Два патріархи - важкий вибір для України... (/)
07/28/2008 | omela
Два патріархи - важкий вибір для України...
Сьогодні країна провела Константинопольського патріарха Варфоломія І додому. Йому були раді... зазначте, не тільки наш Президент, але і паства. П`ятнадцять тисяч осіб зібралося на вранішній Божественній літургії, величезна кількість віруючих днем раніше прагнули потрапити на зустріч Патріарха і Президента на Софіївську площу. Я сама на журналістське запрошення для УНІАНу провела цілу групу віруючих львів`ян (приїхали подивитися на патріарха Варфоломія).
Напередодні увечері я побувала на прийомі, який дав Президент на честь Вселенського патріарха на території Софії Київської. Дивовижний вечір. Мені хотілося зрозуміти, що відчуває патріарх, якого провів у Софію сам Президент.
Адже цілих сімсот років константинопольські патріархи висвячували київських митрополитів, резиденція яких була саме тут у Софії, тут були митрополичі палати. На час прийому на території заповідника біля Софійського собору було розгорнуто білі шатри, у яких було сервіровано столи. Боюся, що не порадую читачів описом страв. Уявіть собі корпоративну вечірку пристойної компанії, ті самі риба, м`ясо, маленькі бутерброди, солодощі, фрукти - нічого екзотичного. Їжа вона і є їжа, не вона створила абсолютно унікальну атмосферу вечора. Було дуже багато священнослужителів, і всі вони: греки, албанці, чехи, українці і американці, - говорили по-грецьки. Напевно, все: присутність Його Святійшества, ієрархів і представників інших православних церков, звучання грецької мови, усвідомлення того, що ось тут, за стіною, в Софії спочиває прах великого Київського князя Ярослава Мудрого, - протягувало якусь незриму нерозривну нитку з нашою давниною, з церковним Переданням.
Ющенко, КравчукМені було цікаво, що відчуває присутній тут перший Президент України Леонід Кравчук, якому так і не вдалося створити національну церкву. Напевно, він діяв дуже прямолінійно, дуже по-партійному, не усвідомлюючи різниці між церковним каноном і світськими законами, і, не дуже розуміючи суть слів «спадкоємність Передання» і «світове православ`я». Тепер перший Президент України, якого не можна запідозрити у великих симпатіях до діючого Президента, повинен відчувати свою з ним солідарність.
Є церковна максима: що церковний розкол - це ще одна рана на тілі Христа, але наш розкол це, безперечно, рана і для держави. Цей візит Святійшого Архієпископа Константинополя - Нового Риму і Вселенського Патріарха Варфоломія, підготовлений службами Віктора Ющенка - спроба переконати паству і священство, що єдність православної Церкви потрібна. І що немає нічого страшного у створенні помісної церкви. І раз уже сімнадцять років нам самим не вдається вирішити цю проблему, може варто спробувати вдатися до допомоги Вселенського патріарха?
Мені не хотілося турбувати присутніх серйозними питаннями, але я все-таки підійшла до народного депутата України Олега Білоруса.
- Олеже Григоровичу, я слухала вранці виступ патріарха і Президента на Софіївській площі. Нагадаю, що Патріарх там сказав, що Константинопольський патріархат завжди давав найширші права національним церквам, навіть на шкоду власним інтересам, і назвав приєднання Української церкви до Московської патріархії анексією. Зараз на прийомі обидва виступили куди стриманіше. Як Ви гадаєте, чому?
- На площі патріарх виступав для народу, а тут для дипломатів. Повірте, якщо розшифровувати промови, що звучали на прийомі, то ви почуєте те саме, що чули на площі, - відповів Олег Григорович.
Я не фахівець з розшифровки дипломатичних мов, але можу перекласти зрозумілою мовою рішення синодів Української Православної Церкви, прийнятих напередодні візиту патріарха. Українська Православна Церква прийняла два звернення, одне «до вірних чад УПЦ», друге - до Святійшого Вселенського Патріарха Варфоломія. Перших вона запросила святкувати торжества, пов`язані з ювілеєм, віддавати пріоритет церковним службам і хресним ходам, і дозволяла вірним бувати тільки на тих заходах, список яких подається офіційними і церковними ЗМІ. Якщо своїми словами: церква просила прихожан не приєднуватися до всіляких екзальтованих осіб з біляцерковних організацій, які ходитимуть, тягтимуть угору російські прапори і потріпані корогви з двоглавим орлом. Друге звернення адресувалося його Святійшеству Варфоломію. Вище духівництво заявляло, що з повагою і подякою ставиться до турботи його Святійшества про нашу церкву, але зазначило, що «лікування церковних розколів - внутрішня справа, і що вирішувати його потрібно на основі догматичного і канонічного переказу, погоджуючи з УПЦ», і що УПЦ здатна сама вирішити свої внутрішні проблеми.
