На захист українського Львова
07/29/2008 | Майкл
Я люблю футбол, бо там є табло. Матч закінчився – результат на табло. Це вже потім тренери, гравці, журналісти назвуть свої оцінки, проклинатимуть суддю і фарт. Висунуть теорію змови. Але результат – на табло. Незмінний.
Скільки б років українці не доводили своїм братам з півночі, що вони - народ, що в них є своя незалежна держава, своя мова, історія, традиції, культура, що Київ - старший від Москви, все одно Україна - «это частичка родины». Навіть освічені і талановиті росіяни в інтерв'ю для українських медіа будуть казати, що в них прабабка, бабка, тітка, «третья жена» була «хохлушка». Не українці - «хохли», тільки якось так не по-хамськи, як Жириновський, а поблажливо так - «хохлушки».
Мене оці «хохлушка» і «хохли» бісить. Особливо після набору фраз, що вони вболівали за нашу помаранчеву революцію (додайте в цей стереотипний набір збірну з футболу, київське «Динамо», борщ і «розпрягайте хлопці коні»), і тепер можуть і мають моральне право нас так називати. Це якесь таке співчуття, екзотика, як деякі американці хваляться, що у них прабабка була з племені Сіу чи Черокі. І то в них при цьому якась гордість спалахує, а тут якесь непорозуміння, ніби генетичний дефект.
Режисер Балабанов, автор відомих кінофільмів «Брат» і «Брат-2», також «с каплей» нашої крові. Я не хочу, щоб мій син, мої внуки коли-небудь чули цю фразу. Я ненавиджу слово «хохол». Я ненавиджу слово «жид», і мені до лампочки, що в Польщі так говорять, за Франца Йосипа так говорили. Ми не в Польщі, і це називається просто - антисемітизм. Євреї збудували свою державу, вернули мову Тори і виграли всі війни. Вони кров'ю заплатили за те, щоб їх поважали.
І нехай у нас слово негр - це нормально, так само, як іспанською «негро» - чорний, але якщо в Штатах це слово - табу, є афроамериканець, значить в Америці так має бути. Вони за це воювали. В Штатах був расизм, в Штатах був не тільки мирний марш на Вашингтон Мартіна Лютера Кінга, в Штатах ще був Малкольм Ікс і його Чорні пантери - радикали, які вбивали. Кінга також вбили.
Але терор помножений на віру і масовий рух дав хороший результат. Ірландці не з доброго життя вступали в ІРА, і слово міккі мало хто в Лондоні скаже їм в лице. Ви чули в Росії анекдоти про чеченців?
Я не чув і не читав, щоб хтось заявляв, що в нього у родині були кацапи чи москалі. Ні, були росіяни, і я не люблю цих слів - «кацап» і «москаль». Є росіяни.
Вони колись чули таку фразу «хохлацкие националисты»? Є «украинские националисты». Тому що їх бояться, їх поважають. Навіть політв'язні ніколи не згадують, що вони сиділи з «хохлами», про це згадують тільки урки, ні, вони сиділи з «украинскими националистами», або з «бандеровцами». А ви не думали, чому? Поважали! А інакше - політкоректно, культурно - чомусь не виходить.
Ми вже 17 років намагаємось, а все одно не виходить, українка - тільки «хохлушка». Вони не вважають Кієв українським містом, не вважають за потрібне вчити нашу мову, навіть дипломати, які «сидять» там з десяток років, як Черномирдін і його дружина-українка, і не тільки він.
Тому в нас залишився Львів. Все, далі відступати нікуди. І якщо чесно, мене шокують такі висновки, що у Львові такий расизм і ксенофобія, що іноземні студенти тікають зі Львова на Схід... Куди, в Кієв, де їх спалюють і вбивають арматурою, ріжуть в тролейбусах? А може в Донєцк, де самого Джуліуса Агахову травили, коли він був гравцем клубу «Шахтар»?
