07/18/2008 | Петро Процик

Чи то наша не підкріплена нічим амбіційність, чи брак відчуття міри, чи нездатність зазирнути на пару кроків наперед, а чи крайня безвідповідальність за наслідки вчиненого примушують нашу владу раз по-раз наступати на граблі, і вперто не робити висновків на майбутнє.

Йтиметься про нашу звичку надмірно вживати назву нашої країни. Деколи, правда до місця, а частіше й не дуже. Для прикладу, чи треба було називати цим іменем банк, що апріорі був утворений, аби пограбувати нарід та нажитись його верхівці. З чим асоціюється слово-назва банку у тисяч обездолених цими, м’яко кажучи істотами? Чи є в цій державі орган, котрий не дозволяв би жулікам використовувати святі слова?

Тепер подібне сталося з кораблем, котрий ще недобудований, такими ж безвідповідальними керманичами (бідний нарід, що має таких) був бездумно названий іменем держави. Аби тепер посміятись?

На днях громадськість почула про чергову спробу недалекоглядних очільників оборонного відомства продати ракетний крейсер «Україна», надпотужний корабель вітчизняних Військово-Морських Сил (ВМС) добудований на 96%.

При цьому цей шкідливий для національних інтересів намір «бухгалтери при погонах» пробують обґрунтувати відсутністю в України потрібних озброєнь, необхідністю затрат на добудову (аж $ 30 млн.) й тим, що Міноборони на утримання крейсера витрачає щороку близько 5! млн. грн. А між тим, у крейсер уже вкладено великі гроші: загальна вартість проекту, за даними експертів складає $450 млн.

Ми вже не говоримо про те, чию міць підсилить цей, все ще новий ракетоносець.

Дивують т.з. докази, якими пробують виправдати такий ґешефт. Найбільш переконливий аргумент, котрий «переспівують» причетні до цієї справи можновладці - українські ВМС не мають і не будуть мати завдань для корабля такого класу.

Та якраз воно, це твердження засвідчує про відсутність в державі чіткої стратегії забезпечення обороноздатності країни та програми розбудови війська, що відповідала б національним інтересам.

Так, наші ВМС не спроможні самостійно забезпечити, прикривати й охороняти крейсер при його бойовому застосуванні. Але ж, хлопці, невже до вас не дійшла не так давно прийнята Стратегія національної безпеки? Тоді, може ви знаєте суть Закону про національну безпеку? Маю на увазі проголошену цими документами державну політику євроатлантичної інтеграції.

З огляду на цю мету (вступ до НАТО) і має бути визначена майбутня структура Збройних Сил з огляду на їх роль і місце в системі міжнародної колективної безпеки на базі Організації Північноатлантичного договору. А тоді питання доцільності ракетного крейсера у бойовому складі наших ВМС виглядатиме зовсім по іншому.

Ми уже зараз маємо досвід коаліційних бойових дій – під натівським прапором у складі міжнародних сил несе бойову службу уже третій наш бойовий корабель. При цьому зараз – у ролі корабля управління тактичної групи.

Більш того, російський корабель подібного класу – ракетний крейсер «Москва» теж діяв у складі тих же інтернаціональних сил, його дії забезпечувались силами НАТО. То що, російський крейсер потрібен Альянсу, а наш ні?

Здавалось би, вихід з ситуації з майже готовим кораблем є. Керівники ж військового відомства з впертістю, вартою кращого застосування, намагаються своєрідно конверсувати військову потугу держави. А приклад такого професіоналізму – у нас перед очима. Хіба можна вважати успіхом, коли у 1998 році держава вже продала недобудований авіаносець «Варяг» за $20 млн. для переобладнання його в розважальний комплекс.

Насамкінець можемо стверджувати, що ВМС Збройних Сил України й нині є дуже цінним геополітичним і адміністративним капіталом нашої країни, важливим інструментом досягнення не лише військових, а, перш за все, політичних, безпекових цілей нашої держави на півдні.

Ми переконані, що потужнішого механізму реалізації українських інтересів у цьому анклаві держава просто не має і всяке посилення ВМС автоматично посилює наш політичний вплив в Севастополі і Криму, а лише суто військові чи бухгалтерські міркування не можуть бути підставою для скорочення ВМС, розпродажі їх з молотка.

Хотілось би у черговий раз закликати Президента України вжити рішучих заходів щодо забезпечення безпеки й обороноздатності України в акваторіях Чорного, Азовського морів та у Світовому океані, оснащення національних ВМС новітніми зразками морської зброї відповідно до сучасних вимог. Та чи почує…

Received: by mail.maidanua.org Date: Thu, 17 Jul 2008 11:15:36 +0300