07/15/2008 | Майдан-ІНФОРМ

22 червня, у день святкування захоплення О. Бондарем влади в м. Ірпені Київської обл., секретар Ірпінської міської ради, депутат від фракції БЮТ Анатолій Мороз, перебуваючи в нетверезому стані, секретар Ірпінської міськради А. Мороз на службовому автомобілі скоїв на трасі Київ-Варшава ДТП, в якому постраждало подружжя з Бородянського району.

Пенсіонери з села Микуличі Бородянського району Микола Григорович та Ніна Григорівна Цоколенки їхали по Варшавській трасі до Києва на старенькому авто ВАЗ-2107 (державний номер 401-86 КХ). Під’їжджаючи до міста Бучі, вони бачили зелений «Фольксваген-Пасат» (державний номер 500-62 КИ), який мирно стояв на узбіччі дороги. Несподівано, коли «Жигулі» наблизилися до іномарки, вона раптом рвонула з місця і з великою силою в’їхала під кутом 90% в автомобіль Цоколенків, які навіть не встигли нічого зрозуміти. А потім з машини вийшов секретар Ірпінської міської ради Анатолій Мороз. Свідки дорожньо-транспортної пригоди (не лише Цоколенки) стверджують, що він був настільки п’яний, що не міг членороздільно відповісти на жодне запитання. На запитання, що з ним відбулося, відповідав: «Я не знаю» (можливо, задрімавши під літнім сонцем Анатолій Єлізарович, який вже досяг пенсійного віку, але проходив більшу частину життя «на зігнутих ногах», постійно перебуваючи у чиємусь підпорядкуванні, так і не здійснивши жодного гідного вчинку, побачив сон, де він здійснював подвиг, наприклад, відчув себе Миколою Гастелло, і, прокинувшись, не зрозумів, що службовий «Фольсваген-Пасат» – це не літак, він сам – не льотчик, а колона автомобілів на трасі Київ-Варшава – не колона ворожих танків).

Однак, на відміну від Гастелло, «льотчик» залишився неушкодженим. Натомість Надія Цоколенко, яка сиділа біля водія, чудом залишилася живою. Адже службовий «Фольксваген-Пасат» секретаря міськради врізався в «Жигулі» саме з того боку, де вона сиділа. Від смерті її врятували долі секунди. Якби «Фольксваген-Пасат» врізався в «Жигулі» на долю секунди пізніше, він би потрапив не в капот, а в передні двері машини, за якими сиділа жінка, яка з важкими травмами (тріщина в шийному хребці – тепер півроку вона мусить ходити в корсеті, перекоси хрящової тканини ребер, забій передньої черевної стінки, численні гематоми та синці) потрапила до Ірпінської міської лікарні. Трохи легшими травмами (переломом хрящової тканини ребер) відбувся її чоловік.

Не зважаючи на те, що жінка не почувалася здоровою, її виписали з лікарні вже через сім днів. А в Бородянській поліклініці, куди Ніна Володимирівна звернулася після того, як їй стало погано (почала розламуватися і крутитися голова), їй встановили струс мозку, чого «не помітили» ірпінські лікарі.

Про причини такої «некомпетентності» ірпінських ескулапів та поспішності із випискою можна здогадатися, взявши до уваги поведінку ірпінської міліції та низку інших обставин.

По-перше, на місці аварії, куди негайно прибули для «переговорів» з правоохоронцями колеги А. Мороза по міськраді, потерпілому М. Цоколенку не видали довідку про ДТП. А це обов’язково повинна була зробити оперативна група ДАЇ, яка прибула на місце аварії і складала протокол. Саме на підставі цієї довідки потім потерпілим дається направлення на судово-медичну експертизу та на експертизу авто. Проте цього Миколі Григоровичу ніхто з правоохоронців не пояснив ні в день аварії, ні в інший день, коли він приходив у ірпінську міліцію намагаючись здати заяву про злочин. Заяву в нього ніхто не прийняв, сказавши, що все робиться автоматично. А потім усно повідомили, що у порушенні кримінальної справи відмовлено.

По-друге, винуватця пригоди (а в тому, що винним у ДТП є саме Мороз ні в кого не виникне сумнівів, якщо він побачить втаранене збоку авто потерпілого та місце пригоди) слідчий, який прибув на місце події, мав відвезти на експертизу на предмет наявності в його крові алкоголю. Невідомо, чи оформили правоохоронці свій підлог документально, але зараз працівники міліції стверджують, що А. Мороз був тверезим як скельце. Тим часом численні свідки, як вже писалося вище, стверджують протилежне (ми розмовляли з ними на цю тему, і вони готові підтвердити це у суді).

