Айсберг Україна зносить у море Лаптєвих
09/20/2008 | Тарас Возняк
Головними гарантами незалежності держави та її безпеки були президенти України. Можна різне говорити і у різних переступах оскаржувати трьох президентів України. Однак спрацьовувала сама інституція. Особливо у кризових ситуаціях. Тепер ця інституція під загрозою. Кому потрібно знищити цю інституцію в Україні? Он в Росії Путін її тільки укріплював. Чим не гідний приклад для наших русофілів? Однак вони чинять навпаки. Навіщо?
У відповідності з теорією управління, чим мобільнішим та більш повноважним є центр прийняття рішень, тим швидше він приймає рішення та переходить до його втілення.
Ускладнені механізми прийняття рішень, звичайно ж гальмують, сам процес прийняття рішень. Ще більше складнощів з їх виконанням. У цьому сенсі спланований БЮТ та ПР форсований перехід до парламентської республіки безсумнівно перетворить лайнер "Україна" у обледенілий айсберг, який дрейфуватиме у явно похолоднішалому, а невдовзі – льодовитому, океані нового світового протистояння. Його позбавляють істотного елементу – стерна, тобто керування.
Прийняти та швидко реалізувати яке-небудь рішення в умовах гострої політичної кризи чи зовнішньої або ж екологічної загрози, як от якого-небудь, не дай Бог, нового Чорнобиля, прийняти не вдасться. Все, як завжди, закінчиться безкінечними дебатами та яловими депутатськими комісіями. Україна остаточно буде віддана клікам ніким насправді не обраних "народних" депутатів для вирішення їхніх меркантильних питань. А "тирити" (за словами Путіна), це не керувати. Тим більше – реалізовувати осмислену політику. Осмислено кудись рухатися. Зрештою навіщо – для правлячих в Україні олігархій сьогоднішній реальний стан в Україні є найкращим.
Короткозорі українські пінгвіни дрейфуватимуть водами світового океану улягаючи волі чужинецьких вітрів. Стерна в українського корабля не буде. Вони "тиритимуть" кучугури снігу – хто більшу, хто меншу. Однак впливу на курс айсберга впливу не матимуть. А разі якогось шухера спритніші та жирніші просто з нього втечуть.
Якщо інститут президентства був найбільш близьким до прямого волевияву народу – президент все ж обирається прямими виборами, то позбавляючи його більшої частини його функцій БЮТ та ПР забирають у народу право на пряму реалізацію своєї волі.
Натомість на майбутні вибори пропонується навіть не відкриті списки від партій до Верховної ради, про що нещодавно багато говорилося, бо ж всі переконалися, що закриті списки відірвали виборця від депутатів остаточно, а ще більш багатоступенева система виборів, коли воля народу взагалі не враховуватиметься. Мало того – узурпація відбудеться якщо не назавжди, то надовго.
Безумство всіх сторін конфлікту просто вражає. Хоча, може, я й помиляюся. І це зовсім не безумство, а крайній цинізм. Ті, хто сьогодні руйнує несучі конструкції української держави – військо, службу безпеки, інститут президенства, роблять це не тільки потряфляючи, скажімо, режиму Путіна, чи вибиваючи підпори з-під чинного президента, а й покладаючись на байдужість до цих складних для загалу проблем широких верств народу. Ну не навчений народ простим силогізмам. Якщо Росія розтоптала суверенітет свого сусіда далекої Грузії, то те саме вона може зробити і з своїм іншим сусідом. Ну не хоче він бачити цієї загрози. Хоча частково, напевно, таки прикидається. Будьмо щирими самі з собою – немало є людей в Україні, які зовсім не проти, як і сепаратистські грузинські республіки, якщо не напряму, то бочком ввійти в російський проект. По Горькому "прячут тело жирное в утесах"...
Це чудово розуміють теперішні руйнівники української держави. І це їхній незнищенний резерв.
Я можу апелювати тільки до тих, для кого, попри все, не є порожнім звуком цивілізована, безпечна європейська Україна. Для них те, що діється цими днями, попри всю безкровність цього процесу, стане величезною трагедією України. Як свого часу благі наміри ідеаліста Михайла Грушевського з його демілітаризацією України. До чого це призвело – відомо.
