Українські перспективи у світлі подій на Кавказі
08/20/2008 | Марта Онуфрів
Вочевидь, нова спіраль загострення російсько-грузинських відносин, що з фази провокування Росією сепаратизму в Південній Грузії й Абхазії перейшла в її вторгнення на територію суверенної Грузії, у світі стала мало не темою № 1. З боку провідних держав зроблено перші кроки для приборкання новітнього імперського апетиту, у дальшій перспективі – серйозніші санкції супроти Росії. Адже для переосмислення у великій політиці потрібно достатньо часу, а тим більше вироблення нової парадигми міжнародних відносин. Достеменно невідомо, як розвиватимуться відносини між державами цивілізованого Заходу й сп`янілої від крові Росії. Утім, наддержави не будуть більше загравати з Росією, тим паче - потурати їй. Не виключено, що між авторитарною Росією й демократичним Заходом з`явиться своєрідна завіса. Хоча не все так просто в цьому неоднозначному світі: Росія, чи не єдиний постачальник ґазу в Східну й Західну Європу, зробить усе можливе, щоб учепитися в горлянку кожної енерґозалежної країни.
Однак усупереч останньому факторові країни НАТО, нейтральні та країни Північної Америки повелися гідно: дали відповідну оцінку новій загрозі, тобто російському «привиду, що бродить по Європі». Вочевидь, історичне кліше часів холодної війни - окупаційні танки на вулицях Будапешту та Праги – в окупованій російською вояччиною Грузії обростає новими, ганебними фактами.
Виглядає, що країни, які межують з Росією, переглядатимуть доктрини своєї національної безпеки. Як не дивно, але навіть диктаторський режим Олександра Лукашенки не висловив підтримки Кремлеві, побоявшись потрапити під російські жорнова.
Безперечно, можна критикувати деякі кроки президента Михайла Саакашвілі. Але, як це нерідко буває в житті людини чи якогось народу, створюється така патова ситуація, яка призводить до критичних наслідків при будь-якому розвиткові подій. Відомо, що Росія, майстер із сепаратистських заколотів, терористичних акцій, політичного шантажу, всіляких провокацій тощо, довго й уміло заманювала Грузію у свої пастки. Звісно, малій Грузії було важко протистояти.
Відрадно, що Захід виявився одностайним в оцінці неоімперських потуг Росії: спершу відновити контроль над Кавказом, відтак – на всьому постсовєтському просторі. Мабуть, державні мужі світового засягу згадали ще й те, як неодноразово кривавий чобіт російської солдатні крокував вулицями Парижа, Берліна, Відня, Праги, Варшави тощо. А це – вже небезпека для самого Заходу.
Нині примара нової холодної війни з усіма витікаючими наслідками реально витає в повітрі. На міжнародних рівнях відбуваються екстренні засідання з приводу ситуації в Грузії. Провідники багатьох держав консолідуються, щоб протистояти аґресіям Москви, забезпечивши країнам Східної Європи подальші демократичні перетворення.
Передбачити наступні кроки Владіміра Путіна та його політичної тіні Дімітрія Медвєдєва неважко. Позаяк сепаратистські настрої в Криму, підігріті Кремлем, зокрема російськими спецслужбами, а також бездіяльність офіційного Києва вже становлять реальну загрозу для територіальної цілісності України. Утім, сучасна національна катастрофа в іншому: в міжусобних війнах між найвищими посадовцями України. Вочевидь, настала пора істини: або задля безпеки України дії найвищих посадовців та політичних сил будуть монолітними, або рано чи пізно Росія спровокує проголошення незалежної республіки в Криму. На останнє активно працюють всілякі жіріновські, затуліни й лужкови, весь офіціоз Росії. Працюють також повністю підконтрольні Кремлю засоби масової інформації, а радше – дезінформації, з елементами імперської маячні антигрузинського й антиукраїнського штибу.
Наразі ніщо не вказує на системні й дієві заходи української влади з метою забезпечення територіальної цілісності України. Усе – надто фраґментарне й ситуативне. Однак слід наголосити на тому, що деякі дії влади підпадають під класифікацію злісного нехтування національною безпекою України. Ідеться про відкриту й брутальну війну між Секретаріатом президента (а Балога – це Ющенко!) й Кабінетом міністрів. За таких екстремальних умов стає неможливо виробити ефективну зовнішню та внутрішню політику України, яка б працювала на випередження: не допустити до перетворення Криму в зону воєнних дій знахабнілих російських імперщиків.