Їдуть ті, хто має елементарні знання російської і не хоче вчити українську, або особисті причини і бажання жити у столичному Києві. Так, у Львові перегинають патик в плані маркетингу на національному ґрунті. Це щодо написів на футболках, агітплакатів чи окремих закладів громадського харчування. Але я не бачив, щоб тут когось вбили за футболку СРСР, а в таких футболках пацани гуляють по центру. Я не знаю жодного випадку, коли б таксист, офіціант чи продавець відмовились би обслуговувати людину, яка заговорила з ним російською мовою...
А тепер відносно толерантного Сходу України. Спробуйте провести такий експеримент у Донецьку, Харкові, Одесі, Дніпропетровську чи Херсоні. Далеко ви заїдете? Та мене вже дістали всі ці розмови про те, що кияни не говорять і не будуть говорити українською, бо вони не хочуть калічити нашу чудову мову. Або вони все розуміють, але говорити не в стані? Такі тупі? І якщо чесно, те, що у Львова такий собі ореол войовниче налаштованого до всього ворожого Україні міста - це не мінус, це плюс, і великий, у туристичному плані.
На поляків, а це більшість туристів, це не діє, вони цього не знають. Про англо- й іншомовних навіть мови немає. Тьма росіян, які лікуються в Трускавці і Моршині їдуть у цей «бандеровской Львов», не щоб побачити пам'ятки архітектури, а полоскотати собі нерви, це так, ніби поїдка за лінію фронту. Їдуть і повертаються розчаровані, не знайшовши того войовничого Львова, а потрапили у звичайне східноєвропейське місто, де також є Макдональдс і мароженоє, і дорогі магазини, і ресторани. Нарешті, кому захочеться приїхати чорт знає звідки, наприклад Саратова, і застати тут ту ж саму середню полосу Росії, такий же безликий, вибачайте, Кіровоград, чи ще якусь середньостатистичну міську химеру. Сюди ж їдуть, щоб побачити щось нове, небачене, але чуте і читане, навіть у плані гострих відчуттів. (Мова йде про нормальних людей. Ідіоти, як з нашого боку, так і з їхнього, ще не перевелись, але потрібно ж і лікарям дати шанс заробити.)
Войовничий націоналізм - це також частина міської легенди, хоча мені особисто це не подобається. Я не розумію, чому українці повинні комусь подобатись у своєму власному місті? Я не розумію, чому нас хтось має полюбити, має поблажливо плескати нас по плечу, чому ми маємо заслужити чиюсь там милість у себе вдома? Чи ще гірше: ми повинні когось страшити, комусь щось доводити? Але так є, інакше, по-доброму, не виходить. Так, багато чого у Львові «криво й косо», але набагато краще, ніж на Півночі і Сході. А якщо щось і не так, то через те, що іншого виходу немає: Львів - це наша остання українська барикада у боротьбі з шовінізмом. Тому тут такими словами як «хохол», на відміну від Києва, не кидаються.
Це у футболі весь стадіон стогне і плаче, тренер рве і мече - його величність результат на табло. Так от, для українців таким місцем, де ніхто не ставить під сумнів їх українську душу і серце, де на табло результат - є Львів.
І тоді де, як не тут, і тоді хто, як не львів'яни.
І тоді пам'ять про тих, хто за це заплатив кров'ю, ніколи не зітреться.
МАЙКЛ для ZAXID.NET
Скільки б років українці не доводили своїм братам з півночі, що вони - народ, що в них є своя незалежна держава, своя мова, історія, традиції, культура, що Київ - старший від Москви, все одно Україна - «это частичка родины». Навіть освічені і талановиті росіяни в інтерв'ю для українських медіа будуть казати, що в них прабабка, бабка, тітка, «третья жена» була «хохлушка». Не українці - «хохли», тільки якось так не по-хамськи, як Жириновський, а поблажливо так - «хохлушки».
