Обличчя Російської імперії
07/06/2008 | Андрій Сидор
Щоб краще збагнути суть російської політики щодо України та Євросоюзу прочитав днями книжку ,,Імперія” видатного польського публіциста, репортера та фотографа Ришарда Капусцінського(1932 –2007). Автор починає свою книжку з 1939 р., тобто від моменту приходу до його рідного Пінська радянських військ. Капусцінський описує політику більшовиків – терор, залякування, примусове виселення ,,класових ворогів”, руйнування святинь.
Друга частина зображує його численні подорожі, які здійснив у 50 – 60 роках по Сибіру, Середній Азії, Закавказзі – екзотичних регіонах повних конфліктів і емоцій. Самі кордони радянсько-російської імперії викликають в автора почуття страху. ,,Кордон, це стрес, навіть переляк. Поняття кордону може означати щось остаточного, двері можуть зачинитися за нами раз і на завжди, межа між життям та смертю”. І другий опис: ,,Засіки. Засіки, те що вражає. Вистають зі снігу, цілі конструкції і фігури засіків, які прикріплюють небо і землю [...] вони говорять: обережно, переходиш кордон іншого світу, звідти не втечеш. Це світ смертельної поваги, наказу і послуху. Пізніше є пси. Пси вівчарки, люті, агресивні, коли поїзд зупиниться, кидаються під вагони, гавкають”. Під час подорожей автора ,,Імперії” вражає саме ставлення громадян Радянського Союзу до іноземців: ,,Іноземець викликає різні почуття – цікавість, заздрість але передусім вселяє почуття переляку”. Не дивно, так реагують люди ізольовані, виховані в терорі, залякуванні. Тим більше, що Сталін за зв’язки з іноземцями засилав громадян на 5, 10 років концтаборів а навіть наказував розтрілювати.
Третя частина книжки, це збірка думок, роздумів, рефлексії Капусцінського, які виникнули в результаті його подорожей здійснених у 1989-1991 роках. Репортер проїхав близько 60 тис. кілометрів. Відвідав Москву, Єреван, Тбілісі, Баку, Воркуту, Уфу, Магадан, Донецьк, Київ. З його спостережень виринає сумна та трагічна картина, яку залишив по собі комуністичний режим в російському варіанті: голод, виселення, концтабори, каторга, страх, моральний розклад, знищення культурних традицій і русифікація. Ось як характеризує публіцист радянський концтабір під час перебування на Колимі ,,сталінський концтабір був садистично і заразом прецизійно продуманою структурою, яка мала на меті цілковите знищення людини в такий спосіб, аби перед смертю відчула вона якнайбільше приниження і терпіння”.
Автор присвячує багато місця голодоморові в Україні 1932–1933 рр., запровадженим сталінським тоталітарним режимом, який заподіяв смерть мільйонам хліборобів. З метою збереження Російської імперії, яка не може існувати без України, московські посіпаки винищують українських селян - виразників національної ідентичності. Наводить спогади очевидців цих трагічних подій. Фрагмент про геноцид українського народу закінчує такими словами: ,,Українське село конало в мовчанні, в ізоляції від світу, гризучи кору і лико своїх ляпанців, оточені зневагою та ненавистю мешканців міст, стоячих в довгих чергах по хліб”.
Щоб підкреслити великий розмір злочинів, скоєних московсько-комуністичним режимом польський публіцист цитує російського письменника Володимира Солоухіна: ,,З вини Леніна у Радянському Союзі попливла ріка крові, вилився океан крові. Загинуло 66 мільйонів людей, не рахуючи жертв ІІ Світової війни. То все робилося в ім’я раю на землі”.
Капусцінський намагається зрозуміти суть Російської імперії, внутрішні правила, прципи цього монстра який віками винищував народи. Пробує збагнути російський менталітет. Але самим росіянам, Росія являється чимось загадковим і незрозумілим. Мико́ла Бердя́єв російський релігійний філософ вважав, що велич, ця безмежність Росії мають негативний вплив на спосіб думання її мешканців. Не вимагає вона від них зосередження, концентрації енергії, ні творення динамічної, інтенсивної культури. Все розходиться, тоне в цій безмежній безформі.
Автор цитує також фрагмент листу російського письменника Антона Чехова, якого цікавила проблема довічного ув’язнення в царській Росії. Але сміло можна ці слова віднести до характеристики функціонування Російської імперії в цілому: „...Із книг, що я прочитав і читаю, видно, що ми згноїли у в'язницях мільйони людей, згноїли даремно, без роздумів, по-варварськи; ми ганяли людей по холоду в кайданах десятки тисяч верст, заражали сифілісом, розбещували, розмножували злочинців і все це звалювали на тюремних червононосих доглядачів... винуваті не доглядачі, а всі ми ...”.
