09/08/2008 | habarnyka zagraty

--
http://vgolos.lviv.ua/press/1913.html

Зрада

Падіння Юлії Тимошенко

Хоча сьогодні не до сміху, але розпочнемо з анекдоту. Приходить Ісус до апостолів, а вони потужно гуляють. “Що відзначаємо”? — поцікавився Спаситель у Павла. “Точно не знаю, — відповів той, — кажуть, Іуда щось продав...”

Усі вже знають про те, як прем’єр-міністр України Юля Тимошенко впала на стадіоні в Луганську під час святкування Дня шахтаря. Жіночка перечепилася на власних каблуках і під рев стадіону полетіла сторчака. Як невдовзі з’ясувалося, це падіння стало символічним. Щоправда, розпочалося воно вже давно...

Загальновідомо, що лише нові ілюзії рятують нас від відчаю після втрати старих. Після генерала Держбезпеки Євгена Марчука, який вчасно “здав” свого виборця і зрадив “канівську четвірку”, яка й складалася в основному зі зрадників, український електорат, не довго роздумуючи (“Хай кінь думає — в нього голова велика”!), обрав собі нового кумира — “нашу Юлю”.
Індульгенцією від багаторічної співпраці Тимошенко на злодійське ЄЕСУ разом зі злодієм Павлом Лазаренком (він визнаний винним двома іноземними судами) стали її зовнішні дані (гарна, енергійна, бойова, мобільна), а також те, що вона “наша”. Що, власне, об’єднувало мільйонерку і “газову принцесу” з тими, на чиїх грошах вона й стала цією принцесою — запитання, швидше, до психологів. Люд, який ніколи не був привчений аналізувати факти, а жив лише ілюзіями й емоціями, не підозрював, що він сам себе заганяє в пастку, бо вислідом сліпої віри в нещирого ідола-фарисея вже невдовзі може стати найстрашніше — ВТРАТА ДЕРЖАВИ УКРАЇНА. І найтрагічніше, що це не перебільшення. Нам можуть залишити прапор, гімн і герб, ба більше, ніхто не заперечуватиме проти вишиванок і “Кобзаря”, але державність буде втрачено назавжди.

“Не перебільшуйте, все буде нормально”, — скажуть ті, хто завжди готовий обґрунтувати своє мовчання і угодовство тим, що вони щойно почули з екранів телевізора. Біда в тому, що в кожного — своє уявлення про норму. Наші проблеми від того, що ми надто швидко все забуваємо. Давайте для початку згадаємо боротьбу Юлі Тимошенко з “любими друзями” і назвемо їх поіменно: Порошенко, Третьяков, Жванія. Саме ця трійця заважала “леді Ю” побороти економічні труднощі, бо постійно “лобіювала власні економічні інтереси”. Згодом, після другого пришестя, чи зміг би хтось назвати хоч один конфлікт між цими “лобістами” і прем’єром? Жодного. І хто б подумав — “кум Ющенка” Давид Жванія потихеньку з “любого друга” Ющенка став “любим другом” Юлії Тимошенко, і навіть не відомо під чиїм впливом заявив, що “Ющенка ніхто не труїв”. Та, схоже, його моральні якості, лобізм і вміння плутати державну кишеню з власною лідерку БЮТ вже не лякали. Згодом було вікопомне голосування разом із регіонами Закону про Кабмін, який обмежував права Президента.

"Випадковість”, — винесли свій вердикт зомбовані виборці власниці червоного серця. І вони помилилися. Потім БЮТ разом із комуністами і регіонами дружно голосував за відставку прем’єра України Юрія Єханурова. “Помста”, — гадали виборці. А згодом відбулося таке, що будь-який мислячий політик і працівник спецслужби може пояснити однозначно: Юля Тимошенко, яка на той момент була у відставці і не була навіть депутатом Верховної Ради однієї прекрасної суботи летить до Росії, її мило приймає Президент авторитарної держави пан Путін, вони чудесно бесідують, після чого дають один одному якісь гарантії, і Росія одночасно закриває проти Тимошенко всі кримінальні справи, загальна сума збитків яких для “єдіной і нєдєлімой” становить 600 000 000 доларів США!!! Що пообіцяла підполковнику КГБ колишня подруга російського “Газпрому”? А це її виборців ніколи не цікавило: білий светр, мила усмішка, наївний погляд, заплетена коса — навіщо аналізувати?