По-третє, користуючись необізнаністю потерпілого, який ніколи не потрапляв у подібні ситуації, йому відмовили у наданні направлення на судмедекспертизу, навіть не пояснивши, яким є порядок її надання, тобто, що для цього необхідна довідка про ДТП, яку йому, як зазначено вище, не видали. Лише тоді, коли журналісти пояснили М. Цоколенку порядок отримання направлення на судмедекспертизу (а це мали пояснити працівники міліції) та пішли разом з ним до ДАЇ, він нарешті отримав довідку про ДТП та звернувся з нею до Ірпінської міліції за направленням на судмедексперттизу.

По-четверте, через кілька днів, коли Микола Цоколенко вчергове звернувся до Ірпінського міського відділу міліції, щоб з’ясувати, на якій стадії знаходиться розслідування ДТП, йому повідомили, що у порушенні кримінальної справи відмовлено в зв’язку з тим, що травми, які отримали він та його дружина, є легкими, тобто такими, що не тягнуть за собою кримінальної відповідальності. Але при цьому офіційно жодного документу про відмову у порушенні кримінальної справи не дали. Залишається відкритим питання: на підставі чого слідчий, який займається цією справою, зробив висновок про те, що отримані тілесні ушкодження є легкими, якщо не мав висновків судово-медичної експертизи?

Тому напрошується відповідь на поставлене раніше запитання щодо поспішної виписки Ніни Цоколенко з Ірпінської міської лікарні у незадовільному стані (тим більше, що а у травмпункті повідомили, що працівники міліції вилучили її рентгенівські знімки). Це було зроблено саме для того того, щоб показати, ніби здоров’ю потерпілих завдано незначної шкоди. Очевидно, Ірпінська лікарі сподівалися, що раптом якось минеться, і що в жінки, можливо, не з’явиться сильних болів у голові, які примусять жінку знову звернутися до лікарів, але вже за місцем проживання, а не до ірпінських, які знаходяться під контролем Юрія Романенка, цинічного та свавільного начальника Ірпінського міського відділу охорони здоров’я, друга та однопартійця Анатолія Мороза (до речі, видатний демагог Ю. Романенко очолює в Ірпінській міській раді комісію з питань регламенту, законності та правопорядку і дуже любить говорити високі слова, в т.ч. і про мораль).

Неадекватність поведінки Анатолія Мороза очевидна. Він навіть не виїхав із перехресної вулиці, а просто стояв (спав?) на узбіччі дороги вздовж траси, а потім різко рушив з місця, повернувши авто ліворуч так, що в’їхав перпендикулярно, фактично під кутом 90 градусів в машину, яка рухалася по трасі. Будь-якому водію навіть важко уявити, що таке може статися. Таке могла зробити тільки людина в стані алкогольного сп’яніння, або яка вперше сіла за кермо машини. Однак Анатолій Єлізарович багато років їздить за кермом, тож важко собі уявити, що причиною аварії стало його невміння їздити на автомобілі.

Слід також зазначити, що для пенсіонерів Цоколенків старі «Жигулі» були засобом заробляння на прожиття. На них вони возили продавати до Києва на базар вирощені на власному городі овочі, полуниці, картоплю. Тож в результаті аварії потерпілі понесли додаткові збитки у вигляді згнилої полуниці, яку вони спеціально вирощували для продажу, та розтрощеного автомобіля. Коли М. Цоколенко показав А. Морозу, який приїхав до нього додому, щоб домовитися, про те, аби не роздувати цю справу, 25 соток спеціально вирощеної для продажу полуниці, яка пропала, Анатолій Єлізарович запропонував, що дасть йому чотири дівчинки – студентки Податкової академії, які за рахунок практики будуть допомагати родині потерпілого поратися по господарству замість «вибулої із строю» хазяйки.

До речі, це в черговий раз доводить всі відомий зв’язок бютівського секретаря міськради з головою Київської обласної організації Партії регіонів, ректором податкової академії Петром Мельником. Адже будь-хто не може «виписати» студенток для вирішення власних проблем за рахунок їхньої виробничої практики.

Взагалі цей випадок вчергове демонструє наскрізь корумпований характер державної системи. Якщо вже чиновник рівня міської ради вважає, що може безкарно їздити п’яним за кермом і калічити людей, то що тоді казати про депутатів Верховної Ради, які мають недоторканість, та інших високопосадовців? І навряд чи в нашій країні буде покладено край корупції, якщо навіть у «сформованому наново» після розпуску Міністром внутрішніх справ «за бездіяльність» Ірпінському МВ ГУ МВС України правоохоронці так ставляться до своїх обов’язків. А, згідно рекламним меседжам, саме Юрій Луценко є в нас першим борцем з корупцією, якому заважає її подолати прокуратура. От тільки до чого тут прокуратура до дій підлеглих Юрія Віталійовича хоча б у цьому випадку?