І найістотніше, на що ніхто не звертає уваги. На сьогодні найвищий рейтинг в Україні, як політичні лідери, мають Юлія Тимошенко та Віктор Янукович. Віктор Ющенко далеко позаду. Таким чином Саме Юлія Тимошенко та Віктор Янукович є безсумнівними головними претендентами на президентський пост. Здавалось би чому б їм метушитися – на ними безхмарне небо і безсумнівна перспектива обійняти якщо не президентський пост, то щось не менш вагоме. Особливо цей пост мав би потрафляти Тимошенко з її явно вождистськими амбіціями. Навіть, якщо б її Ющенко вдруге звільнив з посади голови уряду. Розіграти стартову позицію жертви вона вміє блискуче. Бо ж після зміни конституційного ладу в Україні пост президента їй не потрібен – красиво, але ні до чого. Тоді потрібно буде боротися за крісло всесильного прем'єра. Сама процедура отримання 100% влади в країні сильно ускладниться. Навіщо їй це?
А дуже просто: Україна підійшла впритул до рубежу, коли вона має можливість остаточно вийти з російської сфери впливу. Попри все після грузинської авантюри в НАТО вже остаточно зрозуміли, куди взяла курс Росія Путіна/Мєдвєдєва. Навіть німецькі штрейкбрехери не матимуть аргументів так різко, як у Бухаресті, відмовляти Україні у грудні в наданні їй Плану до членства у НАТО. Так само і остання зустріч Україна-ЄС була завершенням цілої череди відмов – далі відмовляти Україні у буквально всьому було нікуди. Потрібно було дещо підняти залізну завісу, яку ЄС розбудувала на нашому західному кордоні.
Росії для того, щоб утримати Україну у своїй сфері впливів – тим більше, що саме тоді проголосили нову доктрину російської зовнішньої політики з її концепцією багатополярного світу та "зонами особливих інтересів" було потрібно паралізувати Україну в її європейських та євроатлантичних амбіціях. Здогадайтеся у чиїй зоні "відповідальності" вона бачить Україну.
Вчасна політична криза дала аргументи опонентам України і у ЄС та НАТО. Далі відтягувати з організацією кризи в Україні було нікуди. Тому криза відбулася саме в такий спосіб і саме тепер. Тепер з Україною можна робити все, що захочеш. Вона втратила керування – ба більше, після цієї "реформи" притомного та ефективного керування, яке може якось обстоювати українські проєвропейські та євроатлантичні інтереси вона не матиме.
Отож криза була потрібна не тільки втомленій від "доставань" з боку секретаріату президента Юлії Тимошенко. В першу чергу це було потрібно Росії. І це сталося. Сталося саме так і саме тепер.
Європейські амбіції України, завдяки вчасно розіграному у Верховній раді фарсу були черговий раз зірвані. Ми, як і Мексика, може колись і отримаємо асоційований статус, який нічого не означатиме. Для пропаганди великих "здобутків" президента цього може й досить. Однак всі розуміють, що в устах цинічних ЄС-івських бюрократів це насправді порожній звук. Тай що буде з інститутом президента як ініціатора цих домагань за рік – не відомо.
Так само у грудні буде знищено і євроатлантичні плани України. Всі аналітики ще весною в один голос трубили – напередодні самміту президентів НАТО в Україні слід чекати різкої активізації на різних рівнях проросійських сил та й просто російської агентури. І це ще не все. Ми можемо стикнутися не лише з конституційним переворотом, який сьогодні реалізують "народні" обранці у Верховній раді, але й з адміністративним сепаратизмом, скажімо, Верховної ради Криму. Чи просто з заворушеннями у Криму. Приводів, за повного паралічу української влади, не те що в Криму, але і у Києві, більш ніж досить. Таким чином автори сьогоднішнього перевороту успішно ведуть айсберг України у російську сферу інтересів. Так що якщо продовжиться розвиток започаткованого в Україні конституційного перевороту ми безсумнівно опинимося у морі Лаптєвих...
Чи це робиться свідомо. Хтось так, а хтось і ні. Наші вищі можновладці вже просто засліплені ненавистю один до одного. Так саме ненавистю – як не дивно це звучить для такого рівня урядовців. Однак є й ті, хто сів у ті сани і тепер з жахом живиться, куди його несе... Їх голосу не чути.
Разом з тим дійсно не полишає відчуття, що у ряду авторів цих стрімких конституційних змін таки існують якісь домовленості, які вони й реалізують будучи тим самим вільними чи не вільними факторами впливу третіх сторін на українську політику. Якщо ні – то переконайте мене та інших у протилежному.