Таким чином, на святкуванні 1020-річчя позначилися два різні вектори. Віктор Ющенко узявся за непросту, на перший погляд непідйомну справу об`єднання церков. Узявся з одного боку обережно: на прийомах Вселенського Патріарха не було жодної з невизнаних православних церков України. Президент дуже боїться скомпрометувати свій намір і відлякати віруючих і духівництво УПЦ, яке знаходиться в єдності з Московським патріархатом. Але з самою Москвою Віктор Андрійович не церемонився, очевидно, розуміючи марність спроб домовитися про такий подарунок від Російської Федерації, як помісність для української церкви. Напевно, тому скромний прийом, який надали в Києві патріархові Алексію в жодне порівняння не йде з тим, як влада зустрічала патріарха Варфоломія.
Алексій ІІ, Митрополит ВолодимирДругий вектор позначив Патріарх Алексій відразу після прибуття в аеропорт. Там він запропонував помолитися про єдність трьох слов`янських народів, а вже на всеношній службі у Києво-Печерській Лаврі заявив, що молитиметься про церковну єдність. Дослівно його слова звучали так: «Сьогодні ми відчуваємо єдність віри Христової... і ми укріпимо нашу єдність у Христі...»
Духівництво УПЦ, найчисленнішої і єдиної визнаної світовим православ`ям української церкви, далеко не одностайне в думках про помісність. Серед них є і жорсткі прихильники помісності, і ті, хто сумніваються, і ті, кого дуже влаштовує Московська патріархія. Предстоятель УПЦ блаженнійший Володимир саме цим і пояснює своє небажання одягати кукіль патріарха. Логіка керівника УПЦ проста: поки немає одностайності у мирян і священства, спроби створення помісності можуть призвести до нового протистояння. Складна ситуація, у якій мають рацію обидва. І керівник держави і керівник найчисленнішої православної церкви.
Вдаючись до таких безрадісних роздумів, я пила вино на президентському прийомі. В одному з шатрів побачила Бориса Олійника, як він себе називає, православного націонал-комуніста, визнаного морального авторитета.
- Пане Борисе, чи одержить після цього візиту православне духівництво імпульс до об`єднання? - запитала я у нього.
- Візит чудовий, як і всі заходи святкування. Але чи піде Москва на те, щоб відпустити УПЦ - не знаю. А чи зможемо ми вирішити це без Москви, навряд чи, - посміхнувся Борис Ілліч.
- Скажіть, - поцікавилася я у заступника глави Секретаріату Олександра Чалого, - чому не прийшли блаженнійший Володимир і патріарх Алексій.
- Я не знаю, ми запрошували, - почула у відповідь.
- Я знаю, що Ви зустрічали московського патріарха в аеропорту, розкажіть, як усе пройшло? - запитала я у ще одного заступника голови Секретаріату Юрія Богуцького.
- Не зараз, - попросив він.
Я, напевно, вперше за останні пару років відчула дуже теплі почуття до Президента. Риторика і дії, направлені на отримання помісності Українською Церквою, швидше за все, не принесуть йому ні політичних дивідендів, ані жодних інших. Але в цьому він щирий і послідовний. Як по-справжньому віруючий глава держави, Ющенко піклується про свою країну і душі своїх співвітчизників. І якби ця неймовірно важка справа була б доведена до кінця, наш Президент зайняв би гідне місце поруч зі своїми улюбленими гетьманами і київськими князями.
Я вирішила поговорити з духівництвом. На мій подив, єпископи і священики, які приїхали на святкування, не стільки хотіли розповідати про своє бачення ситуації, скільки розпитували мене про те, які настрої пають у пастві.
- Не здоровою є ситуація, коли віруючі трьох православних церков України ревниво стежать, у якій з них Президент молитиметься на Великдень. Раніше ми з`ясовували стосунки один з одним: яка церква більш благодатна, а зараз просто вважаємо, що це велика драма - розкол. Паства УПЦ МП вважає, що вірні з невизнаних церков гинуть в розколі, але ставляться до них, як до братів. Ми не знаємо, якою є богословська формула отримання помісності, але канонічність повинна бути дотримана, щоб українська помісна церква була визнана в православному світі, - відповідала я на питання.
- Скажіть, - звернулася я до останнього свого співбесідника албанського єпископа Андона, - кажуть, що національна ідея - ніщо в порівнянні з благодаттю. Але ж стільком православним церквам вдається суміщати і те і інше. Чому ж нам не можна?
- Ви повинні дуже цього хотіти і дуже про це молитися. Тоді ви отримаєте все про що мрієте, і знайдете єдність, - відповів єпископ.
