Возрождение сверхдержавы (/)
08/26/2008 | Vax
http://www.inosmi.ru/translation/243578.html
Возрождение сверхдержавы ("The New York Times", США)
Великие державы живут не по тем же правилам, что малые
Рональд Стил (RONALD STEEL), 26 августа 2008
Психодрама, разыгрывающаяся сейчас на Кавказе, не является первым актом Третьей мировой войны, которым ее изображают некоторые торопливые политики и журналисты. Наоборот, речь идет, скорее, об отложенном финале 'холодной войны'. Хотя Советский Союз и проиграл глобальный конфликт, успех России во время этого выхода на аплодисменты должен заставить Вашингтон в будущем воспринимать ее значительно серьезней.
Дело не только в том, что, как объясняют некоторые внешнеполитические 'реалисты', у Москвы достаточно войск и нефти, чтобы заставить нас считаться с ее, по-видимому, иррациональными страхами. Напротив, конфликт в Грузии показал, что беспокойство России из-за вторжения Америки в ее традиционную сферу влияния вполне оправданно, и что Вашингтону лучше начать относиться к ней как к великой державе, которой она и является.
После окончания 'холодной войны' русские добровольно, пусть и не нехотя, отказались от своего санитарного кордона в Восточной Европе, но все равно продолжали рассматривать его как необходимую зону безопасности. Соединенные Штаты отмахнулись от возражений России против размещения американских ракет в Восточной Европе и попыток Вашингтона добиться приема в НАТО Грузии и Украины. Русские справедливо замечали, что для них это выглядит так, как если бы Москва заключила военный альянс с Кубой и Венесуэлой, а затем попыталась бы разместить там направленные на север ракеты.
Тот или иной отпор со стороны русских, вновь вернувшихся к процветанию благодаря свом нефтегазовым ресурсам, был неминуем, и безрассудный президент Грузии Михаил Саакашвили предоставил им для этого удобный повод. Вашингтон отреагировал на это настоящим взрывом лицемерного негодования. Политики с обеих сторон принялись наперебой провозглашать солидарность с маленькой Грузией и порицать громил, которые вмешиваются в дела стран, мечтающих только о том, чтобы их оставили в покое.
Все это самолюбование затмевает старую истину геополитики: великие державы живут не по тем же правилам, что малые. От своих слабых соседей они требуют уважения - и покорности. Иногда они говорят об этом прямо, как госсекретарь США Ричард Олни (Richard Olney) провозгласивший в 1895, ссылаясь на доктрину Монро, что 'сегодня Соединенные Штаты обладают фактически суверенной властью на континенте, и их воля - закон для всех сфер, в которые они осуществляют вмешательство'.
Не стоит ожидать, что Москву не будет заботить политическая ориентация бывшей советской республики на ее ключевой южной границе. Великие державы ревниво охраняют то, что они скромно называют своей 'сферой влияния'. Этого можно стыдиться, но так уж устроен мир, причем во все времена. И ни одна страна так не настаивала на том, чтобы соседи уважали ее интересы, как Соединенные Штаты. Латиноамериканцы могут это подтвердить.
Россия, по-видимому, положила конец начатому после 'холодной войны' отступлению, а нарушение баланса силы зашло слишком далеко, чтобы быть устойчивым. Теперешние лидеры России намерены защищать то, что они читают своими жизненными интересами. В задачи американского руководства ни в коем случае не входит притворяться, что этих интересов не существует, или что их можно спокойно игнорировать. Напротив, оно должно выработать образ действий, основанный не на самообмане и не на мечтах о все большей славе, а на трезвом анализе политических реалий.
Первое, что необходимо сделать лидеру западного альянса - это убавить напыщенность и вернуться к диалогу с Россией. Нашему странствующему госсекретарю Кондолизе Райс (Condoleezza Rice) следовало бы летать в Москву, а не в Тбилиси. Легкомысленные разговоры об изгнании России из 'большой восьмерки', объединяющей мощнейшие экономики, ударят исключительно по интересам Запада. Весь смысл таких организаций, как раз и состоит в том, что они являются площадкой для обсуждения общих проблем, а не наградой за хорошее поведение.
