09/15/2008 | Мирослав Кальба

До року і роковин Степана Бандери

" СССР - найпередовіша країна на світі " - постійно ми читали та чули. Та диш в одному, направду жодна країна не могла зрівнятися з СССР - у наклепах, брехні та фалшуванні.

" Ніякого утвердження націоналізму пролєтаріят підтримувати не може, навпаки - він підтримує все,що допомагає стиранню національних відмінностей, падінню національних перегородок, усе, що робить зв'язки між національностями тіснішими " (В.І.Ленін, повне зібрання творів, -Т,24 - С.129). Це твердження доповнює Н.Возняк у своєму пасквілі " Їх справжнє обличчя", ст.72. "Неослабна увага буржуазних пропаґандистів до націоналізму і релігії не випадкові. Обидві ці ідеології у відповідних умовах, спекулюючи на національних і релігійних почуттях людей, притуплюють клясову свідомість. У певних же умовах націоналізм має здатність відроджуватись, а релігійність - дуже довго тримається в силу традицій. Націоналізм - це хвороба.Раз перенесена, вона часто повертається"

Як бачимо, релігія і націоналізм - це такі великі дві сили, які закріпились в українському народі та котрих неспроможна знищити силою московська система. Тому, нічого дивного, що вони зганяли сон з очей можновладців Кремля.

Прийшли 1970-ті роки, в яких український народ почав найголосніше за час свого поневолення червоною Москвою домагатися національного й економічного визволення. Від часу Другої світової війни, змагу ОУН, УПА, УГВР минуло вже багато років, багато дечого з їхньої боротьби призабулося, виросло нове покоління, яке нічого не знає про ті змагання, тож настав час розправи з українським національним буржуазним націоналізмом та релігією як "опіюм для народу". Андропов, шеф КҐБ, дає наказ на розправу з українським визвольним рухом.

Зразу, як гриби по дощі, виростають та заповняють полиці книгарень різного роду пасквілі, що мають на меті скомпрометувати і ліквідувати самостійницький рух. Правдою того доконати неможливо, тож треба застосувати брехню, перекручення, підробки, фалшування, щоб в якнайчорнішому світлі виставити в очах гроиадян борців за волю України - як зрадників, запроданців, бандитів і ворогів свого власного народу.

Ярославм Стецько у своїй праці "30 Червня 1941", так з'ясовує про це:(ст.366-367) " Сьогодні українську самостійницьку політику з німцями пов'язують тільки большевики. Вони, зокрема, уперто твердять, що українські націоналісти вислуговувались німцям і договорюються до таких ідіотизмів, що сл.п.Степан Бандера казав німцям замкнути себе в німецькому концтаборі, щоб створити довкола своєї особи ореол мученика". Це твердження належить не кому іншому, як колишньому міністрові закордонних справ Української ССР Дмитрові Мануїльському, і було воно сказане в доповіді виголошеній на конференції учителів західноукраїнських областей у Львові 6 січня 1945 р. - Большевики знають цю документацію, але вони промовчують її згідно з модифікованою ними приказкою: "Брехнею світ пройдеш, а вертатися назад не треба" І брешуть на всі чотири застави. Ось, наприклад, у відомому пасквілі " Під чужими прапорами" Володимир Бєляєв і Михайло Рулницький цитують інструкцію для гітлерівських поліцистів на Україні, текст якої відомий із захоплених німецьких документів.Перший пункт цієї інструкції ( "Наші вороги - комуністи, бандерівці. партизани. З них найнебезпечніші - бандерівці. За всяку ціну знищити") щез із документальної студії Бєляєва -Рудницького, усі інші є ! (Див. названу працю ст.185).

У "Літописі Української Повстанської Армії ч.9 "Ганьба ХХ століття" читаємо: " Зокрема шалений політично-пропагандивний наступ, щоб скомпромітувати самостійницький рух українського народу, провадять большевики проти самостійницьких організацій і партій українського народу, - проти Української Головної Визвольної Ради, проти Української Повстанської Армії та Організації Українських Націоналістів під керівництвом Степана Банлери.

