06/14/2008 | Hortenzija

За багатьма оцінками нинішня криза в Україні є насамперед моральною кризою, наслідком недостатньо розвинутої етнічної (української) свідомості. Від цього і всі наші проблеми. Йде сімнадцятий рік незалежності України, а Шепетівка і досі живе цінностями неіснуючої держави та пережитками ідеологічно заангажованих тодішніх керівників міста.

Нині в нашому місті нараховується близько 230 вулиць та провулків і лише незначна частка їх має понад столітню історію. Найдавнішими в Шепетівці є: вул. Шосейна (1761 р., зараз вул. К. Маркса), вул. Пліщинська (1841 р.), вул. Судилківська (1864 р.), вул. Левадська (1860 р., зараз вул. М. Островського), вул. Славутська (1881 р., зараз вул. Валі Котика), вул. Старокостянтинівська, вул. Курортна (зараз вул. Барського), вул. Пісочна (зараз вул. Некрасова), вул. Подільська (зараз вул. Цінника). У1993 році вулицям міста частково повернуто їхні історичні назви.

А як же сьогодні виглядає центральна частина нашого міста? Згідно офіційного переліку до центральної зони міста відноситься 37 вулиць та провулків. 11 із них мають назви, які пов'язані з історією нашого міста, 23 - з історією Росії та комуністичного режиму і лише три - з історією України. За нескладних підрахунків можна побачити, що центр Шепетівки, більш як на 60% є неукраїнським за визначенням.
Пропоную подивитися на питання перейменування вулиць без емоцій. А саме, як його можна вирішити з огляду на чинне законодавство та сьогоднішні реалії життя. Як каже одна народна мудрість той, хто бажає щось робити, шукає тисячу способів, а той хто не хоче - тисячу причин. Ці тисяча причин у даній ситуації можна сформулювати у вигляді трьох мітів.

Міт перший: «Вулиці чи провулки можна перейменовувати лише ті, де немає установ, організацій і приватних підприємців, бо це нібито впливає на їх діяльність, є регуляторним актом і потребує громадських слухань, «круглих столів».

Насправді це судження є, м'яко кажучи, фантазією окремих посадовців і відноситься до правового нігілізму. За роз'ясненням з цього питання я звернувся до Шепетівського міськрайонного управління юстиції. В офіційному листі-відповіді сказано: «...регуляторний акт - це документ, спрямований на регулювання суспільних відносин, який містить норми права. Рішення сесії міської ради про перейменування вулиць та площ міста не встановлює і не скасовує норми права, а тому не є регуляторним актом і не регулюється Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». А це все означає, що згідно чинного законодавства рішення про перейменування вулиць належить до компетенції міської ради і не потребує обов'язкового, додаткового обговорення на «круглих столах» чи на громадських слуханнях. Я не заперечую того, що дане питання повинно бути вивченим. Та, зрештою, воно вже рік вивчалося офіційною комісією та два місяці ініціативною групою мешканців Шепетівки, до складу яких ввійшли працівники виконкому, краєзнавці, історики, працівники ЗМ1, депутати та громадські діячі нашого міста.

Міт другий: «Бідні підприємці», це ж на їхню голову впаде тягар переоформлення усіх патентів, ліцензій та дозволів!

З метою внесення ясності до цього питання я звернувся до начальника Шепетівської ОДПІ Юрія Ґудзика. Пан Юрій, окрім детального пояснення ситуації з даного питання, повідомив, що офіційна зміна назви вулиці не є підставою для визнання будь-яких документів недійсними, а звідси і не буде становити ніяких проблем ні для ОДПІ, ні для підприємців. Проте, я наведу для песимістів витяг із листа-роз'яснення Державного Комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 2.10.2003 року за № 2-432-829/5754 щодо переоформлення документів підприємцем у зв'язку із зміною місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності. «Чинним законодавством не передбачено обов'язкового внесення змін до свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або ліцензію, яку має суб'єкт господарювання, на здійснення певного виду господарської діяльності у разі зміни назви вулиці, номерів будинку». Але в разі надходження заяви від суб'єкта підприємницької діяльності - сказано в цьому ж листі далі,- орган ліцензування може переоформити ліцензію, якщо підприємець звернеться з такою заявою. В статті 52 Господарського кодексу України, де йдеться про вимоги до «Установчих документів» ще у 2005 році було виключено слово «місцезнаходження». Отже і тут, якщо поглянути на справу з точки зору закону, проблеми немає.

