Розчарування в політиках; це добре, чи погано?
07/28/2008 | Анатоль
При певних умовах - це добре.
В нашому менталітеті занадто багато надій і сподівань на Доброго Царя, Партію і Уряд. Занадто багато.
Але що ми робимо? Розчарувавшись в одному кумирі, шукаємо іншого, кращого.
А це погано. Це значить, що ми не хочемо дорослішати.
Свідченням нашого росту буде розуміння того, що сильно покладатись на того чи іншого політика не варто, а потрібно прагнути до такої системи державних і громадських інституцій, яка б ефективно функціонувала в інтересах суспільства сама-по-собі, не сильно залежачи від персоналій.
Така система відома - це демократія з розвинутим громадянським суспільством.
Тож пріоритетною задачею повинно бути побудова такої системи.
І що? будемо шукати лідера, який би побудував її?
Така система не будується зверху.
Вона повинна вирости.
І вирости вона може лише в певних умовах.
Ці умови дуже прості: Свобода і Конкуренція
Тож не персоналії лідерів повинні бути для нас пріоритетами нашої уваги.
А стан і тенденції свобод, прав (політичних, економічних, соціальних, культурних, релігійних...) і конкурентних умов (в політичній, економічній сферах)
І підтримувати ми повинні не тих лідерів і партії, які обіцяють манну небесну і "наведення порядку", а тих, які будучи при владі, не приведуть до згортання свобод, конкурентності, не приведуть до становлення політичного і економічного монополізму.
Бо тільки в умовах вільної і чесної політичної і економічної конкуренції (і бажано в умовах рівноваги сил, коли виключений диктат) можливе становлення і демократії і громадянського суспільства.
В нашому менталітеті занадто багато надій і сподівань на Доброго Царя, Партію і Уряд. Занадто багато.
Але що ми робимо? Розчарувавшись в одному кумирі, шукаємо іншого, кращого.
А це погано. Це значить, що ми не хочемо дорослішати.
Свідченням нашого росту буде розуміння того, що сильно покладатись на того чи іншого політика не варто, а потрібно прагнути до такої системи державних і громадських інституцій, яка б ефективно функціонувала в інтересах суспільства сама-по-собі, не сильно залежачи від персоналій.
Така система відома - це демократія з розвинутим громадянським суспільством.
Тож пріоритетною задачею повинно бути побудова такої системи.
І що? будемо шукати лідера, який би побудував її?
Така система не будується зверху.
Вона повинна вирости.
І вирости вона може лише в певних умовах.
Ці умови дуже прості: Свобода і Конкуренція
Тож не персоналії лідерів повинні бути для нас пріоритетами нашої уваги.
А стан і тенденції свобод, прав (політичних, економічних, соціальних, культурних, релігійних...) і конкурентних умов (в політичній, економічній сферах)
І підтримувати ми повинні не тих лідерів і партії, які обіцяють манну небесну і "наведення порядку", а тих, які будучи при владі, не приведуть до згортання свобод, конкурентності, не приведуть до становлення політичного і економічного монополізму.
Бо тільки в умовах вільної і чесної політичної і економічної конкуренції (і бажано в умовах рівноваги сил, коли виключений диктат) можливе становлення і демократії і громадянського суспільства.
Відповіді
2008.07.28 | Sean
Очарування в політиках - оце зле
розчарування як очищення від очарування, відтак - крок до усвідомленого, раціонального, якщо хочете - цинічного вибору політиків-засобів. На відміну від поклоніння політикам-меті.2008.07.28 | Olexandra
Це може звучати банально - але
варто всіх оцінювати об"єктивно. Хоча якась частка суб"єктивного завжди залишатиметься. Інколи не хочеться розчаровуватися. Люди змінюються, змінюються політики на різних етапах. Мабуть це нормально. Але, мені здається, мають бути якісь базові принципи, в яких політик/людина не повинен змінюватись. Це стосується базових засад існування держави, її незалежності, тощо. Мають бути речі, з приводу яких не повинно навіть виникати й думки щодо можливості маніпулятивного до них ставлення.2008.07.28 | Анатоль
Оцінювати обєктивно, чи виходячи з певних принципів.
Оцінювати обєктивно безвідносно до критеріїв - нонсенс.А от критерії оцінки можуть бути різними.
Ми оцінюємо згідно наших уявлень про бажане.
А вони рідко є далекоглядними.
От якби в кожної людини була чарівна паличка, і кожен міг би зреалізувати нею, все, що захоче, як змінився б світ? Став би кращим, чи гіршим?
Впевнений, настав би повний хаос і розруха (в усякому разі спочатку), поки люди не навчилися б (якщо б взагалі колись навчились) прогнозувати свої дії і співставляти свої інтереси з іншими.
2008.07.28 | S@nya
от-от
2008.07.28 | omela
+1. Одне але...
Зауваження Анатоля про тенденцію таки слушне:"Розчарувавшись в одному кумирі, шукаємо іншого, кращого. А це погано. Це значить, що ми не хочемо дорослішати".
Таке зараз можна спостерігати.
Чимало розчарованих Ющенком зачарувалися заміною у вигляді Тимошенко.