Не маючи сили хоча б, як кажуть, "притягнути за волосся" якийсь аргумент проти українського національно - визвольного руху, який би направду вдаряв у його основні ідейно-політичні позиції, большевицькі імперіалісти широко брешуть про аґентурність цього руху, про його нібито прислужництво гітлерівській Німеччині.

Особливо вперто вони послуговуються цією нахабною брехнею, якщо йдеться про Організацію Українських Націоналістів і Українську Повстанську Армію, Тим часом єдина і дійсна правда така, що український національно-визвольний революційний рух загалом й обидві ці організації зокрема якнайвірніше завжди й найпослідовніше, керуючись лише дійсними інтересами всього українського народу, змагалися вибороти нову національно-політичну незалежність українському народові без огляду на те, подобається це чи ні будь-яким стороннім силам.

Практичне застосування брехні про співпрацю УГВР, УПА й ОУН із "чужоземними розвідками" таке:

" а) створити легенду про співпрацю керівників української національно-визвольної боротьби за марки чи доляри з якимсь чужими, часто одверто ворожими Україні силами;
б) посіяти на цій основі недовір'я між низами самостійницького руху та його керівництвом;
в) тавром аґентурности заплямувати ідею революційної боротьби за самостійну Україну;
г) відірвати низи руху від його керівництва;
д) переконати ці низи, що т. зв. УССР - це і є ніби самостійна держава українського народу;
е) зламати всякий їх спротив, ліквідувати загрозливу для себе національно - визвольну революційну боротьбу українського народу, щоб цілком спокійно й вільно докінчувати свою злочинну політику винищування усього українського народу. Підступ, як що йдеться про взаємини, головне, українського з імперіалістичною Москвою протягом історії, не новий. Тактика стара й усім, навіть найбільш політично відсталим, вона зразково підла, безприкладно - підступна типово большевицька ".

С.Т. Даниленко в описі "Дорога ганьби і зради" допускається неймовірних брехні і наклепів на провідних представників революційної боротьби. Ось декілька прикладів: На ст.205: Бандера прибув до Львова 30 червня 1941 р. інкоґніто. Його СБ донесла йому, що мельниківці, дізнавшись, що він сформував уряд "української держави" і має намір першого ж дня після захоплення фашистами Львова оголосити діючим, вирішили ліквідувати свого конкурента. Цю операцію було доручено Сенику - Грибівському.

На ст.236; "Ці зрадники порушили декалог націоналіста і заслуговоють на смерть", виніс їм свій присуд Бандера, передаючи список у ґестапо. Після уточнень через допоміжну аґентуру ґестапівці виявили майже всіх оунівських крамольників, а також їх центральну фігуру - керівника "крайового проводу на СУЗ - "Дмитра", він же "Мирон" чи "Андрій"....Щоправда, спершу керівник крамольників "Дмитро", за висловом Степана Бандери і Миколи Лебедя, "дуже спритний конспіратор", уникнув ґестапівських лабет. Гітлерівці влаштували на нього справжнє полювання. Цього весь час вимагали провокатори Бандера і Стецько".

В історії чогось подібного не зустрічалося. Про щось подібне і не писалося. Було треба аж "научитись" із писань Даниленка та довідатись, що всіх провідних бандерівців винищували руками ґестапо Бандера і Стецько. Або таке: ст.237...."не підозріваючи того, що оунівський "вождь" і саморобний прем'єр сидять в очікуванні свого часу не в тюрмі а в конфортабельних віллях".

Читачі, напевно і не знали про те, що т.зв."бункри" в концтаборі Заксенгавзен, звідкіля виводили на смерть, в якому в той час у суворій ізоляції перебували як Бандера так і Стецько, що це були "конфортабельні вілли".. --Напевно буде також цікаво довідатися,що за особистим наказом Гіммлера"Головнокомандувачем УПА" призначили Романа Шухевича, котрий явно ходив у фаворі ґестапо і СД"...(тамсамо, ст.246).

