Племінник Балоги біля керма обл. або тактика випаленої землі(/)
06/11/2008 | Hoja_Nasreddin
http://www.ord-ua.com/categ_1/article_52819.html
11.06.2008 г.
Племінник Балоги біля керма області або тактика “випаленої землі
В далекому минулому у Китаї одним із найгірших проклять недругу вважали вислів “Бажаю жити тобі в часи перемін”. І складається враження, що чимось саме українська нація завинила перед древніми китайцями, не вгодила їхнім божествам чи то просто карма у нас така. Тужимось, тиснемось з усіх сил, вболіваємо, стоїмо на морозі, вітрі і дощі, намагаємось побудувати власну заможну державу, але тільки но в далині замерехтить промінчик світла, аж тут зненацька з’являється “добрий” поводир Сусанін і знову тягне країну у прірву. Аналогій у наш час хоч відбавляй.
Проте не будемо робити глибокого екскурсу у наше і без того сумнозвісне минуле, а спробуємо прослідкувати сучасний розвиток подій і виявити фактори, які повертають нас на відправну точку. Рік 2004 – Помаранчева революція, український народ в єдиному пориві прагне перемін, одні – голубих, від яких віє холодом і вічною мерзлотою, інші – більш природних, яскраво помаранчевих, як символ надії і ренесансу. Вистояли, вимерзли, винесли на руках омріяну Революцію душ і сердець. Отримали в нагороду купу кроків на зустріч людям і стали чекати. Тільки ось знову здавалося б відмінно налаштований механізм відродження нації дав збій і країну знову потягнуло на побічну гілку історії. “Кроків на зустріч” не дочекались, натомість отримали двійко перевиборів, вся суть яких полягала у перекиданні однієї і тієї ж колоди карт, тільки зі зміною козирів. Надії помирають останніми, це усім відома оптимістична приказка, от тільки чомусь помирають вони дуже швидко. Обраний народом “месія”, обравши собі статус британської королеви, вирішив спочити на лаврах, зайнятися колекціонуванням глечиків і випасанням бджіл, натомість віддавши усю повноту влади в руки закарпатських бояр на чолі із сірим кардиналом, таким собі Ришельє при дворі Людовіка – великим магістром карпатської ложі массоно-мадяр Балогою Всемогутнім. Саме з цього славного моменту в Україні бере свій початок нова історична епоха, назва якій – Балогівщина, під час якої почали втілюватися анархічні мрії часів становлення совіцької влади, суть яких в одному законі - сильніший і нагліший бере те, що не під силу втримати слабшому.
І тут, як сказав автор, Остапа понесло. Пам’ятаючи про традиції гірських народів, де на першому місці рід, а у нашому випадку “цимбора” (українською - братва), товариш Балога розпочинає свій великий похід із гір на Схід, таку собі священну війну проти усіх, хто не знає, що таке шваблики і пацкани (рідною мовою – сірники і щурі). Але ж відомо, що один у полі не воїн, а для ефективного контролю і систематичного отримання данини з підкорених областей потрібно мати надійних і перевірених намісників, прокураторів, губернаторів і ще купу всяких балогаторів. А хто ж може надійніше реалізовувати єдину політику партії, як не дорога закарпатська родина. От і понеслись в усі куточки країни братчики, сестрички, племіннички, цьоти братешні і брати цьотешні, колишні перевірені у боротьбі комсомолки-активістки та інша дорога родина.
Не оминула лиха доля і Тернопільщину. Саме сюди, в глухе заслання з стольного граду, засилає дядько Балога свого племінника, протеже і довірену особу Юрка Чижмаря. Молоде і спрагле до наживи створіння, не усвідомлюючи, куди воно “вступило”, розпочало на Тернопільщині активну політику “випаленої землі” за підтримки свого могутнього дядька. Спочатку були спроби шантажу, примусу, гендлювання посадами обласного рівня, навіть першими кроками на ниві будівництва і земельних відносин, які полягали у активному лобіюванні через місцеві органи влади питань виділення ділянок під забудову при тотальному нехтуванні чинного законодавства. Але про це ми згадували у попередніх “фронтових хроніках” про нашого героя. Наразі спробуємо зрозуміти суть проблеми, яка полягає у тотальному браку керівних кадрів в Україні з найдавніших часів.
