http://www.rian.ru/history/20080622/111559787.html
"На рассвете 22 июня 1941 года фашистская Германия без объявления войны напала на Советский Союз. Армия и население СССР не были готовы к началу войны: в первый же день было уничтожено 1200 советских самолетов, свыше 800 из них - на аэродромах..."
коли німці почали війну з Польщею.
А за великим рахунком, Другу Світову слід обчислювати від Судетів, просто англійцям і французам дуже не хотілося про це згадувати. Тоді війна прийшла в Україну ще в 1938...
«Иной народ мог бы сказать правительству: вы не оправдали наших ожиданий, уходите прочь, мы поставим другое правительство, которое заключит мир с Германией и обеспечит нам покой. Но русский народ не пошел на это, ибо он верил в правильность политики своего правительства и пошел на жертвы, чтобы обеспечить разгром Германии. И это доверие русского народа Советскому правительству оказалось той решающей силой, которая обеспечила историческую победу над врагом человечества, — над фашизмом.
Спасибо ему, русскому народу, за это доверие!
За здоровье русского народа!»
...
У 1939 році Червону Армію ми зустрічали урочисто. Я добре пам’ятаю ті дні. Потім почали організовувати колгоспи. Люди не хотіли записуватися, то їх били, замикали в пивницях. У Нагуєвичах, звідки я родом, мали вивозити на Сибір чимало сімей, але племінник Івана Франка Микола оборонив. Я працював сільським ковалем і не сподівався жодного лиха, хоча свідомо підтримував діючу в селі ОУН.
По обіді 22 червня 1941 року в Нагуєвичі приїхала група енкаведистів з Підбузького УНКВС (тоді там був райцентр). Зразу забрали колишнього директора сільської семирічної школи Корнеля Камінського, який був на емеритурі (пенсії). Був заарештований голова товариства „Рідна школа” селянин Іван Добрянський, секретар сільради Степан Дум’як, директор школи Михайло Дрогобицький, працівник Підбузького райвиконкому Хруник. Потрапив туди і я. Усіх нас завезли у Підбуж. Там уже сиділи арештовані Андрій Юринець – директор Підбузької школи, крамар Ілько Опацький, його брат – швець, кілька інших працівників з Підбужа, і ще багато мешканців навколишніх сіл.
Дня 26 червня о 10 годині вечора червоний прокурор Строков, 11 міліціянтів та 3 невідомі особи викликали з тюрми Підбузького УНКВС 20 в'язнів і повезли вантажівкою у напрямі Дрогобича. Червоні кати обманювали нас, що пускають на волю, однак це було очевидною брехнею. По дорозі один з конвоїрів, який називав себе начальником НКВД, говорив, що в'язні їдуть на роботу. За кілометр перед Нагуєвичами, в урочищі «Остислав'я» машина зупинилася. Червоні кати наказали нам висідати, бо машина перевантажена і не зможе виїхати на гору. Гора була ще далеко. Нас огорнув смертельний жах, ми здогадалися, що наближається наша остання година, що нас тут розстріляють.
Нам наказали стати в два ряди по десять осіб і триматися за руки. Напроти нас на дорозі півколом стали міліціянти з револьверами в руках. На поданий рукою знак прокурора всі почали стріляти. Полилася кров невинних жертв. Убиті й поранені падали одні на других. Трава почервоніла від людської крові, чути було зойки і стогін умираючих. Кати добивали людей чоботами, лопатами, ломами, від яких череп тріскав на голові. Так було замордовано 16 людей. Смерть їх була жахлива. Трупи лежали у рові. Завдяки безладній стрілянині і темряві та поспіхові міліціянтів, які поспішали по наступну партію арештованих, нам чотирьом удалося лишитися живими. Поранені, допомагаючи один одному, ми поповзли подалі в ліс і так урятувалися.
Не знаю, як про це довідався прокурор Строков, бо вже 27.06 приїжджав у Нагуєвичі шукати за мною, та мене пораненого добре переховали родичі. Напевно, кати боялися лишати живого свідка, але приховати злочинів не змогли.