Мене оці «хохлушка» і «хохли» бісить. Особливо після набору фраз, що вони вболівали за нашу помаранчеву революцію (додайте в цей стереотипний набір збірну з футболу, київське «Динамо», борщ і «розпрягайте хлопці коні»), і тепер можуть і мають моральне право нас так називати. Це якесь таке співчуття, екзотика, як деякі американці хваляться, що у них прабабка була з племені Сіу чи Черокі. І то в них при цьому якась гордість спалахує, а тут якесь непорозуміння, ніби генетичний дефект.
Режисер Балабанов, автор відомих кінофільмів «Брат» і «Брат-2», також «с каплей» нашої крові. Я не хочу, щоб мій син, мої внуки коли-небудь чули цю фразу. Я ненавиджу слово «хохол». Я ненавиджу слово «жид», і мені до лампочки, що в Польщі так говорять, за Франца Йосипа так говорили. Ми не в Польщі, і це називається просто - антисемітизм. Євреї збудували свою державу, вернули мову Тори і виграли всі війни. Вони кров'ю заплатили за те, щоб їх поважали.
І нехай у нас слово негр - це нормально, так само, як іспанською «негро» - чорний, але якщо в Штатах це слово - табу, є афроамериканець, значить в Америці так має бути. Вони за це воювали. В Штатах був расизм, в Штатах був не тільки мирний марш на Вашингтон Мартіна Лютера Кінга, в Штатах ще був Малкольм Ікс і його Чорні пантери - радикали, які вбивали. Кінга також вбили.
Але терор помножений на віру і масовий рух дав хороший результат. Ірландці не з доброго життя вступали в ІРА, і слово міккі мало хто в Лондоні скаже їм в лице. Ви чули в Росії анекдоти про чеченців?
Я не чув і не читав, щоб хтось заявляв, що в нього у родині були кацапи чи москалі. Ні, були росіяни, і я не люблю цих слів - «кацап» і «москаль». Є росіяни.
Вони колись чули таку фразу «хохлацкие националисты»? Є «украинские националисты». Тому що їх бояться, їх поважають. Навіть політв'язні ніколи не згадують, що вони сиділи з «хохлами», про це згадують тільки урки, ні, вони сиділи з «украинскими националистами», або з «бандеровцами». А ви не думали, чому? Поважали! А інакше - політкоректно, культурно - чомусь не виходить.
Ми вже 17 років намагаємось, а все одно не виходить, українка - тільки «хохлушка». Вони не вважають Кієв українським містом, не вважають за потрібне вчити нашу мову, навіть дипломати, які «сидять» там з десяток років, як Черномирдін і його дружина-українка, і не тільки він.
Тому в нас залишився Львів. Все, далі відступати нікуди. І якщо чесно, мене шокують такі висновки, що у Львові такий расизм і ксенофобія, що іноземні студенти тікають зі Львова на Схід... Куди, в Кієв, де їх спалюють і вбивають арматурою, ріжуть в тролейбусах? А може в Донєцк, де самого Джуліуса Агахову травили, коли він був гравцем клубу «Шахтар»?
Їдуть ті, хто має елементарні знання російської і не хоче вчити українську, або особисті причини і бажання жити у столичному Києві. Так, у Львові перегинають патик в плані маркетингу на національному ґрунті. Це щодо написів на футболках, агітплакатів чи окремих закладів громадського харчування. Але я не бачив, щоб тут когось вбили за футболку СРСР, а в таких футболках пацани гуляють по центру. Я не знаю жодного випадку, коли б таксист, офіціант чи продавець відмовились би обслуговувати людину, яка заговорила з ним російською мовою...
А тепер відносно толерантного Сходу України. Спробуйте провести такий експеримент у Донецьку, Харкові, Одесі, Дніпропетровську чи Херсоні. Далеко ви заїдете? Та мене вже дістали всі ці розмови про те, що кияни не говорять і не будуть говорити українською, бо вони не хочуть калічити нашу чудову мову. Або вони все розуміють, але говорити не в стані? Такі тупі? І якщо чесно, те, що у Львова такий собі ореол войовниче налаштованого до всього ворожого Україні міста - це не мінус, це плюс, і великий, у туристичному плані.