Однією з головних причин наших негараздів є відсутність справжніх українських патріотів на верхівці влади, власної самопожертви на благо народу, розуміння свого покликання не для власної кишені, а для держави. Що ж може запропонувати народу людина, моральне обличчя якої занапащене ще у молоді роки. Скажете, то все наклепи і заздрість, але ж ні...історія життя кожної особи пишеться з народження.
Події повертають нас у той час, коли Юрко Чижмарь тільки но починав свою політичну кар’єру в лавах могутньої тоді СДПУ обрізаної (перші паростки жидо-масонства в Україні) і на той час уже володів не аби яким хистом юридичної фальсифікації. За свідченнями земляків-журналістів нашого героя, у 1996 році на Закарпатті було створено приватне підприємство “Арекс”, засновниками якого були троє молодих осіб, а юридичний бік діяльності забезпечував відомий нам пан Чижмарь. Як юрист фірми, він мав на руках усі установчі документи та доручення, використані ним для реєстрації фірми. Після ініційованого конкурентами переслідування одного з власників вказаної структури і виїзду його за межі України, Чижмарь, переконаний у тому, що опального колегу або вб’ють або посадять, вирішив привласнити чужу частку. Використовуючи свої повноваження як юриста та всі документи, які були у нього під рукою, Чижмарь, не ставлячи до відома власника, якому належало 33% фірми, вивів його зі складу засновників та ввів зовсім іншу особу. Через декілька років постраждалий співвласник фірми, якого Ю.Чижмарь геніально позбавив права на свою частку, подав в Ужгородську міську прокуратуру заяву про злочин – виведення його зі складу засновників, що зробив саме юрист Ю.Чижмарь. За вказаною заявою було порушено кримінальну справу, слідство по якій вела міська прокуратура. Коли у 2005 році слідчий викликав на допит Чижмаря, який брав активну участь у підробці документів на виведення потерпілого зі складу засновників, останній нахабно заявив, що він до цього ніякого відношення не має. У подальшому справу у зв’язку з відсутністю доказів було закрито. Коли постраждалий намагався заручитися підтримкою співвітчизників, отримував короткі але змістовні характеристики Чижмаря, які зводилися до одного – “Юрист він добрий, але сволота рідкісна”.
Але портрет Чижмаря - юриста не був би повним, якби ми не згадали про його амурні пригоди в якості викладача Закарпатського університету. На окрему увагу заслуговують ноу-хау в питаннях приймання іспитів у студентів. Якщо під час епопеї з циганським радіо, про яке автор писав у попередніх матеріалах, іспити та заліки від студенток він приймав у найбільш зручний для себе час – 23 годині вечора в приміщенні редакції радіо, попередньо відправивши додому з всіх ентузіастів, що “запрацювалися”, то в університеті на викладацькій роботі, як розповідають самі студентки та оточення Ю.Чижмара, це вже були круті ресторани та бари. Як свідчили залікові книжки студенток, така форма є більш продуктивною, а сам ресторан чи бар, легка музика краще сприяють складанню студентками іспиту. До відома цікавих, передовий досвід Чижмаря – викладача показав, що саме опівночі чи о першій годині ночі отримуються найкращі показники успішності у студенток. А це прямий шлях до нічної форми навчання, яку можна було б сміливо запроваджувати на всій території України. Самому ж Ю.Чижмарю варто було б зайнятись написанням докторської дисертації на тему “Вплив місячного сяйва на навчання, іспити та заліки студенток”.