Краще і не скажеш.
http://www.unian.net/ukr/news/news-263928.html
(Там багато світлин)
Сьогодні країна провела Константинопольського патріарха Варфоломія І додому. Йому були раді... зазначте, не тільки наш Президент, але і паства. П`ятнадцять тисяч осіб зібралося на вранішній Божественній літургії, величезна кількість віруючих днем раніше прагнули потрапити на зустріч Патріарха і Президента на Софіївську площу. Я сама на журналістське запрошення для УНІАНу провела цілу групу віруючих львів`ян (приїхали подивитися на патріарха Варфоломія).
Напередодні увечері я побувала на прийомі, який дав Президент на честь Вселенського патріарха на території Софії Київської. Дивовижний вечір. Мені хотілося зрозуміти, що відчуває патріарх, якого провів у Софію сам Президент.
Адже цілих сімсот років константинопольські патріархи висвячували київських митрополитів, резиденція яких була саме тут у Софії, тут були митрополичі палати. На час прийому на території заповідника біля Софійського собору було розгорнуто білі шатри, у яких було сервіровано столи. Боюся, що не порадую читачів описом страв. Уявіть собі корпоративну вечірку пристойної компанії, ті самі риба, м`ясо, маленькі бутерброди, солодощі, фрукти - нічого екзотичного. Їжа вона і є їжа, не вона створила абсолютно унікальну атмосферу вечора. Було дуже багато священнослужителів, і всі вони: греки, албанці, чехи, українці і американці, - говорили по-грецьки. Напевно, все: присутність Його Святійшества, ієрархів і представників інших православних церков, звучання грецької мови, усвідомлення того, що ось тут, за стіною, в Софії спочиває прах великого Київського князя Ярослава Мудрого, - протягувало якусь незриму нерозривну нитку з нашою давниною, з церковним Переданням.
Ющенко, КравчукМені було цікаво, що відчуває присутній тут перший Президент України Леонід Кравчук, якому так і не вдалося створити національну церкву. Напевно, він діяв дуже прямолінійно, дуже по-партійному, не усвідомлюючи різниці між церковним каноном і світськими законами, і, не дуже розуміючи суть слів «спадкоємність Передання» і «світове православ`я». Тепер перший Президент України, якого не можна запідозрити у великих симпатіях до діючого Президента, повинен відчувати свою з ним солідарність.
Є церковна максима: що церковний розкол - це ще одна рана на тілі Христа, але наш розкол це, безперечно, рана і для держави. Цей візит Святійшого Архієпископа Константинополя - Нового Риму і Вселенського Патріарха Варфоломія, підготовлений службами Віктора Ющенка - спроба переконати паству і священство, що єдність православної Церкви потрібна. І що немає нічого страшного у створенні помісної церкви. І раз уже сімнадцять років нам самим не вдається вирішити цю проблему, може варто спробувати вдатися до допомоги Вселенського патріарха?
Мені не хотілося турбувати присутніх серйозними питаннями, але я все-таки підійшла до народного депутата України Олега Білоруса.
- Олеже Григоровичу, я слухала вранці виступ патріарха і Президента на Софіївській площі. Нагадаю, що Патріарх там сказав, що Константинопольський патріархат завжди давав найширші права національним церквам, навіть на шкоду власним інтересам, і назвав приєднання Української церкви до Московської патріархії анексією. Зараз на прийомі обидва виступили куди стриманіше. Як Ви гадаєте, чому?
- На площі патріарх виступав для народу, а тут для дипломатів. Повірте, якщо розшифровувати промови, що звучали на прийомі, то ви почуєте те саме, що чули на площі, - відповів Олег Григорович.
Я не фахівець з розшифровки дипломатичних мов, але можу перекласти зрозумілою мовою рішення синодів Української Православної Церкви, прийнятих напередодні візиту патріарха. Українська Православна Церква прийняла два звернення, одне «до вірних чад УПЦ», друге - до Святійшого Вселенського Патріарха Варфоломія. Перших вона запросила святкувати торжества, пов`язані з ювілеєм, віддавати пріоритет церковним службам і хресним ходам, і дозволяла вірним бувати тільки на тих заходах, список яких подається офіційними і церковними ЗМІ. Якщо своїми словами: церква просила прихожан не приєднуватися до всіляких екзальтованих осіб з біляцерковних організацій, які ходитимуть, тягтимуть угору російські прапори і потріпані корогви з двоглавим орлом. Друге звернення адресувалося його Святійшеству Варфоломію. Вище духівництво заявляло, що з повагою і подякою ставиться до турботи його Святійшества про нашу церкву, але зазначило, що «лікування церковних розколів - внутрішня справа, і що вирішувати його потрібно на основі догматичного і канонічного переказу, погоджуючи з УПЦ», і що УПЦ здатна сама вирішити свої внутрішні проблеми.
