Plus ca change, plus ce le meme chose?
09/22/2008 | Галя Койнаш
В газеті «Ле Монд» з’явився текст* з-під пера французького «письменника та документаліста» Михаэля Празана (Michaël Prazan). Автор відомий своїми широкими знаннями японської культури, але раніше скромно приховував те, що він цікавиться також й Україною та її історією. Стаття опублікована під назвою «Прозахідна» ще не значить «європейська». (“L'Ukraine, "pays européen"? Pas évident »). Вочевидь, недавня активність французького президента з урегулювання конфлікту на Кавказі не всім до душі. Зрозуміло, що не всі європейці готові сприймати Україну та Грузію, як то кажуть, із розкритими обіймами. Тим не менш, коли чуємо знайому мелодію із нібито іншої опери, закономірно виникають деякі запитання щодо її джерела.
Будь-яка дискусія про Україну в пост-8-ому серпня світі неминуче починається з «питання Криму». Пан Празан відразу пояснює свою зацікавленість у цьому питанні разом із доволі спірною думкою, поданою як факт:
«Навіть якщо Росія із геополітичних мотивів і не збирається завтра анексувати Крим - хоча на такій анексії наполягає більшість жителів Криму, - півострів залишається однією з хворобливих точок.»
Позиція автора гранично ясна: мотиви Росії чисті, й вона не втрутиться, як би не благали про допомогу кримчани в своєму прагненні до самовідокремлення. Невідомо, звідки він черпнув свою інформацію, яка нібито підтверджує його тезис, що Крим – це бомба сповільненої дії, котра втягне всю Європу в конфлікт. Джерело, може, неясно, але схожість тексту зі висловлюваннями різних російських політиків, зокрема, мера Москви Юрія Лужкова, звертає на себе увагу. Читаємо, наприклад, презирливу репліку про те, що спільна історія передбачає якийсь континуум, який в України нібито відсутній. Далі йде висновок прямо разючої смілості з боку документаліста - японознавця.
«Переважна більшість жителів Криму – мабуть за винятком лише татарської меншини, що заприсягнулася на вірність нацистським загарбникам – вважають себе росіянами, спілкуються російською та спрямують свої погляди на Київ лише для того, щоб висловити свою недовіру українській метрополії. Слід зазначити, що українська національна ідентичність, щонайменше, проблематична».
Перш ніж прослідкувати за тим, як автор впевнено прямує історією незнайомої йому країни, хотілось би звернути увагу читача на джерело одного особливо неприємного запаху. Кримські татари стали жертвами жахливого злочину сталінського режиму, коли їх обвинуватили в співпраці із фашистами, аби депортувати цілий народ. Всі звинувачення зняли вже в 60-і роки, а слабка обізнаність в історії не може служити виправданням для такої хитро вставленої та низькопробної фрази.
Важко не поставити питання: навіщо писати на тему, про яку так ганебно мало знаєш? Мотиви Юрія Лужкова ясні, а що підштовхнуло французького японознавця – не зовсім. Могла би також спитати, чому громадянин країни з неоднозначною історією співпраці з нацистами в Другій світовій війні вважає себе вправі розводитися про ту частину Європи, до чиїх жителів фашисти ставилися із винятковою жорстокістю. Про що будь-який історик міг би йому розповісти.
Подивимось, куди нас веде дослідник незвіданих їм територій, але спочатку нагадаю, що для європейця вибір теми не обов’язково так очевидний, як може здаватися. Адже пан Празан міг би про Чорнобиль писати, про бідність, та й політична нестабільність як привід для побоювань прямо напрошувалася. Але ні, він упевнено встає на шлях, усім нам до нудоти знайомий. Цитую:
«Як би дивно це не звучало, але якщо весь Крим живе ностальгією за СРСР, то колись польська Галичина, що сьогодні входить до складу України і украй націоналістично налаштована, у свою чергу, відчуває ностальгію по своїй вірності нацистським окупантам, що додає особливого відтінку терміну «прозахідна», який в даному випадку навряд чи сумісний із «спільними цінностями».
Його «доводом» служить демонстрація, що нібито відбулася 27 липня у Львові «на згадку про УПА (український націоналістичний рух, що співпрацював з нацистами, перш ніж виступити проти них) і дивізії "СС Галичина" – допоміжному підрозділі СС, в який входили українські нацисти, що здійснювали вбивства, зокрема, на території колишньої Югославії» . Одна маленька хоча немаловажна деталь: того дня не було демонстрацій, що навіть віддалено нагадують описану автором. Не чула взагалі про такі спільні демонстрації на пам'ять про бійців УПА та членів «СС Галичина». Адже є істотна різниця між двома формуваннями, на яку автор воліє не звертати увагу. Це спірна частина історії, яку треба розглядувати в усій її складності. Пан Празан явно отримав свою інформацію, спрощену та упаковану, як гамбургер, для швидкого споживання, а те, що вона з душком, мабуть, не помітив.