Андрій Сидор
Друга частина зображує його численні подорожі, які здійснив у 50 – 60 роках по Сибіру, Середній Азії, Закавказзі – екзотичних регіонах повних конфліктів і емоцій. Самі кордони радянсько-російської імперії викликають в автора почуття страху. ,,Кордон, це стрес, навіть переляк. Поняття кордону може означати щось остаточного, двері можуть зачинитися за нами раз і на завжди, межа між життям та смертю”. І другий опис: ,,Засіки. Засіки, те що вражає. Вистають зі снігу, цілі конструкції і фігури засіків, які прикріплюють небо і землю [...] вони говорять: обережно, переходиш кордон іншого світу, звідти не втечеш. Це світ смертельної поваги, наказу і послуху. Пізніше є пси. Пси вівчарки, люті, агресивні, коли поїзд зупиниться, кидаються під вагони, гавкають”. Під час подорожей автора ,,Імперії” вражає саме ставлення громадян Радянського Союзу до іноземців: ,,Іноземець викликає різні почуття – цікавість, заздрість але передусім вселяє почуття переляку”. Не дивно, так реагують люди ізольовані, виховані в терорі, залякуванні. Тим більше, що Сталін за зв’язки з іноземцями засилав громадян на 5, 10 років концтаборів а навіть наказував розтрілювати.
Третя частина книжки, це збірка думок, роздумів, рефлексії Капусцінського, які виникнули в результаті його подорожей здійснених у 1989-1991 роках. Репортер проїхав близько 60 тис. кілометрів. Відвідав Москву, Єреван, Тбілісі, Баку, Воркуту, Уфу, Магадан, Донецьк, Київ. З його спостережень виринає сумна та трагічна картина, яку залишив по собі комуністичний режим в російському варіанті: голод, виселення, концтабори, каторга, страх, моральний розклад, знищення культурних традицій і русифікація. Ось як характеризує публіцист радянський концтабір під час перебування на Колимі ,,сталінський концтабір був садистично і заразом прецизійно продуманою структурою, яка мала на меті цілковите знищення людини в такий спосіб, аби перед смертю відчула вона якнайбільше приниження і терпіння”.
Автор присвячує багато місця голодоморові в Україні 1932–1933 рр., запровадженим сталінським тоталітарним режимом, який заподіяв смерть мільйонам хліборобів. З метою збереження Російської імперії, яка не може існувати без України, московські посіпаки винищують українських селян - виразників національної ідентичності. Наводить спогади очевидців цих трагічних подій. Фрагмент про геноцид українського народу закінчує такими словами: ,,Українське село конало в мовчанні, в ізоляції від світу, гризучи кору і лико своїх ляпанців, оточені зневагою та ненавистю мешканців міст, стоячих в довгих чергах по хліб”.
Щоб підкреслити великий розмір злочинів, скоєних московсько-комуністичним режимом польський публіцист цитує російського письменника Володимира Солоухіна: ,,З вини Леніна у Радянському Союзі попливла ріка крові, вилився океан крові. Загинуло 66 мільйонів людей, не рахуючи жертв ІІ Світової війни. То все робилося в ім’я раю на землі”.
Капусцінський намагається зрозуміти суть Російської імперії, внутрішні правила, прципи цього монстра який віками винищував народи. Пробує збагнути російський менталітет. Але самим росіянам, Росія являється чимось загадковим і незрозумілим. Мико́ла Бердя́єв російський релігійний філософ вважав, що велич, ця безмежність Росії мають негативний вплив на спосіб думання її мешканців. Не вимагає вона від них зосередження, концентрації енергії, ні творення динамічної, інтенсивної культури. Все розходиться, тоне в цій безмежній безформі.
Автор цитує також фрагмент листу російського письменника Антона Чехова, якого цікавила проблема довічного ув’язнення в царській Росії. Але сміло можна ці слова віднести до характеристики функціонування Російської імперії в цілому: „...Із книг, що я прочитав і читаю, видно, що ми згноїли у в'язницях мільйони людей, згноїли даремно, без роздумів, по-варварськи; ми ганяли людей по холоду в кайданах десятки тисяч верст, заражали сифілісом, розбещували, розмножували злочинців і все це звалювали на тюремних червононосих доглядачів... винуваті не доглядачі, а всі ми ...”.