Це було в минулому і здавалося б, з часом, віком і досвідом моральні принципи і ставлення до людей можуть змінюватись. Але не про нашого цапа мова. Яке було таке й залишилось, без моралі, поваги, відчуття сорому і відповідальності. Знову факти. Напередодні, під час святкування в Тернополі чергової річниці Дня Перемоги, пан Чижмарь, яко губернатор області, зумів “затриматися” майже на годину. В очікуванні дорогого гостя, який мав розпочати урочистий мітинг, сивочолі ветерани мали нагоду витримати на своїх плечах і весняні заморозки, і холодний дощ, і товкотнечу, що стало причиною втрати свідомості у трьох осіб похилого віку та надмірного споживання валідолу. Такого нехтування і відвертого цинізму ветерани не бачили за усі 63 роки святкувань. А коли ж пан губернатор з’явився нарешті перед людьми, було дуже добре помітно, що на ногах йому стояти надзвичайно важко, спав він вкрай погано, а красномовний виступ із заплітанням язика дав зрозуміти присутнім: “надо менше пить”. Аналогічна ситуація виникла під час проведення в Тернополі 3-го інвестиційного форуму, участь у якому взяли представники ряду дипломатичних представництв сусідніх держав. На урочисту промову в Економічному університеті, випускником якого є діючий Президент, Ю.Чижмарь виходив, як на Голгофу, мабуть думаючи про одне: “коли ж дадуть похмелитися”. А високоповажні іноземні гості зі всього сказаного губернатором зрозуміли тільки те, що йому що ПДВ, що ДВП – все рівно. Можна аналогічні випадки згадати і під час “царювання” першого російського президента Ельцина, коли він міг з перепою проспати посадку в Німеччині, а потім чесно на увесь світ зізнатися у цьому, проте пане Чижмарю, вам до царя Бориса так далеко, як свині до панської кобили.
Варто також зазначити, що пан губернатор турбується і активно відстоює права молодого покоління Тернопільщини. Після призначення свого благодійника, спонсора і власного будівельника Щепановського на високу посаду заступника одного з міністрів, Чижмарь налагодив товариські стосунки з іншими місцевими прорабами Лилом і Тарашевським. Саме заради них, читаємо – власного збагачення, пан губернатор через свого дядька Балогу “нагнув” голову місцевого осередку НСНУ, депутата Тернопільської міськради Мандзія, який на останній сесії з голосу вніс питання щодо виділення вказаним вище забудовникам ділянки площею близько 4 га у центральній частині міста під будівництво розважального клубу “Арена розваг - Тернопіль” та забезпечив позитивний результат голосування. Цікаво, що на місці майбутньої забудови на даний час знаходяться сучасні дитячі спортивні майданчики, які належать Тернопільському обласному комунальному центру науково-технічної творчості школярів і учнівської молоді. То ж виходить, що пан губернатор за чималу винагороду за своє лобі у вказаному питанні замість здорового способу життя дітей віддав перевагу черговій комерційній афері. У подальшому від великого комбінатора пана Чижмаря потрібно мабуть чекати перетворення обласного бюджету на стічні каналізаційні води, які згодом перетворяться на об’єкти нерухомого та рухомого майна нашого героя та його родичів, близьких та знайомих. Одним словом – таланти твої, Україно !
Останнім штрихом у нашому портреті яскравої особистості Ю.Чижмаря є його незламна віра у верховенство законів дядька Балоги і його безсмертя біля керма держави. Саме в контексті останніх подій, коли, здавалося б, човен “цимбори” занурився носом у неспокійне політичне море і ось-ось піде на дно, пан Чижмарь під час чергової п’янки з дорогими побратимами та місцевими вокзальними жрицями кохання прорік щось на кшталт президентського “Балога – це я”. Як відданий племінник великого керманича, наш герой авторитетно заявив, що усі політичні бурі і шторми жодним чином не зачеплять його покровителя, бо дядько Балога міцно тримає Президента за “дітородний орган”. Тоді виникає логічне запитання, хто ж все таки в хаті господар і чи не час таких хазяїв гнати ср...ю мітлою?
А пану губернатору і тернополянам ще раз нагадаю про те, що людині, яка йде в публічну політику, треба бути готовою до того, що спливуть факти і події, про які за інших умов знали б тільки їх учасники. Фактів стільки, що мова не може йти не те що про губернаторство, а про подальше вільне пересування по українській землі. А якщо ці рядки інколи перечитують особи, наближені до імператора, то хочу застерегти, що кадрова політика, яку спостерігаємо сьогодні у державі, у найближчому часі приведе вас до справжнього “світлого майбутнього”, де павуки, поївши усіх мух, почнуть в одній банці жерти одне одного.
Гомер Станіславович
Попередні матеріали теми читайте на
http://ord-ua.com/categ_1/article_52596.html
http://ord-ua.com/categ_1/article_52734.html
http://ord-ua.com/categ_1/article_52765.html
11.06.2008 г.
