08/24/2008 | Лех Качиньский

Автор – Павел Сєнніцкі в розмові з Президентом Польщі Лехом Качиньским

Джерело – «POLSKA”, 14-15 серпня 2008 (www.polskatimes.pl)

Ми розмовляємо на борту польського літака, на якому повертаємося з Грузії, біля нас сидять кілька інших президентів, яких Ви намовили до цієї місії.

- Що Ви зараз відчуваєте як президент? Чи вдалося Вам зробити все що можна в справі Грузії?

Лех Качиньский: Я зробив рівно стільки, скільки мав в змозі зробити як президент Польщі. Більше нічого не можу вчинити. Тепер розраховую, що міністр Сікорский займе відповідно сильну позицію в Брюсселі в справі Грузії.

- Що Ви осягнули?

- Зміцнення моральності Грузії. Ми зміцнили також позицію самого президента Грузії. Росіяни побачили, що він має багато друзів. Ми вчинили також натиск на світову громадську думку. Таке рідко трапляється, щоби шефи п`яти держав, які нараховують разом 100 мільйонів громадян зустрілися в зоні конфлікту.

- А чого не вдалося зробити?

- Переконати президента Саркозі, що дорога, яку обрав, є дуже суперечлива.

- Що Ви розкажете президенту США, коли будете розмовляти про свій візит у Грузії?

- Що повинна бути сильніша підтримка Сполучених Штатів для Грузії. І до цього закликаю. Від четверга пробую викласти роздуми моїх партнерів, але ці роздуми є далеко неповними.

- Підвели Вас, відчуваєте гіркоту?

- Нема в мені гіркоти, тому що я не сподівався іншого. Я спеціально сказав голосно про право Росії до власної гідності, з якою перебільшують, відмовляючи цього права іншим. Тому що це є твердження, яке я від великих цього світу чув багаторазово.

- Що це означає – право Росії на власну гідність?

- По суті це спосіб мислення, який означає право на вторгнення. Це дуже недобрий спосіб мислення.

- Чи те що зараз відбувається в Грузії, це сучасний Мюнхен ХХІ століття?

- Це дуже сильне порівняння, але в цьому випадку доречне, після того, що вчора (13 липня) привезено до Тбілісі. Проект порозуміння в більшій мірі був погоджений з волею російського партнера. Він є дуже грізний, тому що в ньому не передбачено принципу територіальної інтегральності Грузії. Маю надію, що Європа поверне з цієї дороги.

- Що повинна ще зробити Польща?

- Ми повинні допомагати Грузії, висилаючи гуманітарну допомогу. Грузини зараз на це найбільше розраховують і я маю надію, що польський уряд це зробить.

- В справі зовнішньої політики вперше Ви та уряд говорите одноголосно. Після подій в Грузії настав перелом?

- Я маю надію також, що наступить перелом в справі антиракетного щита. Маю надію, що безповоротно закінчилася та впевненість про власну вищість та компетентність в цій справі.

- Чи боялися Ви цього виїзду? Пригадалися вам часи опозиції?

- Тут зовсім інше. Якщо мені щось і пригадалося, то це виїзд мого брата (Ярослав Качиньский) в зону конфлікту в Югославії на початку 90-х років. Я тепер був в непорівняно кращій ситуації, ми були в Грузії в броньованих машинах, нас охороняли офіцери БОРу (Бюро Охорони Уряду) з карабінами. А мій брат тоді не мав жодної охорони. Я перебував в безперервному зв`язку з сім`єю, а тоді коли мій брат був в Югославії, не мав жодного зв`язку. Грузинська місія в порівнянні до його виїзду – це кашка з молоком.

- Рідні переживали за Вас?

- Звичайно, телефонувала мама, дружина, брат. Хоча з братом ми мали разом їхати до Грузії, але в останній хвилині ми домовилися, що він залишиться в Польщі з огляду на маму.

Переклала Марія Якубович e-mail: marijajakubowycz@gmail.com http://www.fcp.edu.pl/przeglad-prasy/po-ukrainsku/45-po-ukrainsku/319---------