Далі в політичній діяльності Тимошенко відбулася ціла низка невдач і відверто антидержавних вчинків: зініційовані і провалені БЮТ вибори мера Києва, недотримання передвиборних обіцянок щодо служби в контрактній армії і зупинки рівня інфляції, провалене пані Тимошенко протистояння за Фонд держмайна (їй не вдалось посадити на “жирну фінансову грядку” замість соціа¬лістки Семенюк юриста Медведчука пана Портнова), як наслідок — неприватизований Одеський припортовий і невиплата обіцяної подачки у тисячу гривень тим, хто хотів “вже і відразу”. Оскільки найкраще об’єднує спільний ворог, то довго такого шукати не довелося — на посаду ворога №1 визначили голову Секретаріату Президента Віктора Балогу. Одночасно відбувалася постійна і ціле¬спрямована медіа-атака на Президента Віктора Ющенка: “Я ніколи нічого не скажу поганого проти Президента, хоча він...!” Далі йшов перерахунок усіх справжніх і вигаданих гріхів Гаранта, який тихенько весь цей час займався тим, що вимагав, аби світ визнав Голодомор і нагороджував посмертно Романа Шухевича Зіркою Героя України. Пані ж Тимошенко за весь цей час намагалась не робити нічого, щоб зашкодило її майбутньому рейтингу — маніакальне бажання влади у цій жінці домінує над усім. У шахтах Донецька вона була росіянкою, у Криму на біг-бордах усміхнена миротворка стояла між російськими і українськими матросами, у Львові на мітингах завчено кричала: “Слава Ісусу Христу!”, в Дніпропетровську... О, Дніпропетровськ добре знає, що то є родина Грігян — Тєлєгіних — Тимошенків! Як казав відомий шахрай Паніковський з “Золотого теляти”: “Ви поїдьте в Київ і запитайте, чи знають там Паніковського”!

Особливо прихильно сприймала приїзди “нашої Юлі” Західна Україна і, зокрема, Львів. Десятки тисяч “баб Парасок” бажали бодай здалеку помилуватися образом “орлеанської діви”, котра приведе свій народ до раю на землі. Я особисто бачив, як в Києві несли величезну картину, на якій Юля Володимирівна була зображена Жанною Д’Арк, а бабусі, які несли це диво, плакали від розчулення! На мітингу, біля пам’ятника Шевченку у Львові, літні спрацьовані пані тримали у мозолястих руках транспарант: “Юля! Ти наша мама!” Частина активістів БЮТ (колишні члени СДПУ (о), які знають толк в піарі) активно роздавали по Україні “бютівську атрибутику”, чим лише підсилювали “юлієманію”, а добре проплачені письменники видавали “на-гора” твори на кшталт “Убити Юлю” чи подібного літературного посліду. Людину, яка зважувалася нагадати, що в народних лавах БЮТ чомусь опинилися мільйонери, колишні спонсори Кучми й Януковича Баграєви, Абдуліни і К0, могли навіть побити як “зрадника”. Бо коли нема що заперечити, то найкращий вихід — лайка, прокльон і кулак.

Та життя мудріше, ніж ми. Спершу матінці підгидила рідна донька Євгенія з зятем Шоном Карром, які вночі спробували з друзями проїхати на мотоциклах на пляж Ланжерон. Коли бійці внутрішніх військ не пустили “Харлеї” “золотої молоді” на заборонену територію, ця молодь почала бити солдатів по обличчю. Хуліганів затримали. Тимошенко відразу ж заявила про “провокації Секретаріату Президента”. Її слова цього вівторка спростував майже соратник, міністр МВС Юрій Луценко, який заявив, що “дії солдатів комісія визнала правомірними”. Потім були блокування БЮТом трибуни ВР аби не дати виступити Президенту Ющенку і 16-відсоткова галопуюча інфляція.

“Леді Ю” фактично “зарубала” проект Президента про переведення нафтопроводу “Одеса — Броди” за проектним напрямком. Планували, що цим нафтогоном Україна отримає каспійську нафту для двох українських НПЗ — ВАТ “Галичина” і ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття”. Цей проект був абсолютно невигідний Росії, бо Україна та Євросоюз отримували альтернативне джерело надходження пального. Тимошенка пояснила, що проект невигідний, бо “гроші підуть в офшори”. Які офшори, кому підуть — цими поясненнями “пасіонарія Помаранчевої революції себе не утруднювала — “піпл і так схаває”. На її місці, звичайно, про офшори краще б не згадувати, бо раптом краянам щось захоче розповісти з далекої Америки друг Павло Лазаренко...

У кілька попередніх тижнів по іміджу Тимошенко завдали відразу два потужні удари — її виборці так і не почули з милих уст визначення “агресія” щодо дій Росії в Грузії (пам’ятаєте закриті за вка¬зівкою Путіна кримінальні справи на 600 000 000 доларів США ?), а електорату було сказано, що “Юля Тимошенко, як прем’єр, має займатись внутрішньою політикою й економікою”. Довірливий, але не зовсім глупий люд не зрозумів: “А як же Путін? Він теж прем’єр, але недооцінити фактор його присутності при вторгненні в Грузію неможливо?!” Але Юля Тимошенко не могла виступити проти спонсора, який пообіцяв устелити їй шлях до вершини влади фінансовою та інформаційною підтримкою! Просто не могла...