Племінник Балоги біля керма області або тактика “випаленої землі
В далекому минулому у Китаї одним із найгірших проклять недругу вважали вислів “Бажаю жити тобі в часи перемін”. І складається враження, що чимось саме українська нація завинила перед древніми китайцями, не вгодила їхнім божествам чи то просто карма у нас така. Тужимось, тиснемось з усіх сил, вболіваємо, стоїмо на морозі, вітрі і дощі, намагаємось побудувати власну заможну державу, але тільки но в далині замерехтить промінчик світла, аж тут зненацька з’являється “добрий” поводир Сусанін і знову тягне країну у прірву. Аналогій у наш час хоч відбавляй.
Проте не будемо робити глибокого екскурсу у наше і без того сумнозвісне минуле, а спробуємо прослідкувати сучасний розвиток подій і виявити фактори, які повертають нас на відправну точку. Рік 2004 – Помаранчева революція, український народ в єдиному пориві прагне перемін, одні – голубих, від яких віє холодом і вічною мерзлотою, інші – більш природних, яскраво помаранчевих, як символ надії і ренесансу. Вистояли, вимерзли, винесли на руках омріяну Революцію душ і сердець. Отримали в нагороду купу кроків на зустріч людям і стали чекати. Тільки ось знову здавалося б відмінно налаштований механізм відродження нації дав збій і країну знову потягнуло на побічну гілку історії. “Кроків на зустріч” не дочекались, натомість отримали двійко перевиборів, вся суть яких полягала у перекиданні однієї і тієї ж колоди карт, тільки зі зміною козирів. Надії помирають останніми, це усім відома оптимістична приказка, от тільки чомусь помирають вони дуже швидко. Обраний народом “месія”, обравши собі статус британської королеви, вирішив спочити на лаврах, зайнятися колекціонуванням глечиків і випасанням бджіл, натомість віддавши усю повноту влади в руки закарпатських бояр на чолі із сірим кардиналом, таким собі Ришельє при дворі Людовіка – великим магістром карпатської ложі массоно-мадяр Балогою Всемогутнім. Саме з цього славного моменту в Україні бере свій початок нова історична епоха, назва якій – Балогівщина, під час якої почали втілюватися анархічні мрії часів становлення совіцької влади, суть яких в одному законі - сильніший і нагліший бере те, що не під силу втримати слабшому.
І тут, як сказав автор, Остапа понесло. Пам’ятаючи про традиції гірських народів, де на першому місці рід, а у нашому випадку “цимбора” (українською - братва), товариш Балога розпочинає свій великий похід із гір на Схід, таку собі священну війну проти усіх, хто не знає, що таке шваблики і пацкани (рідною мовою – сірники і щурі). Але ж відомо, що один у полі не воїн, а для ефективного контролю і систематичного отримання данини з підкорених областей потрібно мати надійних і перевірених намісників, прокураторів, губернаторів і ще купу всяких балогаторів. А хто ж може надійніше реалізовувати єдину політику партії, як не дорога закарпатська родина. От і понеслись в усі куточки країни братчики, сестрички, племіннички, цьоти братешні і брати цьотешні, колишні перевірені у боротьбі комсомолки-активістки та інша дорога родина.
Не оминула лиха доля і Тернопільщину. Саме сюди, в глухе заслання з стольного граду, засилає дядько Балога свого племінника, протеже і довірену особу Юрка Чижмаря. Молоде і спрагле до наживи створіння, не усвідомлюючи, куди воно “вступило”, розпочало на Тернопільщині активну політику “випаленої землі” за підтримки свого могутнього дядька. Спочатку були спроби шантажу, примусу, гендлювання посадами обласного рівня, навіть першими кроками на ниві будівництва і земельних відносин, які полягали у активному лобіюванні через місцеві органи влади питань виділення ділянок під забудову при тотальному нехтуванні чинного законодавства. Але про це ми згадували у попередніх “фронтових хроніках” про нашого героя. Наразі спробуємо зрозуміти суть проблеми, яка полягає у тотальному браку керівних кадрів в Україні з найдавніших часів.