Андрій Сидор
Відповіді
2008.07.09 | waldi
Re: Обличчя Російської імперії
Сидор, ты не рецензент, а пидор. Бедный поляк почему-то позабыл сказать, что его родной Пинск был белорусским городом, ставшим, как и Западная Украина, колонией панской Польши. Да история вообще может многое рассказать о "добрых" поляках. Правда голицийским холуям, всё едино, под кого лечь, лишь бы что-то какнуть в адрес России.2008.07.09 | Max
"Нечего на зеркало пенять, коли рожа крива"
"Нечего на зеркало пенять, коли рожа крива", кажуть москалі в таких випадках.Бачите панство: і в них сенсовні приповідки ся трапляють. Акурат якби для того waldi придумано.
2008.07.10 | Isoлято
waldi, ты не waldi, а DIBIL!
Забыл сказать, что "колонией панской Польши" Западная Беларусь и Украина стали по милости дебилов-блошевиков, которые умели нормально воевать только против безоружных крестьян, а как только наткнулись на регулярную армию "какой-то" Польши - то сдохли "красные кони", не дойдя до Берлина... Да, протупили поляки, жадные оказались, купились на подачку в виде огромных "восточных земель"... А надо было не покупаться, а идти на Мааскву, как в 1611-м, и добивать ленинско-троцкистских прихвостней в их мерзком логове. А там бы с юга Деникин и Врангель подтянулись... Но этого маасковским холуям не понять.2008.07.09 | shiva
зате правили половиною світу - і правитимемо знову!
І не росіяни, які взагалі поки що не нація, а російська імперія.Поштовхом для реставрації імперії та її могутної суб'єктності у світі став...Майдан. Де стільки ідіотів узяли, щоби зруйнувати власну державність?
2008.07.09 | Сахаров
Ти ба. Сповзлися, курви.
2008.07.10 | Isoлято
Вспомнился анекдот совейских времён...
На заседании Политбюро ЦК КПСС рассматривался вопрос о награждении Николая №2 орденом Октябрьской Революции. Ну, за то, что довёл страну до революционной ситуации, не задушил в зародыше "рабочее движение", и революционеров даже не всех на каторгу ссылал, разрешал им съезды устраивать в Лондонах и Брюсселях...Меняем "Николая №2" на "Q-чмо", а "октябрьскую" на "оранжевую"... и почти ничего не меняется.
Это я к тому, "де стільки ідіотів узяли". А "власної державності" Украина до 1991 г. имела чуть больше года в 1918-19, да и после 91-го "власною" она была с бааальшой натяжкой.
2008.07.10 | Стась
Газу не хватит. А больше вы ничего придумать неспособны
Вы только и можете, что грабить - соседей и свое будущее поколение, а потом пропивать и прос.рать награбленное. Под бравурные марши об имперском величии.2008.07.11 | ziggy_freud
патологічна русофобія
shiva пише:> І не росіяни, які взагалі поки що не нація, а російська імперія.
у сполученні з фофудьєносністю. Виявляється, це сумісні явища.
2008.07.11 | Isoлято
Меня такие отпетые русофилитики откровенно развлекают!
Спросишь у него, чего там всё-таки было в 33-м году - а воно, дурненьке, захлинається: "А В РАСИИ ТОЖЫ БЫЛ ГОЛАТ!", и что у него, оказываицо, от этого голода тоже кто-то там пострадал...А потім починає розповідати, як вони "правили половиною світу". Ага. Дохли от голода, но "правили". Мой дядя самых честных правил... он их давно в Сибирь отправил...
2008.07.10 | Ratibor
сильные правят миром
слабые жалуются на судьбу и ненавидят сильных.. так было, так есть и так будет.2008.07.10 | Isoлято
У Вас образцовое чёрно-белое видение мира!
Какая милая и простая градация: "сильные" и "слабые"... А места для "не очень сильных" или "слабоватых" Вы принципиально не оставляете?Сейчас постараюсь вывести вторую часть Вашей доктрины. Когда сильными считаемся "мы" - это хорошо, когда "чужие" - плохо. Надо быть сильным и править миром. И пусть "нас" ненавидят и жалуются! Я угадал?
2008.07.10 | Ratibor
Когда сильными считаемся "мы" - это хорошо
Isoлято пише:> Какая милая и простая градация: "сильные" и "слабые"... А места для "не очень сильных" или "слабоватых" Вы принципиально не оставляете?
Можете до "тысячных долей" дробить, ваше право. Я обозначил принцип.
> Сейчас постараюсь вывести вторую часть Вашей доктрины. Когда сильными считаемся "мы" - это хорошо, когда "чужие" - плохо. Надо быть сильным и править миром. И пусть "нас" ненавидят и жалуются! Я угадал?
Конечно. Все верно. По другому не получается. Ситуация с Украиной лучший тому пример.
2008.07.10 | Isoлято
Если Вы живёте по таким "принципам" - не жалуйтесь на жізєнь...