Во-вторых, мы должны прекратить болтовню о приеме в НАТО Грузии или Украины - по крайней мере, до тех пор, пока мы не решим принять туда же и Россию. НАТО, по сути, до сих пор остается военным пактом времен 'холодной войны', поиски новой идентичности пока ни к чему не привели, и прием в нее двух бывших советских республик Москва будет расценивать- и вполне справедливо - как антироссийскую провокацию. К тому же, даже если это не спровоцирует новую 'холодную войну', то, в любом случае, вызовет серьезные трения в рамках самого НАТО.
В-третьих, мы должны встретиться с нашими партнерами по НАТО и выработать общий подход к проблеме этнического сепаратизма. Мы плохо справились с этим на Балканах, сначала поспособствовав жестокому расчленению Сербии по этническим линиям, а затем, признав независимость мятежной сербской провинции Косово, несмотря на громогласные протесты России. Однако опасность раздела страны по этническим линиям - не специфически балканская проблема. В некоторых европейских странах, таких как Британия, Италия и Испания, также существуют сильные сепаратистские движения. Скоро сепаратизм может разорвать на части Бельгию. Неужели мы хотим поощрять такое развитие событий?
В то время, когда страна погрязла в двух дорогостоящих и кажущихся бесконечными войнах на Ближнем Востоке и в Центральной Азии, было бы неблагоразумно влезать в конфликт с Россией из-за мятежной бывшей провинции с территориальными притязаниями. Возможно, имеет смысл вспомнить слова Джона Куинси Адамса (John Quincy Adams), в 1821-м предостерегавшего, что, начав 'искать по всему миру чудовищ, чтобы их победить' и поддерживать чужие территориальные притязания, Соединенные Штаты окажутся 'втянуты до полного истощения сил во всевозможные войны интересов и интриг, алчности, зависти и амбиций, которые прикрываются флагом свободы и присваивают себе ее знамя'.
Рональд Стил - профессор международных отношений в Университете Южной Калифорнии (University of Southern California)
Возрождение сверхдержавы ("The New York Times", США)
Великие державы живут не по тем же правилам, что малые
Рональд Стил (RONALD STEEL), 26 августа 2008
Психодрама, разыгрывающаяся сейчас на Кавказе, не является первым актом Третьей мировой войны, которым ее изображают некоторые торопливые политики и журналисты. Наоборот, речь идет, скорее, об отложенном финале 'холодной войны'. Хотя Советский Союз и проиграл глобальный конфликт, успех России во время этого выхода на аплодисменты должен заставить Вашингтон в будущем воспринимать ее значительно серьезней.
Дело не только в том, что, как объясняют некоторые внешнеполитические 'реалисты', у Москвы достаточно войск и нефти, чтобы заставить нас считаться с ее, по-видимому, иррациональными страхами. Напротив, конфликт в Грузии показал, что беспокойство России из-за вторжения Америки в ее традиционную сферу влияния вполне оправданно, и что Вашингтону лучше начать относиться к ней как к великой державе, которой она и является.
После окончания 'холодной войны' русские добровольно, пусть и не нехотя, отказались от своего санитарного кордона в Восточной Европе, но все равно продолжали рассматривать его как необходимую зону безопасности. Соединенные Штаты отмахнулись от возражений России против размещения американских ракет в Восточной Европе и попыток Вашингтона добиться приема в НАТО Грузии и Украины. Русские справедливо замечали, что для них это выглядит так, как если бы Москва заключила военный альянс с Кубой и Венесуэлой, а затем попыталась бы разместить там направленные на север ракеты.