Днями Секретаріат президента перебрав на себе функції СБУ: вести збір матеріалів та скеровувати їх у Генеральну прокуратуру України на предмет «ознак державної зради й політичної корупції в діях Юлії Тимошенко». Скажу, що в цьому непроглядному балогівському тумані щораз менше добачає Віктор Ющенко шкоди від дій свого «другого я». Мова йде про участь Віктора Балоги в сепаратистсько-русинському русі в Закарпатті, який недаремно істерично мусується російськими ЗМІ. Нічого не чути про нейтралізацію Службою безпеки України московської аґентури, яка здавна інфільтрована у владні структури, починаючи від Секретаріату президента, Кабінету міністрів, Верховної Ради та кінчаючи сільськими радами Криму. Саме таке очищення (своєрідна люстрація) мало б негайно відбутися в Україні, коли хочемо вберегти нашу державу від воєнних катаклізмів, а то й можливого знищення. Зазначу, що існують певні історичні паралелі. Щось подібне відбувалося в США, Великій Британії напередодні гітлерівської окупації Західної Європи (масова чистка нацистської аґентури), таке ж повторилося після Другої світової війни (холодна війна: повсюдне знешкодження совєтської аґентури).
Не важко здогадатися, як реаґує Захід на взаємні звинувачення Секретаріату президента й Кабінету міністрів. Звісно, в деяких країнах трапляються тертя між вищими урядовцями чи навіть певними структурами влади, однак вони ніколи не виходять на суспільну поверхню, тобто не звалюються на голови пересічних громадян. Саме останнє спостерігається нині в Україні, через що, зокрема, «малі українці» поголовно втрачають довіру до всіх гілок влади, а навіть політичних провідників. Поки що міжнародні чинники мовчать, але їхній терпець може урватися. І тоді Україна може залишитися наодинці з московським аґресором. Ні, Захід цілковито не відторгне Україну: просто його дії будуть мало ефективними, а то й анемічними (досі таке спостерігалося).
Отже, світове українство як в краю, так і в розсіянні повинно чинити тиск на Віктора Ющенка з наступною вимогою: негайно зупинити ескалацію протистояння між його Секретаріатом і Кабінетом міністрів. Задля цього слід відправити у відставку всіх яструбів із його Секретаріату, передовсім Віктора Балогу (останній – ще й фактор політичної нестабільності). Окрім того, треба провести в Україні кардинальні зміни з метою зміцнення законності й правопорядку, а також підпорядкувати все і всіх єдиній меті: євроінтеґрації України в ЄС, НАТО. Оскільки, як показали події на Кавказі, лише останннє може бути запорукою майбутньої безпеки України, добробуту її громадян.
Марта Онуфрів (Канада, Торонто)
Однак усупереч останньому факторові країни НАТО, нейтральні та країни Північної Америки повелися гідно: дали відповідну оцінку новій загрозі, тобто російському «привиду, що бродить по Європі». Вочевидь, історичне кліше часів холодної війни - окупаційні танки на вулицях Будапешту та Праги – в окупованій російською вояччиною Грузії обростає новими, ганебними фактами.
Виглядає, що країни, які межують з Росією, переглядатимуть доктрини своєї національної безпеки. Як не дивно, але навіть диктаторський режим Олександра Лукашенки не висловив підтримки Кремлеві, побоявшись потрапити під російські жорнова.
Безперечно, можна критикувати деякі кроки президента Михайла Саакашвілі. Але, як це нерідко буває в житті людини чи якогось народу, створюється така патова ситуація, яка призводить до критичних наслідків при будь-якому розвиткові подій. Відомо, що Росія, майстер із сепаратистських заколотів, терористичних акцій, політичного шантажу, всіляких провокацій тощо, довго й уміло заманювала Грузію у свої пастки. Звісно, малій Грузії було важко протистояти.
Відрадно, що Захід виявився одностайним в оцінці неоімперських потуг Росії: спершу відновити контроль над Кавказом, відтак – на всьому постсовєтському просторі. Мабуть, державні мужі світового засягу згадали ще й те, як неодноразово кривавий чобіт російської солдатні крокував вулицями Парижа, Берліна, Відня, Праги, Варшави тощо. А це – вже небезпека для самого Заходу.
Нині примара нової холодної війни з усіма витікаючими наслідками реально витає в повітрі. На міжнародних рівнях відбуваються екстренні засідання з приводу ситуації в Грузії. Провідники багатьох держав консолідуються, щоб протистояти аґресіям Москви, забезпечивши країнам Східної Європи подальші демократичні перетворення.
