08/13/2008 | Ольга Недавня, Кирило Булкін

(документальний аудіо-запис: http://kbulkin.uol.ua/2008/08/11/1136.php#more)

Отець Ніколоз був 11.08.2008 р. серед близько сотні пікетувальників посольства РФ в Києві, серед представників грузинської громади Києва, патріотичних українських партій та організацій, просто небайдужих українців, які розвернули плакати із вимогами до РФ припинити агресію проти його рідної країни, скандували відповідні гасла. Майже всі машини, що проїжджали Повітрофлотським проспектом, сигналили, водії вигукували слова підтримки. Учасники мітингу ділилися інформацією, з хвилюванням розпитували про долю близьких та знайомих. Відзначимо, що отець Николоз був на пікетуванні в той день єдиним із священнослужителів… Він радо погодився поспілкуватися, лише вибачився, що ще недосконало володіє українською. Подаємо його інтерв’ю українською, але радимо по-можливості послухати отця Ніколоза: хоч в голосі це звучить не так гладко, але, разом з іншими звуками мітингу, повніше передає атмосферу та почуття всіх присутніх там людей.

Ось як отець Ніколоз коментує факт агресії однієї країни щодо іншої, що з них обидві – православної традиції:
«Ми вже не говоримо про те, що ця країна (Росія) є православною чи неправославною, про це вже мови немає, ця країна православна в лапках, і я б взагалі поставив під сумнів її християнські цінності. Тому що протягом всієї її імперської історії вона завжди вела себе абсолютно не по-християнські. Стосовно теперішньої ситуації - очевидно, що там християнством і не відгонює.»

«А в політичному контексті – Ви бачите, що ми тут зібралися, й цією мирною акцією хочемо виразити свою підтримку цілісності Грузії, державності Грузії, владі Грузії, її курсу, тому що ми підтримуємо цей курс. Й ми хочемо, щоб припинилося це вторгнення і це безумство, яке здійснює сьогодні РФ, армія якої вдерлася на територію Грузії, й почалася очевидна анексія країни. Ви знаєте, що Грузію бомблять, і є жертви серед мирного населення, і це продовжується і сьогодні. Ви знаєте, що там бомблять не тільки зону конфлікту, але сьогодні, наприклад, і протягом цих днів, бомблять передмістя Тбілісі, де знаходиться 31-й авіаційних завод.»

У неділю (10.08.2008) отець Ніколоз звернувся у Михайлівському соборі до людей, щоб вони молились за Грузію. Він підкреслив, що був би радий, якби з допомогою ЗМІ розповсюдилося це його звернення до тих, хто вболіває, переживає, любить та поважає, хто християнин – прохання молитися за Грузію, за мир в Грузії, щоб в Грузії взяла гору справедливість, щоб Грузія нарешті позбавилася цього ворога, з Москви.

«Я вважаю, що Росія – це абсолютно антихристська країна, антихристиянська країна, зі своєю владою і церквою. Російська Православна Церква увесь цей час, протягом 16 років, здійснювала духовну анексію в Абхазії та Південної Осетії. Вона спершу посилала своє духовенство туди, й говорила, що це духовенство начебто російської зарубіжної Церкви, але сьогодні це вже робиться нагло й без будь-якого маскування…
Якби голова РПЦ справді був хоч трішки християнином, він би вийшов і, за християнським обов’язком, упоминув би своїх владноможців, зробив коментарі, звернення до російського народу.»

Щодо ставлення грузинів до інформації з Інтернету про те, що наче б то серед російських літаків, котрі бомбардували Грузію, були такі, що вилетіли з Криму:
«Це провокація, дезінформація російських ЗМІ. Ми знаємо, що ті російські літаки злітали з території Арменії, з бази Гюмрі... Грузини прекрасно знають: щоб там не казали про літаки, кораблі, ми (грузини й українці) – дружні народи, дружні стратегічно держави, всі знають офіційну позицію української держави, й ніякі провокаційні інформації не вплинуть на наші стосунки».

На запитання, щоб він ще хотів сказати пересічним людям, які знайомитимуться з його думкою, отець Ніколоз запропонував молитися за Грузію. А коли ми поцікавилися, щоб він порадив українцям, котрі спостерігають за конфліктом, отець, посміхнувшись, виразив впевненість в тому, що українці як мудрий народ самі зроблять адекватні висновки, і що все зрештою буде добре.

Від душі приєднуємося в цьому до отця Ніколоза. Дай, Боже!