Таким чином, на святкуванні 1020-річчя позначилися два різні вектори. Віктор Ющенко узявся за непросту, на перший погляд непідйомну справу об`єднання церков. Узявся з одного боку обережно: на прийомах Вселенського Патріарха не було жодної з невизнаних православних церков України. Президент дуже боїться скомпрометувати свій намір і відлякати віруючих і духівництво УПЦ, яке знаходиться в єдності з Московським патріархатом. Але з самою Москвою Віктор Андрійович не церемонився, очевидно, розуміючи марність спроб домовитися про такий подарунок від Російської Федерації, як помісність для української церкви. Напевно, тому скромний прийом, який надали в Києві патріархові Алексію в жодне порівняння не йде з тим, як влада зустрічала патріарха Варфоломія.
Алексій ІІ, Митрополит ВолодимирДругий вектор позначив Патріарх Алексій відразу після прибуття в аеропорт. Там він запропонував помолитися про єдність трьох слов`янських народів, а вже на всеношній службі у Києво-Печерській Лаврі заявив, що молитиметься про церковну єдність. Дослівно його слова звучали так: «Сьогодні ми відчуваємо єдність віри Христової... і ми укріпимо нашу єдність у Христі...»
Духівництво УПЦ, найчисленнішої і єдиної визнаної світовим православ`ям української церкви, далеко не одностайне в думках про помісність. Серед них є і жорсткі прихильники помісності, і ті, хто сумніваються, і ті, кого дуже влаштовує Московська патріархія. Предстоятель УПЦ блаженнійший Володимир саме цим і пояснює своє небажання одягати кукіль патріарха. Логіка керівника УПЦ проста: поки немає одностайності у мирян і священства, спроби створення помісності можуть призвести до нового протистояння. Складна ситуація, у якій мають рацію обидва. І керівник держави і керівник найчисленнішої православної церкви.
Вдаючись до таких безрадісних роздумів, я пила вино на президентському прийомі. В одному з шатрів побачила Бориса Олійника, як він себе називає, православного націонал-комуніста, визнаного морального авторитета.
- Пане Борисе, чи одержить після цього візиту православне духівництво імпульс до об`єднання? - запитала я у нього.
- Візит чудовий, як і всі заходи святкування. Але чи піде Москва на те, щоб відпустити УПЦ - не знаю. А чи зможемо ми вирішити це без Москви, навряд чи, - посміхнувся Борис Ілліч.
- Скажіть, - поцікавилася я у заступника глави Секретаріату Олександра Чалого, - чому не прийшли блаженнійший Володимир і патріарх Алексій.
- Я не знаю, ми запрошували, - почула у відповідь.
- Я знаю, що Ви зустрічали московського патріарха в аеропорту, розкажіть, як усе пройшло? - запитала я у ще одного заступника голови Секретаріату Юрія Богуцького.
- Не зараз, - попросив він.
Я, напевно, вперше за останні пару років відчула дуже теплі почуття до Президента. Риторика і дії, направлені на отримання помісності Українською Церквою, швидше за все, не принесуть йому ні політичних дивідендів, ані жодних інших. Але в цьому він щирий і послідовний. Як по-справжньому віруючий глава держави, Ющенко піклується про свою країну і душі своїх співвітчизників. І якби ця неймовірно важка справа була б доведена до кінця, наш Президент зайняв би гідне місце поруч зі своїми улюбленими гетьманами і київськими князями.
Я вирішила поговорити з духівництвом. На мій подив, єпископи і священики, які приїхали на святкування, не стільки хотіли розповідати про своє бачення ситуації, скільки розпитували мене про те, які настрої пають у пастві.
- Не здоровою є ситуація, коли віруючі трьох православних церков України ревниво стежать, у якій з них Президент молитиметься на Великдень. Раніше ми з`ясовували стосунки один з одним: яка церква більш благодатна, а зараз просто вважаємо, що це велика драма - розкол. Паства УПЦ МП вважає, що вірні з невизнаних церков гинуть в розколі, але ставляться до них, як до братів. Ми не знаємо, якою є богословська формула отримання помісності, але канонічність повинна бути дотримана, щоб українська помісна церква була визнана в православному світі, - відповідала я на питання.
- Скажіть, - звернулася я до останнього свого співбесідника албанського єпископа Андона, - кажуть, що національна ідея - ніщо в порівнянні з благодаттю. Але ж стільком православним церквам вдається суміщати і те і інше. Чому ж нам не можна?
- Ви повинні дуже цього хотіти і дуже про це молитися. Тоді ви отримаєте все про що мрієте, і знайдете єдність, - відповів єпископ.
Краще і не скажеш.
http://www.unian.net/ukr/news/news-263928.html
(Там багато світлин)