Стаття кишить висловлюваннями вельми сумнівної якості, але річ не тільки в тому, що багато з його тверджень про історію того періоду або неправдиві, або перекручені. Ми з паном Празаном народилися після війни, в яку багато із його співвітчизників співпрацювали з режимом Віші, а мій батько воював із нацистськими окупантами. Я би не наважилась засуджувати людей, які жили в ті часи та й в незнайомій мені країні. Можу тільки шкодувати, що автор, вважаючи себе вправі, не побажав хоча би трохи більше дізнатися, перш ніж увірватися у друк. Є, приміром, різні погляди щодо Степана Бандери, и далеко не всі не «проросійські» українці вважають його героєм. Тим не менш, твердження, що Бандера «уклав союз з німецькими «визволителями» в перші місяці фашистського вторгнення» не можна назвати інакше, ніж дешевим маніпулюванням, недостойним будь-якого письменника. Бо як можна обійти мовчанням той беззаперечний факт, що «союз» тривав не довше, ніж знадобилось німцям, аби продемонструвати свою зневагу до проголошеної Бандерою української держави?
Схоже, він не перевірив інформацію, яку отримав – на предмет правдивості, та, перепрошую, на запах. Подібні звинувачення пред’являють, не перебираючи, всім українцям уже багато років, а якщо їх пристосували до нового завдання, зміни в основному залишаються косметичними. Пан Празан стверджує, без жодних доводів або посилання на джерело інформації, наступне:
«на Україні вибрати західний табір часто означає ідентифікувати себе з УПА і дивізією "СС Галичина", настільки протистояння "проросійських" і "прозахідних" сил тісно пов'язане з радикальними антагонізмами, що витікають із катастроф XX століття».
Як заведено, він одразу починає говорити про знищення євреїв, й швидко чуємо таке обурливе ствердження:
«Геноцид євреїв, в якому брала участь значна частина населення України, – та частина історії, яка піддається постійному переписуванню на рівні найвищих державних інстанцій»
Автор посилається на президента єрусалимського центру Симона Візенталя, який нібито сказав, що Україні необхідно «подивитися в обличчя своєму минулому і визнати правду» перш ніж вступити до ЄС І НАТО. Далі не буду цитувати, бо навряд чи шановний центр хотів асоціювати себе із текстом, напханим такими ганебними спотвореннями правди.
Ми всі маємо дивитися правді в обличчя, і знання, без спотворень і прикрас, нашої спільної історії, вкрай необхідне. Цього ніхто не доможеться, повторюючи совєтську брехню та проштовхуючи стереотип щодо українців як прихильників фашизму, антисемітизму, тощо. Сподіваюсь, Михаэль Празан просто не помітив знайомий сморід від тої «інформації», яку він передавав своєму читачеві. Що стосується його джерела, через півтора місяців від спроби деяких російськомовних ЗМІ та одного польського журналіста сфабрикувати антисемітський «погром» у Львові (http://www.khpg.org.ua/index.php?id=1219964726), й кілька місяців після того, як деякі західні ЗМІ були змушені вибачитися за неправдиву інформацію про «ляльку Гітлера», яка нібито вироблялась в Україні, стає дедалі важче вірити у спонтанність таких спалахів інфекції. Знаємо до чого це веде, й пора вже перестати заражати людей.
Галя Койнаш
Харківська правозахисна група
* http://www.lemonde.fr/archives/article/2008/09/15/l-ukraine-pays-europeen-pas-evident-par-michael-prazan_1095341_0.html
http://newsru.ua/press/16sep2008/ukraina.htm l
Будь-яка дискусія про Україну в пост-8-ому серпня світі неминуче починається з «питання Криму». Пан Празан відразу пояснює свою зацікавленість у цьому питанні разом із доволі спірною думкою, поданою як факт:
«Навіть якщо Росія із геополітичних мотивів і не збирається завтра анексувати Крим - хоча на такій анексії наполягає більшість жителів Криму, - півострів залишається однією з хворобливих точок.»
Позиція автора гранично ясна: мотиви Росії чисті, й вона не втрутиться, як би не благали про допомогу кримчани в своєму прагненні до самовідокремлення. Невідомо, звідки він черпнув свою інформацію, яка нібито підтверджує його тезис, що Крим – це бомба сповільненої дії, котра втягне всю Європу в конфлікт. Джерело, може, неясно, але схожість тексту зі висловлюваннями різних російських політиків, зокрема, мера Москви Юрія Лужкова, звертає на себе увагу. Читаємо, наприклад, презирливу репліку про те, що спільна історія передбачає якийсь континуум, який в України нібито відсутній. Далі йде висновок прямо разючої смілості з боку документаліста - японознавця.