Тот или иной отпор со стороны русских, вновь вернувшихся к процветанию благодаря свом нефтегазовым ресурсам, был неминуем, и безрассудный президент Грузии Михаил Саакашвили предоставил им для этого удобный повод. Вашингтон отреагировал на это настоящим взрывом лицемерного негодования. Политики с обеих сторон принялись наперебой провозглашать солидарность с маленькой Грузией и порицать громил, которые вмешиваются в дела стран, мечтающих только о том, чтобы их оставили в покое.
Все это самолюбование затмевает старую истину геополитики: великие державы живут не по тем же правилам, что малые. От своих слабых соседей они требуют уважения - и покорности. Иногда они говорят об этом прямо, как госсекретарь США Ричард Олни (Richard Olney) провозгласивший в 1895, ссылаясь на доктрину Монро, что 'сегодня Соединенные Штаты обладают фактически суверенной властью на континенте, и их воля - закон для всех сфер, в которые они осуществляют вмешательство'.
Не стоит ожидать, что Москву не будет заботить политическая ориентация бывшей советской республики на ее ключевой южной границе. Великие державы ревниво охраняют то, что они скромно называют своей 'сферой влияния'. Этого можно стыдиться, но так уж устроен мир, причем во все времена. И ни одна страна так не настаивала на том, чтобы соседи уважали ее интересы, как Соединенные Штаты. Латиноамериканцы могут это подтвердить.
Россия, по-видимому, положила конец начатому после 'холодной войны' отступлению, а нарушение баланса силы зашло слишком далеко, чтобы быть устойчивым. Теперешние лидеры России намерены защищать то, что они читают своими жизненными интересами. В задачи американского руководства ни в коем случае не входит притворяться, что этих интересов не существует, или что их можно спокойно игнорировать. Напротив, оно должно выработать образ действий, основанный не на самообмане и не на мечтах о все большей славе, а на трезвом анализе политических реалий.
Первое, что необходимо сделать лидеру западного альянса - это убавить напыщенность и вернуться к диалогу с Россией. Нашему странствующему госсекретарю Кондолизе Райс (Condoleezza Rice) следовало бы летать в Москву, а не в Тбилиси. Легкомысленные разговоры об изгнании России из 'большой восьмерки', объединяющей мощнейшие экономики, ударят исключительно по интересам Запада. Весь смысл таких организаций, как раз и состоит в том, что они являются площадкой для обсуждения общих проблем, а не наградой за хорошее поведение.
Во-вторых, мы должны прекратить болтовню о приеме в НАТО Грузии или Украины - по крайней мере, до тех пор, пока мы не решим принять туда же и Россию. НАТО, по сути, до сих пор остается военным пактом времен 'холодной войны', поиски новой идентичности пока ни к чему не привели, и прием в нее двух бывших советских республик Москва будет расценивать- и вполне справедливо - как антироссийскую провокацию. К тому же, даже если это не спровоцирует новую 'холодную войну', то, в любом случае, вызовет серьезные трения в рамках самого НАТО.
В-третьих, мы должны встретиться с нашими партнерами по НАТО и выработать общий подход к проблеме этнического сепаратизма. Мы плохо справились с этим на Балканах, сначала поспособствовав жестокому расчленению Сербии по этническим линиям, а затем, признав независимость мятежной сербской провинции Косово, несмотря на громогласные протесты России. Однако опасность раздела страны по этническим линиям - не специфически балканская проблема. В некоторых европейских странах, таких как Британия, Италия и Испания, также существуют сильные сепаратистские движения. Скоро сепаратизм может разорвать на части Бельгию. Неужели мы хотим поощрять такое развитие событий?
В то время, когда страна погрязла в двух дорогостоящих и кажущихся бесконечными войнах на Ближнем Востоке и в Центральной Азии, было бы неблагоразумно влезать в конфликт с Россией из-за мятежной бывшей провинции с территориальными притязаниями. Возможно, имеет смысл вспомнить слова Джона Куинси Адамса (John Quincy Adams), в 1821-м предостерегавшего, что, начав 'искать по всему миру чудовищ, чтобы их победить' и поддерживать чужие территориальные притязания, Соединенные Штаты окажутся 'втянуты до полного истощения сил во всевозможные войны интересов и интриг, алчности, зависти и амбиций, которые прикрываются флагом свободы и присваивают себе ее знамя'.
