Відповіді

• 2008.09.21 | Михайло Свистович

  Дуже правильно написано, але де позначка передруку та лінк

  mayka_pchellka пише:
  > Ми маємо свободу слова в Україні – це факт. Кожен може говорити те , що вважає за потрібне. Інша справа, як цим користуються. Українська журналістика слів, а не думок чи дій – так вважають деякі аналітики. Ігор Буркут, політолог, „Якщо колись ми могли критикувати кучміський режим, то сьогодні влада, як би ми її не критикували, не дуже лізе в технічну роботу журналістів. Але переважна більшість ЗМІ в сучасній Україні повністю залежні від своїх господарів. Є ще один плюс в Україні. Доки існують ці різні клани, і телеканали, глядач, думаючи над побаченим, може шукати істину самостійно.”
  > Межі правди – розмиті в сучасному інформаційному просторі. Нелегко зрозуміти, де істина. Дуже часто журналісти котрі причетні до творення суспільної думки, самі стають об’єктом маніпуляцій. Мислячий та принциповий журналіст – як правило, незручний.Богдан Онуфрик, заслужений журналіст України, „Сьогодні в інформаційному просторі України домінують різні прес-служби, піар-агенції, тобто, паблік рілейшнз. І журналісти лінуються, приймаючи запропоновані інформаційні приводи, ретранслюють їх. І дуже часто, інформаційними приводами стають не події, а слова.”
  > Чому чимало людей досі відчувають ностальгію у дні зникнення Георгія Гонгадзе? Виклик талановитого журналіста тодішній владі і його справа мають донині велике значення для української журналістики.