На поляків, а це більшість туристів, це не діє, вони цього не знають. Про англо- й іншомовних навіть мови немає. Тьма росіян, які лікуються в Трускавці і Моршині їдуть у цей «бандеровской Львов», не щоб побачити пам'ятки архітектури, а полоскотати собі нерви, це так, ніби поїдка за лінію фронту. Їдуть і повертаються розчаровані, не знайшовши того войовничого Львова, а потрапили у звичайне східноєвропейське місто, де також є Макдональдс і мароженоє, і дорогі магазини, і ресторани. Нарешті, кому захочеться приїхати чорт знає звідки, наприклад Саратова, і застати тут ту ж саму середню полосу Росії, такий же безликий, вибачайте, Кіровоград, чи ще якусь середньостатистичну міську химеру. Сюди ж їдуть, щоб побачити щось нове, небачене, але чуте і читане, навіть у плані гострих відчуттів. (Мова йде про нормальних людей. Ідіоти, як з нашого боку, так і з їхнього, ще не перевелись, але потрібно ж і лікарям дати шанс заробити.)
Войовничий націоналізм - це також частина міської легенди, хоча мені особисто це не подобається. Я не розумію, чому українці повинні комусь подобатись у своєму власному місті? Я не розумію, чому нас хтось має полюбити, має поблажливо плескати нас по плечу, чому ми маємо заслужити чиюсь там милість у себе вдома? Чи ще гірше: ми повинні когось страшити, комусь щось доводити? Але так є, інакше, по-доброму, не виходить. Так, багато чого у Львові «криво й косо», але набагато краще, ніж на Півночі і Сході. А якщо щось і не так, то через те, що іншого виходу немає: Львів - це наша остання українська барикада у боротьбі з шовінізмом. Тому тут такими словами як «хохол», на відміну від Києва, не кидаються.
Це у футболі весь стадіон стогне і плаче, тренер рве і мече - його величність результат на табло. Так от, для українців таким місцем, де ніхто не ставить під сумнів їх українську душу і серце, де на табло результат - є Львів.
І тоді де, як не тут, і тоді хто, як не львів'яни.
І тоді пам'ять про тих, хто за це заплатив кров'ю, ніколи не зітреться.
МАЙКЛ для ZAXID.NET
Відповіді
2008.07.29 | klekit
Майклу моя повага
2008.07.29 | Володимир
Re: Майклу моя повага
...і моя.2008.07.29 | OlalaZhm
Re: Майклу моя повага
2008.07.30 | Pavlo Z.
На захист українського Києва
Майклу: тисну руку за все, крiм одного:Майкл пише:
> Тому тут такими словами як «хохол», на відміну від Києва, не кидаються.
Живу в Києвi 30 рокiв. Не кидаються. Хто кидався рокiв ще 10 тому - вже не кидається. З низки причин:)))
2008.07.30 | simsimopen
Re: На захист українського Києва
Майкл і на мою думку - молодець. Проте не все так песимістично. Бо "останній бастіон" - це не тільки мій (і наш) улюблений Львів. Це набагато більше. І з кожним роком ширше і ширше. А згадана агресивність Сходу - це від безвиході, це від почуття поразки. Зрештою, там, де"...русский дух, где Русью пахнет...", завжди агресія, бажання пограти мязами. Нині це - абсолютно очевидний шовінізм, одна із різновидностей расизму. І російським владним політикумом це підтримується і розвивається.2008.07.30 | Hoja_Nasreddin
І це також історія рідного міста (/)
http://www.ord-ua.com/categ_1/article_53009.html28.07.2008 г.