«Переважна більшість жителів Криму – мабуть за винятком лише татарської меншини, що заприсягнулася на вірність нацистським загарбникам – вважають себе росіянами, спілкуються російською та спрямують свої погляди на Київ лише для того, щоб висловити свою недовіру українській метрополії. Слід зазначити, що українська національна ідентичність, щонайменше, проблематична».
Перш ніж прослідкувати за тим, як автор впевнено прямує історією незнайомої йому країни, хотілось би звернути увагу читача на джерело одного особливо неприємного запаху. Кримські татари стали жертвами жахливого злочину сталінського режиму, коли їх обвинуватили в співпраці із фашистами, аби депортувати цілий народ. Всі звинувачення зняли вже в 60-і роки, а слабка обізнаність в історії не може служити виправданням для такої хитро вставленої та низькопробної фрази.
Важко не поставити питання: навіщо писати на тему, про яку так ганебно мало знаєш? Мотиви Юрія Лужкова ясні, а що підштовхнуло французького японознавця – не зовсім. Могла би також спитати, чому громадянин країни з неоднозначною історією співпраці з нацистами в Другій світовій війні вважає себе вправі розводитися про ту частину Європи, до чиїх жителів фашисти ставилися із винятковою жорстокістю. Про що будь-який історик міг би йому розповісти.
Подивимось, куди нас веде дослідник незвіданих їм територій, але спочатку нагадаю, що для європейця вибір теми не обов’язково так очевидний, як може здаватися. Адже пан Празан міг би про Чорнобиль писати, про бідність, та й політична нестабільність як привід для побоювань прямо напрошувалася. Але ні, він упевнено встає на шлях, усім нам до нудоти знайомий. Цитую:
«Як би дивно це не звучало, але якщо весь Крим живе ностальгією за СРСР, то колись польська Галичина, що сьогодні входить до складу України і украй націоналістично налаштована, у свою чергу, відчуває ностальгію по своїй вірності нацистським окупантам, що додає особливого відтінку терміну «прозахідна», який в даному випадку навряд чи сумісний із «спільними цінностями».
Його «доводом» служить демонстрація, що нібито відбулася 27 липня у Львові «на згадку про УПА (український націоналістичний рух, що співпрацював з нацистами, перш ніж виступити проти них) і дивізії "СС Галичина" – допоміжному підрозділі СС, в який входили українські нацисти, що здійснювали вбивства, зокрема, на території колишньої Югославії» . Одна маленька хоча немаловажна деталь: того дня не було демонстрацій, що навіть віддалено нагадують описану автором. Не чула взагалі про такі спільні демонстрації на пам'ять про бійців УПА та членів «СС Галичина». Адже є істотна різниця між двома формуваннями, на яку автор воліє не звертати увагу. Це спірна частина історії, яку треба розглядувати в усій її складності. Пан Празан явно отримав свою інформацію, спрощену та упаковану, як гамбургер, для швидкого споживання, а те, що вона з душком, мабуть, не помітив.
Стаття кишить висловлюваннями вельми сумнівної якості, але річ не тільки в тому, що багато з його тверджень про історію того періоду або неправдиві, або перекручені. Ми з паном Празаном народилися після війни, в яку багато із його співвітчизників співпрацювали з режимом Віші, а мій батько воював із нацистськими окупантами. Я би не наважилась засуджувати людей, які жили в ті часи та й в незнайомій мені країні. Можу тільки шкодувати, що автор, вважаючи себе вправі, не побажав хоча би трохи більше дізнатися, перш ніж увірватися у друк. Є, приміром, різні погляди щодо Степана Бандери, и далеко не всі не «проросійські» українці вважають його героєм. Тим не менш, твердження, що Бандера «уклав союз з німецькими «визволителями» в перші місяці фашистського вторгнення» не можна назвати інакше, ніж дешевим маніпулюванням, недостойним будь-якого письменника. Бо як можна обійти мовчанням той беззаперечний факт, що «союз» тривав не довше, ніж знадобилось німцям, аби продемонструвати свою зневагу до проголошеної Бандерою української держави?
Схоже, він не перевірив інформацію, яку отримав – на предмет правдивості, та, перепрошую, на запах. Подібні звинувачення пред’являють, не перебираючи, всім українцям уже багато років, а якщо їх пристосували до нового завдання, зміни в основному залишаються косметичними. Пан Празан стверджує, без жодних доводів або посилання на джерело інформації, наступне:
«на Україні вибрати західний табір часто означає ідентифікувати себе з УПА і дивізією "СС Галичина", настільки протистояння "проросійських" і "прозахідних" сил тісно пов'язане з радикальними антагонізмами, що витікають із катастроф XX століття».