Рональд Стил - профессор международных отношений в Университете Южной Калифорнии (University of Southern California)
Відповіді
2008.08.26 | пушной зверь
я подкрадываюсь, почти незаметно
Особенно прельстива в сиём заказушном спиче формула о «вернувшейся к процветанию» России. Ржач мешает мне соблюдать скрытность подкрадежа.2008.08.26 | Адвокат ...
Ілє коштує? 10-ньчь, чи 20-ньчь "лімонаФФ"?
2008.08.26 | Bayan
ПроФФeссор, що з нeго візьмeш
Дeякі нeточності пeрeкладу "наліцо", алe тональність вхоплeна вірно: нeдружeлюбна до Грузії і України.І статя, між іншим, була опублікована нe 26-го, а 24-го:
http://www.nytimes.com/2008/08/24/opinion/24steel.html
Vax пише:
> Рональд Стил (RONALD STEEL), 26 августа 2008
> Во-вторых, мы должны прекратить болтовню о приеме в НАТО Грузии или Украины - по крайней мере, до тех пор, пока мы не решим принять туда же и Россию.
> Рональд Стил - профессор международных отношений в Университете Южной Калифорнии (University of Southern California)
2008.08.26 | Sean
Ja-ja, вспишка [слєва] свєрхновой
2008.08.26 | один_козак
Нраицца, да? ;) Я представляю!)))
А Вы в курсе, что быть сверхдержавой, да еще в стиле Московии - это кой-чего от ее граждан требует? Вы готовы? 8)2008.08.26 | Адвокат ...
А воно,-- не громад`янин. Воно,-- подданий.
2008.08.26 | Георгій
Амeриканські інтeлeктуали-гуманітарії завжди були мазохістами
Тіпо, "угу, Раша вeлика, сильна, б"ється болячe... a нас нe любить... а чому, чому, чому? ми ж хороші... хай кращe б"є і любить..."2008.08.26 | Адвокат ...
Схоже на те.
2008.08.26 | Олесь Бережний
не узагальнюйте, пліз, бо не завжди і не всі
2008.08.26 | Георгій
Добрe, вибачтe. Дeякі!
2008.08.26 | Олесь Бережний
Прошу. Деякі іноді - це нормально.
2008.08.27 | GreyWraith
Та ні... Тепер все значно простіше
Ще у совка, який представляв хоч якусь ідеологію, були якісь суто ідейні друзі: експерти, викладачі вузів, журналісти, письменники, активісти партій, переважно лівих, і тому подібне, які його любили не за гроші. (частина, звісно, отримувала з Москви добру зарплату) У тому, що Захід "не помітив" Голодомору, є велика їхня заслуга.А після американського взяття Багдаду сплив документ, який засвідчує, що велика кількість "прогресивних" вже скотилася до банальної проституції. Я думаю, багдадського фюрера важко дорахувати навіть до таких відморожених, але все ж ідейних ліваків, як Че Гевара і Пол Пот, але згадайте кошачий концерт, який ця мерзота організувала після початку американської інтервенції.
Я думаю, що вони зараз на утриманні у Москви, і чекаю їхнього потужного хору на захист Росії. Дивно, що вони мовчать досі (агресія проти Грузії є настільки гидкою, що навіть їхні режисери вирішили почекати, доки обурення уляжеться), але перші голоски вже обережно пробують грунт...