Із сказаного виходить, що проголошення відновлення незалежности України у Львові гітлерівський уряд здійснив нам на те, щоб незабаром його скасувати, а членів уряду загнати до концтабору в "конфортабельні вілли" та багатьох з них опісля ліквідувати. Гіммлер знову ж "створив" нам УПА та головнокомандувачем призначив "гавптмана" Романа Шухевича - "Чупринку" мабуть, на те, щоб мати з ким воювати...

Подібних висновків доходить і інший писака - Богдан Василенко, який у памфлеті "Лжемесії" дописався до такого, (ст. 43): "Так звана Закарпатська Українська Народна Республіка на чолі з попом - єзуїтом Волошиним, і проголошена Стецьком у Львові "самостійна держава" були жалюгідним фарсом, розіграним німецько - фашистськими режисерами, клясичним взірцем того, як господарі приборкують своїх видресованих наймитів".

Інший ще писака (а їм і кінця немає)- -Віталій Масловський у своєму пасквілі "Жовто-блакитна мафія" на ст. 59 дописався до того, що "за особистим наказом Гіммлера головнокомандувачем УПА було призначено колишнього командира батальйону "Нахтіґаль", гаупштурмфюрера (капітана) військ СС, Р. Шухевича ("Чупринку")". Бачимо, що у нього це ще краще вдалося, бо Р.Шухевич удостоївся бути "гавптштурмфюрером СС".

Далі він дописався, що; " у липні 1944 р. біля селища Турка на Дрогобиччині українські буржуазні націоналісти за вказівкою гітлерівців провели "великий збір", на якому були присутні 20 верховодів ОУН-УПА які створили націоналістичний "уряд" -- так звану "Українську Головну Визвольну Раду" (УГВР). Створення УГВР мало на меті об'єднати різні націоналістичні групи східних і західних областей України "для вирішальної ролі у визвольній боротьбі проти радянського народу...В одному із універсалів УГВР, звертаючись до населення, вихвалялася УПА, яка "почала кроваву війну з ворогами", тобто з українським народом". Створення УГВР - це також, мовляв, діло німців як дописався В. Масловський.

Розгромити український самостійницький рух партія припоручила відомому Климові Дмитрукові, (якого справжнє ім'я майор КДБ Климентій Євгенович Гальський - поляк за національністю) який вповні виправдав довір'я партії до своєї особи в пасквілі "Безбатченки", який вийшов друком аж двома накладами, - - 1972 і 1974 року на 239 сторінках. А розправитись з Українською Греко - Католицькою Церквою партія доручила іншому спеціялістові з фалшування С.Т. Даниленкові. Маючи на кого взоруватись та наводити їхню писанину як "докази", зразу намножилось різних писак без міри і ліку, таких як ; василенки, мигалі, бєляєви, рудницькі, масловські, возьняки та їм подібні брехуни.

Хто ж такий автор опису "Безбатченки" Клим Дмитрук?. Він Климентій Гальський - організатор або співучасник ряду важких злочинів проти правосуддя, за які повинен нести кримінальну відповідальність. В роках 1944 працював на Львівщині, де брав участь у мордуванні в'язнів і фабрикації справ. Брав участь у таких сфабрикованих справ, як справа Юрка Шухевича (1958), справа групи Л.Лук'яненка (1960 - 1961 рр.) справа Українського національного комітету у Львові (1961) і інші. Ломив він багатьом "хребти".