Расстрел по-львовски
Львов снова превратился в западно-украинское Палермо. Утром 17 июля, около 9:30, в перестрелке в центре города погиб 35-летний бизнесмен Игорь Кульчицкий, его партнер по фамилии Федив находится в 8-й городской больнице. По данным источников в «органах», Кульчицкий проходил по уголовным делам, связанным с рэкетом, но сумел избежать уголовного наказания, благодаря связям отца, известного футболиста из ФК «Карпаты». В то же время официальные представители МВД это отрицают…
Покушение на двух бизнесменов произошло, когда они подходили к своему офису в центре города. Стреляли из автомобиля «Фольксваген Гольф» – типичный прием для львовских киллеров. Предположительно, выстрелы были произведены из автомата «Скорпион» чешского производства (модифицированного под стрельбу патронами «Браунинг»), который можно легко приобрести на территории Чехии, поскольку он снят с производства, а его запасы розданы официальными властями на реализацию частным фирмам. Правда, об этом знают в основном представители местных ОПГ, что нарушает версию об участии в убийстве киевлян, уже обнародованную львовскими информагентствами.
По данным «ЗИК», киллеры заехали на улицу Фредра с улицы Князя Романа. Там остановили машину и дождались, пока Кульчицкий вместе со своим партнером – совладельцем «Львовской инвестиционно-строительной компании» Федивым припаркуют машину возле памятника Грушевскому. Убийцы из машины начали стрелять, когда Кульчицкий и Федив подходили к своему офису. Три пули попали Игорю Кульчицкому в грудь, а Федив был ранен в ногу. После того, как злоумышленники убили Кульчицкого и ранили Федива, машина рванула мимо Львовской областной прокуратуры, повернула на улицу Чайковского. Преступникам не помешали пробки на дорогах. Спустя несколько часов машина была найдена в Личаковском районе. Сейчас милиция выясняет, кто является владельцем авто, и осуществляет поиск убийцы.
Параллельно с подачи милиции появилась информация, что обстрелянные бизнесмены были основателями “Львовской инвестиционно-строительной компании”, которая строила жилые дома, городские трубопроводы и участвовала в тендере на строительство специализированной детско-юношеской школы олимпийского резерва-4 (СДЮШОР). Как главную причину трагедии правоохранители рассматривают конкуренцию в строительном бизнесе или невыполнение обязательств, связанных с падением цен на недвижимость. По словам начальника Львовского городского управления милиции Игоря Цикало, причина трагедии – «конкуренция компаний, которые занимались строительством жилья". Так что стражи порядка выясняют также, кто именно был среди конкурентов компании, в которой работал погибший.
Впрочем, по неподтвержденным предположениям осведомленного источника, под подозрение может попасть брат покойного: якобы незадолго до инцидента между братьями возникла серьезная ссора. К слову, по мнению одного опытного сыщика, именно семейный конфликт привел к убийству в 2006 году директора Львовского стеклозеркального завода Богдана Дацко. Его расстреляли прямо у проходной крупнейшего в Европе завода по производству елочных игрушек. После гибели отца предприятие возглавил сын, а долю в бизнесе получил и зять – владелец крупной рекреационной клиники, где поправляли здоровье разные, в том числе и авторитетные львовяне. Ранее семья не принимала участия в деятельности предприятия и не ухаживала за больным Дацко, когда он долго восстанавливался после инсульта. Женщина, которая это делала, своей доли в бизнесе якобы была лишена.
Еще одна версия: Кульчицкий имел определенные бизнес-контакты с погибшим Николаем Лозинским по кличке «Коля-Рокеро», занимавшемся контрабандой, и в дальнейшем пытался заместить его в некоторых вопросах бизнеса, что не нравилось остальным участникам «проектов». Однако все это – лишь догадки. Хотя убийство Лозинского, расстрелянного на светофоре в своем "Мерседесе-350» из темной "Лады-девятки", отдаленно напоминает сегодняшнее преступление. Надо заметить, что человека, на которого была оформлена машина киллеров, потом нашли, но дальше следствие, по некоторым данным, так и не продвинулось.
