07/25/2008 | TrollSееker

http://www.intv-inter.net/news/article/?id=57739861

Ющенко готовий скасувати Акт про незалежність України?

У політиків, як і у футболістів, літо – міжсезоння. Пора підбивати підсумки і будувати плани на майбутнє.

Про результати політичного сезону, який завершився драматичною спробою відправити уряд Тимошенко у відставку, зривом бюджету на поточний рік та іншими гострими колізіями ведемо розмову із відомим українським політиком та аналітиком, професором Міжнародного університету "Україна" Василем Базівим.

Напередодні розгляду питання про відставку ви зробили прогноз про те, що Президент вніс свій проект поправок до державного бюджету, щоб зірвати бюджетний процес, а відтак відправити Тимошенко у відставку. Ваш прогноз практично збувся, його підтвердила навіть сама Тимошенко. На чому ви грунтували свої припущення?

Це не припущення, а елементарний переклад на доступну мову справжніх намірів політиків, які вони приховують під облудною риторикою.
Можу вам розкрити секрет, як вгадувати чи прогнозувати усе, що робитиме Ющенко.
Намір у Ющенко один – вдруге стати президентом. На його, до речі хибну думку, на шляху до цього є єдина перепона, - Тимошенко.
На подолання цієї перепони спрямований його кожен крок, кожна дія. От і уся футурологія по-українськи.
А що стосується бюджету, то, по-перше, Ющенко не має права вносити свій проект основного економічного закону країни. Це виключна прерогатива єдиної державної інституції - уряду. Так записано у Конституції. Але її гарант ставиться до неї на основі народної мудрості – закон як дишло…
Не тільки в українській, а світовій політичній практиці ви знайдете дуже мало політиків, які так запросто здатні переступити через конституцію, як Ющенко. За психологічним архетипом, Віктор Андрійович – такий собі поміщик-самодур часів Тараса Шевченка, якому можна робити зі своїми кріпаками усе, що йому заманеться.
По-друге, Ющенко запустив свій, так званий проект бюджету у той момент, коли коаліція і опозиція були уже готові приймати урядовий проект із відповідними компромісними поправками.
Цього й злякався Ющенко – виходу бюджетного процесу на конструктивний рівень. Тому запустив, як каже Тимошенко, технологію зриву бюджету.

Але ж країна залишилася без оптимального бюджету. І від цього страждають, перш за все, люди, особливо малозабезпечені?

Справа у тому, що не існує ціни, яку Ющенко був би не готовий заплатити за те, щоб усунути зі свого шляху Тимошенко. Щоб вона не стала президентом, він готовий внести хоча б проект про відміну Акту про державну незалежність України. Не буде України, не можна буде стати її президентом.
Але повернемося до бюджету. За його прийняття за вказівкою Ющенка не голосували депутати із "Нашої України", що призвело до зриву, бо не вистачило якраз цих 10 голосів.
Що означає цей зрив імені Віктора Андрійовича? А те, що вразливі суспільні верстви не отримають 30 мільярдів гривень, які є у розпорядженні уряду і які пішли би до адресатів ще з липня. Це зрив також виплати півтора мільярда заощаджень Ощадбанку, які уряд був намірений продовжувати. Так що ім"я того, хто відмінив, зірвавши прийняття бюджету, виплату заощаджень, - відоме. Його звати Ющенко Віктор Андрійович.

Напередодні розгляду питання про відповідальність уряду ви прогнозувати, що відставки не буде. Поділіться секретом, який вам дав змогу це передбачити.

Із Партією Регіонів усе зрозуміло. А дивною могла видатися позиція комуністів і блоку Литвина, які не голосували за відставку.
Насправді, усе дуже просто. Оскільки історію із відставкою затіяв Віктор Андрійович, Компартія, яка все таки відзначається принциповістю і послідовністю у своїй опозиційності до нього, не могла брати участі у реалізації його планів, Якщо це задумав би хтось інший, комуністи проголосували б залюбки.
Що стосується Литвина, то він все таки досвідчений політик, тому не пішов на загострення за рік до президентських виборів із Тимошенко, у котрої найбільші шанси їх виграти.

Чому ж тоді не повела себе так само і Партія регіонів?

А тут уже діє зовсім інша логіка. Ми говоримо про завершення сезону, а давайте повернемося до його початку. Що сталося рівно рік тому? А сталася подія переломна у всій пост-майданній історії. Крутий поворот-розворот. Візуально це виглядало так. Виходять Ющенко у дворі ДУСі на асфальтовану галявину і врочисто перед журналістами оголошує ім"я свого нового "найлюбішого" друга – Рената Ахматова.
Узагальнимо. Це означає, що Ющенко остаточно розходиться із народом, серед якого він має підтримку 5-7 відсотків, і робить ставку виключно на олігархат. Україна – це дві складові: 99 процентів бідних і дуже бідних і один процент дуже багатих. Віктор Андрійович вирішив пов"язати свою долю із цим одним процентом, який володіє майже 90 відсотками національного багатства України, чого не немає у жодній країні не тільки європейській, а й навіть банановій, до якої скотилася Україна .
А далі – діло техніки. Ручна партія Ахметова раптом погоджується на дострокові парламентські вибори. Новий альянс надіється виграти на них і утворити ту саму "ширку".

Але ж результати цих виборів були іншими.

Плани Ющенка зірвав його повний провал на заході – у помаранчевому форпості. Знаковим виявилося те, що йому не вдалося знаряддям своїх планів зробити Галичину, яка, головним чином, привела його до влади.

Але ж Ющенко вніс все таки кандидатуру Тимошенко на посаду прем"єр-міністра.