2008.07.28 | S@nya
і все ж це прогрес
у порівнянні з тими, хто залишається зачарованим, незважаючи на відверту дурь власних кумирів.omela пише:
> Зауваження Анатоля про тенденцію таки слушне:
>
> "Розчарувавшись в одному кумирі, шукаємо іншого, кращого. А це погано. Це значить, що ми не хочемо дорослішати".
>
> Таке зараз можна спостерігати.
> Чимало розчарованих Ющенком очарувалися заміною у вигляді Тимошенко.
2008.07.28 | omela
не проґрес, бо ступінь зачарованости збільшився при заміні
Частина пережила розчарування і зрештою вивітріла,а частина муки розчарування не витримала та підсіла на заміну.
2008.07.28 | S@nya
цікаве твердження - було б непогано обґрунтувати
omela пише:> Частина пережила розчарування і зрештою вивітріла,
> а частина муки розчарування не витримала та підсіла на заміну.
а частина молиться і далі на свого кумира
чим це краще, за перезачарування? по-моєму, гірше
2008.07.28 | omela
Роздивіться навколо - побачите. Тут цілий ВФ, а тепер і БП.
S@nya пише:> а частина молиться і далі на свого кумира
Ця частина є незначна, якщо взагалі ще існує.
> чим це краще, за перезачарування? по-моєму, гірше
Перезачарування в даному випадку це типу перехід на сильніший наркотик, коли старий перестав діяти.
Хто не розчарувався, просто залишивсь на старому, слабшому.
2008.07.28 | Анатоль
Коли Ви бачите "відверту дурь" в діячу такого масштабу - це
лише означає нерозуміння Вами мотивів тих чи інших кроків і рішень, нерозуміння співвідношення сил і умов, в яких приймались такі рішення, нерозуміння чи неприйняття Вами тих цінностей і пріоритетів, якими керувався політик.Ви виходите лише з власних бажань, без врахування реалій і можливостей. А політику потрібно враховувати не лише бажання, а й можливості і прогнозувати наслідки дій, які при "очевидно правильних" діях можуть в перспективі виявитись протилежними бажаним.
2008.07.28 | S@nya
Ну звісно, куди ж мені осягнути задуми месії. бу го га
2008.07.28 | Анатоль
Хоча б спробували.подумати.Розглянути варіанти, оцінити наслідки
2008.07.28 | S@nya
боюся навіть пробувати, це ж діячи т а к о г о масштабу
2008.07.28 | klin
Re: і все ж це прогрес
Це є необхідністю для нашого народу, бо розчарувавшись в політиках,держчиновниках, діячах (обслуговуючих всі ці бандФОРМУВАННЯ)простолюд зрозуміє нарешті, що це ніщо інше як справжнісінький КРІМІНАЛІТЕТ тільки VIP і тому сидіти повині в VIP санаторіях, які, до речі, самі і мають побудувати, бо досі таких немає. Та й вироки за розкрадання держмайна мають бути не з простих ,а такі щоб їхнім правонаступникам не виникало бажання десь щось пощупити, тільки диву даешся скільки в них влазе. Саме після прозріння всенародного і начне хохол наводити порядок в себе дома, обьеднавшись в різні організації, створивши спільну монополію під назвою "НАРОД" попре цю нечисть з простору нашої Країни і не забуде при цьому перевірити його особистий рахунок як в нашій державі так і за бугром, не забудуть люди і про родинни їхні. Для щього всеж є , немає тільки бажання. А людям хотілось сказати :НЕ СЛУХАЙ а ПИТАЙ,НЕ ЧЕКАЙ а ВИМАГАЙ,НЕ ВІР а ПЕРЕВІРЯЙ всю цю "ЕЛІТУ"Є одне питання і до "ЕЛІТИ": невже вони не розуміють що ніхто їм нічого не простить (приклад Чеушеску) і в першу чергу їхні "колеги по станку" - конкуренти і НАЙГОЛОВНІШЕ, сини своєї держави УКРАЇНА.
2008.07.28 | Анатоль
На таких совкових поняттях і спекулюють популісти-необільшовики
2008.07.28 | Анатоль
Політики-засоби - це в певній мірі правильно. Але
засоби існують для якихось цілей. Цілі можуть бути різні.Я ж хочу наголосити на тому, що незалежно від конкретних цілей і задач, що ставляться перед політиком, не можна підтримувати його намагань монополізувати вплив, владу.
Це повинно бути пріоритетом для всіх.
А ми часто не проти, щоб наш взяв "к ногтю" їхніх, які заважають нашому проводити нашу політику.
Ми ще не доросли до "мені гидкі ваші ідеї, але я готовий життя віддати за ваше право їх висловлювати".
2008.07.28 | технолог
Re: Перший штучний інтелект
Перший штучний інтелект буде розмовляли українською!!!А вам, пане, краще жувати, ніж говорити.
2008.07.28 | Анатоль
В тоталітарній секті поняття нема, що таке демократія
2008.07.28 | Горицвіт
Зачарування в політиках - це погано
відповідно, розчарування - добре.Новітня історія України показує цілу серію зачарувань:
"Какое счастье, что к власти наконец-то пришли еті ребята" - пише газета Комсомольскоє Знамя (в той час дуже популярна) після перемоги Кучми над Кравчуком.