Коли більшовики повтікали перед німецьким військом, люди пішли в «Остислав'я» і знайшли там вивезли помордовані тіла. У Корнеля Камінського було порізане усе тіло. Степан Дум’як мав розрубаний живіт. Іванові Добрянському розрубали груди, вирізали серце, а діру заткали травою. Отакими нелюдами були наші «визволителі». За що мордували вони безвинних мирних людей? Однак ніхто не може знищити живе слово і дух волелюбного народу.
2008.06.23 | Mossad
це ж звільнювачі українського народу, які бомби!
Через пару тижнів Андрєйко Ющенго приєднався до лібераторів.
Скоро Ющенко проголосить цей день святом замість 9 травня, адже:
«Хоча, мабуть, воєнні та господарські причини вирішили створення дистрикту Галичина з влученням його до Генерального Губернаторства, проте ... всі ми твердо віримо, що українська справа буде все ж таки вирішена для нас позитивно та корисно. Тому ми всі залишаємось на місцях і далі, ще більш енергійно працюємо для відбудови нашої України. Німці — це наші природні союзники, їм завдячуємо наше визволення. Їхні вороги — це наші вороги. Пам'ятаймо, що побіда Німеччини — це теж наша побіда, це побіда України».
Станіславівське слово. — 1942. — 7 січня.
«Український Центральний Комітет повстав не лише як вияв задушевної мрії всіх наших передових національних провідних діячів, які своєю працею саме й змагали до такого об'єднання українського народу, які не раз за ідеєю такої соборності і єдності платили своїм життям, але УЦК є теж витвором зовсім нової ери, яку створив соціал-націоналізм фюрера Адольфа Гітлера. Геніальний дух фюрера Великонімеччини збагнув і відкрив оті шляхи, які ведуть народ до сили і щастя. Ця сила лежить передусім у єдності. І ми бачимо сьогодні, які здорові і правильні думки фюрера Великонімеччини. Колись партійно порізана і ослаблена Німеччина, колись розділений політичними кордонами німецький народ, тепер об'єднаний і згуртований, стоїть, мов гранітна скала, об яку крушать свої зуби всі вороги людства»
"Відновлена Українська Держава буде тісно співдіяти з націонал-соціалістичною Великонімеччиною, що під проводом вождя Адольфа Гітлера творить новий лад в Європі і світі та допомагає Українському Народові визволитися з московської окупації"
Акт відновлення Української Держави 30 червня 1941 р.
"Зміцнення волі нації до життя, до влади, до експансії; фанатизм і аморальність; творче насильство"
Дмитро Донцов
"Народе! Знай! Москва, Польща, мадяри, жидва - це твої вороги. Нищи їх! Ляхів, жидів, комуністів знищуй без милосердя!.."
Відповіді
2008.06.22 | Sean
хіба фашистська авіація брала участь у бомбардуваннях?
фашисти були в Італії2008.06.22 | stefan
читайте РИА "Новости"
http://www.rian.ru/history/20080622/111559787.html"На рассвете 22 июня 1941 года фашистская Германия без объявления войны напала на Советский Союз. Армия и население СССР не были готовы к началу войны: в первый же день было уничтожено 1200 советских самолетов, свыше 800 из них - на аэродромах..."
2008.06.22 | Sean
не буду читати РИА, і не просіть
2008.06.22 | Чучхе
До речі, про "без оголошення війни" - це теж міт
Нота про початок війни була передана 21-го червня радянському послу в Німеччині, вранці 22-го Шулєнбург вручив її особисто Молотову2008.06.22 | Большой Брат
Не вижу разницы. Шо в лоб, шо по лбу.