Міт третій: Тут поширюються чутки, що перейменування вулиць створить масу незручностей, проблем для їхніх мешканців. У різних газетних статтях, на зібраннях ветеранів, пенсіонерів і навіть голів квартальних комітетів проходять дискусії, щоб не допустити цього кроку. За «вагомий аргумент» береться той факт, що ніби при перейменуванні вулиць потрібно буде заплатити з міського бюджету сотні тисяч гривень. Цікаво, хто придумав таку цифру? Куди, коли, хто і за що має плати, ніхто не пояснює.

По-перше, при перейменуванні вулиці, її жителям не потрібно буде шикуватися в чергу до бюро технічної інвентаризації чи до паспортного столу, щоб виправити адресу в документах. Зміна поштової адреси вашого будинку згідно чинного законодавства не є підставою для того, щоб переробляти свідоцтво на право власності. Усі документи , які знаходяться на руках у власників, є чинними і юридичної сили не втрачають. При будь-яких діях із нерухомістю (майно продається, дарується, передається у спадщину), коли людині за законом необхідно звертатися до БТІ, у витязі з реєстру прав власності вказується колишня адреса, а при оформленні нотаріальних договорів нотаріус на основі рішення сесії міської ради вказуватиме нову. Так само при зміні назви вулиці не потребують термінового переоформлення документи, видані архітектурою та земельним відділом. Як приклад, можу навести свідчення двох жителів м. Шепетівка (своїх знайомих), вулиці яких перейменували ще в 1993 році. Один із них проживав по вул. Лібкнехта (зараз вул. Пліщинська), інший - по вул. Петровського (зараз вул. Залізнична). Перший провів переоформлення документів у 1998 році, коли проводив заміну паспорта СРСР на новий, український, а другий у 2000 році, коли продавав свій будинок по вул. Залізничній. Тобто, процес заміни документів буде проходити природнім шляхом і є досить тривалим.

По-друге, ті мешканці, які захочуть на другий день після прийняття міською радою відповідного рішення замінити назви вулиць у своїх документах, матимуть змогу провести всі дії самостійно, звернувшись до паспортного столу, заплативши 85 копійок за зміну штампів та за заповнення (друк) нових бланків на вибуття та прибуття, загальна сума витрат буде становити трохи більше 10 гривень.

Для міста статтею витрат на вирішення цього питання є виготовлення табличок з новими назвами вулиць (нумерація будинків залишиться без змін). При цьому хочу сказати, що питання заміни таблички у приватному секторі вирішує сам власник, а органи влади можуть йому лише рекомендувати. Немає такого закону, який би зобов'язував його це зробити. Інше питання, коли це стосується будинків, які обслуговуються «Житлосервісом». Тут і теперішні таблички з назвами вулиць можна перерахувати на пальцях однієї руки. А скільки у нас багатоповерхових будинків без табличок? Рано чи пізно їх потрібно буде виготовити. Як мені повідомили у комбінаті благоустрою міста, вартість такої таблички на сьогодні становить від 3 до 5 грн.

Для гармонійного вирішення питання перейменування вулиць в сусідній з нами Славуті тимчасово на перейменованих вулицях поруч зі старою назвою повісили таблички з новими, щоб люди звикли.
Зрозуміло, що на фоні, наприклад, проблеми вивезення сміття чи освітлення вулиць, ця проблема комусь видається не такою нагальною. Та все ж вона є і займає в нашому житті не останнє місце. Духовність, мораль починаються із правдивої української історії, з коріння, а не з мітів.

Михайло Полодюк, депутат Шепетівської міської ради