Однією з головних причин наших негараздів є відсутність справжніх українських патріотів на верхівці влади, власної самопожертви на благо народу, розуміння свого покликання не для власної кишені, а для держави. Що ж може запропонувати народу людина, моральне обличчя якої занапащене ще у молоді роки. Скажете, то все наклепи і заздрість, але ж ні...історія життя кожної особи пишеться з народження.
Події повертають нас у той час, коли Юрко Чижмарь тільки но починав свою політичну кар’єру в лавах могутньої тоді СДПУ обрізаної (перші паростки жидо-масонства в Україні) і на той час уже володів не аби яким хистом юридичної фальсифікації. За свідченнями земляків-журналістів нашого героя, у 1996 році на Закарпатті було створено приватне підприємство “Арекс”, засновниками якого були троє молодих осіб, а юридичний бік діяльності забезпечував відомий нам пан Чижмарь. Як юрист фірми, він мав на руках усі установчі документи та доручення, використані ним для реєстрації фірми. Після ініційованого конкурентами переслідування одного з власників вказаної структури і виїзду його за межі України, Чижмарь, переконаний у тому, що опального колегу або вб’ють або посадять, вирішив привласнити чужу частку. Використовуючи свої повноваження як юриста та всі документи, які були у нього під рукою, Чижмарь, не ставлячи до відома власника, якому належало 33% фірми, вивів його зі складу засновників та ввів зовсім іншу особу. Через декілька років постраждалий співвласник фірми, якого Ю.Чижмарь геніально позбавив права на свою частку, подав в Ужгородську міську прокуратуру заяву про злочин – виведення його зі складу засновників, що зробив саме юрист Ю.Чижмарь. За вказаною заявою було порушено кримінальну справу, слідство по якій вела міська прокуратура. Коли у 2005 році слідчий викликав на допит Чижмаря, який брав активну участь у підробці документів на виведення потерпілого зі складу засновників, останній нахабно заявив, що він до цього ніякого відношення не має. У подальшому справу у зв’язку з відсутністю доказів було закрито. Коли постраждалий намагався заручитися підтримкою співвітчизників, отримував короткі але змістовні характеристики Чижмаря, які зводилися до одного – “Юрист він добрий, але сволота рідкісна”.
Але портрет Чижмаря - юриста не був би повним, якби ми не згадали про його амурні пригоди в якості викладача Закарпатського університету. На окрему увагу заслуговують ноу-хау в питаннях приймання іспитів у студентів. Якщо під час епопеї з циганським радіо, про яке автор писав у попередніх матеріалах, іспити та заліки від студенток він приймав у найбільш зручний для себе час – 23 годині вечора в приміщенні редакції радіо, попередньо відправивши додому з всіх ентузіастів, що “запрацювалися”, то в університеті на викладацькій роботі, як розповідають самі студентки та оточення Ю.Чижмара, це вже були круті ресторани та бари. Як свідчили залікові книжки студенток, така форма є більш продуктивною, а сам ресторан чи бар, легка музика краще сприяють складанню студентками іспиту. До відома цікавих, передовий досвід Чижмаря – викладача показав, що саме опівночі чи о першій годині ночі отримуються найкращі показники успішності у студенток. А це прямий шлях до нічної форми навчання, яку можна було б сміливо запроваджувати на всій території України. Самому ж Ю.Чижмарю варто було б зайнятись написанням докторської дисертації на тему “Вплив місячного сяйва на навчання, іспити та заліки студенток”.