поставив:sean
У відповідності з теорією управління, чим мобільнішим та більш повноважним є центр прийняття рішень, тим швидше він приймає рішення та переходить до його втілення.
Ускладнені механізми прийняття рішень, звичайно ж гальмують, сам процес прийняття рішень. Ще більше складнощів з їх виконанням. У цьому сенсі спланований БЮТ та ПР форсований перехід до парламентської республіки безсумнівно перетворить лайнер "Україна" у обледенілий айсберг, який дрейфуватиме у явно похолоднішалому, а невдовзі – льодовитому, океані нового світового протистояння. Його позбавляють істотного елементу – стерна, тобто керування.
Прийняти та швидко реалізувати яке-небудь рішення в умовах гострої політичної кризи чи зовнішньої або ж екологічної загрози, як от якого-небудь, не дай Бог, нового Чорнобиля, прийняти не вдасться. Все, як завжди, закінчиться безкінечними дебатами та яловими депутатськими комісіями. Україна остаточно буде віддана клікам ніким насправді не обраних "народних" депутатів для вирішення їхніх меркантильних питань. А "тирити" (за словами Путіна), це не керувати. Тим більше – реалізовувати осмислену політику. Осмислено кудись рухатися. Зрештою навіщо – для правлячих в Україні олігархій сьогоднішній реальний стан в Україні є найкращим.
Короткозорі українські пінгвіни дрейфуватимуть водами світового океану улягаючи волі чужинецьких вітрів. Стерна в українського корабля не буде. Вони "тиритимуть" кучугури снігу – хто більшу, хто меншу. Однак впливу на курс айсберга впливу не матимуть. А разі якогось шухера спритніші та жирніші просто з нього втечуть.
Якщо інститут президентства був найбільш близьким до прямого волевияву народу – президент все ж обирається прямими виборами, то позбавляючи його більшої частини його функцій БЮТ та ПР забирають у народу право на пряму реалізацію своєї волі.
Натомість на майбутні вибори пропонується навіть не відкриті списки від партій до Верховної ради, про що нещодавно багато говорилося, бо ж всі переконалися, що закриті списки відірвали виборця від депутатів остаточно, а ще більш багатоступенева система виборів, коли воля народу взагалі не враховуватиметься. Мало того – узурпація відбудеться якщо не назавжди, то надовго.
Безумство всіх сторін конфлікту просто вражає. Хоча, може, я й помиляюся. І це зовсім не безумство, а крайній цинізм. Ті, хто сьогодні руйнує несучі конструкції української держави – військо, службу безпеки, інститут президенства, роблять це не тільки потряфляючи, скажімо, режиму Путіна, чи вибиваючи підпори з-під чинного президента, а й покладаючись на байдужість до цих складних для загалу проблем широких верств народу. Ну не навчений народ простим силогізмам. Якщо Росія розтоптала суверенітет свого сусіда далекої Грузії, то те саме вона може зробити і з своїм іншим сусідом. Ну не хоче він бачити цієї загрози. Хоча частково, напевно, таки прикидається. Будьмо щирими самі з собою – немало є людей в Україні, які зовсім не проти, як і сепаратистські грузинські республіки, якщо не напряму, то бочком ввійти в російський проект. По Горькому "прячут тело жирное в утесах"...
Це чудово розуміють теперішні руйнівники української держави. І це їхній незнищенний резерв.
Я можу апелювати тільки до тих, для кого, попри все, не є порожнім звуком цивілізована, безпечна європейська Україна. Для них те, що діється цими днями, попри всю безкровність цього процесу, стане величезною трагедією України. Як свого часу благі наміри ідеаліста Михайла Грушевського з його демілітаризацією України. До чого це призвело – відомо.
І найістотніше, на що ніхто не звертає уваги. На сьогодні найвищий рейтинг в Україні, як політичні лідери, мають Юлія Тимошенко та Віктор Янукович. Віктор Ющенко далеко позаду. Таким чином Саме Юлія Тимошенко та Віктор Янукович є безсумнівними головними претендентами на президентський пост. Здавалось би чому б їм метушитися – на ними безхмарне небо і безсумнівна перспектива обійняти якщо не президентський пост, то щось не менш вагоме. Особливо цей пост мав би потрафляти Тимошенко з її явно вождистськими амбіціями. Навіть, якщо б її Ющенко вдруге звільнив з посади голови уряду. Розіграти стартову позицію жертви вона вміє блискуче. Бо ж після зміни конституційного ладу в Україні пост президента їй не потрібен – красиво, але ні до чого. Тоді потрібно буде боротися за крісло всесильного прем'єра. Сама процедура отримання 100% влади в країні сильно ускладниться. Навіщо їй це?