2008.08.26 | alfy
Re: Возрождение сверхдержавы (/)
Схоже на те, що так воно і є. На початку 90-х був період занепаду та максимальної слабкості Росії. Тоді-Чеченська війна, яка також показала тодішню слабкість, в першу чергу політичну. Росія тріщала по швах. Але війна ще й була пробою пера США, перевіркою на міцність Росії. Потім, після перемоги, в Росії дійсно почався період піднесення, в першу чергу економічного. Цікаво, що після цього почалось і потепління відносин із США. Зміцнившись та зцементувавшись зсередини, Росія почала страшенно багатіти на нафті та газі (я не кажу про мінімальну зарплату рядових росіян). Паралельно зростало промислове виробництво. До речі, в цьому значна заслуга Заходу, який щедро поставляв у Росію технології, дозволив перебудувати застарілу ще радянську промисловість. Промисловість Росії зробила карколомний стрибок, що там говорити - подивіться лише на російські товари. А у світі весь цей період існував стійкий стереотип про слабку Росію середини 90-х.Та ось тепер ми маємо те, що маємо.2008.08.27 | Sakha
Re: Возрождение сверхдержавы
alfy пише:> Схоже на те, що так воно і є. На початку 90-х був період занепаду та максимальної слабкості Росії. Тоді-Чеченська війна, яка також показала тодішню слабкість, в першу чергу політичну. Росія тріщала по швах. Але війна ще й була пробою пера США, перевіркою на міцність Росії. Потім, після перемоги, в Росії дійсно почався період піднесення, в першу чергу економічного. Цікаво, що після цього почалось і потепління відносин із США. Зміцнившись та зцементувавшись зсередини, Росія почала страшенно багатіти на нафті та газі (я не кажу про мінімальну зарплату рядових росіян).
Та ні, просто після приходу до влади гебні, у світі сталося кілька "зовсім випадкових" інцедентів, починаючи з 9/11, які потягнули за собою стрімкий ріст цін на вуглеводи. Оте й усе економічне піднесення. Що стосується потепління відносин з США, то воно базувалося на "боротьбі з міжнародним терроризмом", яка призвела до ще більшого росту цін на нафту.
> Паралельно зростало промислове виробництво. До речі, в цьому значна заслуга Заходу, який щедро поставляв у Росію технології, дозволив перебудувати застарілу ще радянську промисловість. Промисловість Росії зробила карколомний стрибок, що там говорити - подивіться лише на російські товари.
Зростало промислове виробництво зброї, і тільки зброї, до того ж лише виробництво зброї совкової, нових розробок кіт наплакав.
На російські товари я б подивився, але не знаю де. (Хаммер зібраний в росії не пропонувати).
> А у світі весь цей період існував стійкий стереотип про слабку Росію середини 90-х.Та ось тепер ми маємо те, що маємо.
Дійсно, маємо монстра сп"янілого від дармових нафтодолларів.
2008.08.27 | GreyWraith
Що Ви із цим "нановоїном" сперечаєтеся?
Не бачите, яке його завдання?Не обзивати грузин фашистами, а спочатку зіграти нашого однодумця. А потім проштовхувати ось ці свої ідейки, що наддержава відроджується, карколомне зростання промисловості, все одно ви нікуди не дінетеся, тому вам же краще спустити штани, пригнутися, а потім розслабитися і спробувати отримати задоволення...
2008.08.27 | alfy
Re: Що Ви із цим "нановоїном" сперечаєтеся?
А що поганого у військово-промисловому комплексі? Адже виробництво зброї тягне за собою массу суміжних галузей виробництва, тримає всю економіку. Давайте візьмемо будь-яке російське місто, співрозмірне, скажімо, з Рівним чи Луцьком. І порівняємо його з тим же Рівним з точки зору промислового виробництва. Тоді стане очевидним, що в Західній Україні крім супермаркетів, в яких повно генетично-модифікованої продукції, нічого немає. Все стратегічне промислове виробництво винищене. А що натомість побудовано нового? Лише ті сфери, які працюють на перетворення українців на тупих споживачів чужої продукції. Хіба це не загроза національній безпеці? А ми говоримо про якусь незалежність. Натомість Росія змогла не лише зберегти більшість радянських підприємств, але й перевести їх на інший технологічний рівень. А візьміть, наприклад, Білорусь. Життєвість та унікальність моделі її економічного розвитку визнали навіть міжнародні інституції. І не потрібно Лукашенку ні МВФ, ні США разом з усією прогнилою "Европою".2008.08.27 | GreyWraith
Як бачите, сам нановоїн підтверджує
От докази:alfy пише:
>А що поганого у військово-промисловому комплексі?
