українського народу. Така заява, не тільки ображує світове українство а також є публичним запереченням історичної правди української нації. Більше цього, він сказав до Буша. ”Що таке Україна? ”Частина її території – це Східня Европа, а частина, і значна, подарована нами”. А дальше без надуми наголосив, ”якщо Україну все-таки приймуть у НАТО, ця держава просто припинить існування”. Такої зухвалої погрози, Україна не повинна легковажити. Безсумніву, якщоб Путін знав, хоч трошки історію походження свого народу, то не горовив би такого блюзнірства. Хіба ж можна заперечити історичну правду, - коли Київська-Русь вже була імперією, коли Хрещення Руси відбулось у 988 – році, то визначний російський історик В. Ключівський твердить, що Московське князівство щойно зародилось в половині 14-го століття. А це вказує, що на той час, ще не було ”Росії” ані тим більше російського народу на світі, який щойно вигребувався з північних болот. Тим більше, в нарисі Історії СССР, видано в 1960 році в Москві, також написано: ”The Russian nation began to take form in the 17-th century”.

Беручи під увагу різницю часу державного формування, обох українського і російського народів, немає найменшого сумніву, ”що вони оба не колихались в одній колисці” і не мають жодного кровного споріднення з собою. Тим більше, що український хліборобський народ, характером дуже відрізняється від аґресивного, войовничого російського народу. Мабуть, завдяки сусідській аґресивності, український народ не зумів відновити могутньої держави, на яку заслуговує. Бо почавши від роду Боголюбських, без уваги на політичі чи ідеологічні зміни в Росії, і до цього часу в сучаснії псевдо-демократичнії Росії, для московичів чи росіян, була і є, одна ідея, поневолити український народ і наживатись його багацтвами.

Історики повинні об’єктивно і правдиво насвітлювати факти історичних подій, та на жаль, російські історики, може не всі, формили нашу історію до своїх потреб і вподоби а істориків в Україні, змушувано писати під надглядом окупантського ока. Треба бути вдячним закордонним патріотичним історикам, які живучи в невідрадних обставинах та нужді, писали і захищали історичну правду нашого народу та розкривали ворожі фальшиві твердження, про ”братнє походження з одної колиски”.

Слід згадати, що одним з таких є, відомий широким кругам історик д-р Богдан Ф. Корчмарик, якого звільнили напів живого з німецького конц-лагеру Аліянти, присвятив решту свого життя в пошках історичної правди, щоб доказати фактами, про зовсім окреме походження нашого народу, від московського, чи пізніше російського народу. На цю тенденційну ”старшобратську” видумку, хочу порадити Путіну та його однодумцям, прочитати хоч кілька наукових праць д-ра Богдана Ф. Корчмарика, в яких є джерельно та об’єктивно висвітлена історична правда, про походження обох народів. А для інфомації ширшого загалу, інтернет і преса в Україні, повинна зареаґувати масовими перевиданням слідуючих історичних фактів д-ра Корчмарика: ”Хистиянізація Европейського Сходу і Місіяністичні аспірації Москви, як III Риму” НТШ. Ч. 10. Торонто –Ню Йорк, 1971.

”Наші історичні Джерела в Московській Інтерпретації”. НТШ А. Доповіді ч. 37, Ню Йорк, 1974.

”До Проблем Українсько Російських Взаємовідносин, в часах Київської Руси”. Українське Православне Слово, Баум Брук, 1985. ”Концепція М. Грушевського і наші сучасні підручники історі України”. УВАН в Канаді. Вінніпеґ, 1994.
”Духові впливи Києва на Московщину в Добі Гетьманської України”. НТШ Ню Йорк 1984: Перевидано в Україні, Львів, 1994.

Тільки знання правди зупинить поширення чужої єресі, та уздоровить своїх недовірків.

Олесь Український. Америка.