Передбачити наступні кроки Владіміра Путіна та його політичної тіні Дімітрія Медвєдєва неважко. Позаяк сепаратистські настрої в Криму, підігріті Кремлем, зокрема російськими спецслужбами, а також бездіяльність офіційного Києва вже становлять реальну загрозу для територіальної цілісності України. Утім, сучасна національна катастрофа в іншому: в міжусобних війнах між найвищими посадовцями України. Вочевидь, настала пора істини: або задля безпеки України дії найвищих посадовців та політичних сил будуть монолітними, або рано чи пізно Росія спровокує проголошення незалежної республіки в Криму. На останнє активно працюють всілякі жіріновські, затуліни й лужкови, весь офіціоз Росії. Працюють також повністю підконтрольні Кремлю засоби масової інформації, а радше – дезінформації, з елементами імперської маячні антигрузинського й антиукраїнського штибу.
Наразі ніщо не вказує на системні й дієві заходи української влади з метою забезпечення територіальної цілісності України. Усе – надто фраґментарне й ситуативне. Однак слід наголосити на тому, що деякі дії влади підпадають під класифікацію злісного нехтування національною безпекою України. Ідеться про відкриту й брутальну війну між Секретаріатом президента (а Балога – це Ющенко!) й Кабінетом міністрів. За таких екстремальних умов стає неможливо виробити ефективну зовнішню та внутрішню політику України, яка б працювала на випередження: не допустити до перетворення Криму в зону воєнних дій знахабнілих російських імперщиків.
Днями Секретаріат президента перебрав на себе функції СБУ: вести збір матеріалів та скеровувати їх у Генеральну прокуратуру України на предмет «ознак державної зради й політичної корупції в діях Юлії Тимошенко». Скажу, що в цьому непроглядному балогівському тумані щораз менше добачає Віктор Ющенко шкоди від дій свого «другого я». Мова йде про участь Віктора Балоги в сепаратистсько-русинському русі в Закарпатті, який недаремно істерично мусується російськими ЗМІ. Нічого не чути про нейтралізацію Службою безпеки України московської аґентури, яка здавна інфільтрована у владні структури, починаючи від Секретаріату президента, Кабінету міністрів, Верховної Ради та кінчаючи сільськими радами Криму. Саме таке очищення (своєрідна люстрація) мало б негайно відбутися в Україні, коли хочемо вберегти нашу державу від воєнних катаклізмів, а то й можливого знищення. Зазначу, що існують певні історичні паралелі. Щось подібне відбувалося в США, Великій Британії напередодні гітлерівської окупації Західної Європи (масова чистка нацистської аґентури), таке ж повторилося після Другої світової війни (холодна війна: повсюдне знешкодження совєтської аґентури).
Не важко здогадатися, як реаґує Захід на взаємні звинувачення Секретаріату президента й Кабінету міністрів. Звісно, в деяких країнах трапляються тертя між вищими урядовцями чи навіть певними структурами влади, однак вони ніколи не виходять на суспільну поверхню, тобто не звалюються на голови пересічних громадян. Саме останнє спостерігається нині в Україні, через що, зокрема, «малі українці» поголовно втрачають довіру до всіх гілок влади, а навіть політичних провідників. Поки що міжнародні чинники мовчать, але їхній терпець може урватися. І тоді Україна може залишитися наодинці з московським аґресором. Ні, Захід цілковито не відторгне Україну: просто його дії будуть мало ефективними, а то й анемічними (досі таке спостерігалося).
Отже, світове українство як в краю, так і в розсіянні повинно чинити тиск на Віктора Ющенка з наступною вимогою: негайно зупинити ескалацію протистояння між його Секретаріатом і Кабінетом міністрів. Задля цього слід відправити у відставку всіх яструбів із його Секретаріату, передовсім Віктора Балогу (останній – ще й фактор політичної нестабільності). Окрім того, треба провести в Україні кардинальні зміни з метою зміцнення законності й правопорядку, а також підпорядкувати все і всіх єдиній меті: євроінтеґрації України в ЄС, НАТО. Оскільки, як показали події на Кавказі, лише останннє може бути запорукою майбутньої безпеки України, добробуту її громадян.
Марта Онуфрів (Канада, Торонто)
Відповіді
2008.08.21 | Bayan
Щe б здійснити тиск на Тимошeнко...