Одна из живых до сих пор версий, что убийство совершили люди из банды Сушко. Глава банды, некий Степан Максимив, был задержан 8 января 2004 года в городе Марганец Днепропетровской области. Артур Сушко был задержан еще раньше – 25 декабря 2003-го. Они признали себя виновными в убийстве двух сотрудников спецподразделения УБОП «Сокол» – подполковника Андрея Орехова и старшины Богдана Миська 16 сентября 2003 года во Львове в районе Кривчиц во время попытки задержать любовницу Сушко Оксану Верещак.
Преступной группировке инкриминируют убийства больше десяти людей, пять покушений на жизнь, 32 разбойных нападения и свыше десятка убийств на протяжении 1998-2003 годов на Западной Украине. После разгрома банды оставшиеся на свободе киллеры выполняли частные заказы, получая их через знакомых из криминальной среды. Якобы именно «братки Сушко» совершили дерзкое (и похожее по почерку) убийство экс-губернатора Львовщины Степана Сенчука в Брюховичах. Также не исключают, что именно они взорвали в рабочем помещении кандидата на должность поселкового председателя Брюховичей Дмитрия Щербана. Он чудом остался жив.
Так что теоретически можно предположить, что и в данном преступлении отметились убийцы из банды Сушко. Даже если догадка верна, ответа на вопрос, кто заказчик, она не дает. А практически ни один громкий расстрел, совершенный во Львове за последние годы, не раскрыт.
В тему. В декабре 2002 года застрелен директор городского рынка "Южный" Владимир Семенюк. Преступление произошло во время возвращения Владимира с женой с работы. Супруга бизнесмена зашла в подъезд первой, а когда в дом зашел Семенюк, из подъезда выбежал киллер и открыл стрельбу. По данным агентства, убийца выпустил 8 пуль. Все они попали в тело, три из них – в сердце. Семенюк возглавлял рынок "Южный" с апреля 2002 года – с момента избрания учредителя рынка Петра Писарчука в Верховную Раду. В 2000 году подобное покушение было совершено на самого Писарчука. Причем из того же оружия. Писарчук выжил чудом.
В октябре 2001 года во Львове убит глава наблюдательного совета фирмы “Світанок”, гендиректор фирмы “Технобуд” Богдан Опирский и ранена сотрудница Наталья Рудкевич. Покушение произошло, когда бизнесмен отъехал от гостиницы, где проводил совещание, и начал разворачивать свой «Лексус» на проспекте Свободы. Примечательно, что его расстреляли через стекло, так же как и Дацко, предварительно уточнив фамилию. "Світанок" был генподрядчиком реконструкции киевского вокзала.
В октябре 2002 года застрелили директора корпорации "Эфа" Александра Олехновича. Он занимался нефтью, недвижимостью, клубным отдыхом. По некоторым данным, Олехновича убил партнер, с которым они не поделили бизнес.
В феврале 2005 года в центре Львова возле частного гаража выстрелом в голову убит 36-летний бизнесмен, сын бывшего начальника штаба УМВДУ во Львовской области Хомяка. На месте преступления было изъято 5 гильз и две пули к пистолету ПСМ.
29 ноября 2005 года застрелен экс-губернатор Степан Сенчук. Его расстреляли из автомата возле АЗС недалеко от элитного поселка Брюховичи, когда он приехал в «Лексусе» на встречу с адвокатом. Адвокат почему-то опоздал.
20 декабря 2005 года в собственной машине сгорел заживо от брошенной в салон бутылки с зажигательной смесью начальник городского управления транспорта и связи Ярослав Вовчак.