Як заведено, він одразу починає говорити про знищення євреїв, й швидко чуємо таке обурливе ствердження:
«Геноцид євреїв, в якому брала участь значна частина населення України, – та частина історії, яка піддається постійному переписуванню на рівні найвищих державних інстанцій»
Автор посилається на президента єрусалимського центру Симона Візенталя, який нібито сказав, що Україні необхідно «подивитися в обличчя своєму минулому і визнати правду» перш ніж вступити до ЄС І НАТО. Далі не буду цитувати, бо навряд чи шановний центр хотів асоціювати себе із текстом, напханим такими ганебними спотвореннями правди.
Ми всі маємо дивитися правді в обличчя, і знання, без спотворень і прикрас, нашої спільної історії, вкрай необхідне. Цього ніхто не доможеться, повторюючи совєтську брехню та проштовхуючи стереотип щодо українців як прихильників фашизму, антисемітизму, тощо. Сподіваюсь, Михаэль Празан просто не помітив знайомий сморід від тої «інформації», яку він передавав своєму читачеві. Що стосується його джерела, через півтора місяців від спроби деяких російськомовних ЗМІ та одного польського журналіста сфабрикувати антисемітський «погром» у Львові (http://www.khpg.org.ua/index.php?id=1219964726), й кілька місяців після того, як деякі західні ЗМІ були змушені вибачитися за неправдиву інформацію про «ляльку Гітлера», яка нібито вироблялась в Україні, стає дедалі важче вірити у спонтанність таких спалахів інфекції. Знаємо до чого це веде, й пора вже перестати заражати людей.
Галя Койнаш
Харківська правозахисна група
* http://www.lemonde.fr/archives/article/2008/09/15/l-ukraine-pays-europeen-pas-evident-par-michael-prazan_1095341_0.html
http://newsru.ua/press/16sep2008/ukraina.htm l
Відповіді
2008.09.22 | Юрко-птах
Re: Plus ca change, plus ce le meme chose?
Складається враження, що шановного професора просто й відверто купили (можна легко здогадатися, хто). Я можу йому відповісти, що й досі не розумію, з яких таких Франція, яка на державному рівні принаймні 4 роки була сателітом Гітлера, вважається "переможицею" у 2 світовій війні. До речі, винищення євреїв на території Франції - це теж справа рук українських націоналістів? Шановний пане, перш, ніж плясати під чужу дудку, треба було б понюхати, чим вона тхне!2008.09.24 | Габелок
Re: Можете відповісти?
Напишіть в Ле Монд й запитайте скільки їм заплатили за публікування порнографії? Звичайно, автора теж треба запитати скільки йому заплатили за надання свого ім"я до статті, яку він не писав.Після другої світової війни купа французських мрійників переїхала до Совдєпії. Деякі вижили.
2008.09.24 | Габелок
Re: Дискусія в Ле Монд до статті тут
На жаль я не володію французькоюhttp://www.lemonde.fr/web/article/reactions/0,1-0,36-1095341,0.html
2008.09.22 | Мартинюк
Пахне тлінними останками Компартії Франції.
А це напевно якийсь колишній маоїст, що потім перекваліфікувася у японознавця...Вражаюча схильність економити мисленні потуги шляхом використання готових пропангандивних заготовок "від дяді Йосипа Сталіна".
2008.09.22 | ziggy_freud
Компартії Франції Московського патріархату
тільки дуже неправильний француз може забути, проти кого Франція воювала в Криму. І що причиною цієї війни була реальна загроза захоплення рос. фльотом турецьких проливів. Відповідно, довелось англійцям і французам бити ворога в його лігві. Зарізати не зарізали, але після героїчної оборони сили тої фльота вже не мала.от і думай після того, чи автор вішист, чи комуніст (МП), чи встиг відмітитись в обох малопочесних купманіях...
2008.09.22 | ukr_girl
В этом нет ничего страшного.
Крым отделяется от Украины? И это Вас, Галю, страшно пугает? Почему?Галочка, Вы просто пугаетесь истории. В этом нет ничего страшного!
Смотрите на мир проще. Как исследователь или философ.
Вот Греция. Когда-то была в составе великой Римской Империи. А теперь
отделилась. И в Европе никто об этом ни плачет, ни рыдает. Это жизнь.
Государства, как люди, рождаются и умирают. Ми скорбим об ушедших, а
жизнь продолжается. Быть может когда-нибудь и об украине наши потомки
узнают на уроках истории как о кролевстве майя или об этруссках. Все может быть. Надо принимать историю, как она есть.