2008.06.22 | stefan
Шон грається з дитячими ребусами
2008.06.23 | шкіпер
С таких "мелочей" начинается большая ложь про роль СССР
во второй мировойhttp://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D1%88%D0%B8%D0%B7%D0%BC
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%8F:%D0%98%D0%B4%D0%B5%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D1%8F_%D0%A2%D1%80%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%B5%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%85%D0%B0
2008.06.23 | Koala
Ви ще фашиста Пілсудського згадайте.
І фашиста Черчиля. Читайте "Правду" більше...2008.06.22 | Koala
Україна у Другій Світовій з 1 вересня 1939
коли німці почали війну з Польщею.А за великим рахунком, Другу Світову слід обчислювати від Судетів, просто англійцям і французам дуже не хотілося про це згадувати. Тоді війна прийшла в Україну ще в 1938...
2008.06.22 | stefan
А Сталін так не думав
http://www.day.kiev.ua/68259/Тепер повернімося ще раз до сталінських слів, сказаних 25 червня 1945 року. Отже:
«Иной народ мог бы сказать правительству: вы не оправдали наших ожиданий, уходите прочь, мы поставим другое правительство, которое заключит мир с Германией и обеспечит нам покой. Но русский народ не пошел на это, ибо он верил в правильность политики своего правительства и пошел на жертвы, чтобы обеспечить разгром Германии. И это доверие русского народа Советскому правительству оказалось той решающей силой, которая обеспечила историческую победу над врагом человечества, — над фашизмом.
Спасибо ему, русскому народу, за это доверие!
За здоровье русского народа!»
...
2008.06.23 | Koala
А ще Сталін думав, що 10млн трупів - не велика жертва
за його абсолютну владу...2008.06.22 | stefan
26.06.1941 с.Нагуєвичі, Дрогобицької обл.
Свідчення Чаплі Івана Пантелеймоновича,селянина села Нагуєвичі Дрогобицького району Львівської області.
http://www.poshuk-lviv.org.ua/svid/chaplia.htmписано в 1991 р.
У 1939 році Червону Армію ми зустрічали урочисто. Я добре пам’ятаю ті дні. Потім почали організовувати колгоспи. Люди не хотіли записуватися, то їх били, замикали в пивницях. У Нагуєвичах, звідки я родом, мали вивозити на Сибір чимало сімей, але племінник Івана Франка Микола оборонив. Я працював сільським ковалем і не сподівався жодного лиха, хоча свідомо підтримував діючу в селі ОУН.
По обіді 22 червня 1941 року в Нагуєвичі приїхала група енкаведистів з Підбузького УНКВС (тоді там був райцентр). Зразу забрали колишнього директора сільської семирічної школи Корнеля Камінського, який був на емеритурі (пенсії). Був заарештований голова товариства „Рідна школа” селянин Іван Добрянський, секретар сільради Степан Дум’як, директор школи Михайло Дрогобицький, працівник Підбузького райвиконкому Хруник. Потрапив туди і я. Усіх нас завезли у Підбуж. Там уже сиділи арештовані Андрій Юринець – директор Підбузької школи, крамар Ілько Опацький, його брат – швець, кілька інших працівників з Підбужа, і ще багато мешканців навколишніх сіл.
Дня 26 червня о 10 годині вечора червоний прокурор Строков, 11 міліціянтів та 3 невідомі особи викликали з тюрми Підбузького УНКВС 20 в'язнів і повезли вантажівкою у напрямі Дрогобича. Червоні кати обманювали нас, що пускають на волю, однак це було очевидною брехнею. По дорозі один з конвоїрів, який називав себе начальником НКВД, говорив, що в'язні їдуть на роботу. За кілометр перед Нагуєвичами, в урочищі «Остислав'я» машина зупинилася. Червоні кати наказали нам висідати, бо машина перевантажена і не зможе виїхати на гору. Гора була ще далеко. Нас огорнув смертельний жах, ми здогадалися, що наближається наша остання година, що нас тут розстріляють.