Марта Онуфрів пише:> Отже, світове українство як в краю, так і в розсіянні повинно чинити тиск на Віктора Ющенка з наступною вимогою: негайно зупинити ескалацію протистояння між його Секретаріатом і Кабінетом міністрів. Задля цього слід відправити у відставку всіх яструбів із його Секретаріату, передовсім Віктора Балогу
Щe б здійснити тиск на Тимошeнко, щоб прилюдно і нeдвозначно висловилась за підтримку НАТО.
Цe я, колишній симпатайзeр Юлі і НАТОфоб, вам говорю після вторгнeння Росії до Грузії.
Там вжe після вступу можна будe допомагати створeнню "європeйської систeми бeзпeки" - так, як цe роблять члeни НАТО Гeрманія і Франція.
Члeнство у НАТО їм чомусь нe завaжає.
2008.08.21 | Sarmat
Re: Українські перспективи у світлі подій на Кавказі
Насправді, з Торонто дуже погано видно, всю проблемність ситуації в протистоянні між гілками влади. І те що зараз Секретаріат Президента тисне на Тимошенко, це лише відгомін тих провокацій, брехні до яких вдалася ЮВТ з підконтрольними їй ЗМІ для того, щоб знищити імідж свого головного конкурента серед патріотично налаштованих українців, на майбутніх президентських виборах. Я вже не кажу про, не зрозуміле, загравання з московськими україножерами. Примарні ілюзії про коллективну європейську безпеку, де виходячи з енергозалежності країн учасниць, все буде контролюватись з Кремля. Вже не дивують, не прозорі натяки про відхід від євратлантичного курсу країни. Ми зараз стоїмо на порозі радикальних рішень, від яких в цілому буде залежати майбутнє України, та її незалежність. І зараз робиться очевидним напрямок думок прем`єрки і її оточення, який все більше співпадає з позицією "регіональних" україноненависників.2008.08.21 | троль ak1001
пропоную скинутись і виписати торонтівцям ВВ
може після регулярного читання цього зливного бачка БЮТу вони зрозуміють що тут відбувається...2008.08.21 | omela
взагалі є дивним те, що вони там, маючи достатньо інформації...
і телебачення там є, і газети українські (щоправда, ВВ таки нема), і Інтернет звичайно ж, при тому всьому якось примудряються настільки не розуміти ситуацію, наче з Місяця впали.2008.08.21 | Следопыт
Блин, omela, ну Вы даете.
Не понимают они нас? А Вы их политическую жизнь понять можете? Можете с ходу назвать фамилии канадского президента, премьера и названия фракций и политических сил? Слава Богу, что они хоть так пытаются разобраться и за то спасибо, что не забывают, что такое вообще Украина.2008.08.21 | Shadow
Re: Українські перспективи у світлі подій на Кавказі
Sarmat пише:> тих провокацій, брехні до яких вдалася ЮВТ з підконтрольними їй ЗМІ для того, щоб знищити імідж свого головного конкурента серед патріотично налаштованих українців
Был замечательный рецепт не терять репутацию. "10 шагов навстречу людям", всякие там открытые тендеры, борьба с коррупцией и тп. Все успешно просрано. Нечего на зеркало пенять, коли рожа крива.
2008.08.21 | Дядя Вова
Як Президент може здійснити ту люстрацію?
Марта Онуфрів пише:> Нічого не чути про нейтралізацію Службою безпеки України московської аґентури, яка здавна інфільтрована у владні структури, починаючи від Секретаріату президента, Кабінету міністрів, Верховної Ради та кінчаючи сільськими радами Криму. Саме таке очищення (своєрідна люстрація) мало б негайно відбутися в Україні…
Согласно с рейтингами, наш Президент отражает позизию 5…15% процентов населения Украины. И как может 5…15% осуществить люстрацию остальных 85…95%, просто по законам логики? Наверное, из Канады Вам этих тонкостей не видно. Оттуда, наверное, кажется, что если на форуме Майдан так много сторонников Ющенко или, там, противников России, то и в украинских сёлах и городах их столько же.
2008.08.21 | omela
Re: Українські перспективи у світлі подій на Кавказі
Марта Онуфрів пише:> Достеменно невідомо, як розвиватимуться відносини між державами цивілізованого Заходу й сп`янілої від крові Росії. Утім, наддержави не будуть більше загравати з Росією, тим паче - потурати їй. Не виключено, що між авторитарною Росією й демократичним Заходом з`явиться своєрідна завіса. Хоча не все так просто в цьому неоднозначному світі: Росія, чи не єдиний постачальник ґазу в Східну й Західну Європу, зробить усе можливе, щоб учепитися в горлянку кожної енерґозалежної країни.