2008.09.23 | Олена Весел
Ой, соученица автора нашлась
Крым богатый углеродами и минералами, коренные жители Крыма присягнули фашистам, а все остальные просто так антисемиты и дружно уничтожают евреев. милионнами, ага... какая прелесть - смотрите на историю и безграммотность по философски. И Греция была частью Римской Империи:) ушла валятся под столом2008.09.23 | Дядя Вова
Олену, несмотря на фамилию, подвело чувство юмора?
По-моему, ukr_girl забавно «прикололась», довела суровые мысли Гали Койнаш до весёлого абсурда. Или, как раз, с чувством юмора проблема-то у меня?P.S. Слово «безграммотность» подправьте, пожалуйста, пока не все прочитали. А что, разве Греция НЕ была частью Римской Империи? Ушёл в Гугль, может, я что-то важное пропустил в школе…
2008.09.23 | Alamire
У вас на востоке вообще очень своеобразное чувство юмора
Совсем как у американцев - подростковый смех над чужой бедой. На самом деле, это просто тупой провинциализм "моей хаты с краю", здесь нет ничего особенного. И нечего кивать на Грецию - она остается Грецией и сама по себе, безотносительно паразитировавшей на ней римской выскочке, благодаря тысячелетним культурным традициям, а степь остается степью, в которой мешаются все имена.2008.09.24 | Олена Весел
Ой, нымагу с Вами - ну сходите у гугль
там узнаете, что было уперед - греки или римляне. В составе была, но отделилась? Люди, Вы чего? Дату в студию! И именно от Римской империи - никаких Византий не хочу, Османской тоже не хочу, дату хочу когда Греция как государство отделилось от Римской империи!Кстати гугль это полезно - хоть историю одной европейской страны выучите однако:)
Кста - я на преведе пышу так шо мну не ток 2м можна, мне ысчо многа ашипак дилать палагаицца
2008.09.24 | tamerlan
+100
2008.09.23 | АlexDomosedov
У знищенні Росії також нема нічого страшного. Будьте філософом.
2008.09.23 | Miśku, batiar z Kliparowa
Re: В этом нет ничего страшного.
ukr_girl пише:> Государства, как люди, рождаются и умирают. Ми скорбим об ушедших, а
> жизнь продолжается. Быть может когда-нибудь и об украине наши потомки
> узнают на уроках истории как о кролевстве майя или об этруссках. Все может быть. Надо принимать историю, как она есть.
...когда-нибудь и об рассии наши потомки
узнают на уроках истории как о империи майя или об этруссках. Все будет... Адназначна!
2008.09.23 | Адвокат ...
Пропную Вам чендж.
Ви вдрубаєте сі руку і віддає ї мені, а я,-- палко підтримую Вашу позицію що до Криму.Адже:
ukr_girl пише:
> И в Европе никто об этом ни плачет, ни рыдает. Это жизнь.
Ну то цо?
2008.09.24 | Габелок
Re: Таки в єтом такі нєт нічєго страшного
Справді, якщо взяти до рук карту й філософські почати її розрізати, то страшного тут нічого немає. Чому так СССР пручався коли вєрний савєтскій союзник Гітлер захотів по-філософськи зробити Євразію частиною третього рейху. Чи хіба це страшно? Я думаю треба бути пустою в голові...Але, по філософськи, якби Гітлер виграв війну - ukr_girl зараз би не тицяла пальцями в клаву. Тобто, щось не страшне в цьому є.
2008.09.22 | Сергій Вакуленко
Plus ça change, plus c'est la même chose?
Так буде правильно по-французькому.2008.09.23 | Георгій
Re: Plus ça change, plus c'est la même chose?
Так. І слова "Прозахідна" я в назві не побачив...2008.09.22 | naturalist iaroslav
Re: Plus ca change, plus ce le meme chose?
Слід згадати про походження нинішніх "росіян" в Криму - це в своїй масі пенсіонери-гебісти та генерали, які мали пріоритетне право селитися в Криму і в Прибалтиці(і їхні родичі, і їхні діти). Тому нічого дивного, що ці люди не люблять ні татар (чиї села були зруйновані, щоб очистити місце), ні України (рефлекторно, бо все життя вони з нею боролися).Варто також згадати, що Росія визнала себе правонаступницею СРСР, а отже, відповідальною і за криваві події в Галичині в 1939-1941 рр, і за Голодомор 1933, і за пакт Молотова-Ріббентропа. Тому пан Прайзан мав би це теж згадати, якщо він пробує перо в "Ле Монд".
Галя права, що стаття "з запахом", але реакція на неї має бути трохи системніша. І варто наполягати на її опублікуванні в тому ж виданні.
2008.09.23 | alfy
Re: Plus ca change, plus ce le meme chose?
А мені здається, досить прагматична стаття. Бо практично всі положення відповідають дійсності.2008.09.23 | OLexandra
Нова стаття в Le Figaro
http://korrespondent.net/worldabus/594062"Мир о нас
Le Figaro: Открытое письмо президенту Украины Ющенко В.А.
