Севастополь, 5 липня. Рубікон
07/10/2008 | Федя Крюгер
Уроки і наслідки скандального публічного приниження республіки на Графській пристані. Експертна оцінка.
Події на Графській пристані Севастополя 5.07.08 продемонстрували генетичну морально-психологічну спільність між ліберально-комуністичною елітою республіки та фінансованими з-за кордону юродивими екстремістами. До 5.07.08 чиновники покривали та забезпечували проведення українофобських злочинів (Говерла-2007, щорічні «імперські» та комуністичні демонстрації по всій території країни під охороною МВС, встановлення під охороню МВС пам’ятників ворогам українського народу, затримання, арешти та катування українських націоналістів), прикриваючись фіговим листком толерантності. Після 5.07.08 перехід екстремістів до тактики фізичних терористичних нападів на українських військовослужбовців в умовах безкарності і фактичної співучасті у формі невтручання з боку так званих «правоохоронних органів» дає підстави передбачити, що наступним етапом гарячої інформаційної війни в умовах окупації вітчизняного інформаційного простору стане збройний терор проти українського населення по всій території України під виглядом відбирання, - при сприянні приватизованих елітою судів і «правоохоронних органів», - приватної власності, квартир, будинків, земельних ділянок, котрі належать неелітному корінному населенню. При цьому організатори та виконавці геноциду подаватимуться в ліберальних засобах масової інформації як антифашисти, а українські трудящі, що чинять спротив власному знищенню – як фашисти. Боротьба з фашизмом стане таким чином боротьбою з українським народом, що відповідає наявній ліберально-комуністичній ідеологічній кон’юнктурі.
Практичні результати подій у Севастополі 5.07.08:
1. Публічна демонстрація неспроможності збройних формувань республіки захистити навіть самих себе.
2. Констатація - офіцерський корпус збройних формувань республіки дезорієнтований, зневірений, заражений пацифізмом і толерантністю.
3. Констатація - терор, розв’язаний юродивими проти військовослужбовців республіки, отримує фактичне сприяння з боку ліберальних чиновників у формі невтручання в злочинні дії терористів. Чиновники – поплічники терористів-українофобів.
4. Відсутність будь-якої реакції елітних політиканів незалежної республіки на події у Севастополі 5.07.08 засвідчує мовчазну юридичну та моральну підтримку дій юродивих з боку елітних політиканів.
Резюме
Скандал у Севастополі 5.07.08 вийшов за рамки пересічної події – демонстративне, в цинічній формі, приниження республіки як явища, стало вирішальним і остаточним доказом тотожності між незалежною республікою СНГ та Центральною радою УНР:
- Винниченко = Ющенко,
- толерантність до українофобів супроводжується репресіями проти патріотів,
- свідома руйнація обороноздатності та бойового духу,
- карально-репресивні органи республіки як інструмент захисту українофобів, залякування та придушення народного гніву,
- безкарне розкрадання, корупція, захоплення земель, терор ліберально-комуністичної еліти проти трудящих, і як результат – Крути, Голодомор, знищення корінної нації.
Альтернатива – встановлення внаслідок агонії і самовідмирання тотально корумпованих республіканських інститутів влади авторитарного режиму Третього Гетьманату з миттєвим придушенням найменших проявів українофобського терору.
Подальший перебіг подій залежить від наявності/відсутності/появи сильної особистості - вольового національного вождя-Гетьмана, здатного твердою рукою за допомогою чинного законодавства припинити в країні хаос і терор. Очікувана значною частиною населення поява вождя-Гетьмана викличе вибух ентузіазму народних мас та шок і страх серед українофобів, що стане благодатним грунтом віри і колективної активності для оперативного відновлення соціальної і національної справедливості.
Події на Графській пристані Севастополя 5.07.08 продемонстрували генетичну морально-психологічну спільність між ліберально-комуністичною елітою республіки та фінансованими з-за кордону юродивими екстремістами. До 5.07.08 чиновники покривали та забезпечували проведення українофобських злочинів (Говерла-2007, щорічні «імперські» та комуністичні демонстрації по всій території країни під охороною МВС, встановлення під охороню МВС пам’ятників ворогам українського народу, затримання, арешти та катування українських націоналістів), прикриваючись фіговим листком толерантності. Після 5.07.08 перехід екстремістів до тактики фізичних терористичних нападів на українських військовослужбовців в умовах безкарності і фактичної співучасті у формі невтручання з боку так званих «правоохоронних органів» дає підстави передбачити, що наступним етапом гарячої інформаційної війни в умовах окупації вітчизняного інформаційного простору стане збройний терор проти українського населення по всій території України під виглядом відбирання, - при сприянні приватизованих елітою судів і «правоохоронних органів», - приватної власності, квартир, будинків, земельних ділянок, котрі належать неелітному корінному населенню. При цьому організатори та виконавці геноциду подаватимуться в ліберальних засобах масової інформації як антифашисти, а українські трудящі, що чинять спротив власному знищенню – як фашисти. Боротьба з фашизмом стане таким чином боротьбою з українським народом, що відповідає наявній ліберально-комуністичній ідеологічній кон’юнктурі.
Практичні результати подій у Севастополі 5.07.08:
1. Публічна демонстрація неспроможності збройних формувань республіки захистити навіть самих себе.
2. Констатація - офіцерський корпус збройних формувань республіки дезорієнтований, зневірений, заражений пацифізмом і толерантністю.
3. Констатація - терор, розв’язаний юродивими проти військовослужбовців республіки, отримує фактичне сприяння з боку ліберальних чиновників у формі невтручання в злочинні дії терористів. Чиновники – поплічники терористів-українофобів.
4. Відсутність будь-якої реакції елітних політиканів незалежної республіки на події у Севастополі 5.07.08 засвідчує мовчазну юридичну та моральну підтримку дій юродивих з боку елітних політиканів.
Резюме
Скандал у Севастополі 5.07.08 вийшов за рамки пересічної події – демонстративне, в цинічній формі, приниження республіки як явища, стало вирішальним і остаточним доказом тотожності між незалежною республікою СНГ та Центральною радою УНР:
- Винниченко = Ющенко,
- толерантність до українофобів супроводжується репресіями проти патріотів,
- свідома руйнація обороноздатності та бойового духу,
- карально-репресивні органи республіки як інструмент захисту українофобів, залякування та придушення народного гніву,
- безкарне розкрадання, корупція, захоплення земель, терор ліберально-комуністичної еліти проти трудящих, і як результат – Крути, Голодомор, знищення корінної нації.
Альтернатива – встановлення внаслідок агонії і самовідмирання тотально корумпованих республіканських інститутів влади авторитарного режиму Третього Гетьманату з миттєвим придушенням найменших проявів українофобського терору.
Подальший перебіг подій залежить від наявності/відсутності/появи сильної особистості - вольового національного вождя-Гетьмана, здатного твердою рукою за допомогою чинного законодавства припинити в країні хаос і терор. Очікувана значною частиною населення поява вождя-Гетьмана викличе вибух ентузіазму народних мас та шок і страх серед українофобів, що стане благодатним грунтом віри і колективної активності для оперативного відновлення соціальної і національної справедливості.