Виходячи із результатів виборів, у нього не було інших варіантів. Хіба хочеш – мусиш! Але згадайте, яка йшла шалена атака на ці результати з метою їхньої денонсації. Від вересня по грудень Віктор Андрійович пручався.
А денонсація означала: на основі "ширки" із Ахметовим Плющ – спікер, Колесников - прем"єр, Балога – перший віце-прем"єр.
Я теж писав про ці плани задовго до того, коли вони врешті були обнародувані і проти їх існування уже ніхто не заперечував.

Плани ці не здійснилися і був сформований помаранчевий уряд. Якби ви оцінили співпрацю Президента по суті із своїм урядом?

Яким він може бути своїм для Віктора Андрійовича, коли його очолює Юлія Володимирівна! Такий уряд може бути тільки ворожим. І Ющенко розв"язав проти нього безпрецедентну війну. У Секретаріату Президента появилася нова і практично єдина функція – топити уряд. Різними способами. Чого лише варті листи-фейлетони Балоги на адресу Тимошенко. Або відчайдушне роздмухування із Банкової інфляції. Або ж газова атака, коли Банкова практично стала на сторону Газпрому, а не уряду України.

Чому ж тоді не ставилося питання про відставку?

Віктора Андрійовича переконали, що Юлія Володимирівну вигідно тримати в уряді виключно лише, як мішень. Поза урядом вона не буде такою вразливою.
А потім улюблена пісня нашого неповторного часу – інфляція. Якщо вона росте, то Тимошенко падає. Відставка тут невигідна. Давайте цю саму інфляцію роздувати зі всієї сили, що робилося несамовито.

Але ж справді є інфляція, а з нею ціни росли. І це факт.

Ніхто не заперечує цей факт. Але цей факт – не тільки український, а загальносвітовий, глобальний. У Росії цифри зростання цін на продукти вищі, ніж в Україні, але ж президент Медведєв не ставить питання у зв’язку з цим про зняття з роботи прем"єр-міністра Путіна. А у нас? Чи ви чули з уст фінансиста Ющенка будь-яку, бодай одну невеличку ідею – як зупинити інфляцію? Уся розмова на цю тему зводилася до єдиного – винуватий тільки уряд, усе, що він робить, - це не так, а як – ми не знаємо, але уряд – "долой".

Останнім часом інфляція пішла на спад, і такий підхід уже не актуальний. Чому ж тоді відносини загострилися?

Ваша логіка цілком правильна. З погляду інтересів державних. Але ми знаємо, що наш головний герой керується іншим інтересом. А з нього випливає: якщо інфляція уже не топить Тимошенко, то пора її знімати, бо вона уже перестає бути вразливою, перестає бути мішенню.
Була у чоловіка чи не єдина радість у житті – інфляція, а тут уряд позбавив його такої радості. Нам такий уряд не потрібний! Такий, який може мати результати. Уряд чи точніше його голова потрібен для того, щоб вішати на нього усіх собак. От вам уся мотивація – чому зі всією категоричністю на порядок денний постало питання про відставку Тимошенко.

Чому в останній дні сесії треба було конче робити це? Можна було перенести на осінь?

Ми дуже не оправдано недооцінюємо психологічні фактори у всьому, особливо у політиці.
Є два варіанти. Перший. Лежать собі державні мужі десь на морях, ніжаться на сонці у стані повної "розслабухи" та із почуттям виконаного обов"язку. У Києві на троні урядовому уже немає Тимошенко – можна із полегшенням зітхнути і зануритися і теплі літні води Криму чи ще далі. Варіант другий. Мужі поїхали відпочивати, прилаштувались на пляжі, а з голови не вилазить ота заноза - там, у Києві, сама на господарстві, протягом двох місяців залишилася ота… Ну який тут відпочинок, одна мука невимовна.
Планували, звичайно ж, перший варіант - вчинити це "грязне" діло до відпустки. А вийшов, як бачимо, варіант другий.
Відтак, наскільки я знаю, колеги-аналітики, які обслуговують тандем Ющенка-Ахметова, зробили висновок, що якщо не усунути Тимошенко літом, восени зупинити її прорив до президенства буде уже не можливо.

Ви теж дотримуєтесь такої думки?

Я би із такими категоричними висновками не поспішав, хоча не можна не визнати, що шанси у Тимошенко - найвищі. Але відстань між шансами і реаліями – завжди дуже далека. Ми порівнювали політику із футболом. Так от у міжсезонні прийнято кардинально зміцнювати команду, тим паче, вирушаючи у свій найважливіший у життя політичний сезон. Відтак – хвалена і куплена із потрухами свобода слова. Усе залежить, настільки дадуть собою маніпулювати українці із всесильного "ящика" - телеканали та інші розписані за кланами ЗМІ будуть реалізовувати не міфічну свободу слова, а ставки своїх господарів-олігархів.

І якими будуть ці ставки?

Ставки більше, ніж життя! На терезах – десятки мільярдів олігархів і долі десятків мільйонів громадян, які мають право на гідне життя.
З осені в Україні запускається тоталізатор, у якому ставки робляться не на гру, не на сезон, а на 10 років. Треба мати на увазі, що для найпродуктивнішого покоління 40-50-річних громадян – це практично остання ставка.
Може, комусь це видається згущенням фарб, але суспільство ще мало уявляє собі, що його чекає найближчий рік з гаком. Потрясіння із Майданом – це так собі, витівки на галявині в порівнянні із майбутніми боями за владу над Україною.

Бесіду вів Євген Ратєв. INTV