А дуже просто: Україна підійшла впритул до рубежу, коли вона має можливість остаточно вийти з російської сфери впливу. Попри все після грузинської авантюри в НАТО вже остаточно зрозуміли, куди взяла курс Росія Путіна/Мєдвєдєва. Навіть німецькі штрейкбрехери не матимуть аргументів так різко, як у Бухаресті, відмовляти Україні у грудні в наданні їй Плану до членства у НАТО. Так само і остання зустріч Україна-ЄС була завершенням цілої череди відмов – далі відмовляти Україні у буквально всьому було нікуди. Потрібно було дещо підняти залізну завісу, яку ЄС розбудувала на нашому західному кордоні.
Росії для того, щоб утримати Україну у своїй сфері впливів – тим більше, що саме тоді проголосили нову доктрину російської зовнішньої політики з її концепцією багатополярного світу та "зонами особливих інтересів" було потрібно паралізувати Україну в її європейських та євроатлантичних амбіціях. Здогадайтеся у чиїй зоні "відповідальності" вона бачить Україну.
Вчасна політична криза дала аргументи опонентам України і у ЄС та НАТО. Далі відтягувати з організацією кризи в Україні було нікуди. Тому криза відбулася саме в такий спосіб і саме тепер. Тепер з Україною можна робити все, що захочеш. Вона втратила керування – ба більше, після цієї "реформи" притомного та ефективного керування, яке може якось обстоювати українські проєвропейські та євроатлантичні інтереси вона не матиме.
Отож криза була потрібна не тільки втомленій від "доставань" з боку секретаріату президента Юлії Тимошенко. В першу чергу це було потрібно Росії. І це сталося. Сталося саме так і саме тепер.
Європейські амбіції України, завдяки вчасно розіграному у Верховній раді фарсу були черговий раз зірвані. Ми, як і Мексика, може колись і отримаємо асоційований статус, який нічого не означатиме. Для пропаганди великих "здобутків" президента цього може й досить. Однак всі розуміють, що в устах цинічних ЄС-івських бюрократів це насправді порожній звук. Тай що буде з інститутом президента як ініціатора цих домагань за рік – не відомо.
Так само у грудні буде знищено і євроатлантичні плани України. Всі аналітики ще весною в один голос трубили – напередодні самміту президентів НАТО в Україні слід чекати різкої активізації на різних рівнях проросійських сил та й просто російської агентури. І це ще не все. Ми можемо стикнутися не лише з конституційним переворотом, який сьогодні реалізують "народні" обранці у Верховній раді, але й з адміністративним сепаратизмом, скажімо, Верховної ради Криму. Чи просто з заворушеннями у Криму. Приводів, за повного паралічу української влади, не те що в Криму, але і у Києві, більш ніж досить. Таким чином автори сьогоднішнього перевороту успішно ведуть айсберг України у російську сферу інтересів. Так що якщо продовжиться розвиток започаткованого в Україні конституційного перевороту ми безсумнівно опинимося у морі Лаптєвих...
Чи це робиться свідомо. Хтось так, а хтось і ні. Наші вищі можновладці вже просто засліплені ненавистю один до одного. Так саме ненавистю – як не дивно це звучить для такого рівня урядовців. Однак є й ті, хто сів у ті сани і тепер з жахом живиться, куди його несе... Їх голосу не чути.
Разом з тим дійсно не полишає відчуття, що у ряду авторів цих стрімких конституційних змін таки існують якісь домовленості, які вони й реалізують будучи тим самим вільними чи не вільними факторами впливу третіх сторін на українську політику. Якщо ні – то переконайте мене та інших у протилежному.
поставив:sean
Відповіді
2008.09.20 | Oza
Re: Айсберг Україна зносить у море Лаптєвих
У меня, к сожалению, точно такие же мысли и чувства по поводу происходящего в Украине, и мне становится все страшнее, и я все настойчивее уговариваю дочь подумать об эмиграции.2008.09.23 | Михайло Свистович
Re: Айсберг Україна зносить у море Лаптєвих
Oza пише:> У меня, к сожалению, точно такие же мысли и чувства по поводу происходящего в Украине, и мне становится все страшнее, и я все настойчивее уговариваю дочь подумать об эмиграции.