Наступним ударом по Тимошенко стала заява заступника глави Секретаріату Президента Кислинського про те, що Прем’єр Тимошенко ЗРАДИЛА інтереси держави, вступивши у змову з її ворогами. Усі наявні про це документи передали в СБУ. Юля Володимирівна не дуже дотепно пожартувала щодо острова Сардинія і сардин та ще раз запевнила, що тільки Україною вона й живе, хоча й не прийшла на парад до Дня Незалежності.

Чим вона живе насправді, продемонструвало вівторкове засідання парламенту. БЮТ під чуйним керівництвом свого лідера, об’єднавшись із регіоналами і комуністами (котрі завжди були п’ятою колоною Москви і діяли державі Україна тільки на шкоду) влаштувавши антиющенківський шабаш проголосували за те, щоб саме парламент призначав і звільняв керівників СБУ (треба поспішати, бо саме в СБУ зараз перевіряють докази щодо ЗРАДИ Юлії Тимошенко державі Україна), за спрощення процедури імпічменту Президенту, за зміни до Закону про Кабмін (тепер уряд не зобов’язаний погоджувати з Президентом звільнення окремих міністрів і виконувати рішення РНБО), також було подолано вето Ющенка на Закон про слідчі комісії та внесено зміни до Закону про Конституційний Суд, який унормовує дії КС у разі початку процедури імпіч¬менту.

Тобто, попри відсутність будь-яких прогнозів усіх політологів, відбулася звичайнісінька антипрезидентська й антидержавна змова. До речі, саме Портнов, Клюєв і Лавринович, за дивним збігом обставин, були менеджерами проекту з ухвалення антиющенківського пакета. За збігом обставин, усі троє є близькими соратниками Віктора Медведчука.

Одним із аргументів своєї гнилої і зрадницької позиції тимошенківці називають саме заяву Кислинського, яка, мовляв, обурила їх до нестримності, і вони хочуть, аби Ющенко і Балога за неї вибачилися! То давайте повернемося до заяви чиновника і подивимося, в чому саме він звинуватив “леді Ю”. А звинуватив він її саме у ... “антидержавній змові”! Так, вельмишановні і гаряче прихильні, а нині розгублені фанати і фанатики заплетеної коси — Андрій Кислинський звинуватив Юлію Тимошенко в тому, що, перебуваючи у відпустці на одному з островів, вона провела зустріч з представниками Партії регіонів, Леонідом Кучмою, медведчуківцями і організувала з ними антидержавну змову. “В Москві вже створено штаб із президентських “Виборів - 2010”. Координація цього проекту покладена на створений у Москві центр під керівництвом Віктора Медведчука, в якому працюють Сергій Клюєв, Григорій Суркіс та Олександр Задорожній. Гуманітарними проектами в Україні займатиметься Дмитро Табачник. На реалізацію проекту підтримки Юлії Тимошенко вже зарезервовано близько 1 млрд доларів США”, — стверджував Кислинський. І де в словах Кислинського “неправда та інсинуації”, як, жалюгідно виправдовуючись, запевняв на “5 каналі” бютівець добродій Андрій Шкіль? Чи, може, з регіоналами і комуністами нашвидкуруч домовилися вранці 2 вересня? А як же шаманські завивання БЮТ про те, що “НСНУ веде постійні переговори з Партією регіонів про створення більшості”? Принцип злодіїв: “Тримай злодія!”? Отже, бандиткуватий закарпатець Балога, на жаль, мав слушність, і “рука Москви” має саме тендітний вигляд і наманікюрені нігті?

Поза всяким сумнівом, зараз БЮТ веде посилені торги з усіма: там не можуть не розуміти — Болівар не витримає двох. Рішення “Нашої України” про вихід із коаліції стає чинним лише 13 вересня. Отже, ще є 10 днів на переговори про відкликання голосів. А над лідером перебіжчиків уже нависла реальна загроза, бо, за коаліційною угодою, підписаною Тимошенко, в разі розпаду більшості вона втрачає посаду прем’єра. “Припинення діяльності коаліції тягне за собою відставку прем’єра та голови Верховної Ради”, — зазначено в регламенті, який є складовою угоди про коаліцію. За Конституцією, Ющенко має право розпустити Верховну Раду, якщо впродовж одного місяця з моменту оголошення про смерть коаліції не сформують коаліцію. Тобто можливий указ про дострокові вибори варто очікувати 13 жовтня. І якщо Янукович в своєму електораті на перевиборах упевнений, то “наша Юля” не може не розу¬міти — зрадників не люблять ніде. Сьогодні за свої ілюзії ми розплачуємося дійсністю. “Це зроблено заради збереження України!” Ні, ні, панове, це сказала не Юля Тимошенко. Ці слова належать лідеру соціалістів Олександру Морозу у 2006-му, коли він “здав” своїх партнерів по коаліції і створив коаліцію з комуністами і Партією регіонів. Правда, дуже схоже?

Микола САВЕЛЬЄВ

Ратуша, 04.09.2008