06/22/2008 | Майдан-ІНФОРМ

В суботу у Києві на фестивалі «Країна мрій» міліція затримала фотографа газети «Вечірній Київ» Миколу Тимченка та позаштатного кореспондента агентства «Фото стрічка» Наталію Сердюк за те, що вони фотографували присутніх там правоохоронців.

Затриманих доправили до Печерського райуправління міліції, звідки після півторагодинного спілкування відпустили під зобов’язання з’явитися о 9.00 до райуправління, звідки вони поїдуть до суду.

На допомогу колегам прийшли інші журналісти та просто друзі затриманих, які заполонили прохідну райуправління. Журналіст Юрій Шеляженко прямо там на коліні написав інформаційний запит з вимогою передати написане старшому з правоохоронців. Ним виявився начальник штабу Марчишак Василь Юрійович. За його словами на журналістів було складено протокол зі звинуваченнями за ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення – непокора працівникам міліції, яке правоохоронці вбачили у тому, що журналісти не підкорились «законній» вимозі капітана міліції Ігоря Анохіна припинити його фотографувати.

Затримана Наталія Сердюк розповіла, що ходила по «Країні мрій», робила знімки і вирішила сфотографувати міліцію, яку спокійно всі завжди фотографують. Але один з них виявився нетерпимим та почав кричати «Не фотографуйте нас!».

- Я, звичайно, фотоапарат опустила, – розповідає журналістка – а він підбіг і почав виривати камеру з рук. Вона впала, ледь не розбилась. Схопив за руку, сказав «їдемо до відділку», не представився, не спитав, хто я така. Повів до машини, покликав п’ять своїх людей, сказав, що вони будуть свідками. Він весь час намагався вирвати в мене з рук фотоапарат, я його тримала при собі з усіх сил. Тільки потім показав посвідчення капітана міліції. А Миколу затримали, бо він фотографував, як мене затримували та видирали фотоапарат. Фотографії у рай управлінні наказали видалити. Склали протокол, описали речі і забрали їх. Людина, яка нас затримувала, стояла на своєму навіть тоді, коли почалися дзвінки у наш захист.
Цей міліціонер дуже не хотів відпускати затриманих і пояснював свою поведінку тим, що нібито працював під прикриттям і мав бути у цивільному, хоча насправді був у формі.
Вже після затримання Наталія Сердюк, зателефонувавши особистому фотографу одного дуже високопоставленого державного чиновника, висловила думку, що без його заступництва їм довелось би переночувати у відділку.

Микола Тимченко розповів, що під час їхнього перебування в міліції, правоохоронець щось довго писав, а навкруги стояли, нічого не роблячи, 7-8 інших охоронців порядку замість того, щоб займатися охороною цього самого порядку.

- Йому телефонували разів зо двадцять, але він просто не брав слухавки, - розповів журналіст.

Ось так на четвертому році перемоги Помаранчевої революції з помаранчевим міністром внутрішніх справ, президентом і урядом, які «ідуть до Європи», де поліцаї охоче фотографуються з перехожими, маємо у столиці міліцію з абсолютно тоталітарним, навіть радянським, мисленням, яка порушує не лише п. 3 ст. 26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (Журналіст має право відкрито здійснювати записи, в тому числі із застосуванням будь-яких технічних засобів), але й ст. 171 Кримінального кодексу України – «Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів».

І можна бути певними, що відповідати за свої дикі вчинки ніхто з міліціонерів не буде. Не лише за вказаною статтею КК, а й навіть у дисциплінарному порядку, що призводитиме як до подальшого зростання ментовського бєспрєдєлу, так і до подальшого падіння рейтингу помаранчевих сил, особливо однієї з них.