Це було в минулому і здавалося б, з часом, віком і досвідом моральні принципи і ставлення до людей можуть змінюватись. Але не про нашого цапа мова. Яке було таке й залишилось, без моралі, поваги, відчуття сорому і відповідальності. Знову факти. Напередодні, під час святкування в Тернополі чергової річниці Дня Перемоги, пан Чижмарь, яко губернатор області, зумів “затриматися” майже на годину. В очікуванні дорогого гостя, який мав розпочати урочистий мітинг, сивочолі ветерани мали нагоду витримати на своїх плечах і весняні заморозки, і холодний дощ, і товкотнечу, що стало причиною втрати свідомості у трьох осіб похилого віку та надмірного споживання валідолу. Такого нехтування і відвертого цинізму ветерани не бачили за усі 63 роки святкувань. А коли ж пан губернатор з’явився нарешті перед людьми, було дуже добре помітно, що на ногах йому стояти надзвичайно важко, спав він вкрай погано, а красномовний виступ із заплітанням язика дав зрозуміти присутнім: “надо менше пить”. Аналогічна ситуація виникла під час проведення в Тернополі 3-го інвестиційного форуму, участь у якому взяли представники ряду дипломатичних представництв сусідніх держав. На урочисту промову в Економічному університеті, випускником якого є діючий Президент, Ю.Чижмарь виходив, як на Голгофу, мабуть думаючи про одне: “коли ж дадуть похмелитися”. А високоповажні іноземні гості зі всього сказаного губернатором зрозуміли тільки те, що йому що ПДВ, що ДВП – все рівно. Можна аналогічні випадки згадати і під час “царювання” першого російського президента Ельцина, коли він міг з перепою проспати посадку в Німеччині, а потім чесно на увесь світ зізнатися у цьому, проте пане Чижмарю, вам до царя Бориса так далеко, як свині до панської кобили.
Варто також зазначити, що пан губернатор турбується і активно відстоює права молодого покоління Тернопільщини. Після призначення свого благодійника, спонсора і власного будівельника Щепановського на високу посаду заступника одного з міністрів, Чижмарь налагодив товариські стосунки з іншими місцевими прорабами Лилом і Тарашевським. Саме заради них, читаємо – власного збагачення, пан губернатор через свого дядька Балогу “нагнув” голову місцевого осередку НСНУ, депутата Тернопільської міськради Мандзія, який на останній сесії з голосу вніс питання щодо виділення вказаним вище забудовникам ділянки площею близько 4 га у центральній частині міста під будівництво розважального клубу “Арена розваг - Тернопіль” та забезпечив позитивний результат голосування. Цікаво, що на місці майбутньої забудови на даний час знаходяться сучасні дитячі спортивні майданчики, які належать Тернопільському обласному комунальному центру науково-технічної творчості школярів і учнівської молоді. То ж виходить, що пан губернатор за чималу винагороду за своє лобі у вказаному питанні замість здорового способу життя дітей віддав перевагу черговій комерційній афері. У подальшому від великого комбінатора пана Чижмаря потрібно мабуть чекати перетворення обласного бюджету на стічні каналізаційні води, які згодом перетворяться на об’єкти нерухомого та рухомого майна нашого героя та його родичів, близьких та знайомих. Одним словом – таланти твої, Україно !
Останнім штрихом у нашому портреті яскравої особистості Ю.Чижмаря є його незламна віра у верховенство законів дядька Балоги і його безсмертя біля керма держави. Саме в контексті останніх подій, коли, здавалося б, човен “цимбори” занурився носом у неспокійне політичне море і ось-ось піде на дно, пан Чижмарь під час чергової п’янки з дорогими побратимами та місцевими вокзальними жрицями кохання прорік щось на кшталт президентського “Балога – це я”. Як відданий племінник великого керманича, наш герой авторитетно заявив, що усі політичні бурі і шторми жодним чином не зачеплять його покровителя, бо дядько Балога міцно тримає Президента за “дітородний орган”. Тоді виникає логічне запитання, хто ж все таки в хаті господар і чи не час таких хазяїв гнати ср...ю мітлою?
А пану губернатору і тернополянам ще раз нагадаю про те, що людині, яка йде в публічну політику, треба бути готовою до того, що спливуть факти і події, про які за інших умов знали б тільки їх учасники. Фактів стільки, що мова не може йти не те що про губернаторство, а про подальше вільне пересування по українській землі. А якщо ці рядки інколи перечитують особи, наближені до імператора, то хочу застерегти, що кадрова політика, яку спостерігаємо сьогодні у державі, у найближчому часі приведе вас до справжнього “світлого майбутнього”, де павуки, поївши усіх мух, почнуть в одній банці жерти одне одного.
Гомер Станіславович
Попередні матеріали теми читайте на
http://ord-ua.com/categ_1/article_52596.html
http://ord-ua.com/categ_1/article_52734.html
http://ord-ua.com/categ_1/article_52765.html