Нам наказали стати в два ряди по десять осіб і триматися за руки. Напроти нас на дорозі півколом стали міліціянти з револьверами в руках. На поданий рукою знак прокурора всі почали стріляти. Полилася кров невинних жертв. Убиті й поранені падали одні на других. Трава почервоніла від людської крові, чути було зойки і стогін умираючих. Кати добивали людей чоботами, лопатами, ломами, від яких череп тріскав на голові. Так було замордовано 16 людей. Смерть їх була жахлива. Трупи лежали у рові. Завдяки безладній стрілянині і темряві та поспіхові міліціянтів, які поспішали по наступну партію арештованих, нам чотирьом удалося лишитися живими. Поранені, допомагаючи один одному, ми поповзли подалі в ліс і так урятувалися.
Не знаю, як про це довідався прокурор Строков, бо вже 27.06 приїжджав у Нагуєвичі шукати за мною, та мене пораненого добре переховали родичі. Напевно, кати боялися лишати живого свідка, але приховати злочинів не змогли.
Коли більшовики повтікали перед німецьким військом, люди пішли в «Остислав'я» і знайшли там вивезли помордовані тіла. У Корнеля Камінського було порізане усе тіло. Степан Дум’як мав розрубаний живіт. Іванові Добрянському розрубали груди, вирізали серце, а діру заткали травою. Отакими нелюдами були наші «визволителі». За що мордували вони безвинних мирних людей? Однак ніхто не може знищити живе слово і дух волелюбного народу.
2008.06.23 | Mossad
це ж звільнювачі українського народу, які бомби!
Через пару тижнів Андрєйко Ющенго приєднався до лібераторів.Скоро Ющенко проголосить цей день святом замість 9 травня, адже:
«Хоча, мабуть, воєнні та господарські причини вирішили створення дистрикту Галичина з влученням його до Генерального Губернаторства, проте ... всі ми твердо віримо, що українська справа буде все ж таки вирішена для нас позитивно та корисно. Тому ми всі залишаємось на місцях і далі, ще більш енергійно працюємо для відбудови нашої України. Німці — це наші природні союзники, їм завдячуємо наше визволення. Їхні вороги — це наші вороги. Пам'ятаймо, що побіда Німеччини — це теж наша побіда, це побіда України».
Станіславівське слово. — 1942. — 7 січня.
«Український Центральний Комітет повстав не лише як вияв задушевної мрії всіх наших передових національних провідних діячів, які своєю працею саме й змагали до такого об'єднання українського народу, які не раз за ідеєю такої соборності і єдності платили своїм життям, але УЦК є теж витвором зовсім нової ери, яку створив соціал-націоналізм фюрера Адольфа Гітлера. Геніальний дух фюрера Великонімеччини збагнув і відкрив оті шляхи, які ведуть народ до сили і щастя. Ця сила лежить передусім у єдності. І ми бачимо сьогодні, які здорові і правильні думки фюрера Великонімеччини. Колись партійно порізана і ослаблена Німеччина, колись розділений політичними кордонами німецький народ, тепер об'єднаний і згуртований, стоїть, мов гранітна скала, об яку крушать свої зуби всі вороги людства»
[25] Тернопільський голос. — 1942. — 15 листопада.
"Відновлена Українська Держава буде тісно співдіяти з націонал-соціалістичною Великонімеччиною, що під проводом вождя Адольфа Гітлера творить новий лад в Європі і світі та допомагає Українському Народові визволитися з московської окупації"
Акт відновлення Української Держави 30 червня 1941 р.
"Зміцнення волі нації до життя, до влади, до експансії; фанатизм і аморальність; творче насильство"
Дмитро Донцов
"Народе! Знай! Москва, Польща, мадяри, жидва - це твої вороги. Нищи їх! Ляхів, жидів, комуністів знищуй без милосердя!.."
Степан Бандера
2008.06.23 | Наталка
Слава Степану Бандері - Провіднику українського народу!!!
2008.06.23 | пан Roller
А откуда вы взяли 4-00, В 2-00 ваши друзі бомбили Львов.