Не любите Ви Україну
2008.09.21 | Д-р Юрій
Re: Айсберг Україна зносить у море Лаптєвих
Дійсно, політична криза в Україні є перешкодою до вступу в ЄС та НАТО (хоча й не такою великою, як вважає автор - адже взяли туди Румунію та Болгарію, які теж перебували у стані політичної кризи). Але чомусь автор вважає винуватцями кризи всіх, крім... президента, який фактично розпочав її, звинувативши прем'єр-міністра у "державній зраді". Питання: кому в НАТО чи ЄС потрібна країна, в якій прем'єром може бути державний зрадник? На щастя, обвинувачення лопнуло, мов мильна бульбашка, й фаховий дипломат, а тепер вічний в.о.голови СБУ навіть заявив, що нічого такого взагалі не було (начебто й документи до прокуратури не він направляв). Але початок було покладено. Чи схоче після цього якась із політичних сил маьти справу з таким президентом - велике питання. І, нарешті, незрозуміло, чим це колишеі й нинішній президент сприяли "стабільності"? Хіба що постійними змінами урядів, які виявлялися винними в усьому, зокрема, в усіх президентських провалах?2008.09.21 | yes
Re: Ага, президент поганий, то треба ліквідувати Президентство
У нас ще наразі демократична держава завдяки Ющенку і якщо є образа, то треба подавати у суд, де і є публічна можливість вияснити чи був предмет зради чи ні.Д-р Юрій пише:
> Дійсно, політична криза в Україні є перешкодою до вступу в ЄС та НАТО (хоча й не такою великою, як вважає автор - адже взяли туди Румунію та Болгарію, які теж перебували у стані політичної кризи). Але чомусь автор вважає винуватцями кризи всіх, крім... президента, який фактично розпочав її, звинувативши прем'єр-міністра у "державній зраді".
2008.09.21 | ilia25
Будь-яка людина на цій посаді стає поганою
Бо безконтрольна влада розбещює.2008.09.21 | один_козак
Не будь-яка.
Якщо мова про це:ilia25 пише:
> Бо безконтрольна влада розбещює.
2008.09.21 | ilia25
Re: Айсберг Україна зносить у море Лаптєвих
> Головними гарантами незалежності держави та її безпеки були президенти України.Прем'єри були б не гіршими -- але при цьому утримувались би від вбивств жирналістів та опоизиційних політиків.
> Можна різне говорити і у різних переступах оскаржувати трьох президентів України. Однак спрацьовувала сама інституція. Особливо у кризових ситуаціях. Тепер ця інституція під загрозою. Кому потрібно знищити цю інституцію в Україні? Он в Росії Путін її тільки укріплював. Чим не гідний приклад для наших русофілів?
Судячи за з цього речення путінська Росія є гідним прикладом саме для автора цього блогу.
> Однак вони чинять навпаки. Навіщо?
Може тому що інтуїтивно відчувають, що демократія в їх інтересах, хоч на словах її лають?
> У відповідності з теорією управління, чим мобільнішим та більш повноважним є центр прийняття рішень, тим швидше він приймає рішення та переходить до його втілення.
Прем'єр може приймати рішення настільки ж швидко. Різниця лише в тому, що невдовзі після цього він матиме звітувати за це рішення перед парламентом -- а президент ні перед ким звітувати не зобов'язаний. Тому може хоч голови різати, хоч на вулцях з автомата людей косити -- це як хтось сказав про Кучму після невдалих протестів УБК.
> Ускладнені механізми прийняття рішень, звичайно ж гальмують, сам процес прийняття рішень. Ще більше складнощів з їх виконанням. У цьому сенсі спланований БЮТ та ПР форсований перехід до парламентської республіки безсумнівно перетворить лайнер "Україна" у обледенілий айсберг, який дрейфуватиме у явно похолоднішалому, а невдовзі – льодовитому, океані нового світового протистояння.
Маячня -- прем'єр має ті ж повноваження, що й президент, і може приймати рішення за секунди. Відмінність лише у відповідальності за ці рішення.