Звісно, про безславну і ганебну загибель СССР (а перед ним - Другого Рейху), який погубив саме надмірний ВПК, не згадується.
>Давайте візьмемо будь-яке російське місто, співрозмірне, скажімо, з >Рівним чи Луцьком. І порівняємо його з тим же Рівним з точки зору >промислового виробництва. Тоді стане очевидним, що в Західній Україні >крім супермаркетів, в яких повно генетично-модифікованої продукції, >нічого немає.
Клоун не був ні у Луцьку, ні у Рівному, ні тим більше в усіх російських містах десь по 200 тисяч, а робить висновки космічного масштабу і космічної недолугості. А раптом хтось, хто виріс на радянських стереотипах, поведеться?
>Все стратегічне промислове виробництво винищене.
"Стратегічне промислове виробництво" - словосполучення термінів, що стосуються різних сфер діяльності. Але звучить солідно.
>А що натомість побудовано нового?
>Лише ті сфери, які працюють на перетворення українців на тупих >споживачів чужої продукції.
В Луцьку точно побудований успішно функціонуючий автобусний завод. На продукції якого я їзжу щодня. А на чому планує їздити нановоїн? На БМП? А йому ніхто це робити не дасть, бо моторесурс воєнної техніки на дорозі не валяється. Значить, буде нановоїн ходити пішки, зате строєм і з піснею.
>Хіба це не загроза національній безпеці?
Загроза нацбезпеці - це покидьки, які своєю брехнею намагаються вбити у нас здатність опиратися...
>Натомість Росія змогла не лише зберегти більшість радянських >підприємств, але й перевести їх на інший технологічний рівень.
Пропонується повірити на слово?
>А візьміть, наприклад, Білорусь.
Добре живеться на перепродажі російської нафти і газу, чи не так?
>Життєвість та унікальність моделі її економічного розвитку визнали >навіть міжнародні інституції.
Які конкретно інституції?
2008.08.27 | alfy
Re: Як бачите, сам нановоїн підтверджує
>Клоун не був ні у Луцьку, ні у Рівному, ні тим більше в усіх російських містах десь по 200 тисяч, а робить висновки космічного масштабу і космічної недолугості. А раптом хтось, хто виріс на радянських стереотипах, поведеться?Я в Рівному буваю кожен день.
2008.08.27 | GreyWraith
По решті заперечень нема :)
alfy пише:> >Клоун не був ні у Луцьку, ні у Рівному, ні тим більше в усіх російських містах десь по 200 тисяч, а робить висновки космічного масштабу і космічної недолугості. А раптом хтось, хто виріс на радянських стереотипах, поведеться?
> Я в Рівному буваю кожен день.
В Луцьку, звісно ж, ні, аже не кажучи про всі (!) російські міста із населенням під 200 тисяч.
І чому це кожного дня до нас якогось нановоїна-пропагндиста прибиває?
2008.08.27 | alfy
Re: По решті заперечень нема :)
Та був, звичайно. І в багатьох містах Росії також. Справа не в тому. Якщо говорити про порівняльний аналіз-то його можна зробити, це не проблема. Просто на це потрібен час та бажання. Однак, очевидним є факт, що промислове виробництво на Україні (особливо Західній)за роки незалежності постраждало колосально. З цим пов'язаний значний відсоток заробітчан. Натомість, в містах будують одні супермаркети. Українців перетворюють виключно на споживачів. А що стосується Білорусі, то жеттєспроможність білоруської моделі визнав МВФ. Виявляється, можна нормально жити і не орієнтувати свою економіку на західні стандарти. А перепродаж газу та нафти-ну це сумнівні моменти.2008.08.29 | Isoлято
Так нема ж чого заперечувати...
alfy пише:> Та був, звичайно. І в багатьох містах Росії також. Справа не в тому. Якщо говорити про порівняльний аналіз-то його можна зробити, це не проблема. Просто на це потрібен час та бажання.