Сегодня, 18:35
Le Figaro Франция
Историки - Ющенко: Просим Вас
остановить опасную игру с
отечественной историей
Le Figaro опубликовало открытое письмо украинских историков президенту Украины Виктору Ющенко.
Уважаемый Виктор Андреевич!
Мы, украинские историки, преподаватели высших учебных заведений, представители общественно-политических организаций страны, обращаемся к Вам с тем, чтобы привлечь Ваше внимание к тревожной тенденции манипулировать историческими фактами в угоду конъюнктурным политическим соображениям, что ведет к приспособлению исторической науки в обслугу узких клановых интересов.
Особо тревожит стремление рассматривать украинскую историю в отрыве от российской, от общей исторической судьбы двух народов, тесно переплетенных и взаимосвязанных на протяжении тысячелетия. Отрицается очевидное: становление украинской нации происходило в борьбе двух исторических тенденций, одна из которых - ориентация на Россию - победила и привела к возникновению независимого украинского государства в нынешних границах. Любые попытки ревизовать совместную историю двух государств ведут к стимулированию реваншистских настроений, подводят идеологическую базу под идеи пересмотра нынешних границ Украины.
Особо тревожит стремление рассматривать украинскую историю в отрыве от российской, от общей исторической судьбы двух народов, тесно переплетенных и взаимосвязанных на протяжении тысячелетия.
В этих смутных условиях крайне важно не подменить новое осмысление истории сиюминутными политическими потребностями без учета того, что история - не старое платья, которое можно перелицевать в соответствии с веяниями моды. История - наука, объясняющая не только прошлое, но и служащая ориентиром в нынешнем бурном глобальном мире, полном угроз и новых вызовов. Задача историков двух стран - сохранить и бережно восстановить исторический путь, пройденный двумя народами вместе на протяжении тысячелетия. Объяснить, почему народы выжили и сохранили свою самобытность, территориальную целостность, общую духовную культуру при всем индивидуальном многообразии.
Особенно тревожит ретивость власти в деле политической реабилитации и героизации руководства ОУН-УПА. При этом игнорируются факты и документы, в том числе и из немецких архивов, из которых следует, что руководство ОУН-УПА, как и вся деятельность этой организации, находилась под плотным контролем немецкого абвера. Верхушка 'героев' прошла обучение в разведшколах немецкого рейха и активно использовалась для осуществления карательных операций, как в Украине, так и на территории соседней Белоруссии. Русофобская идеология украинского национализма была востребована и сформировалась под контролем спецслужб нацистского рейха.
Особенно тревожит ретивость власти в деле политической реабилитации и героизации руководства ОУН-УПА. В этом свете циничным выглядят попытки официальных властей навязать украинскому народу, победившему вместе с другими советскими народами гитлеровскую Германию, примирение с теми, кто расстреливал киевлян в Бабьем Яру, осуществлял этнические чистки на Волыни - вырезали там поляков и евреев, проводили карательные операции против мирных жителей Белоруссии.
В сущности, речь идет о пересмотре - в угоду последышам гитлеровского фашизма - итогов Великой Отечественной войны, о том, чтобы украсть у нашего народу Победу над злейшим врагом человечества, добытую миллионами жизней русских, украинцев, белорусов и других народов Советского Союза. Без этой Победы не было бы независимой Украины.
Односторонняя трактовка не допустима. Играть с историей опасно, также как и игнорировать очевидные факты. Будущие поколения не простят нам этого. Просим Вас остановить опасную игру с отечественной историей."
________________________
Лист чомусь без підписів цих істориків
2008.09.23 | Адвокат ...
Сіли пєрєодєтой общєствєнності прєдпочітают анонімность.
OLexandra пише:> Лист чомусь без підписів цих істориків
P.S. Шановна кулєґо! Ставте відповідну позначку, коли розміщуєте не свої матеріяли.
2008.09.23 | ziggy_freud
без підписів і посилання на оригінал. Звичайна анонімка
2008.09.23 | Сергій Вакуленко
Може, Фіґаро й публікувало...