> Прийняти та швидко реалізувати яке-небудь рішення в умовах гострої політичної кризи чи зовнішньої або ж екологічної загрози, як от якого-небудь, не дай Бог, нового Чорнобиля, прийняти не вдасться. Все, як завжди, закінчиться безкінечними дебатами та яловими депутатськими комісіями.
Прем'єр не повинен консультуватоись з парламентом перед віддачею будь яких розпоряджень виконавчій владі чі збройним силам. А вже потім парламент може дебатувати вже прийняті рішення хоч то наступних воборів.
І так далі, в тому ж дусі --- КГ/АМ, афтар нифіга не розуміє про що пише.
2008.09.22 | Семен
На уламках комуністичного ГУЛАГУ.
Куди пливемо? Прогноз з недалекого минулого. 2000 рік.Життя прекрасне! Згадуючі назву цього французького фільму, хочу надати можливість вам, шановні, уявити собі цю яскраву картину сьогодні… Вплив Заходу і взагалі США, Туреччини на майбутьнє України безперечне. Але під гаслами оновлення, реформ та "демократизації" старий червоний директорат та колишні обкомовські клеркі і "ч. барони" ведуть неприкритий наступ на свободу слова, пресу, інтернет… Дискридитуються та трощаться дійсно опозиційні сили. Фізично знищуються непокірні, непідкупні лідери та політичні опоненти… Знищується населення… По таборним законам починають діяти державні інститути та установи… Мінюст, суди, судове впровадження… Почали діяти негласні розпорядження, які звужують конституційні права громадян та сприяють їх подальшому знедоленню. Щоб врятуватися від цього люди повинні бути лояльні до влади - тобто знову брехати.
Як наприклад можна оцінити заяву пані міністра Юстиції України про те, що не треба ідеалізувати Закон ? Або як розуміти роздуми пана Головатого про те що ми ще не маємо механізму впровадження рішень міжнародних інститутів. Це взагалі нагадує дітячий виступ колишнього Міністра ЗС Тарасюка , що мовляв нам не указ якась там Рада Європи. Тож з подібних заяв зрозуміло, що не тільки Конституція України може порушуватися але й укладені міжнародні угоди та конвенції для нашого уряду не обов'язкові взагалі. Таким чином обгрунтовується "юридична" база правового безладдя на Україні. Надається дозвіл комунобандитським формуванням вже на законних підставах знищувати Народ. Тоді ніякий суд не зможе захистити права людини на Україні. Уявляєте наслідки цієї нової селекції. Ми не бажаємо щоб наші діти вигравали таким чином новенькі "Шерідани", навіть з зірками USA. Бо це буде дуже дорогий приз. Приз - ціною в життя. Тому, Народе, треба давати опір навіть натякам на спробу порушення твоїх прав. Тому вслухайся ще раз :
Декларація прав людини.
…беручи до уваги, що необхідно, щоб права людини охоронялись силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу, до повстання проти тиранії і гноблення….
Генеральна Асамблея ООН проголошуе цю Загальну декларацію прав людини…
Стаття 18.19. Кожна людина має право на свободу думки, совісті… переконань і вільне їх виявлення…
Стаття 22.23. Кожна людина має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних заходів для підтримання її гідності … має право на працю, на вільний вибір роботи … на захист від безробіття … на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування для неї самої та її сім'ї, і яка, в разі необхідності, доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.
Стаття 25. Кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхідне соціальне обслуговування, який є необхідний для підтримання здоров'я і добробуту її самої та її сім'ї, право на забезпечення в разі безробіття … Материнство та дитинство дають право на особливе пілкування та допомогу…
Люди!!! Інше відношення до вас це порушення ваших прав !!!
Посилаючись на відповідну статтю Декларації, та на діючу Конституцію Україн, кожен громадянин, який вважає, що умови сучасного життя є наслідком злочинної діяльності державних та інших посадових осіб, що ці умови принижують його гідність, приводять до часткового або повного фізичного знищення близьких людей (штучний геноцид) - може звертатися з інформацією згідно процедури 1503 про масове порушення прав людини за адресою :
Secretary General of the United Nations
с/o Centre for Human Rights
United Nations Offis at Geneva
8-14 Avenue de la paix
CH - 1211 Geneva 10
Switzerland
Закон треба не ідеалізувати, а виконувати, шановні панове, і тоді життя дійсно буде прекрасне ! Може тоді нам вила і не знадобяться?