А поки аналізу нема - то й нема чого заперечувати... Такшо давайте, кратенько, для начала: какие-такие супер-пупер-прибыльно-высокотехнологицкие производства работают, скажем, в Вологде, Тамбове и Кургане (такі собі середні 200-300-тисячні російські міста)?
> Однак, очевидним є факт, що промислове виробництво на Україні (особливо Західній)за роки незалежності постраждало колосально.
Ну, тут прям напрашиваиццо коронная фраза: "и во всём виноватые украинские нацЫоналисты". Тобто дніпропетровець Q-чмо і десяток прем'єр-міністрів, які ВСІ - крім Марчука і Кінаха - були родом/походженням з Донецька або Дніпропетровська. Тай шо їм діла до якоїсь "особливо західної України", правда?
> З цим пов'язаний значний відсоток заробітчан.
Ой, вотэта тока нинада! Скільки живу - стільки пам'ятаю, як із західної України на заробітки їдуть. Навіть в найкондовіші (тобто найзаможніші) совіцькі часи.
> Натомість, в містах будують одні супермаркети. Українців перетворюють виключно на споживачів.
Нет бы поступить с ними в дуже тааищя Сталина: раскулачить, загнать в лагеря, и пущай работают "производителями" на благо совейской экономики! А споживають нехай лише баланду та тілогрійки...
> А що стосується Білорусі, то жеттєспроможність білоруської моделі визнав МВФ. Виявляється, можна нормально жити і не орієнтувати свою економіку на західні стандарти. А перепродаж газу та нафти-ну це сумнівні моменти.
А чё оно ваще такое, енти "західні стандарти"? Акционирование предприятий? Антимонопольное законодательство? Независимая судебная система? Так і Україні до тих "стандартів" ще ого як далеко! Чё там у той Беларуси такого есть, чего нету здеся, шо она так клёво жЫвёть? Просвітіть нас, убогих, або не троліть вже тута...
2008.08.27 | Микола Гудкович
І не кажіть. Скільки слон гадить, — котові годі рівнятися…
> Великие державы живут не по тем же правилам, что малые…
2008.08.27 | Микола Гудкович
Возрождение сверхдержавы случится, когда люди поймут…
…что «сверхдержава» — это не сверхвласть, а сверхответственность.Больше всех трудиться, помогать всем сверх меры, быть сверххорошим соседом, уважать своих и чужих граждан/подданных, заботиться об их процветании — и не в краткосрочной перспективе, а в долгосрочной (сверхдолгосрочной).
При всем уважении (кредит выдан на основании презумпции) к профессору Стилу, должен сказать, что если он о России, то он ошибается.
Превентивно добавлю, что если б он вздумал писать то же о какой-то другой стране, то все равно ошибался бы.
Возродиться никакая сверхдержава пока что не может. Может — родиться, да и то не скоро.
2008.08.27 | Чучхе
В сверхдержавах принаймні вулиці підмітають
2008.08.27 | BIO
Волчьи комплименты
Афган, бають, обвалил нефтяные цены, ну и одну сверхплана? державу...Грабли они и есть в них что-то генсековское.
2008.08.27 | samopal
спецдержави...
2008.08.28 | Пан Коцький
До дупи, політ. опінія основних сил США щодо РФ вже є сформована
2008.08.28 | ViKiNg
Re: Возрождение сверхдержавы (/)
Москва своим сапогом решила потоптаться в Грузии, что бы показать свой вес в мировой политике, это конечно же не делает чести российским офицерам и солдатам, которые занимались насилием и мародерством в Осетии и Грузии.2008.08.28 | Anatoli from Kharkiv
Re: Возрождение сверхдержавы
Московська імперія ніколи вже не "возродится" - хай не тішать себе кремлівсько-лубянські гниди. НІКОЛИ! Бити гадів будемо, якщо сюди прийдете.