В декабре 2005 года во время прогулки с собакой был убит львовский криминальный авторитет "Ушастый", который в последнее время официально отошел от "дел", женился и успел обзавестись двумя очаровательными близнецами. Считают, что его "завалил" некий Пистон – преступник, подозреваемый в резонансном убийстве авторитета Артура и его команды…
Егор Смирнов, versii.com
2008.07.30 | keymaster
Про це будуть колись писати так, як зараз ми читаємо про батярсь
про батярський Замарстинів, Личаків чи пізнішу Левандівку. Зараз про це тиражуються ретро-пісні, і нічого... Андрухович навіть в Донецьку презентацію робив традицій львівського ґанґстеризму.Про Збоїща і організовану торгівлю наркотиками можна вже писати на рівні Маріо П"юзо. Це такий собі паралельний світ, який живе поруч і де-не-де перетинається зі світом, про який написав Майкл. І ніяк не впливає на процеси, які йдуть у світі Майкла.
До речі, Егор Смирнов не все перерахував. На вскидку тут бракує вбивства Дацка і бомбового атентату на директора Шувару.
2008.07.30 | Hoja_Nasreddin
Re: Про це будуть колись писати так, як зараз ми читаємо про батярсь
keymaster пише:> про батярський Замарстинів, Личаків чи пізнішу Левандівку. Зараз про це тиражуються ретро-пісні, і нічого... Андрухович навіть в Донецьку презентацію робив традицій львівського ґанґстеризму.
З таким самим успіхом донецькіий письменник міг у Львові розповідати про криваві витівки Ахмєтова і Ко. Але зверніть увагу, Андрухович того не робить у Львові, і не чути нікого в Донецьку про Донецьк. А що буде через 100 років - хто його зна. А от нас не буде (мабуть)
>
> Про Збоїща і організовану торгівлю наркотиками можна вже писати на рівні Маріо П"юзо. Це такий собі паралельний світ, який живе поруч і де-не-де перетинається зі світом, про який написав Майкл. І ніяк не впливає на процеси, які йдуть у світі Майкла.
1.до пори - до часу
2.в тексті Майкла до речі є проколи і суперечності - але не хотілося його текст покроково критикувати
> До речі, Егор Смирнов не все перерахував. На вскидку тут бракує вбивства Дацка і бомбового атентату на директора Шувару.
Хіба? Мені здавалося що написано і навіть версії щодо обох випадків висунуто було (не хочу перечитувати бо позитивних емоцій від того жодних. Можливо читав подібний текст іншого автора останнім часом)
2008.07.31 | Hoja_Nasreddin
Василь Симоненко
Бубнявіють думки, проростають словами,
Їх пагіння бринить у завихренні днів —
Цілий тиждень живу і ходжу між левами,
Недаремно ж і місто взивається — Львів.
Є міста — ренегати, є просто байстрята,
Є леви, що мурликають, наче коти,
Божевільно байдуже облизують ґрати
Ще й пишаються з власної сліпоти.
Але думать про них я сьогодні не хочу,
Бо мені, видно, трішечки повезло —
Я побачив у Львові Шашкевича очі,
Кривоносові плечі й Франкове чоло.
Сивий Львове, столице моєї мрії,
Епіцентр моїх радощів і надій,
Вибухає душа — я тебе розумію,
Але, Львове, хоч трішки мене зрозумій.
Я до тебе прийшов із захопленням сина
Од степів, де Славутич легенди снує,
Щоби серце твоє одчайдушно левине
Краплю сили вдихнуло у серце моє.
2008.07.31 | simsimopen
Re: Василь Симоненко
А Симоненко _ донеччанин!2008.07.31 | sama
Приймали цього року гостей з Донецька.
Вразила чиста українська мова з вуст тамтешніх вчительок.як мені пояснили - все діловодство в освіті ведеться українською, педради також.Хоч в побуті спілкуються російською. Випадково почула, як одна з них телефонує додому:"Ты знаешь, ОНИ ТУТ ЖИВУТ СОВСЕМ ПО ДРУГОМУ. у НИХ ДАЖЕ СОБАКИ ПО УЛИЦЕ БЕГАЮТ С ДОБРЫМИ ЛИЦАМИ!"2008.08.01 | simsimopen
Re: Спеціально для Ruterrа
От, кацапе, почитай, як нормальні донецькі відносятся до Галичини. А чи скаже так хтось про Московію?