06/26/2008 | igorg

http://maidan.org.ua/static/news/2007/1214405007.html
(відсутнє посилання на форум для обговорення)

Міністр освіти і науки Іван Вакарчук підписав наказ, який повз норми Конституції та застереження Кримінального кодексу дозволяє втручатися в особисте і сімейне життя абітурієнтів без їх на те згоди.

Дослівно пункт 3.3 наказу №514 від 11.06.2008 каже, що ректори вузів ІІІ-ІV рівнів акредитації тепер мають "у тижневий строк після прийому заяв на вступ до вищого навчального закладу подати до Міністерства освіти і науки України на компакт-диску копію бази даних, створену під час прийому заяв вступників, окремо на денну і заочну форми навчання."

Нагадуємо, що конфіденційна інформація, яку вступники надають вузам, включає в себе відомості про адреси, номери телефонів та місця роботи абітурієнтів та їх батьків. Тому при бажанні ця інформація може бути використана як з метою розсилки sms-спаму, так і з метою, наприклад, політичних репресій.

Варто особливо наголосити на тому, що нововведення пана Вакарчука явно суперечить нормам Основного Закону. Бо у статті 32 Конституції, зокрема, йдеться про те, що збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її на те згоди не допускається. Тобто якщо вступник надати вузу інформацію про себе дійсно погоджується (бо інакше просто не вступить), то у наказі Міністерства про згоду самого абітурієнта не питають. Виключення у Конституції становлять випадки, визначені законом, і лише "в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини". Тож оскільки наказ законом не являється, а інтерес безпеки і добробуту потрібно ще "притягнути за вуха" до ситуації, то, у разі реалізації міністерської ініціативи, покірність ректорів може потрапити під дію статті 182 Кримінального кодексу. А стаття Кодексу застерігає, що незаконне збирання, зберігання, використання або ж поширення конфіденційної інформації про особу без її на те згоди - карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Цікаво, що небезпечний для вступників і ректорів пункт 3.3 якимось дивним чином співіснує у міністерському наказі із пунктом 3.2, який навпаки зобов’язує ректорів забезпечити недопущення незаконного поширення відомостей про абітурієнтів. Цей факт, можливо, означає, що пан Вакарчук дійсно вважає, що підвідомче йому Міністерство має право втручатися в особисте і сімейне життя абітурієнтів без їх на те згоди, і що таке втручання відбуватиметься в рамках законодавства.

Неофіційна газета продовжить слідкувати за впровадженням у життя наказу №514 Міністерства освіти і науки України.

Левківський Іван, Лебедь Михайло