08/27/2008 | Ксенія Шелевицька

Ксенія Шелевицька
ICQ: XeNa 392-177-808

Сімнадцять нелегких років мало пройти щоб 24 серпня у Кривому Розі перетворилося зі свята квітів у День незалежності України. Тепер замість квіткових композицій у парках міста око милують рушники і національні символи.


У наше місто прийшло наше свято.


Школи, позашкільні заклади і підприємства міста виставляли свої композиції в національному стилі.


Вишиті рушники, сорочки, картини...


Медичне бачення незалежності)


Не обійшлося без сумного. Таким оригінальним способом медики висловили свій протест:
Ні фінансів ні поваги
Ні взимку ні влітку
Стала наша медицина
Як зів’яла квітка


А ще не обійшлося без партії регіонів


і їхньої чомусь червоної а не синьо-жовтої території патріотичного виховання.


Пригощали людей гречаною кашою і горілочкою.



...ну що ж, на те вони і регіони…

Без комуністів свята не буде або вперед у минуле.



Але повернемося до свята…


Виставка собак.


Злого звіра в клітку,..


…а доброго на руки)))


- Ой що там? Сало?


- Де?!


А ось і вибори)


Дуже зацікавили лицарі з клубу «Коловрат». Клуб є товариством небайдужих до історичної спадщини нашої країни людей і займається бойовим фехтуванням та історичною реконструкцією. Зараз у клубі близько 15-20 людей. Обладунки майструють здебільшого слав'янського напряму, а токож цікавляться зброєю і військовим укладом, стратегією та тактикою. Також у клубі є люди які займаються реконструкцією озброєння Європи, а саме західної Європи, епохи середньовіччя.
Лицарів можна знайти у клубі «Маяк» (філія ЦЮТ «Гармонія», селище Незалежне), там же робляться і ремонтуються після поєдинків обладунки, проходять тренування.
Контактний телефон: 80663002505 Андрій (Лютич)


Про своє вбрання погодився розповісти Андрій, він же Лютич:
«Це обладунок 15 століття. Важкий кавалерійський обладунок, тобто обладунок надзвичайно великої ваги, призначений для пробивання рядів противника. Включає кірасу, тобто захист тіла, зроблену з півтораміліметрової сталі. Вага обладунку близько 25-30 кг. Маємо токож верхів’я плечей, це класичні плечі Європи, вони досить таки важкі і досить надійно захищають. Шолом має цікаву назву «цукрова голова» або бацинет, бацинет перекладається як «великий шолом» особлива його ознака це те, що він має відкидне забрало, повністю захищена шия і підборіддя. На озброєнні в мене меч, він дещо зменшений, оскільки ми займаємося ще турнірними боями, його вага не перевищує 1.5 кг, оскільки в турнірі важлива, крім звитяги звичайно, ще швидкість та кмітливість.


Бойова кіраса. Ох і добрячі удари вона приймає!!!


Зброєносець готує лицаря до поєдинку.


Поєдинок.


Ого удар!!!


Серед лицарів не тільки чоловіки


Як вам отака картина!


Ось що вміють школярі Кривбаса.


Виявляється сірники можна ще й так використовувати)



Приїхали також художниці з Петриківки.
Заслужений майстер народної творчості України Рибак Наталія (з пані Наталією можна звязатися за телефоном 80563421927) розповіла деякі секрети:
«Найтонші лінії намальовані щіткою з кошачої шерсті. Це щітка яка ніколи ніде не продається. Знаходиться кіт або кішка простої-найпростішої породи, якщо вони якісь породисті вони не підходять. Чому? При намочуванні така шерсть або безвільно висить або стає кучерява, і я не можу провести рівної лінії. Так, знайшли кішку, беремо ножиці і що робимо? Ні, не стрежемо. Спочатку проводимо дуже серйозні дипломатичні переговори з кішкою, щоб вона погодилась. Потім беремо ножиці, акуратно стрижемо під лапкою, щоб було не холодно, не соромно. Потім ця шерсть примотується до загостреної палички. Найкращий найшанованіший матеріал це папір, тому що тільки на ньому повністю може відкритися потенціал художника, тільки на ньому можно намалювать все те, що на другому матеріалі не намалюєш».
Цікаву оповідку:
«Коли був недорід у нашому селищі, то люди з селища Петриківка йшли в Полтаву на ярмарок 100 км, щоб продати ці малюнки і купити собі харчі. Є така згадка, що в нас була майстриня Надія Білокінь, так от коли вона приїхала на ярмарку і витягла малюнки, то всі напали і розібрали за секунду, а потім схаменулись, що ж ніхто не заплатив і тоді вже почали скидати гроші. Так от за ті гроші був куплений маленький візочок, корова, мішок пшениці і мішок борошна».
І про бондарну технологія:
«З сирого дерева знімається обруч, з сухого дерева ставиться дно. Потім без допомоги клея ця річ ставиться на тиждень висихати. Якщо неправильно підібрана вологість, то обруч скоро трісне, якщо правильно - через тиждень виріб стає одним цілим».
А ще про те, що сільничку у вигляді поросятка треба ставити хвостиком до дверей, щоб гроші були. Про те що птахи на тарілках і скриньках віщують всім щасливе майбутнє. І про те, що якщо в домі є петриківський розпис, то ні в якому разі не можна сваритися. Бо квітки символізують Боже око, а Бог все бачить і чує. Може через те наша співрозмовниця є не тільки талановитою, а ще й доброю і веселою людиною:
«…знаєте найкращі покупці це наші люди, іноземці ні в яке порівняння, тому що наші люди навіть якщо грошей немають, вони таке слово скажуть, що пробиваються крильця і можна працювати весь рік».


Ось біля цього столика залишилися всі мої гроші. Але чомусь не шкода. Тепер і у мене вдома житимуть птахи з калиновими гребінцями.


А ось цей колоритний парубок навчав діточок ліпити коників з глини.


Ну що тут додасиш? Можна лише приєднатися!
Зі святом!