07/24/2008 | Андрій Сидор, Анатолій Тимошков

Один народ, хоч різні вже країни,
Одна культура, хоч кордон між
нами є.
Усі ми браття родом з України.
І не важливо, хто де з нас живе.
Анатолій Тимошков

ІІ Світова війна і визначення нових кордонів між радянською Україною та Польщею призвели до того, що в межах Польщі опинилолося 150 тисяч українців. З огляду на конфлікт між українцями та поляками на південо-східній території Польщі її комуністи вирішили розв’язати українське питання. Результатом цієї проблеми була операція „Вісла”, яка призвела до примусового виселення українців з її Батьківщини на понімецькі землі, маємо на увазі північну і західну територію Польщі. Дана операція була проведена з 28 квітня по 30 липня 1947 року. Життя українців на нових землях було важким. Комуністична влада Польщі унемужливлювала відкриття українських шкіл, церков. Проте, після смерті Сталіна і з приходом „Хрущовської відлиги” ситуація дещо змінилася на краще. З’являються перші українські школи, було організовано Українське суспільно-культурне товариство, створюються українські музичні ансамблі.

З приходом Солідарності і виникненням української незалежної держави, ситуація українців у Польщі набагато покращилася. Починають діяти українські товариства, метою яких є збереження своєї самобутності, проводяться різноманітні фестивалі української культури, трансляція теле- і радіомовлення ведеться українською мовою.

І для того, щоб зберегти українську мову, культуру, та й, мабуть, діаспору нашого народу на теренах сусідньої держави, починають організовуватися обмінні програми. Одна з таких програм була створена в Вармінсько-Мазурському воєводстві. Організатором задуму став Степан Мігус, голова Ольштинської ланки Об’єднання українців в Польщі. Мандруючи теренами Полісся і Волині, йому дуже сподобалася одна з перлин Острожчини – дитячий санаторно-оздоровчий комплекс „Корчагінець”, директором якого є Іван Дячук. За сприянням голови Рівненської обласної державної адміністрації Віктора Матчука і було підписано угоду про співпрацю.
Україна радо зустрічала своїх земляків з Польщі!

Перша група українців із сусідньої держави прибула до табору минулого року. Велич вічнозелених сосон, чистота лісового повітря, турбота адміністрації табору, дружній колектив вожатих, цікава і насичена програма для відпочиваючих, захоплюючі екскурсії до визначних пам’яток культури України - все це створювало атмосферу, в якій панували взаєморозуміння, злагода і повага один до одного.

9 липня 2008 року, 1030 ранку – хвилюючий і тривожний момент. „Корчагінець” уже вдруге радо вітає наших побратимів з Польщі. Цього разу вдосконалювати українську мову, ознайомлюватися з культурою, історією і традиціями нашого народу прибули 24 дитини та 3 вихователі Аліна Качмар, Іван Романюк та Катерина Романюк, керівником яких став Андрій Сидор. До групи були прикріплені загонові вожаті Наталія Ярмолович та Анатолій Тимошков.

З першого дня перебування в таборі українці з Польщі активно влилися в життя дитячого колективу. Брали участь в різноманітних і цікавих конкурсах, спортивних змаганнях, заходах. Крім цього велося активне спілкування з ровесниками із Полісся, Волині та Київщини. Також діти могли пізнати культуру Канади, Єгипту та Індії, оскільки у таборі працювала група волонтерів з цих країн.

Важливим моментом життя наших друзів стали численні екскурсії. Маршрут автобуса пройшов дорогами Почаїва, Кременця, Луцька, Рівного, Нетішина, Острога, Дубна. Зупинимося на цьому дещо детальніше...

Першим етапом нашої подорожі стала визначна пам’ятка української релігійної культури – славнозвісна Свято-Успенська Почаївська Лавра. Золотоверхі куполи церков, духовне багатство храмів, захоплюючі розповіді екскурсовода Оксани Тишко подарували незабутні моменти, які назавжди закарбувалися в пам’яті юних сердець. Після відвідин Лаври, група відправилася до джерела Св. Анни, де кожен бажаючих міг скупатися в її цілющих водах.

Наступним етапом нашого маршруту стало місто Кременець, яке радо запросило нас в музей відомого польського поета-романтика Юліуша Словацького, життя і творчість котрого було також дуже тісно пов’язане з Україною. Ми мали можливість оцінити прекрасний краєвид міста, піднявшись на вершину гори Бона.

Далі кермо свого автобуса ми спрямували до міста Луцьк. Відчути дух лицарства, побачити справжню дзвінарню, в’язницю та відвідати музей книги ми змогли у замку Люберта. Дізнатись про історію української ікони, побачити їхню різноманітність, усвідомити їх значення, символіку ми змогли у музеї Волинської Ікони. Здійснити візит до Луцька нам допомогли директор місцевого театру Богдан Береза та його заступник Микола Самчук.

З етнографією, археологією, природою, історією, геологією, мінералогією Нітішинського краю ми змогли ознайомитится в міському краєзнавчому музеї даного міста. У зв’язку з відсутністю АЕС у Польщі, учасники групи мали можливість відвідати її у Нетішині.
Ми повертаємося назад і заїжджаємо до Острога. Історія переносить нас у період правління князів Острозьких. Група відвідала замок-музей, де змогла ознайомитися з побутом і культурою наших предків. Пізнавати різноманіття і ціність грошей у житті людини ми відправились до музею нумізматики.

Завершальним етапом нашого маршруту став замок в місті Дубно. Це місце нас просто заворожило своєю історією та архітектурою. Ще в давнину воно приймало відомих гостей, серед яких були Тарас Шевченко, Оноре де Бальзак... Приємно, що дана місцевість згадується в романі Миколи Гоголя „Тарас Бульба”.

Маршрут екскурсій на цьому завершився, а от приємні враження аж ніяк. Діти отримали масу задоволення від перебування в таборі, змогли вдосконалити українську мову, більше дізнатися про історію та культуру нашого народу. Вогник радості від побаченого і водночас печалі від розлуки миготів в очах кожної дитини. Але ми повертаємося до Польщі з надією, що знову скоро зустрінемося.

До зустрічі, Корчагінець!!!

Андрій Сидор
Анатолій Тимошков