Хоча об'єктивних підстав для такої радості не було, і це було наперед ясно всім, хто хоч трохи знав етіх ребят. І підтвердилося постфаткум.
Безмежна радість від перемоги Помаранчевої революції ще не зовсім вивітрилася. Нова влада в особі Ющенка і Тимошенко здавалася багатьом святими. Хоча знов же об'єктивні факти навіть з часів самої революції казали, що вожді і вождики далеко не святі.
Коли я, наприклад, писав на форумі, що нові помаранчеві призначення гірші за старі кучмівські, то з мене насміхалися.
Скандал навколо сина президента і відповідної поведінки Ющенка - критики оголошувались мало не слугами Януковича.
Третя серія багато в чому повторює фабулу попередніх серій. Всі бачать, що нова кумирша далеко не свята (прикладів величезна купа знов же), але критика затюкується і з потоком лютої слини оголошується підступами Балоги.
Звичайно, в масовій свідомості є потреба віри такого роду. Що вже новий начальник точно хароший, треба тільки не заважати, а хто сумнівається, той слуга ворога.
Але пора би виходити на новий рівень суспільної самосвідомості.
Виявом чого стала б, зокрема, дискусія про ЗМІСТ політики. Причому якісна і з експлікованими поглядами і інтересами груп.
2008.07.28 | klin
Re: Розчарування в політиках; це добре, чи погано?
Це дуже-дуже прикрасно.Тому підтвердження їхне нахабне ставлення до власного народу, до своеЇ КРАЇНИ, до своїх братів та сестер.Як приклад візмемо "відповідальність" КНЯЗЬКІВ з різних таборів,коли відкрито майже по всіх теле-радіо каналах депутати клянуться в відповідальності, а через деякий час після свого правління в притаманій для хохла рисі ,пожертвуючи держкошти на якись фонд ТІПА Пінчука,Ахметова,Кучми і в тому дусі,зникають десь на КАНАРИ нібито лікувати хвороби.P.S. В Японії наприклад на другий день після такої відповідальності,депутат замовив би собі музику.І повірте грала би дуже не радісна музика.
2008.07.28 | simsimopen
Re: Розчарування в політиках; це добре, чи погано?
Це нормально!2008.07.28 | Вільний радикал
Нагадаю старий анекдот.
Запитання до трьох жінок різної національності: "Що ви робитимите, якщо вас зраджуватиме чоловік?"Відповідь росіянки - Піду в завком. - А якщо не допоможе? - Піду в райком! - А якщо не допоможе? - Піду в обком! І ходитиму, доки не дапоможе!
Відповідь, гм, африканки: "Відріжу йому 5 сантиметрів." - А якщо не допоможе? - "Відріжу йому ще 5 сантиметрів." - Ну а якщо таки не допоможе? - "Знову відріжу 5 сантиметрів. І після цього кому він буде потрібен із залишкщм у 15 см?"
Ну і нарешті відповідь французки. "Зміню позу." - А якщо... - "Зміню позу." - А якщо... - Знову зміню позу і буду міняти її доти, поки він не зрозуміє, що я найкраща!
Так от нам треба змусити владу бути як та французка.
Або влада зробить з нас ту саму хранцузку. Так мені здається.
2008.07.29 | Анатоль
Хоч якийсь вплив народу на владу можливий лише в тому випадку,
коли буде реальна політична конкуренція, коли буде рівновага сил між політичними групіровками.Якщо ж якась групіровка задавить інших, ніякий народ їй вже не буде потрібний.
Якщо народ хоче, щоб влада з ним рахувалась, то найважливіша задача народу - підтримувати рівновагу сил політичних групіровок.
Не допустити, щоб якась з них задавила інших і стала монополістом.
Якщо ж якась претендує на це, то їй треба відмовити в підтримці, яку б манну небесну вона не обіцяла, і якою б своєю не була.
Ця думка незвична для совкового, більшовицького мислення, але без цього демократії не буде.
Пріоритетом повинно бути не добрий правитель, а наявність реальної конкуренцію за владу.
2008.07.29 | OlalaZhm
Та не добрий, а хоча б адекватний...
Бо залежність Юща від цього сіромозкого дегенерати Балоги наводить на сумні думки.2008.07.29 | троль ak1001
наразі погано
бо на зміну одним в яких розчарувалися приходить не громадянське супільство, а інші політикиа оскільки розчарування в політиках протягується народом і на ідеї які ці політики виголошували, то практично це розчарування в демократії, в ідеалах чесного політика, і в кінці кінців спроможності України побудувати сильну державу
натомість тепер народ підтримуватимите навіть відкрито злодійкуватих політиків, і схилятиметься до авторитаризму
тобто хвиля реваншу це на так як прихід голубців до влади, як прийняття голубцевої парадигми існування як політиками фаворитами так і лохторатом
2008.07.29 | Анатоль
Загроза путінізму дуже реальна.
2008.07.29 | OlalaZhm
Толю, виходьте з бункеру. Тут весна!