06/25/2008 | Олександр Северин

Соромно.
^{Микола Катеринчук}


Десь у середині березня цього року чи не найбільше шанований мною з-поміж актуальних українських політиків В'ячеслав Кириленко, перебуваючи, здається, у Вінниці, заявив, що "Наша Україна", мовляв, запровадила закріплення "своїх" депутатів за певними територіальними округами. Задля, слід вважати, підтримання сталої комунікаціїї з виборцями. Справа, як розумієте, шляхетна і Богоугодна. Принаймні мені, як виборцеві (хоча і ситуативному) НСНУ чи то пак, у блоці – НУНС, вона рішуче припала до вподоби. Який молодець той Кириленко, - розмірковував я, - напевно йому не складе труднощів тую суспільно-корисну інформацію дещо деталізувати.
Не відкладаючи ні до довгої ні до якоїсь там іще скрині, я оперативно написав невеличкого листа до пана Кириленка яко до нардепа та керівника фракції НУНС, просячи його повідомити, за якими округами закріплено відповідних народних обранців, а також (щоби одним пострілом вкоротити віку двом зайцям) – повідомити адреси громадських приймалень очолюваної ним політичної сили. Не користи заради, а переважно для оприлюднення цих відомостей і, відтак, покращення виборцям і обранцям комунікативних можливостей.

А щоби додати драйву та бути справедливим і чемним стосовно товариша НУНС по коаліційному нещастю, я не обійшов абсолютно аналогічною увагою іншого Кириленка, тобто Івана, "зіц-председатєля" фракції Блоку [імені] Юлії Тимошенко¹.

Методологія була майже науковою – тотожнього текста в один день (24.03.08) надіслано в однаковій формі (рекомендовані листи зі зворотніми поштовими повідомленнями) на одну адресу офіційного співіснування адресатів – Грушевського, 5. Відповідно до Закону України "Про звернення громадян", обидва достойники мали відповісти протягом місяця. Але обидва жодним чином не відповіли, з тією тільки різницею, що від БЮТ мені якось зателефонував пан, який відрекомендувався керівником їхньої прес-служби (перепрошую, якщо помиляюся у чинах та рангах) Тарасом Пастушенком, перепитав, чого я, мовляв, хочу та обіцяв відповідь. Можливо, враховуючи, що від НУНС взагалі не було ані пари з вуст, я мав би йому тому пану за те подякувати і поспівчувати. Якщо не по-громадянськи, а чисто по-людськи.

Не бажаючи вірити, що такі прості запитання виявилися для двох політичних очільників настільки складним (дзвінок пана Пастушенка майже породив у мене сумніви – чи не занадто складно я, бува, наформулював), я перепитав – наліславши у той самий спосіб повторні листи 21-го травня². 23-го травня іх було вручено "уповноваженому на одержання пошти" ВРУ. Ефект – аналогічний, себто ніякий. Або ніяковий.

Якщо абстрагуватися від певної ймовірности того, що листи було з'їдено чи то використано в якісь інший споживацький спосіб таємничим "уповноваженим на одержання пошти", то найвірогіднішим мені видається пояснення найпростіше і водночас найсумніше – славним Кириленкам просто не було про що написати. През відсутність громадських приймалень і повну "незакріпленість" депутатського, перепрошую, корпусу (полку, зведеного загону, штрафбату). Ні? Вибачте, нема підстав думати інакше.

Втім ОК, або, по-нашому, гаразд. Нема приймалень і закріплених депутатоодиниць – то й по всьому. Врешті і справді – коли сидіти по приймальнях, якщо треба то блокувати верховнорадянську трибуну то пильнувати її ж від підступів блокувальників-опонентів...? А від довгого сидіння, кажуть, такі прикрощі бувають, що страшне. А деяким обранцям матеріалізуватися перед виборцями, напевно, буде і незручно. Чи то лячно чи то некомільфо. Колеги засміють.

Отже облишимо приймальні і звернемося до високого, тобто навіть до найвищого – до Конституції. 12-го травня цього ж року я надіслав на адресу Президента України та керівників п'яти парламентських фракцій (чому тут обійшов увагою Прем'єр-Міністра – сам не знаю, вибачте, пані Юля) запита, в якому просив зазначених владоможців повідомити позиції "стосовно ролі організацій громадянського суспільства і громадськости в цілому у конституційному процесі, до механізмів залучення громадськости до підготовки і схвалення нової Конституції, зокрема:
- щодо ідеї скликання Конституційної асамблеї України як спеціального представницького органу (конституанти) для підготовки і схвалення нової Конституції;
- щодо безпосереднього залучення громадськости до роботи конституційної комісії у Верховній Раді України (у випадку створення такої комісії);
- щодо забезпечення публічности і прозорости конституційного процесу;
- щодо проведення попереднього консультативного референдуму з питань конституційних змін".
Надіслав, чесно попередивши, що відповіді оприлюдню, частково у перспективі проведення Громадської асамблеї України³, а частково – для душі бо ж очікував на пісню, соло чи хором. Пісні не вийшло.

"Уповноважені з отримання пошти" відмітилися за її – пошти - отримання 13-го травня, але всім адресатам як заціпило – жоден з державних мужів не відгукнувся ані рядочком, не кажучи вже про пісні чи то більш жанрово складні твори.
І якщо ймовірна відсутність приймалень і "незакріпленість" депутатів, є, безперечно, припущенням невеселим, то очевидний факт відсутности уявлення про роль громадськости у конституційному процесі та/чи знов-таки зеленого поняття про якісь усталені позиції щодо того процесу як такого – є повною мірою гідним жалю. Тобто – жалюгідним. "Соромно"© , як той казав.
Можна було б іще у надцятий (?) раз сказати про абсолютний правовий нігілізм мовчазних респондентів, але годі. Це вже напевно якийсь інший "ізм", дати чітке визначення якому залишаю охочим до того читачам.

Якщо можна сподіватися, що бодай хтось з потурбованих мною політиків трохи оперує принагідною латиною, то можливо, такий хтось принаймні для себе самокритично мотивував свою поведінку відомим De lingua stulta veniunt incommoda multa⁴. Мені ж, коли я думав над доцільністю подати на кожного з них до суду, з напівпрогуляного університетського курсу латинки згадалося інше. Не щодо персоналій звісно, дай їм Бог здоров'я, а щодо очолюваних ними політичних сил (несил? слабкостей?). De mortuis aut bene aut nihil⁵. Для "bene" нема підстав, тож вдаримо по нігілізму нігілізмом. Без жодної латинки. По-українськи. Всі ті мертві чи напівмертві бджоли - не гудуть.

¹ Кириленко vs Кириленко: назустіріч Олімпіаді.
http://maidanua.org/static/news/2007/1206361634.html
² Дискваліфікація. http://maidanua.org/static/news/2007/1211367016.html
³ Громадська асамблея України. http://maidanua.org/wiki/index.php/GAU
⁴ "Через дурні слова буває багато неприємностей" (лат.).
⁵ "Про мертвих або добре, або нічого" (лат.).