07/09/2008 | Майдан-ІНФОРМ

Якось їхав з аеропорту „Бориспіль” в Київ (десь о 7.30) і „попав в пробку”, яка тягнулась через весь міст метро. Після того, як з неї виїхав побачив, що винуватцем пробки була не аварія, а перекрита дорога працівниками ДАЇ, які перекрили її для того, щоб через сусідню автомагістраль проїхав кортеж якогось чиновника.

Звичайно, що таке бачив не вперше, але чомусь цього разу задумався... Сотні а може й тисячі людей, які разом зі мною тягнулись в заторі запізнювались на роботу, вже не кажучи, що хворим, які перебували в цей час у автомобілях швидкої допомоги - теж приходилось чекати...

І це все через те, що один високопосадовець їде на роботу.

Якщо проаналізувати таку ситуацію (а вона не одна, а схожих відбувається безліч за добу) то виходить, що із-за однієї людини, блокується на певний час, частина підприємств, установ, та життя певної частини міста. Воно просто завмирає, в очікуванні того, щоб якись „дядя” проїхав по тому шматку дороги, на якому випадково виявились і ви.

І знову...вчора їдучи по вул. Рейтарській вияилось, що перекрита дорога. Як з’ясувалось, її знову ж таки перекрили працівники ДАЇ. Їдучи в об’їзд зустрів кортеж чорних машин, в одній з яких, на передньому сидінні, сидів покурюючи цигарку один відомий політик (через мою політ незаангажованість його прізвища вказувати не буду).

От так, через „вільну дорогу” для наших делегованих представників від народу, приходиться потрапляти час-від-часу, в такі незручні ситуації...

Найефективнішим методом боротьби із пробками була б не зміна напрямів руху по вулицях, заборона на в’їзд у місто вантажних автомобілів а звичайні і рівні умови для всіх учасників дорожнього руху (без преференцій). Українським політикам варто брати приклад у колег з Європи, які добераються до своїх робочих місць, не на дорогезних машинах, а на громадському транспорті або на велисопедах.

Олександр Саліженко