И объясните пЭрсонажам по кличкам Ruterr и Shiva, что все их попытки "искоренить русофобию" неуместны и даже вредны. Поскольку на самом деле нужно, чтобы "Россия была сильной" - а в таком случае её по определению (Вашему же) будут бояться и ненавидеть.Кстати... эта ваша безапелляционная сентенция немножко противоречит фразе
> хмельницкий видел, что россия только набирает силу, за ней будущее
отсюда:
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_rus&trs=-1&key=1214692013&first=1214967892&last=1211375851
- потому как выходит, что Хмельницкому следовало бы с перепугу от этой "набирающей силу россии" бежать сломя голову в любом возможном направлении (хоть к полякам, хоть к татарам).
Кстати-2. Вы так и не ответили по поводу "следа в истории литературы"...
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_rus&trs=-1&key=1214771725&first=1214967892&last=1211375851
2008.07.10 | Ratibor
не жалуйтесь на жізєнь...
Isoлято пише:> И объясните пЭрсонажам по кличкам Ruterr и Shiva, что все их попытки "искоренить русофобию" неуместны и даже вредны. Поскольку на самом деле нужно, чтобы "Россия была сильной" - а в таком случае её по определению (Вашему же) будут бояться и ненавидеть.
Да я и не жалуюсь..свое отношение к ситуации могу выразить крылатой фразой А.Суворова "уРА! Мы русские, какой восторг!"
> Кстати... эта ваша безапелляционная сентенция немножко противоречит фразе
> > хмельницкий видел, что россия только набирает силу, за ней будущее, потому как выходит, что Хмельницкому следовало бы с перепугу от этой "набирающей силу россии" бежать сломя голову в любом возможном направлении (хоть к полякам, хоть к татарам).
Никаких противоречий, Хмельницкий все правильно сделал, примкнул бы татарам или ляхам, еще бы и от русских армий разор украинским селянам был. А так единоверные братья все-таки...Как бы там ни было, украинцы для русских никогда не были ни "холопами", как для ляхов, ни "кяфирами", как для татар..
2008.07.11 | Isoлято
ааа... лозунгами разговариваете...
Ratibor пише:> Да я и не жалуюсь..свое отношение к ситуации могу выразить крылатой фразой А.Суворова "уРА! Мы русские, какой восторг!"
Ну дык подобные дозунги для того и сочинялись, чтобы не склонные к размышлениям "ратиборы" могли вот так бесхитростно выразить "отношение к ситуации". (О том, что этот так называемый "русский" Суворов на самом деле был армянином по фамилии Манукян, Ratibor явно не догадываиццо.)
> Никаких противоречий, Хмельницкий все правильно сделал, примкнул бы татарам или ляхам, еще бы и от русских армий разор украинским селянам был. А так единоверные братья все-таки...
Ну дык с этой точки здрения Вы должны вступление Украины в НАТО только приветствовать! А иначе ведь и от натовских армий "разор украинским селянам" может получиццо - как в Югославии, например... ну и НАТО нынче "набирает силу", как Вы изволили заметить... А аргумент нашшот "единоверности" - это, согласитесь, из поза-поза-прошлого века. Та же РосИмперия, ничуть не стесняясь, напропалую "входила в себя" и мусульман, и буддистов... не говоря уже про поляков с литовцами (католиков), финнов, эстонцев, латышей (протестантов)...
> Как бы там ни было, украинцы для русских никогда не были ни "холопами", как для ляхов, ни "кяфирами", как для татар..
А, ну да, канешна. Крепостное право на Гетьманщине ввела поморская немка Екатерина №2. Только вот почему-то в определённых широких кругах принято считать её "великой РУССКОЙ императрицей"... Быренько прекращайте, а то ведь иначе мне придётся считать, что украинцы для РУССКИХ "холопами" всё-таки были (кстати, "холоп" - это как раз РУССКОЕ слово).
2008.07.10 | Стась
В чем сила, брат? И этот Карфаген будет разрушен
2008.07.10 | observеr
То кажете нафтова віагра допомага'?
2008.07.11 | ziggy_freud
жодного разу. Світом керують
розумні і грошовиті. А "сильні" з дуже великим запізненням помічають, що ті їх вже використали в своїх цілях. Потім валять це на жидобандерівців чи помаранчівЯкщо Україна ходитиме під "сильною" Московією, це значить, що між нами та світовими лідерами будуть посередники. Краще мати справу з ЄС (США, Японією) напряму...
мамо, дивіть який я сильний - лома зламав!
то ти не сильний, синку, а дурний (с) український фолк
2008.07.11 | Ratibor
Світом керують
будьте здоровы, живите БОГато..