... а тільки на їхньому сайті цього немаhttp://www.lefigaro.fr/synsearch/search.php?mid=499af74e304f1dd705cdcfc0834c39d4&l=fr&sortBy=date&collection=0&searchOn=all&showExtr=1&c_m=&nbCoocDisplay=&dateAfter=&dateBefore=&nbResultDisplay=&q=ukraine+%22Viktor+Iouchtchenko%22+%22pr%E9sident+Viktor+Iouchtchenko%22&rub=off&prof=&typeQuery=0&equivToDelete=
2008.09.23 | terrykoo
На сайті, однозначно, немає такої статті
Не знайшовши цього відкритого листа на сайті "Фігаро", я збігав до кіоску і купив сьогодняшній номер (зазвичай я не читаю консервативну пресу). Там також нічого подібного немає.В мене виникає сумнів, щодо автентичності пубікації в ИноСми, - подумайте логічно: навіщо французській газеті публікувати відкритого листа до українського президента від українських істориків? (я вже не кажу, хто його перекладав на французську?) щось тут не клеїться, а виходячи з репутації ИноСми, я взагалі, схиляюсь до думки, що це дешева деза (вони полюбляють передруковувати навіть "дискусії" з іноземних форумів за участю прокремлівських тролів).
2008.09.23 | montrealais
пропоную банити всі посилання на www.inosmi.ru
а також інші передруковані статті. Вони можуть проходити лише з лінком на першоджерело.2008.09.23 | terrykoo
Ну, банити - це занадто суворо
Але посилання на ИноСми - то є однозначний моветон.У росіян є більш респектабельний сайт "Инопресса", або треба підтримувати "національного виробника" з http://inozmi.glavred.info/ та http://zgroup.com.ua/index.php
2008.09.23 | montrealais
Re: Ну, банити - це занадто суворо
я маю на увазі банити ті посилання на переклад, які не містять посилання на першоджерело.inozmi.glavred.info, до речі, містять такі лінки, тому що їм нема чого ховати. А от inosmi.ru не дають лінків на оригінал не випадково, думаю. Саме для того, щоб час від часу вставляти фальшивки.
2008.09.24 | Адвокат ...
Знаєте, Ваша пропозиція,-- то заклик до шляхетности хворумців.
2008.09.24 | OLexandra
Може це якась ініціатива
Табачника. Тема,взагалі, його.2008.09.23 | terrykoo
Пропагандистська війна у всій своїй красі.
Французська преса пише переважно позитивно про Україну від часів Помаранчової революції, але регулярно трапляються інциденти типу останньої статті Міхаеля Празана в "Ле Монд".По-перше хочу зазначити, що стаття була надрукована в рубриці "Точка зору" на останніх полосах газети, де зазвичай друкуються "неофіційні" замітки полемічного характеру, а її автор не є журналістом цієї газети та підписався як "письменник та документаліст". Сама редакція досить виважено освітлює події в Україні (журналісти Наталі Нугаред, Пьотр Смолар) та на "пострадянському просторі".
Під час останньої війни в Грузії найбільш "прогрузинську" позицію зайняла якраз "Ле Монд" та лівоцентристська "Ліберасьйон" (нещодавно в російській пресі спробували роздути скандал з відмови редакції "Лібе." надрукувати за гроші російського посольства статтю з співчуттям сім'ям загиблих південноосетинів від "рук злочинного грузинского режиму". Консервативна "Фігаро", за загальним визнанням спостерегачів, зайняла більш обережну позицію, що пов'язують з значними проросійськими симпатіями у французських правих "традиційних" колах.
Але у Франції є кількісно невелике, але досить впливове культурне ліве середовище, яке не остаточно позбавилось прорадянських стереотипів. Пан Міхаель Празан, схоже, походить з цього середовища.
Дисертацію доктора літератури він захистив на тему "Геноцидарне письмо: антисимітизм в стилі та дискурсі", весною цього року він випустив свій останній документальний фільм-біографію про Аріеля Шарона (досить апологетичний). Викладацьку роботу він давно полишив, тому він вже не є професором. Думаю, він відноситься до тих французів, які реагують на Україну як "країну класичного антисимітизму", що культивується ще з 20-х років, з часів процесу над вбивцею Петлюри. Росіянам досить лише "підгодовувати" потрібиних авторів певною інформацією... На подібні речі повинно чітко й професійно реагувати україньке посольство, - чого, нажаль, немає. Добре, що хоть пані Галя, час від часу, виконує їх роботу.
2008.09.24 | ziggy_freud
в мене окрема думка про "культурність" цих лівих ;-|
terrykoo пише:> Але у Франції є кількісно невелике, але досить впливове культурне ліве середовище, яке не остаточно позбавилось прорадянських стереотипів. Пан Міхаель Празан, схоже, походить з цього середовища.
припускаю, автор такі да зробив щось позитивне в галузі єврейських студій. І шоб він так читав про Україну, як він читає про Ізраїль. Тоді я повірю в його культурність.
саме подібні французькі професори-ліваки свого часу вивчили Пол Пота, Ієнг Сарі та інших видатних діячів світового лівого руху. Учні відрізнялись від вчителів лише нижчою цивілізованістю. А рівень культури в них був приблизно однаковий.
> Думаю, він відноситься до тих французів, які реагують на Україну як "країну класичного антисимітизму",
так і класичний семітизм в багатьох своїх проявах походить від українських євреїв-ашкеназі. Культурний лівий професор мав би це знати.