Отож. Засуджуюче покивають головами і по всьому. Росії те по цимбалах. Реально Росії може щось протиставити тільки Америка.
> Однак усупереч останньому факторові країни НАТО, нейтральні та країни Північної Америки повелися гідно: дали відповідну оцінку новій загрозі, тобто російському «привиду, що бродить по Європі».
Ця гідна відповідь і гідна оцінка мало допомогла Грузії, по якій розійшлися російські війська, і тепер "руйнують й палять все кругом", попри посередницькі місії, завішення зброї грузинами, скріплені підписами офційні протоколи - на папері, засуджуюче кивання головами тощо. І є великі підстави ввважати, що так само буде з Україною, якщо вона не дай Боже стане наступною.
> навіть диктаторський режим Олександра Лукашенки не висловив підтримки Кремлеві, побоявшись потрапити під російські жорнова.
Вже висловив. Лука просто добре поторгувався.
> Відрадно, що Захід виявився одностайним в оцінці неоімперських потуг Росії: спершу відновити контроль над Кавказом, відтак – на всьому постсовєтському просторі. Мабуть, державні мужі світового засягу згадали ще й те, як неодноразово кривавий чобіт російської солдатні крокував вулицями Парижа, Берліна, Відня, Праги, Варшави тощо. А це – вже небезпека для самого Заходу.
Згадала тільки Варшава. Всі решта явно підзабули.
> Нині примара нової холодної війни з усіма витікаючими наслідками реально витає в повітрі. На міжнародних рівнях відбуваються екстренні засідання з приводу ситуації в Грузії. Провідники багатьох держав консолідуються, щоб протистояти аґресіям Москви, забезпечивши країнам Східної Європи подальші демократичні перетворення.
Ага, Захід нам допоможе
> в міжусобних війнах між найвищими посадовцями України. Вочевидь, настала пора істини: або задля безпеки України дії найвищих посадовців та політичних сил будуть монолітними,
Як вони можуть бути монолітними, коли друга особа в країні не зважується взагалі згадати в контексті війни Росію попри вимоги часу і навіть власних виборців, а ще й веде з росіянами якісь свої секретні перемовини для своєї підтримки на виборах з боку Росії?
> Саме таке очищення (своєрідна люстрація) мало б негайно відбутися в Україні, коли хочемо вберегти нашу державу від воєнних катаклізмів, а то й можливого знищення.
Просте питання: хто його здійснюватиме?
> Ні, Захід цілковито не відторгне Україну: просто його дії будуть мало ефективними, а то й анемічними (досі таке спостерігалося).
Єдність важлива не для Заходу: "газофільна" Європа Україну здала вже, тільки для самої України, щоби не було 5 п'ятих колон.
> Задля цього слід відправити у відставку всіх яструбів із його Секретаріату, передовсім Віктора Балогу (останній – ще й фактор політичної нестабільності).
І тим самим визнати перемогу ЮВТ, яка взагалі вважає, що нічого такого особливого не відбувається, звичайна собі миротворчість, а Росія - не загроза, а наш стратегічний партнер. А НАТО не потрібне, потрібна лише європейська ситема колективної безпеки за участі Росії.
Власне, чому обмежуватись: хай Віктор Ющенко подасть у відставку, і буде повна консолідація навколо "курсу Тимошенко". До речі, схваленого першим президентом Кравчуком - видатним членом партії Медведчука.
> Окрім того, треба провести в Україні кардинальні зміни з метою зміцнення законності й правопорядку, а також підпорядкувати все і всіх єдиній меті: євроінтеґрації України в ЄС, НАТО.
Пані оце б хоч поцікавились, хто в Україні відстоює необхідність членства в НАТО.
2008.08.22 | Михайло Свистович
Дуже правильна стаття
була б, якби там про Тимошенко написали те саме, що про Ющенка2008.08.22 | Мірко
Запізно Марто
А для ліпшого розуміння ситуації подивіться на останні 2 програми "5 Копійок" (10-го і 17-го числя цього місяця). 10-го про Чорноморську Фльоту. 17-го про (запізну) охорону інфо-простору. Ви би в один час сміялися і плакали.Один позитив на програмі 17-го числа - це похвала сайту Майдан й особисто Михайла Свистовича - як може одинокого зразка того, що мало би бути в українськім інфо-просторі.