Одержав він і наказ "зломити" і Юрка Шухевича. Незадовго до остаточного його звільнення, до Володимирівської в'язниці приїхав К. Гальський для "бесіди" з Юрієм Шухевичем вимагаючи від нього публічно зректися батька і виступити проти очолюваного ним руху. Ю.Шухевич категорично відмовився. За це, у день його звільнення Ю.Шухевичу було висунено нове звинувачення в "антирадянській пропаганді й аґітації ", розпочато нову, повністю сфабриковану справу, за якою Ю.Шухевич був засуджений ще на 10 років ув'язнення. Справу повністю підготував К.Гальський. Після суду з Шухевичем знову зустрівся Гальський, пропонуючи свободу за співпрацю. Відбулося усе це у грудні 1958 року. Шухевич відмовився і просидів ще десять років.Зокрема він К. Гальський нещадно бив арештованих жінок К. Зарицьку, О. Гусяк, Г.Дідик. За свої заслуги Гальського перевели з Львівського УКҐБ на відповідальну роботу в республіканський апарат КҐБ.

Завданням Даниленка було "ідеологічно розправитися" з Українською Греко-Католицькою Церквою. Завдання не легке. Труду немало мусів докласти, щоб на 360 сторінках в описі "Дорога ганьби і зради" виказати свої здібності. Цілість охоплює головно очорнення і дискримінацію глави нашої Церкви, Митрополита Андрея Шептицького. Прочитавши ту "документальну" працю, важко сприйняти всю ту фантазію, в якій "доказується" не лише "запроданство" Митр.А.Шептицького Ватиканові та його ворожі настанови стосовно українського народу, а й і його "запроданство" цісарській Австрії та гітлерівській Німеччині, його "послуги" тим державам як розвідника на антиросійському фронті. В тому пасквілі Митрополит представлений як найбільший злочинець ХХ віку. В тій безглуздій писанині довелося також причепити і "Нахтіґаль". Тож як і належиться, на ст. 200 автор дописався до того, що; " "соловїв" (Нахтіґаль) гітлерівці скинули з літаків у різних пунктах Західної України, переодягнених в однострої совєтських солдатів і офіцерів, які від політичного підпілля одержали команди: "Піднімай повстання, бий, убивай, пали, винищуй! Жоден радянець не повинен вийти з краю живим"!.... "Цю криваву екзекуцію Оберлендер, Шухевич і ще декілька членів оунівського проводу та офіцерів абверу-2 і ґестапо здійснили в розташованій бурсі Абрагамовичів".

Такою брехнею, такими провокаціями йшла совєтська армія та її партія до своєї мети - Світової Революції, а шлях їх був встелений мільйонами невинних жертв заподіяних геноцидом-голодомором-рострілами-тюрмами-концлягерами.

Здавалось, що Російська Федерація піде іншою політичною дорогою, якою ішли їхні попередники Сталін - Брежнєв. Тимчасом показалось що ні. Що Путін чи Медвєдєв не переродились, у них заграла каґебівська кров і вони дали наказ своїй армії вступити в суверенну державу Грузію. І там показали свою сутність.

Зразу після їхньої інвазії з'являється в інтернеті згідно із їхніми методами повідомлення на "русском язике" ( в перекладі) що:

"Як знає кожний російський освічений чоловік, бандерівці раніше воювали виключно на території Росії, виключно у військовій формі радянської армії, і багато з них мали зі собою фальшиві накази "Луб'янської площі (на якій находиться КҐБ) ". Тепер через 60 років, їх перекидають на територію Грузії. Із тих загонів бандерівців, тимчасово виключають лиш не слов'янської зовнішності,, щоби добре замаскувати їх зв'язок з Америкою і іншим світом. Ці бандити отримують форму і озброєння армії Російської Федерації. Відрізнити їх від мирної окупаційної армії в Грузії (російської) можна буде тільки по їхніх звірствах і по фаміліях які закінчуються на "ко". " (мають очевидно на увазі симоненко - вітренко і їм подібні?). дивись: http://www.maidan.org/ua/news/for-print.php3?bn=maidan_news&key=1218554997

Думаю, що коментарів не потрібно. Я воював "раніше", але тим разом мене в Грузію не покликали, бо таких нас (80 - 90) літніх там уже не потребували. Колись у нас на таке казали, що: " з того уже й кінь сміється".