2008.09.24 | terrykoo
Стосовно цього Празана поки що нічого не можу сказати
вперше почув про нього в зв"язку з цією статтею. Згідно з інфою, яка є в інтернеті на цього пана, він не є класичним ідеологічним лівим активістом, а більше схожий на інтелігента, який цікавиться єврейським питанням, геноцидами, негаціонізмом, різними радикальними терористичними течіями... Знання в такому випадку, часто буває широким але поверховим, а точка зору формується середовищем. І ось тут постає надзвичайно важка проблема, бо це середовище давно інституційно оформилось (громадські організації, асоціації тощо) і не зацікавлене в ідеологічній еволюції. Коли мова йде просто про антикапіталізм, соціалізм, комунізм то плюралізм думок в ньоиму досить широкий і відчувається еволюція від догматизму 20 століття, але коли мова заходить про права людини та антисимітизм... вони не можуть собі дозволити визнати помилок в таких базових речах.Яскравим прикладом був скандал в травні 2006 р в зв"язку з відзначенням 80-річчя загибелі Петлюри. В "Ле Монд" вийшла стаття (також в рубриці "особистий погляд") голови дуже відомої і шанованої організації Міжнародної ліги боротьби з расизмом і антисимітизмом (ЛІКРА) в якій він неймовірно обурився, що на Тріумфальну арку "наш символ свободи і демократії" пани з українського посольства та громади зі згодою французського уряду поклали вінок на пошану "відомого погромника, антисиміта і людожера" Петлюри, - українці нехай мають собі національних героїв і вшановують їх у себе, а тут вшановувати злочинців ми більше не дозволимо!.. На перший погляд здається дивним, що у Франції є поважні люди які переймаються подіями "днів давно минулих". Але виявилось, що ця Ліга була сформована якраз у 1926 р. для захисту Шварцбада на судовому процесі. Захищаючи тезу "Петлюра-антисиміт", вони захищають власне добре ім"я в очах суспільства! За такої позиції всї хто захищає українську точку зору автоматично переходять в ранг негаціоністів (нажаль, з нашого боку опоненти часто бували достойні цього визначення).
Я вже мовчу про кричущий випадок зі збором підписів по французських університетах на захист однієї прфесорки-сталіністки, яку хотіли відсторонити від викладання в Сорбонні за її праці по запереченню Голодомору (вона доводить, що Голодомор є виключно плід Ватиканської та нацистської пропаганди)...
2008.09.24 | ziggy_freud
так саме Сорбону Пол Пот і закінчив...
terrykoo пише:> На перший погляд здається дивним, що у Франції є поважні люди які переймаються подіями "днів давно минулих". Але виявилось, що ця Ліга була сформована якраз у 1926 р. для захисту Шварцбада на судовому процесі. Захищаючи тезу "Петлюра-антисиміт", вони захищають власне добре ім"я в очах суспільства! За такої позиції всї хто захищає українську точку зору автоматично переходять в ранг негаціоністів (нажаль, з нашого боку опоненти часто бували достойні цього визначення).
цікаво. Ліга захисту терориста, сформована в 1926му, досі активна. Суто арифметично, там не може лишитись жодного отця-засновника, бо йому мало бути більше 100 років. Риторичне питання: звідки
- гроші;
- персональна мотивація?
чомусь у Франції відсутні "громадські організації", які закликають повторити похід Наполеона на Москву, чи разом з британцями захопити Камчатку. А 100, 150 чи 200 років пройшло - різниця малосуттєва...
> Я вже мовчу про кричущий випадок зі збором підписів по французських університетах на захист однієї прфесорки-сталіністки, яку хотіли відсторонити від викладання в Сорбонні за її праці по запереченню Голодомору (вона доводить, що Голодомор є виключно плід Ватиканської та нацистської пропаганди)...
от ми і знайшли, хто конкретно вчив Пол Пота. Народ Кампучії напевне досі вдячний мадам товаришці за науку ;-\
2008.09.25 | Лозина-Лозинский
Галю, а чі було в Вас листуваня з Мондом чі Прозаном?
2008.09.26 | halya
Re: Галю, а чі було в Вас листуваня з Мондом чі Прозаном?
Написала до них, але отримала тільки підтвердження, що лист отримали. Нажаль не володію французькою, й шуміти, звичайно, важко (та негарно – треба французькою!) Лист значно спокійніший, ніж стаття2008.09.30 | Габелок
Re: Невже нікомву перекласти?
halya пише:> Написала до них, але отримала тільки підтвердження, що лист отримали. Нажаль не володію французькою, й шуміти, звичайно, важко (та негарно – треба французькою!) Лист значно спокійніший, ніж стаття